Характеристика зовнішньоторговельного контракту

Основою здійснення міжнародних економічних операцій є угода між сторонами операції — експортером та імпортером, кредитором і позичальником.

Зовнішньоекономічний договір (контракт) - матеріально оформлена угода двох або більше суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та їх іноземних контрагентів, спрямована на встановлення, зміну чи припинення їх взаємних прав та обов'язків у зовнішньоекономічній діяльності. Суб'єкти, які є сторонами зовнішньоекономічного договору, мають бути здатними укладати договори відповідно до законодавства України та/або закону країни, в якій він укладався.

Зовнішньоекономічний договір укладається відповідно до законів України з урахуванням міжнародних угод за участю України. Суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності, складаючи текст зовнішньоекономічного контракту договору, мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо та у виключній формі законами України. Зовнішньоекономічний договір укладається суб'єктом ЗЕД або його представником у письмовій формі, якщо інше не передбачено міжнародним договором України чи законом. Повноваження представника на укладення зовнішньоекономічної угоди може випливати з доручення, статутних документів, договорів та інших підстав, які не суперечать чинному законодавству. Дії, що здійснюються від імені іноземного суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності суб'єктом ЗЕД України, уповноваженим на це належним чином, вважаються діями цього іноземного суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності.

Форма зовнішньоекономічної угоди визначається правом країни її укладання. Угода, укладена за кордоном, не може бути визнана недійсною внаслідок недотримання форми, якщо додержано вимог законів України. Форма угод з приводу будівель та іншого нерухомого майна, розташованого на території України, визначається законами України.

Права та обов'язки сторін зовнішньоекономічної угоди визначаються правом країни її укладання, якщо сторони не погодили інше. Місце укладання угоди визначається законами України.

У зовнішньоекономічних відносинах можуть укладатися такі види угод: купівлі-продажу; майнового найму; ліцензійний договір про використання виключних або аналогічних прав; зберігання; комісії (консигнації); доручення; перевезення; транспортно- експедиторського обслуговування; страхування; кредитування; дарування; поруки; застави; про виробниче співробітництво, спеціалізацію та кооперування; виконання будівельно-монтажних робіт; про створення спільного підприємства та ін.

Найбільшого поширення в ЗЕД набув контракт міжнародної купівлі-продажу — договір поставки товару, погоджений і підписаний експортером та імпортером. Обов'язковою умовою угоди купівлі-продажу є перехід права власності на товар від продавця до покупця. Цією умовою вона відрізняється від усіх інших видів договорів — орендного, ліцензійного, страхування тощо.

Існують різні види контрактів купівлі-продажу. Контракт разового постачання— одноразова угода, що передбачає постачання узгодженої кількості товару до визначеної дати, терміну, періоду. Контракт з періодичним постачанням передбачає регулярне (періодичне) постачання визначеної кількості, партій товару протягом встановленого умовами контракту терміну, який може бути короткостроковим (один рік), і довгостроковим (5—10 років, а іноді й більше).

Залежно від форми оплати товару розрізняють контракти з оплатою в грошовій формі та з оплатою в товарній формі цілком або частково.

Зовнішньоекономічні договори мають специфічні особливості, які відрізняють їх від внутрішніх угод. Однією з особливостей зовнішньоекономічного договору є валютний ризик, пов'язаний із зміною реальної вартості платежу, вираженого в іноземній валюті, через коливання її курсу. На практиці сторони встановлюють різні способи страхування валютних ризиків. Найчастіше застосовується валютне застереження— умова в тексті договору, відповідно до якої сума платежу змінюється в тій же пропорції, в якій відбувається зміна курсу валюти платежу по відношенню до курсу стабільнішої валюти. Такі застереження бувають односторонніми (діють на користь однієї сторони) і двосторонніми (діють на користь обох сторін). Одним з прикладів двостороннього валютного застереження може служити встановлення ціни контракту в кількох валютах, які мають тенденцію до підвищення та зниження (це викликано протилежними інтересами експортера й імпортера відносно стійкості валюти). Валютні застереження поділяються на прямі, непрямі, мультивалютні.

Особливістю зовнішньоекономічних угод вважається також застосування міжнародних термінів з урахуванням Міжнародних правил тлумачення комерційних термінів (ІНКОТЕРМС). На зміст зовнішньоекономічного договору впливають і особ­ливості зовнішнього ринку, пов'язані з відмінностями правових норм у різних державах. Ще однією особливістю угод у ЗЕД є потреба їх укладання кількома мовами. Так, для уникнення непорозумінь і враховуючи норми права України, а також міжнародні звичаї й рекомендації міжнародних органів і організацій, зовнішньоекономічний договір суб'єкта ЗЕД України з іноземною стороною має укладатися двома мовами — українською й мовою іноземного контрагента.

У сучасній міжнародній торгівлі зовнішньоекономічні контракти досить часто укладаються за допомогою обміну електронними листами, факсами, телеграмами. Але письмова форма договору, відповідно до вимог чинного законодавства України, є обов'язковою: вона дає можливість урахувати всі деталі зовнішньоекономічних відносин і покликана захищати українських юридичних і фізичних осіб.

Типові умови зовнішньоекономічного договору

Порядок укладання й особливості зовнішньоекономічних угод в Україні встановлено ст.ст. 377-389 Господарського Кодексу України, законами України «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 16 квітня 1991 р. за № 959-ХІІ, «Про міжнародні договори України» від 29 червня 2004 р. за № 1906-IV, «Про міжнародне приватне право» від 23 червня 2005 р. за № 2709-IV, «Про регулювання товарообмінних (бартерних) операцій у галузі зовнішньоекономічної діяльності від 23 грудня 2008 р. за № 351-IV, Положенням про форму зовнішньоекономічних договорів (контрактів), затвердженим наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 6 вересня 2001 р. за № 201, Указом Президента України «Про застосування Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів» від 4 жовтня 1994 р. за № 567/74, відомими міжнародними звичаями, рекомендаціями міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо та у виключній формі Законом України «Про зовнішньоекономічну діяльність» та іншими законами України. Велике практичне значення для ефективного розвитку міжнародного товарообігу та встановлення для нього уніфікованих правил має Віденська конвенція ООН про договори міжнародної купівлі- продажу товарів 1980 p., яка вступила в силу з 1 січня 1988 р. Конвенція містить 101 статтю, що регулює відносини, пов'язані з укладенням угод міжнародної купівлі-продажу, їх виконанням та відповідальністю за невиконання чи неналежне виконання договірних зобов'язань. Знання міжнародних правил купівлі-продажу дає можливість підприємцям набути знань та досвіду цивілізованого ведення комерційної діяльності у сучасних динамічних і складних ринкових відносинах. Суб'єктам підприємницької діяльності України Постановою Кабінету міністрів України і НБУ від 21.06.95 за № 444 (з урахуванням подальших змін) рекомендовано застосовувати під час укладання зовнішньоекономічних договорів типові платіжні умови зовнішньоекономічних контрактів і типові форми захисних застережень до зовнішньоекономічних договорів, які передбачають розрахунки в іноземній валюті.

У відповідності до ст. 11 Конвенції Організації Об'єднаних Націй про договори міжнародної купівлі-продажу, припускається можливість укладання зовнішньоекономічних угод в усній формі. Однак вітчизняне законодавство вимагає простої письмової форми зовнішньоторговельних договорів. Недотримання вимог чинного законодавства України щодо міжнародних угод України тягне за собою визнання контракту недійсним у судовому порядку.

Положення про форму зовнішньоекономічних договорів (контрактів), затверджене наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 06.09. 2001 р. за № 201, конкретизує структуру і зміст договору.

Укладаючи зовнішньоекономічний договір, необхідно враховувати особливості вітчизняного законодавства у сфері громадянських, податкових, митних та інших правовідносин. Умови контракту закріплюють права та обов'язки сторін зовнішньоеко­номічної операції. До таких умов належать: предмет договору, кількість та якість товару, базисні умови поставки товарів, ціна та загальна вартість договору, умови платежів, умови приймання- здавання товару (робіт, послуг), упаковка та маркування, форс- мажорні обставини, санкції та рекламації, врегулювання спорів у судовому порядку. Обов'язковими елементами договору є назва, номер договору, преамбула, дата й місце його укладення, місце знаходження (місце проживання), поштові й платіжні реквізити сторін.

Преамбула. У преамбулі зазначається повне найменування сторін - учасників зовнішньоекономічної операції, під. якими вони офіційно зареєстровані, із зазначенням країни, скорочене визначення сторін як контрагентів («Продавець», «Покупець», «Замовник», «Постачальник» тощо), особа, від імені якої уклада­ється зовнішньоекономічний договір (контракт), та найменування документів, якими керуються контрагенти в укладенні контракту (установчі документи тощо).

Предмет договору. Предметом договору міжнародної купівлі - продажу є товар, що експортується або імпортується, і має митну вартість. Товаром обов'язково повинна виступати індивідуально визначена річ, тобто потрібно зазначити її найменування, вигляд, тип, сорт, клас і т. ін., а також кількість. За великої номенклатури товарів (робіт, послуг) їхні характеристики зазначаються у додатку (специфікації), який має бути невід'ємною частиною угоди. У тексті контракту про це робиться відповідна примітка.

Кількість та якість товару (обсяги виконання робіт, надання послуг). У цьому розділі визначається залежно від номенклатури одиниця вимірювання товару, прийнята для товарів такого виду (у тоннах, кілограмах, штуках тощо), його загальна кількість і якісні характеристики.

Базисні умови поставки товарів (приймання-здавання виконаних робіт або послуг). Цей розділ укладається у відповідності до Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів чинної редакції, які визначають обов'язки контрагентів щодо по­ставки товару і встановлюють момент переходу ризиків од однієї сторони до іншої, а також конкретний строк поставки товару (окремих партій товару).

У випадку укладення контракту про виконання робіт (надання послуг) у цьому розділі визначаються умови та строки виконаних робіт (послуг).

Ціна та загальна вартість договору. У цьому розділі визначається ціна одиниці вимірювання товару та загальна вартість товарів або вартість виконаних робіт (наданих послуг), що поставляються згідно з угодою, крім випадків, коли ціна товару розраховується за формулою, та валюта контракту. Питання про ціну вимагає ретельного опрацьовування. Ціна на продукцію може бути встановлена за одну кількісну або вагову одиницю товару або як загальна сума договору. Необхідно ретельно оцінювати і вибирати спосіб фіксації ціни для конкретного договору: ціна тверда, така, що ковзає або фіксується в ході виконання контракту. Слід зазначити в договорі всі випадки, коли ціна може підвищуватися чи знижуватися.

У даному розділі необхідно чітко і однозначно визначити валюту ціни, яка може не збігатися з валютою платежу, курс конвертації за незбігу валют, валютні обмовки, які дозволять уникнути курсових втрат, і порядок розрахунків між сторонами.

У загальному випадку питання встановлення ціни перебуває у компетенції сторін. Проте є певні обмежувальні чинники, що накладаються антидемпінговою політикою держав відносно іноземних товаровиробників. Основний інструмент такої політики — встановлення антидемпінгового мита, яке стягується разом з митими платежами.

Сторони мають право взагалі не відображати в угоді міжнародної купівлі-продажу товарів питання про ціну. У цьому разі вона визначається виходячи з цін, що зазвичай стягуються за аналогічні товари за схожих умов. Проте, враховуючи достатньо суб'єктивний підхід до визначення звичайних цін, краще питання про ціну вирішити безпосередньо в договорі.

Умови платежів. Цей розділ визначає валюту платежу, спо­сіб, порядок та строки фінансових розрахунків та гарантії виконання сторонами взаємних платіжних зобов'язань.

Сторони угоди міжнародної купівлі-продажу товарів мають право самостійно визначати валюту платежу, при цьому необхід­но враховувати, що експортерові на відміну від імпортера вигід­ніше мати справу із стійкою валютою.

У міжнародних договорах переважає перерахування грошових коштів через банки.

Залежно від обраних сторонами умов платежу в тексті контракту зазначаються:

—умови банківського переказу до (авансового платежу) та/або після відвантаження товару або умови документарного акредитиву, або інкасо (з гарантією), визначені відповідно до постанови Кабінету Міністрів України і Національного банку України від 21 червня 1995 р. № 444 (444-95-п) «Про типові платіжні умови зовнішньоекономічних договорів (контрактів) і типові форми захисних застережень до зовнішньоекономічних договорів (контрактів), які передбачають розрахунки в іноземній валюті»;

—умови за гарантією, якщо вона є або коли вона необхідна (вид гарантії: на вимогу, умовна), умови та термін дії гарантії, можливість зміни умов контракту без зміни гарантій.

Умови приймання-здавання товару (робіт, послуг). У цьому розділі визначаються строки та місце фактичної передачі товару, перелік товаросупровідних документів.

Приймання-здавання проводиться за кількістю згідно з товаросупровідними документами, за якістю — згідно з документами, що засвідчують якість товару.

Упаковка та маркування. У цьому розділі зазначають засоби, які відповідають технологічним і споживчим якостям товару та внеможливлюють псування товару при його відвантаженні й транспортуванні. Це — відомості про упаковку товару (ящики, мішки, контейнери тощо), нанесене на неї відповідне маркування (найменування продавця та покупця, номер договору, місце призначення, габарити, спеціальні умови складування і транспортування тощо), а за необхідності також умови її повернення.

Форс-мажорні обставини. Цей розділ містить відомості про те, за яких випадків умови угоди можуть бути не виконані сторонами (стихійні лиха, воєнні дії, ембарго, втручання з боку влади та ін.). При цьому сторони звільняються від виконання зобов'язань на термін дії цих обставин або можуть відмовитися від виконання контракту частково чи в цілому без додаткової фінансової відповідальності. Термін дії форс-мажорних обставин підтверджується торгово-промисловою палатою відповідної країни.

Санкції та рекламації. Цей розділ встановлює порядок застосування штрафних санкцій, відшкодування збитків та пред'явлення рекламацій у зв'язку з невиконанням або неналежним виконанням одним із контрагентів своїх зобов'язань.

При цьому мають бути чітко визначені розміри штрафних санкцій (у відсотках од вартості недопоставленого товару (робіт, послуг) або суми неоплачених коштів, строки виплати штрафів — від якого терміну вони встановлюються та протягом якого часу діють, або їх граничний розмір), строки, протягом яких рекламації можуть бути заявлені, права та обов'язки сторін угоди при цьому, способи врегулювання рекламацій.

Урегулювання спорів у судовому порядку. У цьому розділі визначаються умови та порядок вирішення спорів у судовому порядку щодо тлумачення, невиконання та/або неналежного виконання контракту з визначенням назви суду або чітких критеріїв визначення суду будь-якою зі сторін залежно від предмета та характеру спору, а також погоджений сторонами вибір матеріального і процесуального права, яке буде застосовуватися цим судом, та правил процедури судового врегулювання.

Арбітражне вирішення спорів

У міжнародній практиці широкого застосування набула практика арбітражного вирішення спорів, пов'язаних із виконанням зовнішньоекономічних угод. Сторони можуть на власний розсуд обрати міжнародний комерційний арбітраж, де розглядатиметься спір, таким чином забезпечивши повний і неупереджений судовий розгляд. Крім того, розгляд справ здійснюється в прискорені (порівняно з українською судовою системою) строки висококваліфікованими арбітрами. Тому слід бути готовими до того, що іноземний контрагент запропонує підписати арбітражну угоду чи арбітражне застереження.

Законом України «Про міжнародний комерційний арбітраж» від 24 лютого 1994 р. за № 4002-ХІІ визнано корисність арбітражу як методу, що широко використовується для вирішення спорів, які виникають у сфері міжнародної торгівлі, і за необхідності комплексного врегулювання міжнародного комерційного арбітражу в законодавчому порядку.

Стаття 7 Європейській конвенції, яку Україна ратифікувала в 1963 p., дозволяє сторонам обирати право, яке застосовуватиметься арбітрами під час розгляду справи з урахуванням положень контракту і торговельних звичаїв. Відповідно до п. 2 ст. 1 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж», до міжнародного комерційного арбітражу можуть за угодою сторін передаватися: 1) спори з договірних та інших цивільно-правових відносин, які виникають у процесі здійснення зовнішньоторговельних та інших видів міжнародних економічних зв'язків, якщо комерційне підприємство хоча б однієї зі сторін перебуває за кордоном; 2) спори підприємств з іноземними інвестиціями й міжнародних організацій, створених на території України, між собою, спори між їхніми учасниками, їхні спори з іншими суб'єктами права України.

Арбітражне рішення, незалежно від того, в якій країні воно було винесене, визнається обов'язковим і в разі подання до компетентного суду письмового клопотання виконується з хуванням Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж».