Закриття та продовження форвардного контракту

Як уже зазначалося, форвардна угода є обов’язковою для виконання. Ані клієнт, ані банк не можуть відмовитися від виконання операції, що зазначена в контракті, на підставі несприятливої різниці між курсом угоди та курсом спот або з будь-яких інших причин. Контракт укладається на певну кількість визначеної валюти. Тобто жодна зі сторін не може здійснити купівлю чи продаж більшої або меншої кількості валюти. Крім того, угода має бути виконана на чітко обумовлену дату або протягом чітко визначеного терміну. Банк вимагає від клієнта точного виконання всіх умов контракту, адже у разі їх порушення він наражається на валютний ризик. Тому, укладаючи з клієнтами форвардні угоди, банк зазвичай здійснює низку операцій для підтримання своєї позиції та з метою захисту від валютного ризику.

Звичайно, клієнт може ухилитися від виконання форвардної угоди, коли зміна курсу буде такою, що йому вигідніше буде сплатити штрафні санкції, аніж виконати свої зобов’язання за контрактом. Але слід зазначити, що переважна більшість клієнтів заінтересована у збереженні свого «чистого» імені та добрих відносин із банком.

У свою чергу, банки, як правило, укладають форвардні угоди з клієнтами, які мають постійний залишок коштів на рахунку і вимагають цей залишок підтримувати.

Але на практиці трапляється й так, що платіж за зовнішньоторговельною операцією, що лежить в основі укладення форвардної угоди, відміняється або, що трапляється частіше, переноситься на пізніший термін (наприклад, якщо експортер затримав поставку).

Якщо клієнт не може виконати своїх зобов’язань за форвардною угодою, то він має закрити цю угоду на ринку спот. Тобто якщо за форвардним контрактом клієнт мав купити валюту, то він все одно має її купити і відразу ж продати на ринку спот; якщо форвардна угода була укладена на продаж банку валюти, то клієнт має купити валюту за курсом спот і виконати форвардну угоду, продавши валюту за форвардним курсом. При цьому на розрахунковому рахунку клієнта відображається лише результат, тобто різниця між купівлею та продажем однієї й тієї самої кількості валюти, але за різними курсами.

Приклад. Відповідно до форвардної угоди клієнт мав купувати 150 000 британських фунтів стерлінгів за долари США за курсом 1,5888, щоб розрахуватися з постачальником з Великої Британії, але контракт на поставку було анульовано. Клієнт не має права анулювати також і форвардну угоду, отже, на дату виконання її має бути закрито за допомогою ринку спот. Курс спот на цю дату становить 1,5850 – 1,5870. Клієнт має здійснити дві обернені операції: купити 150 000 британських фунтів за курсом 1,5888, а потім продати їх за курсом 1,5870:

150 000 • 1,5888 = USD 238 320 (списано з рахунку),

150 000 • 1,5870 = USD 238 050 (зараховано на рахунок).

Результатом закриття форвардного контракту буде списання з рахунку клієнта 200 дол. США.

Таким чином, клієнт не зобов’язаний мати на своєму рахунку повну суму, що передбачалася форвардною угодою (особливо це важливо для експортера, який укладав форвардний контракт з метою продажу валюти, яку він одержить від поставки товару). При закритті форвардної угоди на ринку спот у клієнта на рахунку мають бути лише кошти для сплати різниці між операціями купівлі та продажу валюти. Може трапитися також і так, що в результаті закриття форвардної угоди клієнт одержить дохід.

Приклад. Повернемося до попереднього прикладу й уявимо, що клієнт мав продавати британські фунти стерлінгів за курсом 1,5885. На дату виконання угоди курс спот 1,5850 – 1,5870.

Таким чином клієнт купує фунти за курсом 1,5850:

150 000 • 1,5850 = USD 237 750

та продає їх за форвардним курсом 1,5885:

150 000 • 1,5885 = USD 238 275.

За результатами цих двох операцій на рахунок клієнта буде зараховано 525 дол.

Але, навіть у гіршому випадку, витрати, пов’язані з закриттям форвардної угоди, не перевищуватимуть 5—20% від суми контракту. Якщо ж клієнт використовує для хеджування валютного ризику ринок депозитів, то він навіть у разі скасування торговельної операції мусить виконувати свої зобов’язання за позикою в повному обсязі.

У разі, коли платіж не скасовано, а лише відкладено, у клієнта виникає необхідність поряд із закриттям форвардної угоди укладати нову, щоб покрити платіж за новою домовленістю. Звичайно, це не дуже зручно для клієнта. У таких випадках банк може запропонувати клієнту після закриття угоди на ринку спот не відкривати нової угоди, а подовжити стару. Особливість цієї операції полягає в тому, що (на відміну від укладення нового контракту, в основі якого лежатиме курс спот на дату укладання, скоригований на форвардні пункти на відповідний термін) при подовженні форвардної угоди використовується так зване правило діагоналі. Воно полягає в тому, що курс нової угоди розраховується як курс закриття попередньої угоди, скоригований на форвардні пункти по діагоналі. Курс закриття — це курс, що використовується для закриття форвардної угоди на ринку спот, тобто якщо початковий форвардний контракт укладався на купівлю валюти, то курсом закриття його контракту буде курс спот продажу валюти на дату виконання, для контракту на продаж — курс спот купівлі. Таким чином, при поширенні форвардної угоди клієнт дістає можливість укласти контракт за більш вигідним курсом.

Приклад. Клієнт уклав з банком форвардний контракт на купівлю 200 000 євро за долари США за курсом 0,9587. Але платіж був відкладений на один місяць. На дату виконання початкової угоди банк котирує такі курси:

EUR/USD 0,9460 – 0,9470

1m 13 18.

Клієнт має закрити початковий контракт на ринку спот за курсом 0,9460:

200 000 • 0,9587 = 191 740 (списується),

200 000 • 0,9460 = 189 200 (зараховується).

Результатом закриття контракту є списання з рахунку клієнта 2540 дол. США.

Далі клієнт може укласти нову або подовжити початкову угоду. Розглянемо обидва варіанти:

1. Укладення нової угоди.

Угоду буде укладено за курсом 0,9488, на дату виконання: 200 000 • 0,9488 = 189 760.

Ця сума буде списана з рахунку клієнта.

2. Подовження угоди.

Угода буде подовжена за курсом 0,9478 на дату виконання: 200 000 • 0,9478 = 189 560.

Цю суму буде списано з рахунку клієнта.

Як бачимо, подовження контракту є вигіднішим для клієнта. Однак слід зауважити, що банк не зобов’язаний подовжувати контракти. Подовження контракту відбувається лише за умови подання клієнтом до банку відповідних документів, що вказують на необхідність цього подовження (підтвердження перенесення терміну платежу). Як правило, банк погоджується на подовження контракту лише один раз, якщо ж термін платежу знову буде змінено, клієнту буде запропоновано відкрити новий контракт.

Слід зазначити, що на міжбанківському ринку подовження контрактів з використанням правила діагоналі не використовується, якщо виникає необхідність подовжити дію форвардного контракту, то це відбувається через укладення нової угоди.

1. Поняття валютних свопів, їх класифікація та використання.

Учасникам фінансових ринків доводиться зустрічатись із коливанням цін базових активів (інструментів або товарів). Наприклад, ТНК, які беруть участь у великих інветисційних проектах, зустрічаються з коливанння відсоткових ставок за довгостроковими кредитами, експортери та імпортери зустрічаються з коливаннями валютних курсів, авіакомпанії вирішують питання зі змінами цін на паливо, зростання та падіння фондових індексів має дуже велике значення для менеджерів та інвесторів.

Учасники ринку постійно шукають шляхів зниження фінансового ризику, пов’язаного з інвестиціями. Вони хеджують свої позиції від несприятливого руху цін і намагаються застрахувати операції, особливо довгострокові, деруть на себе фінансові ризики з метою отримання прибутку. Угода СВОП припускає обмін ризиками, що відповідає потребам багатьох учасників ринку.

Своп – це одночасна купівля і продаж одного і того самого базового активу або зобов’язання на еквівалентну грошову суму, за якої обмін фінансовими умовами забезпечує обом сторонам операції певний виграш, який вони не можуть отримати інакше. Розміри платежів сторін розраховуються за різними формулами, виплати здійснюються в майбутні дати за встановленим графіком. Наведене визначення стосується простого свопу, який не містить особливих умов і тому є простим у виконанні.

Виділяють такі види свопів:

Валютні свлопи;

Відсоткові свопи;

Валютно-відсоткові свопи;

Товарні свопи;

Фондові свопи.

Свопи належать до позабіржових операцій, що укладаються за допомогою конфіденційних переговорів. Оскільки умови свопів є предметом переговорів, то термін їх дії може бути практично будь-яким, проте частіше він не перевищує 10 років. Такі тривалі строки – перевага свопів над опціонами та ф’ючерсами, в яких термін дії відносно невеликий.

Валютний своп – це дві валютніи операції – купівля та продаж із двома різними датами валютування. Валютний своп – один із найпоширеніших інструментів валютного ринку, частка цих операцій в обороті істотно вища за частку операцій спот, так і форвард.

Валютний своп здійснюється як єдина операція з єдиним контрагентом. Але з метою підрахунку прибутків і збитків у б/о своп відображається як дві самостійні, але взаємопов’язані операції, кожна з яких відповідає певному боку (або «нозі») свопу. У валютних свопах проводиться лише обмін основними сумами на дати валютування без жодних відсоткових платежів.

Своп (англ. swop – міняти, на жаргоні валютного ринку – угода «купи-продай») є валютною операцією, що поєднує купівлю валюти на умовах спот в обмін на національну з наступними викупами. Операція своп здійснюється з метою придбання валюти, необхідної для міжнародних розрахунків, підтримки певних залишків на поточних рахунках, диверсифiкацiї валютних резервів, тобто перевід резервів з однієї валюти в іншу. Валютний своп – це комбінація двох протилежних конверсійних угод на однакову суму з різними датами валютування. Щодо свопу, то дата виконання найближчої угоди називається датою валютування, а дата виконання більш віддаленої за терміном зворотної угоди – датою завершення свопу. Свопи, як правило, укладаються на термін до 1 року.

Якщо найближча конверсійна угода є купівлею валюти (базової, як правило), а більш віддалена – продажем валюти, такий своп називається «купив/продав», а якщо навпаки, то «продав/купив».

Суть валютної операції своп полягає в обміні між двома банками на визначений час двох валют з поверненням один одному в кінці угоди початкових валют. Операція своп є різновидом репорту або депорту, тобто комбінацією готівкового продажу i термінової купівлі валюти або навпаки.

Репорт (франц. report) є терміновою угодою, при якій власник цінних паперів або валюти продає їх банку (на біржі) із зобов’язанням наступного викупу через певний строк за новою, більш вищою ціною (курсом). Різниця між продажною i покупною ціною складає фактичну плату за кредит. Ця різниця також називається репорт.

Звичайно, забезпеченням операції репорту є державні цінні папери, серед яких найбільш привабливими є державні короткострокові облігації.

Депорт (франц. deport) є терміновою угодою, протилежною репорту. Депорт укладається (як правило, на бiржi) у розрахунку на зниження курсу цiнних паперiв (валюти) з метою отримання прибутку у вигляді курсової різниці.

Найбільшого поширення набули такі види свопів:

Спот-форвард, при якому перший обмін припадає на спот-дату, тобто на другий робочий день після здійснення операції, а зворотний обмін на форвардну дату (наприклад, за один місяць після першої дати);

Форвард-форвард, прия кому перший лбмін припадає на першу форвардну дату, а зворотний обмін на пізнішу форвардну дату.. Наприклад, форвард-форвард своп може починатися за три місяці після спот-дати, а закінчуватись через шість місяців після спот-дати. Таку угоду називають 3х6 форвард-форвард свопом;

Короткі свопи, сторок яких менший за один місяць (перша нога – сьогодні, друга - завтра).

Відсоткові свопи мають найбільше поширення і значення. Відсотковий своп – це угода між сторонами про здійснення серії платежів один одному у визначені дати до закінчення терміну угоди.

Валютні свопи поділяють на свопи з фіксованими ставками та свопи з плаваючими ставками (процентні свопи):

· свопи з фіксованими ставками, що являють собою комбінацію конверсійних угод з різними датами валютування (більш відомі як валютні свопи (currency swap). Вони здебільшого використовуються на ринку forex);

· свопи з плаваючими процентними ставками (процентні або валютно-процентні свопи), що являють собою обмін активами або зобов’язаннями (вираженими в одній або в різних валютах). Вони переважно використовуються на ринку капіталів.

Своп з фіксованими ставками валют може укладатися двома способами:

· як комбінація двох протилежних конверсійних угод на однакову суму з різними датами валютування;

· як дві зустрічні депозитні угоди на еквівалентні суми валют.

Свопи з’явилися зовсім недавно і за кілька десятків років стали одним з основних засобів, використовуваних організаціями для управління активами та зобов’язаннями. Ринок свопів з’явився в 60-ті роки, коли вартість інвестиційних премій, введених органами, що контролюють біржову діяльність у Великобританії, обмежили можливості британських компаній інвестувати кошти за рубежем. Компенсаційні позики виникли як метод, що дає змогу обминати ці обмеження. Британська компанія позичала фунти стерлінгів британській філії американської компанії, а американська компанія, у свою чергу, позичала долари США філії британської компанії, що інвестувала їх на території США.

Валютні свопи по суті є угодами з двома конверсійними угодами. Операція своп узгоджується дилерами зазвичай як одна угода, що включає відразу дві зустрічні конверсійні операції. Дата виконання ближчої конверсійної угоди називається датою валютування, а дата виконання більш віддаленої за терміном угоди — датою закінчення свопу (maturity date).

Валютні свопи класифікують за кількома ознаками:

1. За термінами укладення:

· простий своп (стандартний) — перша конверсійна угода укладається на умовах спот, а зустрічна операція — на умовах форвард (наприклад, свопи типу спот/тиждень (spot/week), спот/місяць (spot/month) і т. д.);

· своп форвард/форвард — перша конверсійна угода укладається на умовах форвард, а зустрічна операція — теж на умовах форвард, але на більш тривалий термін;

· своп із датами валютування до спота — перша конверсійна угода укладається з датою валютування до спота, а зустрічна операція — на умовах спот (свопи типу тому/некст (tom/next), тод/некст (tod/next) і тод/спот (tod/spot)).

2. За типом укладання:

· своп типу buy/sell (b/s) — якщо в першій конверсійній операції валюта купується, а в зустрічній операції — продається,

· своп типу sell/buy (s/b) — якщо в першій конверсійній операції валюта продається, а в зустрічній операції — купується.

Операція своп може проводитися з одним контрагентом, тобто обидві конверсійні операції здійснюються з тим самим банком. Однак можна називати свопом комбінацію двох протилежних конверсійних угод із різними датами валютування на однакову суму, укладених із різними контрагентами.

Котируються свопи так само, як і фовардні угоди, — форвардні пункти є котируванням і свопу, і форвардної операції для даного періоду (звідси їх друга назва: “своп-пункти” — swap points, swap rate). Тому при котируванні свопу досить зазначити тільки форвардні (своп) пункти для відповідного періоду у вигляді двостороннього котирування, наприклад:

SWAP GBP/USD 3M (своп GBP/USD на три місяці)

# – 40/–36.

У даному прикладі “– 40” — це сторона bid котирування операції своп, за якою маркет-мейкер купує базову валюту на форвардних умовах, а “–36” — сторона offer котирування, за якою маркет-мейкер продає базову валюту на форвардних умовах. Так само слід зазначити, що якщо одна зі сторін робить своп типу sell/buy, то протилежна сторона робить операцію своп типу buy/sell. Курси свопу розраховує завжди маркет-мейкер, маркет-тейкер тільки погоджується з умовами угоди.

Схема розрахунку форвардного курсу другої сторони операції своп:

курс cпот = bid offer

своп (форвард) пункти = +(–) bid +(–) offer

Тоді, як і при розрахунку курсу форвардної операції, використовується схема:

курс cпот = bid offer

своп (форвард) пункти = +(–) bid +(–) offer

Хеджування валютних ризиків за допомогою валютних свопів здійснюється через:

· фіксацію валютного курсу на майбутній період;

· організацію зустрічних грошових потоків.

Угоди своп насамперед є міжбанківськими операціями і мають багато спільного з операціями форвард. На практиці операції своп використовуються значно частіше, ніж прості форвардні операції. Переваги у використанні угод своп перед форвардними угодами:

· при здійсненні валютного свопу значно зменшується валютний ризик, оскільки він розподіляється між учасниками угоди — фіксується курс форвардної угоди, а позиція кожного з учасників угоди своп дорівнює нулю;

· використання свопів дає можливість забезпечити хеджування довгострокових операційних та економічних ризиків.

Щодо руху фінансових потоків угоди своп можна розглядати як співвідношення короткої та довгої валютних позицій.

1. Поняття фінансових ф’ючерсів та визначальні риси ф’ючерсних ринків.

Контракт на поставку певного активу на узгоджену дату в майбутньому називають ф’ючерсним контрактом, якщо він враховує певні вимоги:

· усі умови контракту стандартизовані (встановлені біржею);

· сторони контракту вносять грошовий депозит і підтримують необхідний розмір депозиту до дати виконання контракту, чим гарантується його виконання;

· виконання контракту здійснюється через розрахунково-клірингову палату біржі або розрахунково-кліринговий банк.

Днем виконання ф’ючерсного контракту називають день, у який сторони повинні виконати умови контракту.

Актив, який поставлено в день виконання відповідно до ф’ючерсного контракту, називають базовим активом. Це може бути матеріальний актив: нафта, газ, електроенергія, золото, срібло, платина, зерно, олія тощо. У цьому випадку мають справу зтоварними ф’ючерсами. Але якщо згідно з контрактом здійснюється поставка фінансового активу, то такий ф’ючерсний контракт називають фінансовим ф’ючерсом. Прикладом фінансового ф’ючерса є валютний ф’ючерс, тобто контракт, згідно з яким у день виконання поставляється певна кількість іноземної валюти.

Потрібно розрізняти сторони ф’ючерсного контракту. Сторона, яка зобов’язана виконати поставки базового активу, називається продавцем ф’ючерсного контракту. Сторона, яка зобов’язана перерахувати грошові кошти проти поставки активу, називається покупцем. Вважають, що покупець ф’ючерсних контрактів займає довгу позицію, а продавець — коротку.

Довга або коротка позиції можуть бути закриті за допомогою рівнозначної за обсягом і протилежної угоди з тим же базовим активом, тобто так званою офсетною угодою. Офсетна угода ліквідує попередню позицію, тобто зобов’язання відносно купівлі/продажу активу в день виконання. Але в цьому разі виникають курсові прибутки/збитки, які визначаються на основі цін відкриття і закриття позиції та її обсягу.

Контракти, які закінчуються поставками базового активу, називають ф’ючерсами з поставками. Фінансові ф’ючерси можуть не передбачати поставки фінансового активу, а тільки взаєморозрахунки сторін у день виконання контракту. У цьому разі в день виконання клірингова установа закриває всі існуючі позиції офсетними угодами за ціною, що дорівнює поточній ринковій ціні активу. Взаєморозрахунки сторін виникають у зв’язку з курсовими прибутками/збитками відносно цін відкриття позицій і поточної ринкової ціни активу в день виконання, а також обсягів позицій. Такі контракти називають розрахунковими ф’ючерсами.

Усі умови певного ф’ючерсного контракту (вид та обсяг активу, день поставки та ін.) встановлюються біржею. Покупці і продавці контрактів погоджують тільки один параметр контракту — його ціну. Узгодження ціни здійснюється відповідно до правил торгівлі, які суттєво різняться на різних біржах. Структуру ринку ф’ючерсів з погляду мотивів діяльності утворюють два типи осіб — хеджери і спекулянти. Хеджери купують і продають ф’ючерси з метою страхування позицій на ринку базового активу, бо в процесі основного бізнесу вони виробляють або використовують базовий актив. Спекулянти купують і продають ф’ючерси тільки з метою отримання прибутку за рахунок різниці цін купівлі і продажу. Вони не використовують і не виробляють базового активу.

Сьогодні найбільшим ринком валютних ф’ючерсів у світі є Чиказька товарна біржа (Chicago Mercantile Exchange, або скорочено CME).

Крім долара США та євро, найпоширенішими валютами угод на ринках ф’ючерсів є британський фунт, швейцарський франк, канадський долар, японська єна.

Фючерсні контракти є специфікованими. Мета специфікації полягає в стандартизації відповідного біржового товару.

Для тих, хто хоче стежити за узагальненою інформацією ринку ф’ючерсів (ті, що беруть участь у торгах, мають докладнішу інформацію про ціни й обсяги угод, укладених протягом сесії), фінансова преса подає дані у вигляді стандартної таблиці.