Надати висновок за видом, відповідним рівню невпевненості або незгоди аудитора

165. Вислів у тексті «за винятком невідповідностей…» свідчить про такий вид аудиторського висновку:

– позитивний висновок (існує безумовна позитивна згода);

– умовно-позитивний висновок;

– негативний висновок;

– відмова від надання висновку.

166. Відповідальність за достовірність фінансової звітності, перевіреної аудитором, несе:

– аудитор;

– керівник підприємства, де проводилася перевірка;

– головний бухгалтер підприємства, де проводилася перевірка;

– всі відповіді правильні.

167. Найбільш достовірним доказом для підтвердження повноти обліку грошових коштів є:

– інвентаризація;

– відомості, отримані від робітників підприємства;

– аналіз руху грошових коштів, проведений аудитором;

– контрольний замір.

168. Дії у разі виявлення за результатом інвентаризації надлишків грошових коштів у касі підприємства:

– перераховуються в бюджет;

– повертаються матеріально-відповідальній особі;

– оприбутковуються підприємством у складі доходів;

– один із перерахованих варіантів за вибором.

169. Під час перевірки основних засобів за критерієм «існування» будуть використані такі аудиторські докази:

– акт приймання-передачі;

– товарно-транспортна накладна;

– платіжне доручення;

– інвентарна картка.

170. Аудитор повинен віддавати перевагу під час перевірки рахунків клієнта у банках таким доказам:

– усним повідомленням клієнта;

– документам з обліку операцій на рахунках у банках;

– випискам банку;

– результатам зустрічної перевірки.

171. Прийоми, які використовує аудитор під час перевірки своєчасності оприбуткування готівки, отриманої з рахунка в банку, та її збереження у касі підприємства:

– спостереження;

– інвентаризація;

– огляд приміщення каси;

Звіряння записів у касовій книзі і виписок банку.

172. Завдання, що не належать до комплексу завдань з оплати праці, які необхідно перевірити аудитору:

– облік і контроль виробітку і нарахування заробітної плати працівників-відрядників;

– розрахунки з визначення середньої заробітної плати;

– розрахунки з підзвітними сумами;

– розрахунки утримань із заробітної плати фізичних осіб.

173. Відхилення, які під час перевірки повноти і достовірності фінансової звітності класифікують як шахрайство чи помилку:

– відхилення від чинного законодавства;

– відхилення від нормативних актів, що визначають організацію і методологію обліку;

– недотримання протягом звітного періоду прийнятої облікової політики

відображення у бухгалтерському обліку окремих господарських операцій і оцінювання майна;