Розділ IX відповідальність за порушення законодавства про культуру 3 страница

Порядок розповсюдження фільму визначається угодою, укладеною
розповсюджувачем фільму з авторами фільму або особою, яка має
виключне право на фільм.

Порядок розповсюдження, послідовність видів демонстрування
(кінотеатральний, телевізійний, відеопоказ) фільмів, створених на
засадах державного замовлення, визначається центральним органом
виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у
сфері кінематографії. { Частина четверта статті 14 із змінами, внесеними згідно із
Законом N 5461-VI (5461-17) від 16.10.2012 }

Стаття 15. Права та умови розповсюдження і демонстрування
фільму

Право на розповсюдження і демонстрування національних та
іноземних фільмів на всіх видах носіїв зображення надається
суб'єктам кінематографії центральним органом виконавчої влади, що
реалізує державну політику у сфері кінематографії. Документом,
який засвідчує це право та визначає умови розповсюдження і
демонстрування, є державне посвідчення на право розповсюдження і
демонстрування фільмів. Фільми, на які видані державні посвідчення
на право розповсюдження і демонстрування, вносяться до державного
реєстру фільмів. Положення про державне посвідчення на право
розповсюдження і демонстрування фільмів (1315-98-п)
затверджується Кабінетом Міністрів України. { Частина перша статті 15 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 5461-VI (5461-17) від 16.10.2012 }

Державне посвідчення на право розповсюдження і демонстрування
фільмів видається на платній основі суб'єкту кінематографії
протягом десяти робочих днів з дня подання заяви та інших
документів і матеріалів, визначених Кабінетом Міністрів України.
Термін розгляду заяви про видачу державного посвідчення на право
розповсюдження і демонстрування фільмів може бути продовжений на
двадцять п'ять робочих днів у разі виникнення розбіжностей щодо
індексу фільму та перегляду фільму експертною комісією з питань
розповсюдження і демонстрування фільмів. { Статтю 15 доповнено частиною другою згідно із Законом N 3588-VI
(3588-17) від 05.07.2011 }

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну
політику у сфері кінематографії, відмовляє у видачі державного
посвідчення на право розповсюдження і демонстрування фільмів за
наявності принаймні однієї з таких підстав: { Абзац перший частини
третьої статті 15 в редакції Закону N 159-VIII (159-19) від
05.02.2015 }

невідповідності поданих документів та матеріалів вимогам
пункту 6 Положення про державне посвідчення на право
розповсюдження і демонстрування фільмів (1315-98-п) та цього
Закону; { Абзац другий частини третьої статті 15 в редакції Закону
N 159-VIII (159-19) від 05.02.2015 }

наявності у фільмі матеріалів (висловлювань, дій тощо), які
пропагують війну, насильство, жорстокість, фашизм і неофашизм,
спрямовані на ліквідацію незалежності України, розпалювання
міжетнічної, расової, релігійної ворожнечі, приниження нації,
неповагу до національних і релігійних святинь, приниження
особистості, що пропагують невігластво, неповагу до батьків, а
також наркоманію, токсикоманію, алкоголізм та інші шкідливі
звички; фільми порнографічного характеру, що підтверджується
висновком експертної комісії з питань розповсюдження і
демонстрування фільмів; { Абзац третій частини третьої статті 15 в
редакції Закону N 159-VIII (159-19) від 05.02.2015 }

одним з учасників фільму є фізична особа, включена до
Переліку осіб, які створюють загрозу національній безпеці,
оприлюдненому в установленому порядку; { Частину третю статті 15
доповнено абзацом четвертим згідно із Законом N 159-VIII
(159-19) від 05.02.2015 }

наявності обставин, передбачених частинами першою, другою та
третьою статті 15-1 цього Закону. { Частину третю статті 15
доповнено абзацом п'ятим згідно із Законом N 159-VIII (159-19)
від 05.02.2015 } { Статтю 15 доповнено частиною третьою згідно із Законом N 3588-VI
(3588-17) від 05.07.2011 }

Державне посвідчення на право розповсюдження і демонстрування
фільмів може бути анульоване та скасована державна реєстрація
фільму у разі:

виявлення в документах, поданих суб'єктом кінематографії,
недостовірних відомостей;

дострокового припинення дії угод (контрактів, договорів),
укладених розповсюджувачем фільму з авторами фільму або особою,
яка має виключне право на фільм;

виявлення обставин, передбачених частиною третьою цієї
статті, після видачі державного посвідчення на право
розповсюдження і демонстрування фільму, у тому числі внесення
одного з учасників фільму до Переліку осіб, які створюють загрозу
національній безпеці, оприлюдненому в установленому порядку.
{ Частину четверту статті 15 доповнено абзацом четвертим згідно із
Законом N 159-VIII (159-19) від 05.02.2015 } { Статтю 15 доповнено частиною четвертою згідно із Законом
N 3588-VI (3588-17) від 05.07.2011 }

Рішення центрального органу виконавчої влади, що реалізує
державну політику у сфері кінематографії про відмову у видачі
державного посвідчення на право розповсюдження і демонстрування
фільмів та його анулювання може бути оскаржене у судовому порядку.
{ Статтю 15 доповнено частиною п'ятою згідно із Законом N 3588-VI
(3588-17) від 05.07.2011; із змінами, внесеними згідно із
Законом N 5461-VI (5461-17) від 16.10.2012 }

Перелік осіб, які створюють загрозу національній безпеці,
складає центральний орган виконавчої влади, що забезпечує
формування державної політики у сферах культури та мистецтв, на
підставі звернень Ради національної безпеки і оборони України,
Служби безпеки України, Національної ради України з питань
телебачення і радіомовлення. { Статтю 15 доповнено частиною шостою згідно із Законом N 159-VIII
(159-19) від 05.02.2015 }

Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування
державної політики у сферах культури та мистецтв, оприлюднює на
своєму офіційному веб-сайті Перелік осіб, які створюють загрозу
національній безпеці, та забезпечує своєчасне його оновлення. { Статтю 15 доповнено частиною сьомою згідно із Законом N 159-VIII
(159-19) від 05.02.2015 }

Стаття 15-1. Розповсюдження і демонстрування фільмів, що
містять популяризацію органів держави-агресора,
радянських органів державної безпеки

В Україні забороняється розповсюдження і демонстрування
фільмів, що містять популяризацію або пропаганду органів
держави-агресора та їхніх окремих дій, що створюють позитивний
образ працівників держави-агресора, працівників радянських органів
державної безпеки, виправдовують чи визнають правомірною окупацію
території України, а також забороняється трансляція
(демонстрування шляхом показу каналами мовлення) фільмів,
вироблених фізичними та юридичними особами держави-агресора.

Передбачена частиною першою цієї статті заборона
розповсюдження і демонстрування фільмів, що містять популяризацію
або пропаганду органів держави-агресора та їхніх окремих дій
поширюється на розповсюдження та демонстрування будь-яких фільмів
незалежно від країни походження, виробництва після 1 серпня 1991
року. Заборона трансляції фільмів, вироблених фізичними та
юридичними особами держави-агресора, які не містять популяризації
або пропаганди, передбачених попереднім реченням органів та дій,
поширюється на фільми, вироблені після 1 січня 2014 року.

Фільм вважається таким, що містить популяризацію або
пропаганду органів держави-агресора та їхніх окремих дій, що
створює позитивний образ працівників держави-агресора, працівників
радянських органів державної безпеки, виправдовує чи визнає
правомірною окупацію території України, якщо в ньому наявна
принаймні одна з таких ознак:

серед позитивних героїв фільму є співробітники (у тому числі
колишні або позаштатні) органів держави-агресора, радянських
органів безпеки;

сюжет фільму безпосередньо або опосередковано пов’язаний з
діяльністю органів держави-агресора, радянських органів безпеки, і
ця діяльність представлена у фільмі як позитивна;

у сюжеті фільму безпосередньо або опосередковано
заперечується або ставиться під сумнів територіальна цілісність
України, виправдовується або подається в позитивному світлі
окупація території України, акти агресії з боку інших держав,
розв’язування війни, пропагується винятковість, зверхність або
неповноцінність осіб за ознаками їх релігійних переконань,
належності до певної нації або раси, статі, майнового стану,
соціального походження.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну
політику в сфері кінематографії забезпечує реалізацію цього Закону
шляхом прийняття рішення про віднесення фільмів до заборонених до
розповсюдження і демонстрування на території України виключно на
підставі ознак, визначених у статті 15-1 цього Закону.

Державне посвідчення на право розповсюдження і демонстрування
фільмів, передбачених частиною першою цієї статті, не видається.

Розповсюдження та/або демонстрування фільмів, зазначених у
частині першій цієї статті, тягне за собою застосування до
суб’єктів господарювання, що здійснюють таке розповсюдження та/або
демонстрування, адміністративно-господарських санкцій у формі
накладення адміністративно-господарського штрафу в розмірі десяти
мінімальних заробітних плат за кожен випадок такого розповсюдження
або демонстрування, вчинений вперше, та у розмірі п’ятдесяти
мінімальних заробітних плат за кожен наступний випадок такого
розповсюдження або демонстрування.

Рішення про накладення штрафу, передбаченого частиною шостою
цієї статті, приймає центральний орган виконавчої влади, що
реалізує державну політику у сфері кінематографії. Мотиви та
обґрунтування щодо визначення розміру
адміністративно-господарського штрафу мають міститися в рішенні
про накладення штрафу. { Закон доповнено статтею 15-1 згідно із Законом N 159-VIII
(159-19) від 05.02.2015 }

Стаття 16. Майнові права автора на фільм, права власності на
вихідні матеріали фільму та фільмокопії

Майнові права автора на фільм, права власності на вихідні
матеріали фільму та фільмокопії можуть належати державі, юридичним
та фізичним особам.

У разі створення фільму, вихідних матеріалів фільму та
фільмокопій за рахунок коштів державного бюджету держава виступає
суб'єктом майнових прав автора на фільм, права власності на
вихідні матеріали фільму та фільмокопії відповідно до умов
укладеного з автором фільму договору. (Стаття 16 в редакції Закону N 763-IV (763-15) від 15.05.2003)

Стаття 17. Зберігання вихідних матеріалів фільму та
фільмокопій

Вихідні матеріали фільму, створеного повністю або частково за
кошти Державного бюджету України, а також фільмокопії фільмів,
створених в Україні за кошти юридичних осіб з приватною формою
власності та фізичних осіб, зберігаються в державному фонді
фільмів. Порядок передачі державному фонду фільмів, умови
зберігання вихідних матеріалів фільмів і фільмокопій та положення
про державний фонд фільмів затверджуються центральним органом
виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у
сфері кінематографії. { Частина перша статті 17 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 5461-VI (5461-17) від 16.10.2012 }

Фільмокопії та вихідні матеріали фільмів документального
характеру, кіноперіодики, творів кіно- та відеолітопису (кіно-,
відеодокументи), створені повністю або частково за кошти
Державного бюджету України, а також фільмокопії фільмів
документального характеру, кіноперіодики, творів кіно- та
відеолітопису, створені в Україні за кошти юридичних осіб
приватної форми власності та фізичних осіб, зберігаються в
державному кінофотофоноархіві відповідно до закону. { Статтю 17 доповнено частиною другою згідно із Законом N 1909-VI
(1909-17) від 18.02.2010 }

Співробітництво з вітчизняними і зарубіжними кіноархівами
здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну
політику у сфері кінематографії. { Статтю 17 доповнено частиною третьою згідно із Законом N 5461-VI
(5461-17) від 16.10.2012 }

Р о з д і л IV

ДЕРЖАВНА ПІДТРИМКА ТА ФІНАНСУВАННЯ КІНЕМАТОГРАФІЇ

Стаття 18. Державна політика в кінематографії

Державна політика в кінематографії полягає у визнанні
кінематографії галуззю культури, а національного фільму -
надбанням культури Українського народу і здійснюється шляхом
державної підтримки суб'єктів кінематографії України.

Стаття 19. Державна підтримка суб'єктів кінематографії

Держава сприяє виробництву, розповсюдженню та демонструванню
національних фільмів у кіно-, відеомережі та на каналах мовлення
телебачення, збереженню, відновленню національної та кращих
зразків світової кінематографічної спадщини, вживає заходів для
повернення в Україну національної кінематографічної спадщини, що
знаходиться за її межами.

{ Частину другу статті 19 виключено на підставі Закону
N 2856-VI (2856-17) від 23.12.2010 }

{ Частину другу статті 19 виключено на підставі Закону
N 763-IV (763-15) від 15.05.2003 }

Державна підтримка надається суб'єктам кінематографії
незалежно від форм власності, які займаються виробництвом,
розповсюдженням і демонструванням національних фільмів,
фундаментальними та прикладними дослідженнями, професійною освітою
в галузі кінематографії.

Держава підтримує спільне з іноземними суб'єктами
кінематографії виробництво фільмів, застосування світових
досягнень науки і техніки у виробництві, розповсюдженні,
зберіганні та демонструванні фільмів.

Держава бере участь у реалізації міжнародних
кінематографічних програм, сприяє організації міжнародних
кінофестивалів, кіноринків та участі в них суб'єктів
кінематографії України.

Держава гарантує всім суб'єктам кінематографії охорону
авторського права і суміжних прав на території України відповідно
до законодавства України та міжнародних договорів, згода на
обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Держава підтримує кінематографію шляхом податкового, митного,
валютного та інших видів регулювання.

Суб'єкти професійної кінематографічної діяльності, яким
виділяються кошти з Державного бюджету України та місцевих
бюджетів, можуть користуватися послугами організацій поштового,
телеграфного та телефонного зв'язку за тарифами, передбаченими для
бюджетних організацій. { Частина восьма статті 19 в редакції Закону N 763-IV (763-15)
від 15.05.2003 }

Стаття 20. Фінансова підтримка галузі кінематографії

1. Сума витрат на фінансову підтримку кінематографії в
державному та місцевих бюджетах виділяється окремим рядком і
вноситься до переліку захищених статей видатків загального та
спеціального фондів цих бюджетів.

2. Для фінансової підтримки національної кінематографії
Кабінет Міністрів України створює:

1) спеціальний рахунок фінансової підтримки національної
кінематографії (далі - Рахунок), який акумулює кошти:

а) збору на розвиток національної кінематографії, який є
джерелом формування спеціального фонду Державного бюджету України
для фінансування виробництва національного фільму на кожен
поточний рік у частині доходів; { Набирає чинності після прийняття Закону України про збір на
розвиток національної кінематографії - див. пункт 1 розділу II
Закону N 1909-VI (1909-17) від 18.02.2010}

б) видатків загального та спеціального фондів Державного
бюджету України на державні програми розвитку кінематографії;

2) Раду управління коштами спеціального рахунку фінансової
підтримки національної кінематографії (далі - Рада), до складу
якої на паритетній основі включаються представники:

а) держави, які призначаються Кабінетом Міністрів України;

б) Національної спілки кінематографістів України, які
обираються (делегуються) у порядку, визначеному статутними
документами спілки.

3. Голова Ради та його заступник обираються на її зборах
більшістю від загальної кількості членів Ради.

4. Рада з підтримки національної кінематографії:

1) може утворювати експертні комісії із включенням до їх
складу професійних творчих працівників, продюсерів, дистриб'юторів
та прокатників фільмів, які можуть не бути членами Ради;

2) приймає рішення щодо фінансування:

а) виробництва, розповсюдження та демонстрування національних
фільмів у кіно-, відеомережі та на каналах мовлення телебачення.
Розмір сум, виділених на виробництво одного фільму, не може
перевищувати 50 відсотків вартості його кошторису. Фінансування
документальних, просвітницьких і анімаційних фільмів, фільмів для
дитячої аудиторії (з урахуванням художньої та культурної
значущості проекту) може становити 100 відсотків кошторисної
вартості їх виробництва;

б) збереження та відновлення національної кінематографічної
спадщини, повернення її в Україну, якщо вона знаходиться за її
межами;

в) компенсації за рахунок коштів спеціального фонду
Державного бюджету України відсоткових ставок передбачених на
підтримку національної кінематографії кредитів банків, залучених
для виробництва національних фільмів на умовах тендеру,
проведеного відповідно до норм законодавства про державне
замовлення на купівлю товарів, виконання робіт, надання послуг для
державних потреб центральним органом виконавчої влади, що реалізує
державну політику у сфері кінематографії; { Підпункт "в" пункту 2 частини четвертої статті 20 із змінами,
внесеними згідно із Законом N 5461-VI (5461-17) від 16.10.2012 }

3) на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої
влади, що реалізує державну політику у сфері кінематографії
оприлюднює: { Абзац перший пункту 3 частини четвертої статті 20 із
змінами, внесеними згідно із Законом N 5461-VI (5461-17) від
16.10.2012 }

а) інформацію щодо надходження коштів на Рахунок - не пізніше
ніж на наступний день після їх надходження на рахунок;

б) Реєстр національних фільмів, розповсюдження та
демонстрування яких звільнено від сплати збору на розвиток
національної кінематографії, - з оновленням інформації не пізніше
ніж на наступний день після включення до реєстру нових фільмів;

в) заявки на фінансування за рахунок коштів Рахунку - не
пізніше ніж на наступний день після їх надходження до Ради;

г) перелік проектів рішень Ради щодо фінансування за рахунок
коштів Рахунку - не пізніше ніж за місяць до прийняття Радою
рішення про виділення коштів;

ґ) рішення про фінансування за рахунок коштів Рахунку - не
пізніше ніж на наступний день після прийняття Радою рішення про
виділення коштів;

4) забезпечує здійснення контролю за цільовим використанням
коштів, наданих для виробництва національного фільму.

5. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну
політику у сфері кінематографії: { Абзац перший частини п'ятої
статті 20 із змінами, внесеними згідно із Законом N 5461-VI
(5461-17) від 16.10.2012 }

1) видає державне посвідчення на право розповсюдження і
демонстрування на території України всіх видів вітчизняних та
іноземних фільмів на кіноплівці чи на відеоносіях лише за умови
тиражування їх фільмокопій на території України;

2) здійснює розпорядження коштами Рахунку виключно на
підставі рішення Ради.

6. Фінансова підтримка галузі кінематографії здійснюється
також за рахунок:

1) благодійних внесків і пожертвувань;

2) інших джерел, не заборонених законодавством. { Стаття 20 в редакції Законів N 763-IV (763-15) від 15.05.2003,
N 1909-VI (1909-17) від 18.02.2010 }

Стаття 21. Державне замовлення у галузі кінематографії

Серед суб'єктів кінематографії незалежно від форм власності
розміщується відповідно до законодавства України державне
замовлення на виробництво та розповсюдження фільмів. У разі
державного замовлення пріоритет надається виробництву і
розповсюдженню фільмів для дітей та юнацтва. Замовником за
державним контрактом виступає центральний орган виконавчої влади,
що реалізує державну політику у сфері кінематографії. { Стаття 21 із змінами, внесеними згідно із Законом N 5461-VI
(5461-17) від 16.10.2012 }

Стаття 22. Використання національного екранного часу

Для сприяння виробництву національних фільмів, а також
доступу глядачів до перегляду творів національної
кінематографічної спадщини встановлюється квота демонстрування
національних фільмів, яка становить не менше 30 відсотків
національного екранного часу. Ця квота є обов'язковою для всіх
демонстраторів фільмів у кіно-, відеомережі та на каналах мовлення
телебачення України. Положення про національний екранний час та
його використання суб'єктами кінематографії та телебачення
затверджується Кабінетом Міністрів України.

Р о з д і л V

МІЖНАРОДНІ ЗВ'ЯЗКИ

Стаття 23. Міжнародна діяльність суб'єктів кінематографії
України

Міжнародна діяльність суб'єктів кінематографії України
полягає у спільному з іншими країнами виробництві фільмів,
розповсюдженні за межами України національних фільмів, а в Україні
- фільмів інших держав, застосуванні у виробництві, розповсюдженні
та демонструванні фільмів світових досягнень науки і техніки.

Статус продукту спільного виробництва аудіовізуальним творам
в Україні відповідно до міжнародних договорів надає центральний
орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері
кінематографії. { Статтю 23 доповнено новою частиною другою згідно із Законом
N 5461-VI (5461-17) від 16.10.2012 }

Суб'єкти кінематографії України можуть брати участь у
діяльності міжнародних кінематографічних організацій, реалізації
міжнародних кінематографічних програм, у кінофестивалях,
кіноринках тощо.

Стаття 24. Діяльність іноземних фізичних та юридичних осіб у
кінематографії України

Іноземні юридичні та фізичні особи можуть брати участь у
розвитку кінематографії України, в тому числі шляхом інвестування,
відповідно до законів України та міжнародних договорів, згода на
обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Участь в організації конкурсу з відбору інвестиційних і
інноваційних проектів у сфері кінематографії бере центральний
орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері
кінематографії. { Статтю 24 доповнено новою частиною другою згідно із Законом
N 5461-VI (5461-17) від 16.10.2012 }

Держава гарантує іноземним юридичним та фізичним особам, які
беруть участь у створенні фільмів та інвестуванні кінематографії
України, сприятливі умови діяльності, охорону авторського права і
суміжних прав відповідно до законів України та міжнародних
договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою
України.

Стаття 25. Міжнародні договори

Якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого
надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті,
що передбачені цим Законом та іншими нормативно-правовими актами
України, то застосовуються правила міжнародного договору. Р о з д і л VI

ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯ ЗАКОНОДАВСТВА
ПРО КІНЕМАТОГРАФІЮ

Стаття 26. Відповідальність за порушення законодавства про
кінематографію

Особи, винні у порушенні законодавства про кінематографію,
несуть відповідальність згідно з законодавством України.

Юридична особа, яка здійснила розповсюдження та/або
демонстрування фільму, одним із учасників якого є особа, зазначена
в частині третій статті 15 цього Закону, несе
адміністративно-господарську відповідальність у формі штрафу в
розмірі від десяти до п’ятдесяти мінімальних заробітних плат. { Статтю 26 доповнено частиною другою згідно із Законом N 159-VIII
(159-19) від 05.02.2015 }

Порядок накладення штрафів за порушення вимог статті 15-1
цього Закону затверджується центральним органом виконавчої влади,
що забезпечує формування державної політики у сфері
кінематографії, та має відповідати вимогам Господарського кодексу
України (436-15) та Закону України "Про основні засади
державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності"
(877-16). { Статтю 26 доповнено частиною третьою згідно із Законом N
159-VIII (159-19) від 05.02.2015 }

Р о з д і л VII

ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ

1. Закон України "Про кінематографію" набирає чинності з дня
його опублікування.

До приведення інших законів у відповідність з нормами цього
Закону вони діють у частині, що не суперечить цьому Закону.

1-1. Державні посвідчення на право розповсюдження і
демонстрування фільмів, передбачених частинами першою і другою
статті 15-1, видані до набрання чинності Законом України "Про
внесення змін до деяких законів України щодо захисту
інформаційного телерадіопростору України" (159-19), підлягають
анулюванню в порядку, передбаченому зазначеним Законом. { Розділ VII доповнено пунктом 1-1 згідно із Законом N 159-VIII
(159-19) від 05.02.2015 }

2. Кабінету Міністрів України протягом трьох місяців після
опублікування Закону України "Про кінематографію": подати Верховній Раді України пропозиції щодо внесення змін
до законів України, що випливають із цього Закону; розробити і привести у відповідність з цим Законом свої
нормативно-правові акти; відповідно до компетенції забезпечити прийняття
нормативно-правових актів, передбачених цим Законом; забезпечити перегляд і скасування міністерствами та іншими
центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових
актів, що суперечать цьому Закону.

Президент України Л.КУЧМА

м. Київ, 13 січня 1998 року
N 9/98-ВР З А К О Н У К Р А Ї Н И

Про народні художні промисли

(Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2001, N 41, ст.199)

{ Із змінами, внесеними згідно з Законами
N 1407-IV (1407-15) від 03.02.2004, ВВР, 2004, N 16, ст.238
N 5461-VI (5461-17) від 16.10.2012, ВВР, 2014, N 5, ст.62 }

Цей Закон регулює правові, організаційні та економічні
відносини у галузі народних художніх промислів, визначає статус
суб'єктів народних художніх промислів, засади їх діяльності і
спрямований на охорону, відродження, збереження та розвиток
народних художніх промислів як важливої складової духовної
культури українського народу.

Охорона, відродження, збереження і розвиток народних художніх
промислів є обов'язком держави.

Стаття 1. Визначення термінів

У цьому Законі наведені нижче терміни вживаються у такому
значенні:

народний художній промисел - творча та виробнича діяльність,
метою якої є створення художніх виробів декоративно-вжиткового
призначення, що здійснюється на основі колективного освоєння і
спадкоємного розвитку традицій народного мистецтва у певній
місцевості в процесі творчої праці майстрів народних художніх
промислів;

осередок народного художнього промислу - територія, у межах
якої історично склався і розвивається відповідно до самобутніх
традицій народний художній промисел;

виріб народного художнього промислу - художній виріб
декоративно-вжиткового призначення, виготовлений відповідно до
традицій даного промислу ручною працею або з використанням
механізованої праці у підготовчих і допоміжних операціях;

унікальний виріб народного художнього промислу - єдиний у
своєму роді виріб народного художнього промислу, який має художнє,
історичне, етнографічне та наукове значення;

майстер народного художнього промислу - фізична особа, носій
традицій народного мистецтва, яка створює і виготовляє вироби
народного художнього промислу відповідно до його традицій;

типовий зразок виробу народних художніх промислів - виріб,
який віднесений до виробів народних художніх промислів і
рекомендований до виробництва; { Абзац сьомий статті 1 із змінами,
внесеними згідно із Законом N 5461-VI (5461-17) від 16.10.2012 }

серійний виріб народних художніх промислів - виріб народних
художніх промислів, виконаний за типовим зразком у варіантному
виконанні;

творче варіювання - одна з форм прояву творчості майстра
народних художніх промислів, метод відтворення типового зразка
виробу народного художнього промислу, який передбачає внесення
змін у композиційне, колірне, пластичне та інше художнє рішення
виробу, що не спричиняють зниження художнього рівня і якості
виготовлення виробу народного художнього промислу в порівнянні з
його типовим зразком.