Теорії лідерства

· Теорія рис. Лідерство – видатна якість людини.

· Ситуаційна теорія – конкретні умови, що склалися, місце і час визначає відбір політичного лідера і його поведінку.

· Теорія конституентів. Лідерство – відносини особистого роду: виборці-послідовники-активісти-обрані.

· Психологічна теорія – володіння керівними позиціями дозволяє подолати різні комплекси. В основі лідерства – несвідомий сексуальний потяг, в процесі сублімації він проявляється в прагненні до творчості, в т.ч до лідерства.

· Інтегративна. В основі інтегративного аналізу лідерства – вплив цілого ряду факторів і системи їх взаємодії:

риси лідера,

послідовники і консультанти,

завдання, які покликаний виконувати лідер.

Класифікація політичних лідерів (Вебер):

· традиційний – влада в спадщину і віра в святість традицій;

· раціонально-легальний – формальні правила вибору чи призначення лідера і передача йому управлінських функцій;

· харизматичний – віра людей в надприродні здібності лідера, від якого вони чекають дива.

Їм характерні:

· імідж – послідовники вірять в його якості чи цінності;

· згода – прибічники вірять заявам, які зробив лідер тільки тому, що він лідер;

· згуртованість – прихильники згуртовуються тому, що дав команду лідер;

· емоції – вони відповідають лідеру своєю відданістю.

Харизматичне лідерство найхарактерніше при екстримальних ситуаціях в суспільстві.

За маштабом лідерство поділяють:

· на загальнонаціональне,

· певного класу,

· певних верств, груп і етносів, організацій, рухів і партій.

За ставленням керівника до підлеглих воно поділяється на тоталітарне і демократичне.

Стилі лідерства (Херман)

· Лідер-“пожежник” – орієнтується на найактуальніші проблеми, вимоги моменту;

· лідер-“торговець” – йому характерне вміння привабливо подати ідеї, плани і залучити маси до їх здійснення;

· лідер-“знаменосець” – власне бачення дійсності, ідеалу, мрії, здатність потягти за собою маси (Ленін, Ганді);

· лідер-“служитель” – завжди прагне вирижати інтереси своїх прибічників і виборців.

Діяльність лідера передбачає:

політичну діагностику (аналіз і оцінку ситуації);

визначення напрямів і програми діяльності, що служить вирішенню спільних проблем;

мобілізацію виконавців на реалізацію цілей.

Функції лідера:

· ініціювання оновлення, генерування оптимізму і соціальної енергії, мобілізація мас на реалізацію цілей, поставлених владою

· інтеграція суспільства і об’єднання народних мас;

· легітимація політичного ладу;

· комунікація влади і мас;

· знаходження і прийняття оптимальних політичних рішень;

· гарантія справедливості, законності і порядку, соціальний арбітраж і патронаж.

За типами кар’єри лідерів поділяють:

· на прагматики – збалансована наявність господарської, управлінської, адміністративної практики, виробничого і партійного досвіду – 59 років /6%/;

· господарників – керівники підприємств – 57 років /12%/;

· директорів – керівники великих підприємств, голови адміністрацій /20%/;

· партійних функціонерів – нові комуністи /23%/;

· адміністраторів – мають досвід адміністративно-управлінської діяльності – 52 роки / 13%/;

· викладачів – гуманітарна інтелігенція і наукові працівники – 53 роки /14%/;

· комсомольців – досвід керівництва комсомольськими організаціями – 39 років /6%/;

· прорабів – працівники промислових підприємств, інженери без досвіду керівної діяльности /6%/.

Еліта – кращий, відбірний, вибраний. З 17 сторіччя термін використовувався для позначення товарів найіищої якості, а пізніше и видатних людей / знаті/.

Політична еліта:

· організована меншість суспільства;

· найбільш активні і в політичному відношенні особи, що орієнтуються на владу;

· це меншість, що здійснює найбільш важливі функції в суспільстві і має найбільший вплив;

· “богонатхненні“ харизматичні особи, що відгукуються на “вищий поклик”;

· найбільш кваліфіковані менеджери, спеціалісти і вищі службовці в системі бюрократичного управління.

Еліта – люди, що отримують найвищий індекс в галузі іх діяльності;

люди, що мають інтелектуальну і моральну перевагу над масами;

творча меншість, що протистоїть творчій більшості;

люди, що влодіють позиціями влади;

люди що приймають в рамках політики, політичної системи головні рішення, віддають накази і контролюють їх при допомозі бюрократичного апарату;

це відносно організована меншість;

найбільш активні в політичному відношенні люди, що орієнтуцються на владу.

Причини існування політичної еліти:

· псіхологічна і соціальна нерівність людей, їхні неоднакові здібності, можливість і бажання прймати участь в політиці;

· закон розподілу праці, котрий вимагає професійного заняття управлінською працею як умови його ефективності;

· висока громадська значимість управліньскої праці і ії відповідно стимулювання;

· широкі можливості використання управлінської діяльності для отримання різних соціальних прівілеїв;

· практична неможливість здійснювати контроль за політичними керівниками;

· політична пасивність широких мас населення, головні життєві інтереси, які лежать поза сферою політики.

Функції політичної еліти:

· створення механізму втілення політичних замислів;

· аналіз інтересів різних соціальних груп, її обличчя, склад в політичній діяльності і субординація інтересів різних соціальних груп;

· вироблення політичної ідеології /програми, доктрини, конституції, закони/;

· створення і корекція інститутів політичної системи;

· призначення кадрового апарату і організація управління;

· висунення політичних лідерів.

Типологія політичних еліт

· Ієрархічні типи еліт;

· правляча – беспосередньо володіє державною владою;

· вища – приймає значні для всієї держави рішення /1на 20 тисяч населення/;

· середня – / барометр / громадської думки /5% населення/;

· адміністративна – службовці, управлянці, бюрократія.

Історично – еволюційні типи еліт

· У доіндустріальному суспільстві:

еліта крові – за походженням, аристократія.

· Індустріальне суспільство:

еліта багатства / фінансова олігархія/.

· Постіндустріальне суспільство:

еліта знань /меритократія/.

Теорія еліт

· Теорія Макіавеллі: еліта – правляча група, що здійснює керівництво суспільством. В залежності від форми і здійснення влади еліта поділяється на “львів” – прихильників неприкритого насилля і “лисиць”, які надають перевагу більш гнучким методам управління.

· Концепція еліт Моске, Парето, Міхельса /маківеалістська школа/:

суспільство закономірно поділяється на правлячу меншість і керовану більшість. В основі цього поділу лежить природна нерівність людини за талантом і здібностями, інтелектом, багатством; еліта являє собою згуртовану групу, що відрізняється виключними якостями і здібностями, яка усвідомлює свою перевагу над іншими; розвиток будь якого суспільства залежить від політичної еліти.

Народ – біологічна єдність людей, яка поєднана кровними зв’язками (сім’я, родина, рід, плем’я, народ).

Етнос (національна меншина) – стійка сукупність людей, що належать до певного народу, проживають на території чи в складі іншого народу, зберігає культурні, побутові, мовні, психологічні особливості.

Нація –політично і державно організований народ

Національні відносини – відносини між суб’єктами національного розвитку.

Націоналізм – теорія і практика етнічних відносин, грунтування на самоідентифікації або самовизначені націі у вирішенні своїх проблем. Реалізується в різноманітних формах діяльності, зумовлених специфікою розвитку націй.

Види націоналізму

1. Громадянський – базується на принципах вільного самовизначення особистості. Іноді дорівнює патріотизму. Спрямований на консолідацію населення за допомогою права, культури і ідеології.

2. Етнічно-політичний – заснований на розумінні нації як політичної сутності. Його мета – боротьба за утримання державності з урахуванням політичної системи. Його критикують за спрямованість на досягнення переваг для одного народу. Політичний націоналізм домінуючих народів призводить до дискримінації нетитулованних, узурпації влади.

Націоналізм недомінуючих етносів в екстримальному розвитку дбає про сепаратистські цілі, домагається вирішення проблеми етнічної нерівності будь-якими засобами.

У сфері культури спрямований на збереження цілісьності народу, розвиток його мови, культури, і самосвідомості

Частина маржинальних груп, що не можуть себе ідентифікувати, мають дуже низький чи дуже високий статус, їм характарна пасивна форма націоналізму, яка проявляється тільки в стресових сітуаціях.

3 Класичний – реалізується як спроба досягнення повної незалежності, притаманний пострадянським країнам.

4 Паритетний – виявляється в прагнені до повної незалежності, яка обмежена внутрішніми чи зовнішними показниками.

5 Економічний – прагнення до економічної незалежності етнонаціональних утворень.

6 Захисний – характерна ідея про необхідність відсічі “зовішнім силам”, збереження культури, мови, території.

7 Ліберальний – відстоює права і свободи особистості, виступає за додержання базових европейських цінностей.

Принципи національного розвитку:

· право на існування (заперечує геноцид),

· право на самоідентифікацію,

· право на суверенітет (самовизначення і самоврядування),

· право на збереження культурної самобутності,

· право на контроль за використанняя природних ресурсів,

· право на використання досягнень сучасної цівілізації.

Питання для самопідготовки

1) Людина (особистість) – це:

a.

2) Політична соціалізація – це:

Яких форм набуває процес політичної соціалізації

3) Вказати типи політичної соціалізації:

4) Вказати риси політичного лідера:

5) Яких форм набуває процес політичної соціалізації:

Вказати типи політичної соціалізації

6) Який тип політичної соціалізації відображає психологічно-нормальну взаємодію людей й інститутів влади, раціональне ставлення людини до правопорядку держави, усвідомлення нею своїх громадських обов’язків:

7) Який тип особистості категорично не бере участь у політиці:

Що означає Лідерство за теорією рис

Який тип політичної соціалізації відображає психологічно-нормальну взаємодію людей й інститутів влади, раціональне ставлення людини до правопорядку держави, усвідомлення нею своїх громадських обов’язків:

Який тип політичної соціалізації відображає негативне ставлення людини до будь-яких соціальних і політичних систем, крім “своєї”:

Які є типи особистості

Визначити рівні політичної участі

класифікація політичних лідерів може бути

Які є типи особистості

Який тип особистості категорично не бере участь у політиці

У якому вигляді може здійснюватися політична діяльність

Хто є найбільш авторитетним членом організації, особистий вплив якого дозволяє йому грати

суттєву роль в політиці

Які функції повинен виконувати лідер

8) У якому вигляді може здійснюватися політична діяльність:

9) Визначити типи політичної участі:

10)Вказати риси політичного лідера:

11)Що означає Лідерство за теорією рис:

a.

12)класифікація політичних лідерів може бути:

13) Які функції повинен виконувати лідер:

14)Визначити рівні політичної участі:

a.

15)Хто є найбільш авторитетним членом організації, особистий вплив якого дозволяє йому грати суттєву роль в політиці:

16)Яку теорію ефективного лідерства розробив Макіавелі в роботі “Государь”:

a.

17)За якою теорією Лідерство є видатною якістю людини:

a.

18)Вказати стилі лідерства за Германом:

19) Еліта - це:

20)Визначити типи політичної участі:

a.

21)Хто є найбільш авторитетним членом організації, особистий вплив якого дозволяє йому грати суттєву роль в політиці:

a.

22)Яку теорію ефективного лідерства розробив Макіавелі в роботі “Государь”:

a.

23)За якою теорією Лідерство є видатною якістю людини:

a.

24)Вказати стилі лідерства за Германом:

25)Яку теорію ефективного лідерства розробив Макіавелі в роботі “Государь”:

a.

26)За якою теорією Лідерство є видатною якістю людини:

a.

27)Людина (особистість) – це:

a.

28)Яких форм набуває процес політичної соціалізації:

a.

29)Які функції повинен виконувати лідер:

30)Політична соціалізація – це:

a.

31)Вказати типи політичної соціалізації:

32)Який тип політичної соціалізації відображає негативне ставлення людини до будь-яких соціальних і політичних систем, крім “своєї”:

33)Яку теорію ефективного лідерства розробив Макіавелі в роботі “Государь”:

34)Визначити типи політичної участі:

a.

35)Вказати риси політичного лідера: