Облік цінних паперів

1. Теоретичні основи обліку цінних паперів - це система знань, яка на основі теорії подвійності досліджує в кількісному і вартісному вираженні три види фінансово-економічних відносин, а саме: відносини позики – стосовно боргових цінних паперів, відносини, пов’язані з реалізацією капіталу, – стосовно дольових цінних паперів та відносини, пов’язані з реалізацією намірів, – стосовно похідних фінансових інструментів. Разом з тим, з налагодженням ринкових відносин в країні та становленням фондового ринку загальним напрямом розвитку теорії обліку відносно цінних паперів будуть дослідження, спрямовані на виявлення найбільш оптимальних форм представлення облікової інформації у процесі вивчення її впливу на курси цінних паперів.

2. Класифікацію цінних паперів, як одну з умов належної організації їх обліку, необхідно будувати за ознаками, які визначають особливості у відображенні зазначених об’єктів на бухгалтерських рахунках. До найбільш суттєвих класифікаційних ознак необхідно віднести: вид цінного папера, спосіб виплати доходу, емітент, строковість та метод оцінки (відображення) у балансі.

3. Земельні та майнові паї недоцільно розглядати у складі об’єктів обліку цінних паперів, оскільки в них ще й досі не сформовані характеристики, властиві вказаним фінансовим інструментам.

4. Для впорядкування обліку емісійної вартості акцій необхідно переглянути рекомендації, які передбачають при продажу акцій власної емісії одночасно відображати суму емісійного доходу як у випадках перевищення емісійної вартості акцій над їх номінальною, так і навпаки. Адже такі рекомендації суперечать загальноекономічній політиці держави щодо захисту прав кредиторів, яка регламентує розміщувати акції в Україні лише за вартістю, не нижчою номінальної.

5. Облік організаційних витрат акціонерного товариства, структуру яких формують витрати, що виникають лише на стадії створення підприємства, необхідно будувати з урахуванням їх економічних характеристик, які вказують на доцільність організації обліку зазначених об’єктів у складі нематеріальних активів на окремому субрахунку 127 “Інші матеріальні активи” та поступового амортизування вартості з використанням субрахунку 133 “Знос нематеріальних активів”.

6. З метою налагодження обліку витрат з випуску та розміщення облігацій, його ведення необхідно організувати на субрахунку 952 “Інші фінансові витрати”, а далі, у встановлені для списання строки облігаційних знижок або премій, даний субрахунок кореспондувати з дебетом субрахунку 523 “Дисконт за випущеними облігаціями” або 522 “Премія за випущеними облігаціями”. Це дозволить врахувати економічний зміст вказаних витрат, який вимагає їх рівномірного списання протягом всього строку дії облігаційної позики шляхом приєднання до дисконту або вирахування з премії.

7. Для впорядкування порядку обліку придбаних цінних паперів, застосування якого може призвести до викривлення показників фінансової звітності, потрібно забезпечити детермінований облік цінних паперів та витрат на їх придбання, оскільки вони виникають та відображаються в обліку не одночасно. З цією метою облік витрат на придбання цінних паперів доцільно організувати на окремому субрахунку 144 “Вкладення в цінні папери” до рахунка 14 “Довгострокові фінансові інвестиції ” та списувати їх з вказаного субрахунка на дату переходу прав власності на такі фінансові інструменти.

8. У процесі побудови порядку обліку похідних фінансових інструментів (термінових контрактів), які все частіше застосовуються підприємствами з метою зниження впливу економічних ризиків на їх фінансовий стан, мають бути враховані наступні моменти. По-перше, укладений терміновий контракт до початку його виконання повинен відображатися в межах забалансового обліку. По-друге, витрати на укладання термінових контрактів мають обліковуватись окремо, а потім приєднуватись до вартості придбаних активів, по-третє, на дату виконання термінового контракту вартість придбаних активів в обліку повинна бути доведена до ринкової.

9. Для забезпечення автоматизованого рішення задачі з обліку цінних паперів необхідно створити окреме автоматизоване робоче місце бухгалтера, потреба в якому виникла внаслідок трансформації національної облікової системи та появи специфічних особливостей їх обліку. Його побудова повинна забезпечити комплексне рішення вказаної задачі за такими загальними напрямами: облік формування статутного капіталу; облік формування позикового капіталу та облік фінансових інвестицій.