Розділ IX відповідальність за порушення законодавства про культуру 2 страница

Право інтелектуальної власності на одержану в результаті
археологічних досліджень наукову інформацію регулюється цим
Законом, законами України "Про науково-технічну інформацію"
(3322-12), "Про авторське право і суміжні права" (3792-12) та
іншими актами законодавства України. Право власності на наукову
інформацію, одержану або створену кількома громадянами або
юридичними особами, визначається договором, укладеним між
співвласниками цієї інформації.

Спори про право інтелектуальної власності на одержану в
результаті археологічних досліджень інформацію вирішуються
відповідно до законів України.

Стаття 17. Право на публікацію результатів наукових
досліджень археологічної спадщини

Археолог, який здійснив археологічні дослідження, має
виключне право на публікацію одержаної в результаті польових і
післяпольових досліджень наукової інформації в порядку,
встановленому частиною першою статті 15 та статтею 28 Закону
України "Про авторське право і суміжні права" (3792-12).

Стаття 18. Знахідки, одержані в результаті археологічних
досліджень

Знахідки, одержані в результаті археологічних досліджень
(нерухомі та рухомі предмети, які були пов'язані з об'єктом
археологічної спадщини і виявлені під час археологічних
досліджень), є державною власністю. Вони підлягають обліку та
класифікації відповідно до методик, затверджених центральним
органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної
політики у сфері охорони культурної спадщини. Правовий режим
скарбу визначається законодавством України. { Частина перша статті 18 із змінами, внесеними згідно із Законами
N 2518-VI (2518-17) від 09.09.2010, N 5461-VI (5461-17) від
16.10.2012 }

З моменту виявлення і до передачі на зберігання згідно із
законодавством України знахідки охороняються державою нарівні з
об'єктами музейного фонду України.

Знахідки підлягають передачі на зберігання до визначених у
дозволі на проведення археологічних розвідок, розкопок, інших
земляних робіт, а також на дослідження решток життєдіяльності
людини, що містяться під земною поверхнею та водою, фондів музеїв,
у яких зберігаються музейні колекції і предмети, що є державною
власністю і належать до державної частини Музейного фонду України.
{ Частина третя статті 18 в редакції Закону N 2518-VI (2518-17)
від 09.09.2010 }

У тому випадку, коли досліджені елементи археологічної
спадщини залишаються на місці (in situ), археолог разом з
відповідним органом охорони культурної спадщини вживають заходів
щодо їх консервації або музеєфікації. Фінансування таких заходів
провадиться відповідно до Закону України "Про охорону культурної
спадщини" (1805-14).

Стаття 19. Обов'язки юридичних і фізичних осіб, у
користуванні або володінні яких перебувають
археологічні об'єкти { Назва статті 19 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 2518-VI (2518-17) від 09.09.2010 }

Юридичні і фізичні особи, у користуванні або володінні яких
перебувають археологічні об'єкти або предмети, зобов'язані:
{ Абзац перший статті 19 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 2518-VI (2518-17) від 09.09.2010 }

дотримуватися всіх вимог законодавства щодо охорони і
використання археологічних об'єктів або предметів; { Абзац другий
статті 19 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2518-VI
(2518-17) від 09.09.2010 }

виконувати всі необхідні роботи виробничого характеру згідно
з дозволом;

негайно інформувати про нововиявлені об'єкти або предмети в
межах території, яку вони використовують для своєї діяльності;

сприяти і не перешкоджати будь-яким роботам з виявлення,
обліку та вивчення археологічних об'єктів або предметів.

Розділ V

ФІНАНСУВАННЯ ОХОРОНИ, ЗАХИСТУ, ДОСЛІДЖЕННЯ
АРХЕОЛОГІЧНОЇ СПАДЩИНИ

Стаття 20. Джерела фінансування охорони, захисту, дослідження
археологічної спадщини

Фінансування охорони археологічної спадщини здійснюється за
рахунок загального і спеціального фондів Державного бюджету
України.

Джерелами фінансування заходів у сфері охорони, захисту,
дослідження археологічної спадщини можуть бути кошти власників
археологічних об'єктів чи уповноважених ними органів або осіб, які
набули права володіння, користування чи управління пам'ятками,
кошти замовників робіт, благодійні внески та пожертвування, у тому
числі валютні, на охорону археологічної спадщини та інші джерела,
не заборонені законодавством України.

Розділ VI

МІЖНАРОДНЕ СПІВРОБІТНИЦТВО УКРАЇНИ

Стаття 21. Принципи та види міжнародного співробітництва
України у сфері охорони археологічної спадщини

Археологічна спадщина України є невід'ємною складовою
археологічної спадщини Європи і людства в цілому. Україна заохочує
міжнародні обміни інформацією про археологічні дослідження, сприяє
міжнародним контактам археологів.

Держава дбає про налагодження і розвиток співробітництва з
іноземними державами та міжнародними організаціями для запобігання
незаконним археологічним розкопкам, незаконним ввезенню, вивезенню
і передачі права володіння на рухомі предмети, що походять з
об'єктів археологічної спадщини. { Частина друга статті 21 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 2518-VI (2518-17) від 09.09.2010 }

Держава створює необхідні правові та економічні умови для
здійснення у сфері охорони археологічної спадщини вільних та
рівноправних відносин з іноземними науковими установами та
організаціями, іноземними та міжнародними науковими товариствами і
об'єднаннями, якщо ці відносини не суперечать законодавству
України.

Міжнародне договірно-правове, інформаційне, наукове
співробітництво у сфері охорони археологічної спадщини
здійснюється у формах, що не суперечать законодавству України.

Якщо міжнародним договором України, згода на обов'язковість
якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила,
ніж ті, що передбачені цим Законом, застосовуються правила
міжнародного договору України.

Розділ VII

ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯ
ЗАКОНОДАВСТВА УКРАЇНИ ПРО ОХОРОНУ
АРХЕОЛОГІЧНОЇ СПАДЩИНИ

Стаття 22. Відповідальність за порушення законодавства
України про охорону археологічної спадщини

Юридичні і фізичні особи, дії або бездіяльність яких завдали
шкоди археологічній спадщині, несуть відповідальність відповідно
до законодавства України.

Розділ VIII

ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ

1. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування.

2. Кабінету Міністрів України протягом шести місяців з дня
набрання чинності цим Законом:

подати до Верховної Ради України пропозиції щодо приведення
законів України у відповідність із Законом України "Про охорону
археологічної спадщини";

розробити і привести свої нормативно-правові акти у
відповідність із цим Законом;

відповідно до компетенції забезпечити прийняття
нормативно-правових актів, передбачених цим Законом;

забезпечити перегляд і скасування міністерствами та іншими
центральними органами виконавчої влади України їхніх
нормативно-правових актів, що суперечать цьому Закону.

3. Внести зміни до таких законодавчих актів України:

1) частину дев'яту статті 118 Земельного кодексу України
(2768-14) (Відомості Верховної Ради України, 2002 р., N 3-4,
ст. 27) викласти у такій редакції:

"9. Проект відведення земельної ділянки погоджується з
органом по земельних ресурсах, природоохоронним і
санітарно-епідеміологічним органами, органами архітектури і
охорони культурної спадщини та подається на розгляд відповідних
місцевої державної адміністрації або органу місцевого
самоврядування";

2) статтю 298 Кримінального кодексу України (2341-14)
(Відомості Верховної Ради України, 2001 р., N 25-26, ст. 131)
викласти у такій редакції:

" Стаття 298. Знищення, руйнування або пошкодження пам'яток -
об'єктів культурної спадщини та самовільне
проведення пошукових робіт на археологічній
пам'ятці

1. Умисне незаконне знищення, руйнування або пошкодження
пам'яток - об'єктів культурної спадщини -

караються штрафом до ста неоподатковуваних мінімумів доходів
громадян або позбавленням волі на строк до трьох років.

2. Ті самі дії, вчинені щодо пам'яток національного
значення, -

караються позбавленням волі на строк до п'яти років.

3. Діяння, передбачені частинами першою або другою цієї
статті, вчинені з метою пошуку рухомих предметів, що походять із
об'єктів археологічної спадщини, -

караються позбавленням волі на строк від двох до п'яти років.

4. Діяння, передбачені частинами першою або другою цієї
статті, вчинені службовою особою з використанням службового
становища, -

караються позбавленням волі на строк від трьох до восьми
років".

Президент України Л.КУЧМА

м. Київ, 18 березня 2004 року
N 1626-IV З А К О Н У К Р А Ї Н И

Про кінематографію

(Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1998, N 22, ст.114)

{ Із змінами, внесеними згідно із Законами
N 763-IV (763-15) від 15.05.2003, ВВР, 2003, N 30, ст.248 N 3317-IV (3317-15) від 12.01.2006, ВВР, 2006, N 18, ст.155 }

{ Офіційне тлумачення до Закону див. в Рішенні
Конституційного Суду
N 13-рп/2007 (v013p710-07) від 20.12.2007 }

{ Із змінами, внесеними згідно із Законами
N 1909-VI (1909-17) від 18.02.2010, ВВР, 2010, N 20, ст.199
N 2856-VI (2856-17) від 23.12.2010, ВВР, 2011, N 29, ст.272
N 3588-VI (3588-17) від 05.07.2011, ВВР, 2012, N 12-13, ст.78
N 5029-VI (5029-17) від 03.07.2012, ВВР, 2013, N 23, ст.218
N 5461-VI (5461-17) від 16.10.2012, ВВР, 2014, N 5, ст.62
N 159-VIII (159-19) від 05.02.2015, ВВР, 2015, N 18, ст.131 }

Цей Закон визначає правові основи діяльності в галузі
кінематографії та регулює суспільні відносини, пов'язані з
виробництвом, розповсюдженням, зберіганням і демонструванням
фільмів.

Р о з д і л I

ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Законодавство України про кінематографію

Законодавство України про кінематографію базується на
Конституції України (254к/96-ВР) і складається з цього Закону та
інших нормативно-правових актів України. { Стаття 1 із змінами, внесеними згідно із Законом N 5461-VI
(5461-17) від 16.10.2012 }

Стаття 2. Сфера дії Закону

Дія цього Закону поширюється на юридичних осіб незалежно від
їх форм власності та фізичних осіб, які займаються професійною
діяльністю у кінематографії в Україні.

Стаття 3. Визначення термінів

У цьому Законі терміни вживаються у такому значенні:

автор фільму - фізична особа, власна праця якої визначає
творчий задум та/або способи його реалізації у фільмі;

виключне право на фільм - майнове право юридичної або
фізичної особи, що дає право тільки цій особі на використання
фільму в будь-якій формі і будь-яким дозволеним способом;

виконавець фільму - фізична особа, яка власною працею брала
участь у реалізації творчих задумів авторів фільму в процесі його
створення;

виробник фільму - суб'єкт кінематографії, який взяв на себе
відповідальність за виробництво фільму;

виробництво фільму - діяльність, що поєднує співпрацю авторів
і виконавців фільму та інших суб'єктів кінематографії, спрямовану
на втілення твору кінематографії технічними засобами;

вихідні матеріали фільму - матеріальні носії оригіналу твору
кінематографії, використання яких дає можливість виготовляти
(тиражувати) фільмокопії;

демонстратор фільму - суб'єкт кінематографії, який здійснює
демонстрування (публічний показ) фільму;

демонстрування (публічний показ, публічне сповіщення і
публічна демонстрація) фільму - професійна кінематографічна
діяльність, що полягає в показі фільму глядачам у призначених для
цього приміщеннях (кінотеатрах, інших кіновидовищних закладах), на
відеоустановках, а також каналами мовлення телебачення; { Абзац
дев'ятий статті 3 із змінами, внесеними згідно із Законом N 763-IV
(763-15) від 15.05.2003 }

держава-агресор - держава, яка у будь-який спосіб окупувала
частину території України або яка вчиняє агресію проти України,
визнана Верховною Радою України державою-агресором або
державою-окупантом; { Статтю 3 доповнено терміном згідно із
Законом N 159-VIII (159-19) від 05.02.2015 }

державний фонд фільмів - державний заклад культури, що
здійснює архівну та науково-дослідницьку діяльність з метою
розвитку фільмофонду, відновлення, реставрування і збереження
творів національної та світової кінематографічної спадщини,
розповсюдження відповідної інформації;

дублювання фільму - творча і виробнича діяльність, яка
полягає у синхронному відтворенні мовної частини звукового ряду
фільму іншою мовою шляхом перекладу, що відповідає складовій
артикуляції дійових осіб;

зберігання фільму - діяльність, яка спрямована на
забезпечення довгострокового зберігання вихідних матеріалів
фільмів і фільмокопій та їх реставраційно-профілактичної обробки;

кінематографія - галузь культури, що об'єднує комплекс видів
професійної діяльності, пов'язаної з виробництвом,
розповсюдженням, зберіганням та демонструванням фільмів,
навчально-науковою роботою у цій галузі;

кінопроект - комплект документів, на підставі яких
здійснюється виробництво фільму;

національний екранний час - сумарний час, протягом якого
здійснюється демонстрування (публічний показ, публічне сповіщення
і публічна демонстрація) фільмів у кіновідеомережі та на каналах
мовлення телебачення України; { Абзац п'ятнадцятий статті 3 із
змінами, внесеними згідно із Законом N 763-IV (763-15) від
15.05.2003 }

національний фільм - створений суб'єктами кінематографії
України фільм, виробництво якого здійснено в Україні та авторське
право чи право власності на який повністю або частково належить
суб'єктам кінематографії України, а також основна (базова) версія
мовної частини звукового ряду якого створена українською мовою;
{ Абзац шістнадцятий статті 3 із змінами, внесеними згідно із
Законом N 1909-VI (1909-17) від 18.02.2010 }

озвучення фільму - творча і виробнича діяльність, яка полягає
в заміні звукового ряду фільму на інший, несинхронний, який
передає зміст мовного ряду фільму;

органи держави-агресора - правоохоронні органи (міліція,
поліція тощо), збройні сили, судові органи, внутрішні війська,
будь-які підрозділи спеціального призначення, органи,
відповідальні за охорону та захист державного кордону, органи,
відповідальні за здійснення податкової та митної політики, органи,
відповідальні за проведення дізнання або досудового (попереднього)
слідства, прокуратура, органи, відповідальні за державну безпеку
або безпеку вищого керівництва держави-агресора, підрозділи,
відповідальні за виконання будь-яких миротворчих місій, будь-які
інші збройні, військові, воєнізовані, парамілітарні або інші
силові формування держави-агресора, їх складові або структурні
підрозділи, у тому числі формування, найменування яких не
відповідають офіційним назвам, прийнятим у державі-агресорі, але
які за здійснюваними функціями належать до будь-якого із
зазначених органів чи формувань; { Статтю 3 доповнено терміном
згідно із Законом N 159-VIII (159-19) від 05.02.2015 }

підприємницька діяльність у кінематографії - діяльність,
пов'язана з виробництвом, розповсюдженням та демонструванням
(публічним показом) фільмів, з метою одержання прибутку;

продюсер фільму - фізична або юридична особа, яка
організовує або організовує і фінансує виробництво та
розповсюдження фільму; { Абзац дев'ятнадцятий статті 3 із змінами,
внесеними згідно із Законом N 763-IV (763-15) від 15.05.2003 }

продюсерська система - система в галузі кінематографії, яка в
умовах кіноринку забезпечує взаємодію і функціонування всіх
суб'єктів кінематографії з метою виробництва, розповсюдження та
демонстрування (публічного показу) фільмів;

радянські органи державної безпеки - Всеросійська надзвичайна
комісія по боротьбі з контрреволюцією і саботажем (ВЧК, ЧК),
Всеукраїнська надзвичайна комісія для боротьби з контрреволюцією,
спекуляцією, саботажем та службовими злочинами (ВУЧК), Державне
політичне управління (ГПУ), Об’єднане державне політичне
управління (ОГПУ), Народний комісаріат внутрішніх справ (НКВД),
Народний комісаріат державної безпеки (НКГБ), Міністерство
державної безпеки (МГБ), Комітет державної безпеки (КГБ), а також
їхні територіальні та структурні підрозділи; { Статтю 3 доповнено
терміном згідно із Законом N 159-VIII (159-19) від 05.02.2015 }

розповсюдження (прокат) фільму - виготовлення фільмокопій
(тиражування), продаж та передача їх в прокат юридичним та
фізичним особам;

розповсюджувач (дистриб'ютор, прокатник) фільму - суб'єкт
кінематографії, який має право на розповсюдження фільму; { Абзац
двадцять другий статті 3 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 763-IV (763-15) від 15.05.2003 }

суб'єкт кінематографії - фізична або юридична особа, яка
займається будь-яким видом професійної діяльності у галузі
кінематографії;

субтитрування фільму - творча і виробнича діяльність, яка
полягає в здійсненні перекладу з мови оригіналу фільму на іншу
мову та фіксуванні цього перекладу написами безпосередньо на
фільмокопії;

сценічно-постановочні засоби кіновиробництва - предмети,
пристрої та споруди, які протягом знімального періоду створення
фільму (операційного циклу) використовуються шляхом перенесення їх
зображення або зображення процесу їх перетворення (знищення) до
аудіовізуального твору способами, доступними кіновиробнику;
{ Статтю 3 доповнено новим абзацом згідно із Законом N 1909-VI
(1909-17) від 18.02.2010 }

учасник фільму - фізична особа, яка взяла участь у створенні
фільму як виконавець будь-якої ролі, учасник документальних
(неігрових) фільмів, виконавець музичного твору, що
використовується у фільмі, автор сценарію та/або текстів чи
діалогів, режисер-постановник, продюсер; { Статтю 3 доповнено
терміном згідно із Законом N 159-VIII (159-19) від 05.02.2015 }

фільм - аудіовізуальний твір (у тому числі телевізійні
серіали та їх окремі серії), що складається з епізодів, поєднаних
між собою творчим задумом і зображувальними засобами, та є
результатом спільної діяльності його авторів, виконавців і
виробників; { Визначення терміну "фільм" в редакції Закону
N 159-VIII (159-19) від 05.02.2015 }

фільмокопія - примірник фільму, виготовлений із застосуванням
вихідних матеріалів фільму;

професійна кінематографічна діяльність - діяльність, що
провадиться суб'єктами кінематографії на професійній основі та є
джерелом їх доходів. { Статтю 3 доповнено абзацом згідно із
Законом N 763-IV (763-15) від 15.05.2003 }

Стаття 4. Регулювання відносин, що виникають у процесі
виробництва та використання фільму як об'єкта
авторського права

Відносини, що виникають у процесі виробництва та використання
фільму як об'єкта авторського права, регулюються цим Законом,
Законом України "Про авторське право і суміжні права" та іншими
нормативно-правовими актами України.

Стаття 5. Основні принципи кінематографії

Основними принципами кінематографії є:

утвердження творами кінематографії ідей гуманізму,
загальнолюдських, національно-культурних та духовних цінностей;

сприяння розвиткові національної свідомості, патріотичних
почуттів, естетичного та екологічного виховання громадян;

гарантування свободи творчості, захисту інтелектуальної
власності, авторських і суміжних прав, моральних і матеріальних
інтересів суб'єктів кінематографії;

розвиток кіноіндустрії та традицій національної
кінематографії;

збереження національної та світової кінематографічної
спадщини;

рівність прав і можливостей суб'єктів кінематографії
незалежно від форм власності у виробництві, розповсюдженні та
демонструванні (публічному показі) фільмів;

заохочення благодійної діяльності;

сприяння аматорській творчості в кінематографії;

сприяння співробітництву суб'єктів кінематографії з
іноземними та міжнародними кінематографічними асоціаціями,
фондами тощо.

Стаття 6. Мова у галузі кінематографії

Застосування мов у галузі кінематографії здійснюється згідно
зі статтею 23 Закону України "Про засади державної мовної
політики" (5029-17). { Стаття 6 в редакції Закону N 5029-VI (5029-17) від
03.07.2012 }

Р о з д і л II

ОРГАНІЗАЦІЙНІ ЗАСАДИ В КІНЕМАТОГРАФІЇ

Стаття 7. Суб'єкти кінематографії

За спрямуванням діяльності суб'єкти кінематографії
поділяються щодо:

створення фільмів - автори і виконавці;

виробництва фільмів - кіностудії, відеостудії, студії,
продюсери тощо;

розповсюдження фільмів - виробники, дистриб'ютори
(прокатники) фільмів, кінокопіювальні підприємства, фонди фільмів,
архіви кіно-, фото-, фонодокументів тощо;

демонстрування (публічного показу, публічного сповіщення і
публічної демонстрації) фільмів - кінотеатри, кіноустановки,
відеоустановки, канали мовлення телебачення (ефірного, кабельного,
ефірно-кабельного, супутникового тощо); (Абзац п'ятий частини
першої статті 7 в редакції Закону N 763-IV (763-15) від
15.05.2003)

підготовки професійних кадрів та вдосконалення творчої
майстерності - спеціалізовані навчальні заклади кінематографії,
спеціалізовані факультети в інших навчальних закладах незалежно
від форми власності, театри (студії) кіноактора; { Абзац шостий
частини першої статті 7 в редакції Закону N 1909-VI (1909-17)
від 18.02.2010 }

розроблення та виготовлення технологічного обладнання -
науково-дослідні, конструкторські установи, сервісні центри,
асоціації, виробничі підприємства та інші юридичні особи незалежно
від форм власності.

Створення, функціонування та припинення діяльності суб'єктів
кінематографії провадиться відповідно до законодавства України.

Стаття 8. Підприємницька діяльність суб'єктів кінематографії

Суб'єкти кінематографії здійснюють підприємницьку діяльність
у галузі кінематографії згідно з законодавством України.

Підприємницька діяльність у галузі кінематографії може
здійснюватися через продюсерську систему. В разі участі в
продюсерській системі держави її інтереси представляють
центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику
у сфері кінематографії та місцеві органи управління
кінематографією. Положення про продюсерську систему в галузі
кінематографії (813-98-п) затверджується Кабінетом Міністрів
України. { Частина друга статті 8 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 5461-VI (5461-17) від 16.10.2012 }

Усі суб'єкти професійної кінематографічної діяльності, які
займаються виробництвом, розповсюдженням і демонструванням
фільмів, вносяться до Державного реєстру виробників,
розповсюджувачів і демонстраторів фільмів, положення (27-2004-п)
про який затверджується Кабінетом Міністрів України. (Статтю 8
доповнено частиною третьою згідно із Законом N 763-IV (763-15)
від 15.05.2003)

Стаття 9. Органи управління кінематографією

Державну політику у сфері кінематографії здійснюють
центральні органи виконавчої влади, що забезпечують формування та
реалізують державну політику у сфері кінематографії.

Місцевими органами управління кінематографією є органи
виконавчої влади Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та
Севастопольська міські державні адміністрації. { Стаття 9 в редакції Закону N 5461-VI (5461-17) від
16.10.2012 }

Стаття 9-1. Повноваження центральних органів виконавчої
влади у сфері кінематографії

До повноважень центрального органу виконавчої влади, що
забезпечує формування державної політики у сфері кінематографії,
належить:

1) структурне вдосконалення та реформування національної
кіноіндустрії, розвиток продюсерської системи, сприяння залученню
матеріальних і нематеріальних активів для розвитку кінематографії;

2) розроблення:

програми створення та розповсюдження національних фільмів;

умов прокату, тиражування, розповсюдження і публічного показу
або демонстрування фільмів з індексами, що мають обмеження
глядацької аудиторії;

3) здійснення інших повноважень, передбачених законом та
покладених на нього актами Президента України.

До повноважень центрального органу виконавчої влади, що
реалізує державну політику у сфері кінематографії, належить:

1) здійснення відповідно до законодавства функції державного
нагляду (контролю) у сфері кінематографії;

2) ведення:

Державного реєстру виробників, розповсюджувачів і
демонстраторів фільмів;

Державного реєстру фільмів;

3) підготовка, розповсюдження та тиражування аудіовізуальних
творів відповідно до законодавства;

4) виконання програми виробництва фільмів за державним
замовленням, розроблення економічних обґрунтувань та розрахунків
щодо граничних обсягів видатків з Державного бюджету України;

5) надання в установленому порядку аудіовізуальним творам
статусу національного та порушення клопотання про надання статусу
національного суб’єктам кінематографії;

6) здійснення інших повноважень, передбачених законом та
покладених на нього актами Президента України"; { Закон доповнено статтею 9-1 згідно із Законом N 5461-VI
(5461-17) від 16.10.2012 }

Р о з д і л III

ВИРОБНИЦТВО, РОЗПОВСЮДЖЕННЯ, ДЕМОНСТРУВАННЯ ТА
ЗБЕРІГАННЯ ФІЛЬМІВ

Стаття 10. Види фільмів

За способами фіксації зображення та розповсюдження фільми
поділяються на такі види: кінофільми, телефільми, відеофільми,
діафільми, слайдфільми та інші, які можуть бути ігровими,
анімаційними (мультиплікаційними), неігровими тощо. { Текст статті 10 в редакції Закону N 159-VIII (159-19) від
05.02.2015 }

Стаття 11. Учасники створення фільму

Фільм створюється колективом, який складається з авторів,
виконавців фільму та виробників.

Персональний склад учасників створення фільму зазначається у
вихідних даних (титрах) фільму.

Стаття 12. Виробництво фільму

Виробництво фільму здійснюється відповідно до затверджених
центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування
державної політики у сфері кінематографії технічних стандартів,
норм та правил виробництва фільмів. Дотримання цих стандартів,
норм та правил є обов'язковим для суб'єктів кінематографії
незалежно від форм власності. { Стаття 12 із змінами, внесеними згідно із Законом N 5461-VI
(5461-17) від 16.10.2012 }

Стаття 13. Вихідні дані (титри) фільму

На початку або в кінці фільму на матеріальних носіях
розміщуються вихідні дані (титри), в яких у довільній
послідовності зазначаються назва фільму, учасники його створення,
знак охорони авторського права, рік його створення. За погодженням
з власником, який має виключне право на фільм, у вихідні дані
(титри) фільму можуть бути внесені додаткові відомості про
учасників його створення.

Вихідні дані (титри) фільму підлягають обов'язковому
відтворенню на всіх фільмокопіях.

Початком фільму вважається перший кадр зображувального або
звукового ряду незалежно від того, чи це титри, зображення чи
фонограма. Кінцем фільму вважається останній кадр зображувального
або звукового ряду, включаючи титри і знак охорони авторського
права. { Статтю 13 доповнено частиною третьою згідно із Законом N 763-IV
(763-15) від 15.05.2003 }

Стаття 14. Порядок розповсюдження і демонстрування фільмів

Розповсюдження і демонстрування фільмів в Україні
здійснюються відповідно до затверджених центральним органом
виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у
сфері кінематографії технічних стандартів, норм та правил
розповсюдження і демонстрування фільмів. Дотримання цих
стандартів, норм та правил є обов'язковим для суб'єктів
кінематографії незалежно від форм власності. { Частина перша статті 14 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 5461-VI (5461-17) від 16.10.2012 }

Розповсюдження іноземних фільмів здійснюється згідно зі
статтею 23 Закону України "Про засади державної мовної політики"
(5029-17) та міжнародними договорами, згода на обов'язковість
яких надана Верховною Радою України. { Частина друга статті 14 в редакції Закону N 5029-VI (5029-17)
від 03.07.2012 }