Висновки до теми 6

Сутність держави – це те головне, що визначає сенс її існування, соціальну роль держави у житті суспільства, заради якої вона існує.
Оскільки основою держави є влада, її приналежність, призначення і функціонування у суспільстві, питання про сутність держави – це питання про те, з якою метою здійснюється державна влада – з метою загальнолюдських інтересів, чи з метою забезпечення групових, партійно-політичних, вузько-класових інтересів тощо.
У зв’язку з цим на сьогодні загальноприйнято вважати, що з моменту виникнення держави її призначення виявлялось у двох напрямках: у забезпеченні загальносоціального блага та у здійсненні організованого примусу в масштабах усього суспільства.
Співвідношення між загальнолюдським і класовим у державі в різні епохи не однакове, оскільки воно динамічно відображає реалії соціального розвитку, досягнутий рівень прогресу і демократії. У рабовласницьких та феодальних державах, в буржуазних державах періоду промислового капіталізму, а також у державах диктатури пролетаріату пріоритетним напрямком виступає класове панування (класові цінності).
В процесі розвитку загально-соціальні та загальнолюдські орієнтири держави витісняють її вузько-класові пріоритети.
Це зумовлено, передусім, тим, що рівень соціального розвитку, матеріального статку суспільства дозволяють державі забезпечувати належний рівень життя більш ширшим верствам населення і тому соціальні протиріччя, (які поки що продовжують існувати), втрачають непримиренний (антагоністичний) характер. Гуманістична тенденція розвитку держави особливо чітко простежується у розвинутих країнах Європи та Америки. Більшість західних і вітчизняних вчених розглядають державу на сьогодні як організацію, покликану задовольняти спільний інтерес нації.
Процвітання духовної єдності певної спільноти та високий рівень розвитку в усіх сферах суспільної життєдіяльності може бути досягнутий завдяки ствердженню ідей доброчесності та соціальної солідарності; саме «доброчесне буття» стає основою розвиненого громадянського суспільства, і, врешті-решт, - передумовою формування соціально-правової держави, адже сутність держави полягає у єднанні людей, що пов’язані між собою духовною солідарністю та визнають цю солідарність не тільки розумом, але й підтримують її силою патріотичної любові, жертвенною волею, гідними та мужніми вчинками.
Типологія держави і права як один із найважливіших засобів пізнання історичного процесу розвитку держави і права має здійснюватися виходячи із об’єктивних критеріїв. Серед розмаїття таких критеріїв виділяються, передусім, ті, які пов’язані з сутністю держави, з її соціальним призначенням виражати класові або загальнолюдські, загальносоціальні цінності – це формаційний та цивілізаційний підходи. На сьогодні загальноприйнято вважати кожен із розглядуваних підходів (і формаційний, і цивілізаційний) такими об’єктивними проявами, які взаємодоповнюють один одного, оскільки, приміром, лише за допомогою цивілізаційного підходу неможливо розкрити причини та механізми переходу від однієї фази цивілізаційного розвитку до іншої, а в межах формаційного підходу, розробленого на особливостях розвитку західної цивілізації, важко розглядати реальні тенденції, які відбувалися в інших регіонах світу

Вступ

Вступ

Оволодівши питаннями сутності держави, і, насамперед, перевагами держави демократичного, правового і соціального спрямування, доцільно перейти до розгляду такого особливого соціально-політичного механізму („політичної системи”), за допомогою якого в надрах суспільства народжуються відповідні політичні сили, які спроможні рухати суспільство у взаємодії з особливою суспільною політико-правовою організацією, (якою є держава), в напрямку прогресу, демократії та свободи.
Отже, в даній темі виділяються декілька важливих блоків питань:
1. По-перше, це визначення змісту поняття політичної системи суспільства; і у зв`язку з цим, надання особливої ваги такій категорії як політика
2. По-друге, це проведення співвідношення між поняттями „політична влада” та „державна влада”, і з приводу цього дослідження питань народовладдя, (як фундаментальної основи реалізації політичної влади); слід також звернути увагу на те, що в умовах розвитку громадянського суспільства та соціально-правової держави особливої ваги набуває налагодження так званого „зворотнього зв`язку” між суспільством і державою у здійсненні політичної влади, що виявляється в наданні найширших можливостей громадянам, їх об`єднанням, іншим недержавним структурам.
3. По-третє, це визначення місця кожного із структурних інститутів політичної системи суспільства щодо їх участі та взаємодії у реалізації політичної влади та здійсненні політичних відносин, і, передусім, - місця в цьому процесі особливого безпосереднього учасника політичної влади якою є держава в особі її органів, і зокрема, таких ключових органів як державні органи первинного представництва (Президент України та Верховна Рада України).