Захворювання суглобів і системи захворювання сполучної тканини, які потребують обов’язкового нагляду лікаря

Найчастіше зустрічаються такі захворювання суглобів, як остеоартроз, подагра, остеопороз, які зустрічаються як правило у літньому віці або при порушеннях обміну речовин, патології ендокринних залоз. Крім того, важко перебігаючими й інвалідизуючими молодих людей є с истемні захворювання сполучної тканини: ревматизм (гостра ревматична лихоманка і хронічна ревматична хвороба серця), системний червоний вовчак, ревматоїдний артрит, системна склеродермія.

Остеоартроз (ОА) – це дегенеративно-дистрофічне захворювання суглобів, що характеризується первинною дегенерацією суглобового хряща з наступними змінами суглобових поверхонь, з розвитком крайових остеофітів, які призводять до деформації суглоба. У розвитку дегенеративних змін ключову роль відіграють два фактори: надмірне фізичне навантаження та зниження резистентності хряща до звичайного фізіологічного навантаження внаслідок травм, артриту, метаболічних та судинних змін у минулому.

Клінічні варіанти: коксартроз (ураження кульшового суглоба), гонартроз (ураження колінного суглоба), остеоартроз дистальних міжфалангових суглобів кисті.

Діагностичні критерії:

Клінічні: болі в суглобах, що виникають наприкінці дня чи/і в першу половину ночі; болі в суглобах, що виникають після механічного навантаження і зменшуються у спокої; деформація суглобів за рахунок кісткових розростань.

Рентгенологічні: звуження суглобової щілини, остеосклероз (заміна кісткової тканини склеротичною, наявність остеофітів (кісткових розростань).

Подагра –загальне захворювання, зумовлене порушенням пурино­вого обміну і відкладанням сечокислих сполук у тканинах, що призводить до розвитку запальних, деструктивних і склеротичних змін, найчастіше суглобів.

Концентрація сечової кислоти в сироватці крові в нормі 0,24 ммоль/л.

Головні синдроми і симптоми:

1. Хронічний подагричний артрит. Частіше уражаються суглоби стоп: з’являється дефігурація суглоба, обмеження рухомості. Суглоби деформуються за рахунок вузликових утворень, кісткових розростань, підвивихів, контрактур. Першим уражається І-й плесно-фаланговий суглоб

2. Тофуси, частота виникнення яких пропорційна важкості та тривалості захворювання.

3. Подагрична нефропатія, виділяють 3 варіанти:

- інтерстиціальний нефрит;

- утворення каменів і формування сечо-кам’яної хвороби;

- гостра блокада нирок сечовою кислотою з розвитком гострої ниркової недостатності.

Найчастішою ознакою ураження нирок є помірно виражена протеїнурія. На тлі уролітіазу може розвиватися вторинний пієлонефрит. Тривалий перебіг інтерстиціального нефриту призводить до розвитку гломеруло- і нефросклерозу, формується хронічна ниркова недостатність.

4. Позасуглобові прояви подагри: уражаються м’язи, зв’язковий апарат (ахілліт), розвивається подагричний фарингіт, тонзиліт, подагра кісточок середнього вуха.

Остеопороз – це системне захворювання скелета, що характеризується низькою кістковою масою і пошкодженнями мікроархітектоніки кісткової тканини з наступним збільшенням крихкості і вірогідності переломів кісток.

Класичними симптомами остеопорозу є тріада:

- біль у кістках і суглобах, що не знімається нестероїдними протизапальними препаратами;

- переломи кісток, в тому числі в анамнезі;

- порушення осанки (посилення кіфозу, сколіотичні викривлення хребта, порушення ходи).

Ускладення – нетравматичні переломи кісток.

Діагностика: проведення комп’ютерної денситометрії з визначенням мінеральної щільності кісткової тканини, рентгенографія найбільш ураженої ділянки, визначення концентрації йонізованого кальцію в сироватці крові.

Ревматизм

Гостра ревматична лихоманка (хвороба Сокольського-Буйо) - це системне запальне захворювання сполучної тканини із переважною локалізацією процесу в серцево-судинній системі, що розвивається у зв'язку з гострою інфекцією, викликаною β-гемолітичним стрептококом групи А у схильних осіб, головним чином, у дітей і підлітків 9-15 років (Коваленко В.М., 2002).

Серед усієї групи ревматичних хвороб за захворюваністю з тимчасовою втратою працездатності на долю ревматизму припадає 11,6%, а за первинною інвалідністю -5,5%. Пік поширеності ревматизму припадає на вік 10-29 років, потім до 50 років крива поширеності поволі знижується.

Етіологія. В основі вивчення етіології та патогенезу ревматизму лежать два аспекти проблеми - А-стрептококова інфекція та схильність до ревматизму, β-гемолітичні стрептококи групи А - найчастіша часта причина ураження верхніх дихальних шляхів та наступного розвитку ревматизму. Про значення стрептококової інфекції при ревматизмі непрямо свідчить виявлення у переважної більшості хворих антистрептококових антитіл - АСЛ-О, АСГ, АСК у високих титрах. Не виключена роль вірусів та вірусно-стрептококових асоціацій у зв'язку із відсутністю антистрептококової імунної відповіді при поворотному ревмокардиті.

Робоча група Асоціації ревматологів України запропонувала класифікацію ревматичної лихоманки, в якій включені варіанти перебігу хвороби, оскільки інформативнішою є активність процесу, а також вказані наслідки ревматизму (табл. 24).

ТАБЛИЦЯ 24