Умови поставок товарів. Базові умови поставок ІНКОТЕРМС

Офіційні правила тлумачення торговельних термінів Міжнародної торговельної палати INCOTERMS-2000 — це офіційні правила тлумачення міжнародних торговельних термінів, міжнародний стандарт, метою якого є забезпечення єдиного набору міжнародних правил для тлумачення найуживаніших торговельних термінів у зовнішній торгівлі. Такі правила допомагають уникнути або значною мірою скоротити невизначеності, пов'язані з неоднаковою інтерпретацією торговельних термінів у різних країнах. Нині Інкотермс є апробованим і визнаним світовою теорією і практикою інструментом ЗЕД.

Найчастіше сторони, що укладають контракт, недостатньо ознайомлені з практикою ведення торгівлі у відповідних країнах, що веде до непорозумінь, розбіжностей і судових розглядів. Водночас особливе значення для підготовки й укладання міжнародного контракту має узгодження умов поставки. Укладаючи контракт, необхідно заздалегідь передбачити і визначити три суттєві обставини:

—хто організовує та оплачує перевезення товару від продавця до покупця;

— хто зазнає ризику під час здійснення цих функцій;

— хто зазнає ризику втрати і псування товарів.

Для розв'язання всіх цих проблем Міжнародна торговельна палата вперше 1936 ро­ку опублікувала збірник міжнародних правил для точного визначення торговельних термінів. Ці правила відомі як Інкотермс-1936. Виправлення та доповнення були пізніше зроблені в 1953, 1967, 1976, 1980, 1990 і в останній раз у 2000 році для приведення цих правил у відповідність із сучасною практикою міжнародної торгівлі.

Причиною перегляду Інкотермс є необхідність адаптувати їх до сучасної комерційної практики та полегшення їх практичного застосування. До підготовки останньої редакції Правил — Інко- термс-2000 — Міжнародна торговельна палата залучила практиків і науковців, пов'язаних зі сферою міжнародної торгівлі.

Сфера дії Інкотермс обмежена питаннями, пов'язаними з правами та обов'язками сторін договору купівлі-продажу у відношенні постачання проданих товарів (під словом «товари» тут мають на увазі матеріальні товари, крім нематеріальних товарів, таких, наприклад, як комп'ютерне програмне забезпечення). Міжнародна торговельна палата наголошує, що Інкотермс мають справу тільки з відносинами між продавцями та покупцями в рамках договорів купівлі-продажу, хоча виконання міжнародних зовнішньоторговельних угод супроводжується також укладанням договорів перевезення, страхування і фінансування.

Інкотермс мають справу з деякими визначеними обов'язками сторін — такими, як обов'язок продавця поставити товар в розпорядження покупця чи передати його для перевезення або доставити його в пункт призначення — і з розподілом ризику між сторонами в цих випадках. Застосування Інкотермс передбачає чітке посилання на чинне видання у тексті угоди.

Усі умови згруповані так: починаючи з терміна, відповідно до якого продавець тільки надає товар покупцеві на власній території продавця (Е — термін — EXWORKS); далі йде друга група, відповідно до якої продавець зобов'язаний поставити товар пере­візнику, призначеному покупцем (F— терміни — FCA, FAS і FOB); далі С — терміни, відповідно до яких продавець повинен укласти контракт на перевезення, але не приймаючи на себе ризик утрати чи ушкодження товару або додаткові витрати внаслі­док подій, що відбуваються після відвантаження і відправлення (CFR, CIF, СРТ і СІР); і, нарешті, D— терміни, за яких продавець повинен нести усі витрати і ризики, необхідні для доставки товару в країну призначення (DAF, DES, DEQ, DDU і DDP).

Отже, всі терміни поділяються на 4 групи:

Група Е — Місце відправлення (Departure):

—EXWExWorks(вказане місце): товар зі складу продавця.

Група F— Основне перевезення неоплачене (MainCarriageUnpaid):

— FCAFreeCarrier (вказано місце): товар доставляється перевізнику замовника;

— FASFreeAlongsideShip (вказано порт завантаження): товар доставляється до судна замовника;

— FOBFreeOnBoard (вказано порт завантаження): товар завантажується на судно замовника.

Група С — Основне перевезення сплачене (MainCarriagePaid):

— CFRCostandFreight(вказано порт призначення): товар доставляється до порту замовника (без вивантаження);

— CIFCost, InsuranceandFreight(вказано порт призначення): товар страхується та доставляється до порту замовника (без вивантаження);

— СРТ CarriagePaidТо (вказано порт призначення): товар доставляється перевізнику замовника у зазначеному порту;

— СІР CarriageandInsurancePaidto(вказано порт призначення): товар страхується й доставляється перевізнику замовника у зазначеному порту.

Група D — Доставка (Arrival):

— DAFDeliveredAtFrontier(вказано місце) — товар доставляється до кордону без розмитнення;

— DESDeliveredExShip (вказано порт) — товар доставляється на судні без розмитнення;

— DEQDeliveredExQuay (вказано порт) — товар доставляється на судні та вивантажується без розмитнення;

— DDUDeliveredDutyUnpaid (вказано місце призначення) — товар доставляється замовнику без сплати мита;

— DDPDeliveredDutyPaid (вказано місце призначення) — товар доставляется замовнику, очищений від мит та ризиків.

Важливо пам'ятати, що у тексті договору застосовуються лише абревіатури англомовного варіанту термінів, незалежно від того, якою мовою укладений контракт. Такі трилітерні абревіатури являють собою стандартизований код, прийнятий Міжнародною торговельною палатою і затверджений Комісією ООНз міжнародного торговельного законодавства.

3. Види документів при міжнародних поставках.

Класифікація зовнішньоторговельної документації. Зовнішньоторговельними документами є документи, що містять інформацію про різні боки діяльності і правовідносин суб'єктів підприємницької діяльності у сфері зовнішньої торгівлі.

Документи у зовнішній торгівлі класифікуються за різними ознаками. Залежно від призначення зовнішньоторговельних документів і участі органів контролю в їх обороті, ці документи можна поділити на дві великі групи:

—комерційні документи;

— спеціальні документи.

Залежно від особливостей інформації, що міститься у зовнішньоекономічних документах, їх можна поділити на сім основних категорій:

— розрахункова документація— зовнішньоторговельна документація, на основі якої проводять розрахункові операції за поставлені товари;

— транспортна документація— зовнішньоторговельна документація, що становить основу для оформлення договірних відносин, які виникають у процесі транспортування ван­тажів, і визначає умови та порядок доставки товарів вантажоотримувачу;

— товаросупровідна документація— зовнішньоторговельна документація, що містить кількісну та якісну характеристику товарів, поставки і супроводжує товари на всьому шляху їх прямування;

— страхова документація— зовнішньоторговельна документація, що засвідчує страхування товару та визначає розмір страхового відшкодування і страхової премії;

— документація про відповідність спеціальним вимогам— зовнішньоторговельна документація, яка засвідчує відповідність това­рів, що перевозяться, спеціальним вимогам міжнародних договорів, законодавчим вимогам, умовам договору або характеристикам, заявленим органами уповноваженими на здійснення контролю;

— дозвільна документація— зовнішньоторговельна документація, що служить дозволом на перетин митного кордону певними товарами;

— митна документація— зовнішньоторговельна документація, що оформляється з приводу ввезення, вивезення та транзиту вантажів через державний кордон,.

Комерційна документація охоплює розрахункові, транспортні, товаросупровідні та страхові документи.

До спеціальної документації належать документи про відповідність спеціальним вимогам, дозвільна та митна документація.

Комерційна документація

Розрахункові документи.До розрахункових документів належать: комерційний рахунок, рахунок-проформа, консульський рахунок, фрахтовий рахунок, кредит-нота, дебет-нота.

Комерційний рахунок (commercialinvoice) — розрахунковий документ, що містить вимогу продавця до покупця сплатити вказану в ньому суму платежу за поставлений товар. Комерційний рахунок також є основним документом, на підставі якого здійснюється митний контроль і митне очищення експортованих / імпортованих товарів.

Комерційний рахунок зазвичай виписується експортером за формою, прийнятою в країні експортера, але його зміст має відповідати вимогам законодавства країни імпортера.

Зміст комерційного рахунку повинен повністю відповідати умовам зовнішньоекономічного договору. У комерційному рахунку зазначаються:

— ціна одиниці товару і загальна сума рахунку або належного платежу;

— базисні умови поставки товару;

—країна експортера, виробника і країна кінцевого призначення;

— спосіб платежу та форма розрахунку;

—назва банку, в якому має бути проведений платіж;

— тип упакування;

— відомості про оплату вартості перевезення (коли і ким оплачується);

— відомості про страхування (ким оплачується) і розмір страхової премії (за поставок на умовах CIFта СІР).

Сума повинна бути чітко вказана, а ціна товарів має бути відокремлена від вартості транспортування та страхування.

Законодавство деяких країн вимагає, щоб інформація, що міститься в комерційному рахунку, була завірена в спеціальній формі. До інформації, яка може вимагати завірення, відносять декларацію експортера про те, що:

— товари відповідають вимогам, викладеним у зовнішньоекономічному договорі;

— товари є товарами з конкретної країни походження;

— комерційний рахунок складений і підписаний експортер ом особисто.

Залежно від процедури завірення розрізняють:

«засвідчений» комерційний рахунок («certified» commercialin- voice)— комерційний рахунок, інформація в якому завірена безпосередньо експортером;

«легалізований» комерційний рахунок («legalised» commercialinvoice)— комерційний рахунок, завірений посольством або консульством країни імпортера, розташованим у країні експортера.

Різновидом комерційного рахунка є рахунок-фактура (finalinvoice), який виписується продавцем покупцеві після відправки товару.

Рахунок-проформа (ProPormainvoice, preliminaryinvoice) — документ, що направляється продавцем покупцеві для підтвердження умов замовлення, яке надійшло від покупця на купівлю товарів.

Рахунок-проформа містить детальний опис пропонованих продавцем товарів, ціни і деталізований перелік супровідних щодо поставки витрат, а також умови поставки.

Консульський рахунок (consularinvoice) — розрахунковий документ, що вимагається митницями окремих країн як основа для визначення розміру митних платежів. Консульський рахунок містить детальний опис товарів, що експортуються, і декларацію про правильність даних, що містяться в ньому.

Консульський рахунок складається на офіційному бланку і підлягає легалізації в посольстві чи консульстві країни призначення. Як правило, для легалізації консульського рахунку експортеру необхідно представити відповідний комерційний рахунок.

У даний час консульський рахунок вимагається для експортування товарів у такі країни, як Кенія, Уганда, Танзанія, Маврикій, Нова Зеландія, Ірак, Австралія, Фіджі, Кіпр, Нігерія, Гана, Гвінея та деякі інші.

У країнах, які не вимагають представлення консульського рахунку, основою для визначення розміру митних платежів, як правило, є комерційний рахунок.

Фрахтовий рахунок (freightbill)— документ, що містить вимогу перевізника сплатити вартість транспортних послуг.

У фрахтовому рахунку вказуються фрахтові ставки і витрати на транспортування, а також умови платежу.

У деяких випадках роль фрахтового рахунку виконує повідомлення про прибуття вантажу.

Транспортні документи. Транспортні документи виписуються вантажоперевізником для засвідчення того, що товар прийнятий ним до перевезення. Транспортними документами є: товарна, товарно-транспортна накладна, коносамент, договір морського перевезення, договір фрахту та ін. Основними серед них є товарно-транспортна накладна, відвантажувальна специфікація, пакувальний лист тощо.

Накладна - документальне оформлення договору перевезення між вантажовідправником і транспортною адміністрацією. Основними відомостями, які містяться в накладній, є: назва стан­ції призначення і прикордонних станцій, назва вантажу, помітка про оплату (або сума фрахту).

Накладна супроводжує вантаж при перевезенні і разом з ним видається вантажоодержувачу на станції призначення. Накладна не є товаророзпорядчим документом і не надає право власності на товари держателю його оригінала.

Залежно від виду транспорту, використовуваного для переведення вантажу, розрізняють такі види накладних:

— морська накладна (sea waybill);

— авіанакладна(air waybill, air consignment note);

— залізнична накладна (rail waybill, rail consignment note);

— автомобільна накладна (road waybill, road consignment note).

У міжнародних перевезеннях використовуються такі типові форми накладних:

♦ для авіаційних перевезень - авіанакладна ІАТА,формаякої розроблена Міжнародною авіаційною транспортною асоціацією;

♦ для залізничних перевезень - залізнична транспортна накладна СМГС, що використовується у процесі відправки вантажів між країнами-учасницями Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення 1951 p.;

♦ для автомобільних перевезень - міжнародна товарно- транспортна накладна СМК (internationalconsignmentnote), форма якої розроблена згідно з Конвенцією про договір міжнародного перевезення вантажів дорогами (КДПВ).

Відвантажу вальна специфікація складається з переліку всіх видів і сортів товарів, які входять у дану партію, із зазначенням для кожного місця, кількості та роду товару. Специфікація звичайно доповнює рахунок на поставлені товари різних сортів і на­йменувань.

Пакувальний лист являє собою перелік усіх видів і сортів то­вару, які перебувають у кожному товарному місці. Пакувальний лист необхідний у тих випадках, коли в одній упаковці товари розташовані за асортиментом. Пакувальний лист містить такі да­ні: кількість кожного сорту, номер упаковки.

Страхові документи відображають взаємовідносини між страхувальником і страхувателем. Роль страхувальника полягає у відшкодуванні збитків, зазнаних страхувателем у разі настання страхового випадку. Страхова документація охоплює такі документи: договір страхування, страхові гарантії, страховий поліс, біндер (тимчасовий страховий документ), ковернот, страховий сертифікат, авізо про страхування, страхове оголошення, бордеро, страховий акт тощо.

Розрізняють іменні, ордерні, пред'явницькі страхові документи. Страховий документ підписується експортером і двома представниками страхової компанії.

Договір страхування (insuranceagreement) - письмова угода між страхувателем і страховиком, відповідно до якої страховик приймає на себе зобов'язання за настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувателю чи іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувателем, а страхуватель зобов'язується виплачувати страхові платежі в певні строки і виконувати інші умови договору.

Факт укладання угоди страхування може засвідчуватися страховим полісом або страховим сертифікатом. Страхова гарантія(insuranceguarantee)— документ, що посвідчує зобов'язання страховика оплатити передбачену страховим договором суму за свій рахунок у разі настання визначених умов неплатежу з боку страхувателя. Страхова гарантія посвідчується страховим полісом.

Страховий поліс(insurancepolicy)— документ, що підтвер­джує умови укладеного договору страхування.

Страховий поліс видається страховиком. У ньому страховик зобов'язується за конкретну плату відшкодувати страхувателю збитки, пов'язані з ризиками і нещасними випадками, вказаними її договорі.

Залежно від особливостей визначення страхової суми прийнято виокремлювати два види страхових полісів:

♦ таксованийполіс(valuedpolicy)— страховий поліс, у якому зафіксовано страхову суму. Перед страховою сумою таксованого поліса зазвичай вказується «Valuedat»a6o «Sovalued»;

♦ нетаксований поліс (unvaluedpolicy, openpolicy)— страховий поліс, у якому страхова сума заздалегідь не вказується, а в разі загибелі застрахованого майна оцінка його вартості встановлюється документально.

Залежно від періоду дії розрізняють такі категорії страхових полісів:

♦ генеральний поліс (generalpolicy) — страховий поліс, що посвідчує страхування всіх товарів, які експортер має намір про­дати протягом певного періоду;

♦ рейсовий поліс (voyagepolicy, specificpolicy) — страховий поліс, що посвідчує страхування торгового судна (зазвичай включаючи вантаж, що перевозиться і фрахт) тільки на один рейс під порту відправлення до порту призначення;

♦ змішаний поліс (mixedpolicy)— страховий поліс, що посвідчує страхування торгового судна (зазвичай включаючи вантаж, що перевозиться і фрахт) на період заздалегідь обумовленого «(року, протягом якого торгове судно здійснює рейси між двома портами, вказаними в страховому полісі.

Залежно від ризиків, які покриваються страховим полісом, розрізняють:

відвантажувальний поліс (shipmentspolicy) — страховий поліс, що покриває ризики експортера з моменту відвантаження і товарів до моменту отримання платежу;

кредитний поліс (creditpolicy) — страховий поліс, що покриває ризик неплатежу, пов'язаний з можливим банкрутством покупця чи якимись іншими причинами.

Спеціальна документація

Документація про відповідність спеціальним вимогам охоплює різноманітні сертифікати й свідоцтва, які засвідчують певні характеристики товарів, що перетинають митний кордон країни.

Сертифікат про походження (certificateoforigin) — документ, що посвідчує країну, в якій товар був вироблений. У деяких випадках сертифікат про походження містить також інформацію про частку використання місцевих матеріалів і місцевої робочої сили.

Країна походження— це країна, в якій товар був вирощений, повністю виготовлений або підданий достатній переробці чи обробці.

Сертифікат про походження товару має однозначно свідчити про те, що вказаний товар походить з відповідної країни і повинен містити:

а) письмову заяву відправника про те, що товар задовольняє відповідному критерію походження;

б) письмове посвідчення компетентного органу країни вивозу, який видав сертифікат про те, що представлені в сертифікаті відомості відповідають дійсності.

Одні країни вимагають представлення сертифіката про похо­дження на всі товари, що імпортуються, інші — тільки для певних їх видів. Так, більшість середньоєвропейських країн вимагає, щоб сертифікати про походження супроводжували всі вантажі. Більшість латиноамериканських країн і країн Західної Європи вимагає сертифікати про походження лише для певних товарів, наприклад, текстилю. Як правило, не вимагається сертифікат про походження для поставки товарів в азіатські країни, якщо тільки його надання не вимагає імпортер.

Залежно від порядку завірення виокремлюють такі види сертифікатів про походження:

• сертифікат про походження, завірений торговельно- промисловою палатою;

• сертифікат про походження, завірений посольством;

• сертифікат про походження, завірений експортером.

Сертифікат про походження, завірений торговельно-промисловою палатою (chamberofcommercecertificateoforigin) — документ, складений за формою, встановленою торгово-промисловою палатою держави-експортера. Деякі країни вимагають консульської легалізації сертифіката про походження після його посвід­чення Торгово-промисловою палатою.

Сертифікат про походження, завірений посольством (embassycertificateoforigin) — сертифікат про походження, складений за формою, встановленою законодавством країни імпортера і завірений її посольством у країні експортера. Сертифікати похо­дження на товари, що експортуються в Марокко й Аргентину, повинні бути завірені в посольствах цих країн.

Сертифікат про походження, завірений експортером (exporter'scertificateoforigin), оформляється в тому разі, коли ні законодавством країни імпортера, ні вимогами зовнішньоекономічного договору не передбачено його завірення якими-небудь уповноваженими органами.

Залежно від сфери застосування розрізняють сертифікати про походження товарів:

♦ загальної форми;

♦ спеціальної форми.

Сертифікат про походження загальної форми — оформляється на товари, які не охоплені міжнародними угодами, а також у випадках відсутності чи тимчасового зупинення пільг на такі товари. Ця форма, як правило, не надає пільг.

Деякі країни вимагають складання сертифікатів про походження за спеціальною формою, яка може містити детальнішу інформацію та спеціальне формулювання для декларування походження товару. Спеціальні форми сертифікатів про походжен­ня використовуються також у країнах — учасницях багатосторонніх договорів, які передбачають надання преференційних ставок митних зборів.

Сертифікат відповідності(compliancecertificate) — документ, який підтверджує, що продукція, яка підлягає контролю відповідності технічним стандартам, відповідає встановленим вимогам конкретного технологічного регламенту, стандарту чи іншого нормативного документа, визначеного законодавством.

Відповідність технічним стандартам розуміють як контроль, що забезпечує відповідність вантажів мінімальним вимогам міжнародних або національних стандартів, визначеним відповідними законами та правилами.

Технологічний регламент розуміють як нормативний документ, затверджений (прийнятий) органом державної влади країни-імпортера, який встановлює обов'язкові вимоги до продукції чи пов'язаних з нею процесами та методами виробництва. Він може також включати окремі вимоги до термінології, символів, упакування, маркування або цілком бути присвячений цим питанням.

Під стандартом розуміється нормативний документ, затверджений уповноваженим органом країни-імпортера, який містить призначені для загального та багатократного використання правила, інструкції чи характеристики стосовно товарів або пов'язаних з ними процесів і методів виробництва, дотримання яких не є обов'язковим. Він може включати або виключно містити вимоги щодо термінології, позначень, упакування, маркування тією мірою, якою вони застосовуються до товару, процесу чи методу виробництва.

В Україні функції органів сертифікації виконують юридичні особи, які є резидентами України, та пройшли акредитацію відповідно до Закону України «Про акредитацію органів з оцінки відповідності» й отримали від органу виконавчої влади, на який покладено функції з технічного регулювання, повноваження здійснювати діяльність із підтвердження відповідності.

Держстандарт України веде державний реєстр сертифікатів відповідності і свідоцтв про визнання відповідності, виданих уповноваженими органами сертифікації.

Дозвільна документація

Ліцензія експортна / імпортна (export / importlicense) — документ, що посвідчує право на експорт або імпорт певних товарів або валютних цінностей, на які поширюється ліцензійний режим ввозу і вивозу.

Ліцензування експорту та імпорту товарів— це адміністративний захід з регулювання зовнішньоторговельної діяльності, що передбачає видачу уповноваженим державним органом ліцензій на експорт або імпорт певних видів товарів на підставі заяви та інших документів, необхідних для оформлення ліцензії.

Розрізняють ліцензування, що:

• не має на меті кількісне обмеження експорту/імпорту чи запровадження дозвільного порядку. Таке ліцензування називається автоматичним;

• має на меті встановлення кількісного обмеження експорту /імпорту певних товарів;

• має на меті встановлення дозвільного порядку експорту / імпорту певних товарів.

Ліцензійний режим експорту та імпорту застосовується:

♦ з метою захисту національної економіки: за різкого погіршення розрахункового балансу країни; перевищенні встановленого законодавством рівня зовнішньої заборгованості; значному порушенні рівноваги стосовно певних товарів на внутрішньому ринку країни; необхідності забезпечити певні пропорції між ім­портною та вітчизняною сировиною у виробництві; необхідності здійснення заходів у відповідь на дискримінаційні дії інших держав;

♦ як санкція за порушення суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності правових норм цієї діяльності;

♦ з метою виконання зобов'язань за міжнародними товарними угодами, що передбачають запровадження режиму квотування.

Залежно від того, яке право — на ввезення чи на вивіз — засвідчується ліцензією, виокремлюють такі види ліцензій:

імпортна ліцензія (importlicense) - документ, що посвідчує право на імпорт товарів певного виду, стосовно яких встановлено кількісне обмеження чи дозвільний порядок імпорту.

експортна ліцензія (exportlicense) - документ, що посвідчує право на експорт товарів певного виду, стосовно яких вста­новлені кількісні обмеження чи дозвільний порядок експорту.

Залежно від періоду дії вирізняють такі види ліцензій:

генеральна ліцензія відкритий дозвіл на експортні /імпортні операції щодо певного товару (товарів) і/або зпевною країною (групою країн) протягом періодудії режиму ліцензування цього товару (товарів);

індивідуальна ліцензія — дозвіл на експорт (імпорт) товару протягом певного періоду.

У свою чергу, виокремлюють різні види індивідуальних ліцензій залежно від:

• обсягу ввірених прав;

• підстав встановлення режиму ліцензування.

Залежно від обсягу ввірених прав маємо такі види індивідуальних ліцензій:

♦ відкрита ліцензія— відкритий дозвіл на експорт(імпорт) товару протягом певного часу з визначенням його загального обсягу;

♦ разова ліцензія — разовий дозвіл, що має іменний характер і видається для здійснення кожної окремої операції конкретним суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності на період, не менший од того, який необхідний для здійснення експортної (імпортної) операції.

Залежно від підстав встановлення режиму ліцензування виокремлюються такі види індивідуальних ліцензій:

> антидемпінгова ліцензія — документ, що посвідчує право на імпорт протягом певного терміну товарів, які є об'єктом антидемпінгового розслідування і / або антидемпінгових заходів;

> компенсаційна ліцензія — ліцензія, що посвідчує право на імпорт протягом певного часу товарів, які є об'єктом антисубси- дійного розслідування і / або компенсаційних заходів;

> спеціальна ліцензія — документ, що посвідчує право на імпорт протягом певного часу товарів, які є об'єктом спеціального розслідування і / або спеціальних заходів.

Митна документація.Митна документація складається з вантажної митної декларації, екологічної декларації, декларації про вантаж, декларації про небезпечний ватаж, загальної митної декларації та ін.

Вантажна митна декларація(customsdeclaration) — заява розпорядника вантажу, що переміщується через кордон, яка містить відомості про товари, інші предмети і транспортні засоби, а також про мету їх переміщення через митний кордон України або про зміну митного режиму відносно цих товарів, а також інфор­мацію, необхідну для здійснення митного контролю, митного оформлення, митної статистики, нарахування митних платежів.

Транспортні та товаросупровідні документи у міжнародних перевезеннях

Коносамент (billoflading) — документ, що посвідчує прийняття вантажу до перевезення морським транспортом із зобов'язанням доставити вантаж упорт призначення і видати його законному держателю коносамента.

З юридичного погляду коносамент виконує три основні функції:

• посвідчує укладення угоди морського перевезення між експортером і перевізником;

• підтверджує передачу товарів перевізнику для відправки у вказане місце призначення на конкретному судні;

• надає право власності на товари держателю його оригіналу.

Залежно від способів передачі прав на одержання вантажу коносаменти підрозділяються на: іменні; ордерні; на пред'явника.

Іменний коносамент (straightbilloflading) — коносамент, виписаний на певного одержувача із вказуванням його назви й адреси. Він може передаватися іменними передаточними написами чи в іншій формі з дотриманням правил, установлених для передачі боргової вимоги. За таким коносаментом вантаж у порту призначення видається одержувачу, вказаному в коносаменті, чи особі, якій коносамент був переданий у вказаному порядку.

Ордерний коносамент (to-orderbilloflading)— коносамент, що містить вказування «наказу відправника» або «наказу одержувача «. Він передбачає, що відправник або одержувач можуть передати свої права третій особі шляхом проставляння на коносаменті передаточного напису (індосамента) і вручення його цій особі. У порту призначення за ор­дерним коносаментом вантаж буде виданий відправникові чи одержувачу залежно від того, за чиїм наказом він виданий, а за наявності в ньому передаточних написів — особі, вказаній в останньому із безперервного ряду передаточних написів або пред'явнику коносамента з останнім бланковим написом.

Коносамент на пред 'явника(bearerbilloflading)— передбачає, що товар у порту призначення передається будь-якій особі — пред'явнику коносамента. Такий коносамент передається за допомогою простого вручення.

Залежно від наявності застережень про претензії перевізника щодо кількості та якості прийнятого до перевезення вантажу або його упаковки розрізняють коносаменти:

• чисті;

• із застереженнями.

Тема 4. Недокументарні форми міжнародних розрахунків.