Главная Случайная страница Контакты | Мы поможем в написании вашей работы! | ||
|
· Теорія рис. Лідерство – видатна якість людини.
· Ситуаційна теорія – конкретні умови, що склалися, місце і час визначає відбір політичного лідера і його поведінку.
· Теорія конституентів. Лідерство – відносини особистого роду: виборці-послідовники-активісти-обрані.
· Психологічна теорія – володіння керівними позиціями дозволяє подолати різні комплекси. В основі лідерства – несвідомий сексуальний потяг, в процесі сублімації він проявляється в прагненні до творчості, в т.ч до лідерства.
· Інтегративна. В основі інтегративного аналізу лідерства – вплив цілого ряду факторів і системи їх взаємодії:
риси лідера,
послідовники і консультанти,
завдання, які покликаний виконувати лідер.
Класифікація політичних лідерів (Вебер):
· традиційний – влада в спадщину і віра в святість традицій;
· раціонально-легальний – формальні правила вибору чи призначення лідера і передача йому управлінських функцій;
· харизматичний – віра людей в надприродні здібності лідера, від якого вони чекають дива.
Їм характерні:
· імідж – послідовники вірять в його якості чи цінності;
· згода – прибічники вірять заявам, які зробив лідер тільки тому, що він лідер;
· згуртованість – прихильники згуртовуються тому, що дав команду лідер;
· емоції – вони відповідають лідеру своєю відданістю.
Харизматичне лідерство найхарактерніше при екстримальних ситуаціях в суспільстві.
За маштабом лідерство поділяють:
· на загальнонаціональне,
· певного класу,
· певних верств, груп і етносів, організацій, рухів і партій.
За ставленням керівника до підлеглих воно поділяється на тоталітарне і демократичне.
Стилі лідерства (Херман)
· Лідер-“пожежник” – орієнтується на найактуальніші проблеми, вимоги моменту;
· лідер-“торговець” – йому характерне вміння привабливо подати ідеї, плани і залучити маси до їх здійснення;
· лідер-“знаменосець” – власне бачення дійсності, ідеалу, мрії, здатність потягти за собою маси (Ленін, Ганді);
· лідер-“служитель” – завжди прагне вирижати інтереси своїх прибічників і виборців.
Діяльність лідера передбачає:
політичну діагностику (аналіз і оцінку ситуації);
визначення напрямів і програми діяльності, що служить вирішенню спільних проблем;
мобілізацію виконавців на реалізацію цілей.
Функції лідера:
· ініціювання оновлення, генерування оптимізму і соціальної енергії, мобілізація мас на реалізацію цілей, поставлених владою
· інтеграція суспільства і об’єднання народних мас;
· легітимація політичного ладу;
· комунікація влади і мас;
· знаходження і прийняття оптимальних політичних рішень;
· гарантія справедливості, законності і порядку, соціальний арбітраж і патронаж.
За типами кар’єри лідерів поділяють:
· на прагматики – збалансована наявність господарської, управлінської, адміністративної практики, виробничого і партійного досвіду – 59 років /6%/;
· господарників – керівники підприємств – 57 років /12%/;
· директорів – керівники великих підприємств, голови адміністрацій /20%/;
· партійних функціонерів – нові комуністи /23%/;
· адміністраторів – мають досвід адміністративно-управлінської діяльності – 52 роки / 13%/;
· викладачів – гуманітарна інтелігенція і наукові працівники – 53 роки /14%/;
· комсомольців – досвід керівництва комсомольськими організаціями – 39 років /6%/;
· прорабів – працівники промислових підприємств, інженери без досвіду керівної діяльности /6%/.
Еліта – кращий, відбірний, вибраний. З 17 сторіччя термін використовувався для позначення товарів найіищої якості, а пізніше и видатних людей / знаті/.
Політична еліта:
· організована меншість суспільства;
· найбільш активні і в політичному відношенні особи, що орієнтуються на владу;
· це меншість, що здійснює найбільш важливі функції в суспільстві і має найбільший вплив;
· “богонатхненні“ харизматичні особи, що відгукуються на “вищий поклик”;
· найбільш кваліфіковані менеджери, спеціалісти і вищі службовці в системі бюрократичного управління.
Еліта – люди, що отримують найвищий індекс в галузі іх діяльності;
люди, що мають інтелектуальну і моральну перевагу над масами;
творча меншість, що протистоїть творчій більшості;
люди, що влодіють позиціями влади;
люди що приймають в рамках політики, політичної системи головні рішення, віддають накази і контролюють їх при допомозі бюрократичного апарату;
це відносно організована меншість;
найбільш активні в політичному відношенні люди, що орієнтуцються на владу.
Причини існування політичної еліти:
· псіхологічна і соціальна нерівність людей, їхні неоднакові здібності, можливість і бажання прймати участь в політиці;
· закон розподілу праці, котрий вимагає професійного заняття управлінською працею як умови його ефективності;
· висока громадська значимість управліньскої праці і ії відповідно стимулювання;
· широкі можливості використання управлінської діяльності для отримання різних соціальних прівілеїв;
· практична неможливість здійснювати контроль за політичними керівниками;
· політична пасивність широких мас населення, головні життєві інтереси, які лежать поза сферою політики.
Функції політичної еліти:
· створення механізму втілення політичних замислів;
· аналіз інтересів різних соціальних груп, її обличчя, склад в політичній діяльності і субординація інтересів різних соціальних груп;
· вироблення політичної ідеології /програми, доктрини, конституції, закони/;
· створення і корекція інститутів політичної системи;
· призначення кадрового апарату і організація управління;
· висунення політичних лідерів.
Типологія політичних еліт
· Ієрархічні типи еліт;
· правляча – беспосередньо володіє державною владою;
· вища – приймає значні для всієї держави рішення /1на 20 тисяч населення/;
· середня – / барометр / громадської думки /5% населення/;
· адміністративна – службовці, управлянці, бюрократія.
Історично – еволюційні типи еліт
· У доіндустріальному суспільстві:
еліта крові – за походженням, аристократія.
· Індустріальне суспільство:
еліта багатства / фінансова олігархія/.
· Постіндустріальне суспільство:
еліта знань /меритократія/.
Теорія еліт
· Теорія Макіавеллі: еліта – правляча група, що здійснює керівництво суспільством. В залежності від форми і здійснення влади еліта поділяється на “львів” – прихильників неприкритого насилля і “лисиць”, які надають перевагу більш гнучким методам управління.
· Концепція еліт Моске, Парето, Міхельса /маківеалістська школа/:
суспільство закономірно поділяється на правлячу меншість і керовану більшість. В основі цього поділу лежить природна нерівність людини за талантом і здібностями, інтелектом, багатством; еліта являє собою згуртовану групу, що відрізняється виключними якостями і здібностями, яка усвідомлює свою перевагу над іншими; розвиток будь якого суспільства залежить від політичної еліти.
Народ – біологічна єдність людей, яка поєднана кровними зв’язками (сім’я, родина, рід, плем’я, народ).
Етнос (національна меншина) – стійка сукупність людей, що належать до певного народу, проживають на території чи в складі іншого народу, зберігає культурні, побутові, мовні, психологічні особливості.
Нація –політично і державно організований народ
Національні відносини – відносини між суб’єктами національного розвитку.
Націоналізм – теорія і практика етнічних відносин, грунтування на самоідентифікації або самовизначені націі у вирішенні своїх проблем. Реалізується в різноманітних формах діяльності, зумовлених специфікою розвитку націй.
Види націоналізму
1. Громадянський – базується на принципах вільного самовизначення особистості. Іноді дорівнює патріотизму. Спрямований на консолідацію населення за допомогою права, культури і ідеології.
2. Етнічно-політичний – заснований на розумінні нації як політичної сутності. Його мета – боротьба за утримання державності з урахуванням політичної системи. Його критикують за спрямованість на досягнення переваг для одного народу. Політичний націоналізм домінуючих народів призводить до дискримінації нетитулованних, узурпації влади.
Націоналізм недомінуючих етносів в екстримальному розвитку дбає про сепаратистські цілі, домагається вирішення проблеми етнічної нерівності будь-якими засобами.
У сфері культури спрямований на збереження цілісьності народу, розвиток його мови, культури, і самосвідомості
Частина маржинальних груп, що не можуть себе ідентифікувати, мають дуже низький чи дуже високий статус, їм характарна пасивна форма націоналізму, яка проявляється тільки в стресових сітуаціях.
3 Класичний – реалізується як спроба досягнення повної незалежності, притаманний пострадянським країнам.
4 Паритетний – виявляється в прагнені до повної незалежності, яка обмежена внутрішніми чи зовнішними показниками.
5 Економічний – прагнення до економічної незалежності етнонаціональних утворень.
6 Захисний – характерна ідея про необхідність відсічі “зовішнім силам”, збереження культури, мови, території.
7 Ліберальний – відстоює права і свободи особистості, виступає за додержання базових европейських цінностей.
Принципи національного розвитку:
· право на існування (заперечує геноцид),
· право на самоідентифікацію,
· право на суверенітет (самовизначення і самоврядування),
· право на збереження культурної самобутності,
· право на контроль за використанняя природних ресурсів,
· право на використання досягнень сучасної цівілізації.
Питання для самопідготовки
1) Людина (особистість) – це:
a.
2) Політична соціалізація – це:
Яких форм набуває процес політичної соціалізації
3) Вказати типи політичної соціалізації:
4) Вказати риси політичного лідера:
5) Яких форм набуває процес політичної соціалізації:
Вказати типи політичної соціалізації
6) Який тип політичної соціалізації відображає психологічно-нормальну взаємодію людей й інститутів влади, раціональне ставлення людини до правопорядку держави, усвідомлення нею своїх громадських обов’язків:
7) Який тип особистості категорично не бере участь у політиці:
Що означає Лідерство за теорією рис
Який тип політичної соціалізації відображає психологічно-нормальну взаємодію людей й інститутів влади, раціональне ставлення людини до правопорядку держави, усвідомлення нею своїх громадських обов’язків:
Який тип політичної соціалізації відображає негативне ставлення людини до будь-яких соціальних і політичних систем, крім “своєї”:
Які є типи особистості
Визначити рівні політичної участі
класифікація політичних лідерів може бути
Які є типи особистості
Який тип особистості категорично не бере участь у політиці
У якому вигляді може здійснюватися політична діяльність
Хто є найбільш авторитетним членом організації, особистий вплив якого дозволяє йому грати
суттєву роль в політиці
Які функції повинен виконувати лідер
8) У якому вигляді може здійснюватися політична діяльність:
9) Визначити типи політичної участі:
10)Вказати риси політичного лідера:
11)Що означає Лідерство за теорією рис:
a.
12)класифікація політичних лідерів може бути:
13) Які функції повинен виконувати лідер:
14)Визначити рівні політичної участі:
a.
15)Хто є найбільш авторитетним членом організації, особистий вплив якого дозволяє йому грати суттєву роль в політиці:
16)Яку теорію ефективного лідерства розробив Макіавелі в роботі “Государь”:
a.
17)За якою теорією Лідерство є видатною якістю людини:
a.
18)Вказати стилі лідерства за Германом:
19) Еліта - це:
20)Визначити типи політичної участі:
a.
21)Хто є найбільш авторитетним членом організації, особистий вплив якого дозволяє йому грати суттєву роль в політиці:
a.
22)Яку теорію ефективного лідерства розробив Макіавелі в роботі “Государь”:
a.
23)За якою теорією Лідерство є видатною якістю людини:
a.
24)Вказати стилі лідерства за Германом:
25)Яку теорію ефективного лідерства розробив Макіавелі в роботі “Государь”:
a.
26)За якою теорією Лідерство є видатною якістю людини:
a.
27)Людина (особистість) – це:
a.
28)Яких форм набуває процес політичної соціалізації:
a.
29)Які функції повинен виконувати лідер:
30)Політична соціалізація – це:
a.
31)Вказати типи політичної соціалізації:
32)Який тип політичної соціалізації відображає негативне ставлення людини до будь-яких соціальних і політичних систем, крім “своєї”:
33)Яку теорію ефективного лідерства розробив Макіавелі в роботі “Государь”:
34)Визначити типи політичної участі:
a.
35)Вказати риси політичного лідера:
Дата публикования: 2015-11-01; Прочитано: 531 | Нарушение авторского права страницы | Мы поможем в написании вашей работы!