Найменш розвинені країни світу

Найменш розвинені країни — це країни, в яких досі спо­стерігається найвищий рівень масової бідності, відсталості та зубожіння. Група найменш розвинених країн, тобто країн з найнижчими показниками доходів на одну особу, є найчисленнішою. Критерії визначення рівня соціально-економічного розвитку НРК розробляються Комітетом з політики розвит­ку (CDP) ООН. На основі рекомендацій комітету Генеральна Асамблея ООН приймає рішення про включення тієї чи іншої країни до складу НРК. У регіональному розрізі список НРК складається з 50 країн:

• Африка: Ангола, Бенін, Буркіна-Фасо, Бурунді, Гамбія, Гвінея, Гвінея-Бісау, Демократична Республіка Конго, Джібуті, Екваторіальна Гвінея, Еритрея, Ефіопія, Замбія, Кабо-Верде, Коморські Острови, Лесото, Ліберія, Мадагаскар, Ма­лаві, Малі, Мавританія, Мозамбік, Нігер, Руанда, Сан-Томе і Принсіпі, Сенегал, Сьєрра-Леоне, Сомалі, Судан, Того, Уган­да, Танзанія, Центральноафриканська Республіка, Чад;

• Азія та Тихоокеанський регіон: Афганістан, Бангла­деш, Бутан, Вануату, Ємен, Камбоджа, Кірибаті, Лаоська Народна Демократична Республіка, Мальдівські Острови, М'янма, Непал, Східний Тимор, Самоа, Соломонові Острови, Тувалу;

• Латинська Америка та Карибський басейн: Гаїті.

Комітет з політики розвитку ООН розробив комплекс кри­теріїв, за якими визначається належність країни до групи НРК. Він включає три показники.

1. "Низькі доходи" — валовий національний дохід на одну особу (GNI per capita), вираховується середнє значення за три роки. Країни з показником нижче 750 дол. США є кандида­тами на включення до групи, країни з показником вище 900 дол. США на одну особу є кандидатами на виключення.

2. "Слабкість людських ресурсів" розраховується за допо­могою складного розширеного індексу якості життя (НАІ), який складається з чотирьох індикаторів:

• споживання калорій на одну особу;

• забезпеченість послугами охорони здоров'я;

• забезпеченість освітніми послугами;

• коефіцієнт грамотності дорослого населення.

3. "Економічна чутливість" базується на комплексному Індексі економічної чутливості (EVI). Включає такі індика­тори:

• нестабільність сільськогосподарського виробництва;

• нестабільність експорту та імпорту товарів і послуг;

• економічна важливість нетрадиційних галузей (частка виробництва і сучасних послуг у ВВП);

• концентрація товарного експорту;

• негативний вплив вузької економічної бази (внаслідок низької чисельності населення);

• частка населення, переміщеного через природні ката­строфи.

Для того щоб потрапити до переліку НРК, країна має від­повідати всім трьом критеріям. До того ж населення країни не повинно перевищувати 75 млн. осіб. Списки переглядаються один раз на три роки. Якщо два з трьох перерахованих крите­ріїв відповідають граничним значенням на вилучення з пере­ліку під час двох переглядів списків, країну пропонують вилу­чити з переліку.

До групи НРК входять слаборозвинені країни, яким влас­тиві неконтрольована політика, нерегульована демографічна ситуація, низький рівень показників ВВП на одну особу, ко­ротка тривалість життя, висока дитяча смертність, численні економічні проблеми.

Характерними рисами економіки НРК є:

• доіндустріальний рівень розвитку продуктивних сил;

• домінування натуральних і напівнатуральних форм гос­подарювання в економічній структурі;

• обмеженість функціонування товарно-грошових відно­син;

• нерозвиненість ринкової інфраструктури;

• хронічна дефіцитність державних бюджетів і платіжних балансів;

• монокультурна спеціалізація експорту;

• залежність від надходження зовнішніх ресурсів (офіцій­ної допомоги розвитку).

Причини бідності цих країн різні — постколоніальне ста­новище, периферійне розташування, відсутність запасів ко­рисних копалин, природно-кліматичні умови, диктаторські режими, слаборозвинена транспортна, фінансова і соціальна інфраструктура тощо.

Незважаючи на те, що в останні роки багато найменш роз­винених країн досягли вищих темпів економічного зростання порівняно з минулими періодами, рівень економічного роз­витку і умови життя населення залишаються незадовільними. У НРК спостерігається суттєвий розрив у темпах економічно­го зростання, у 15 з них у 2008 р. відбувалося падіння ВВП на одну особу. Цей розрив пов'язаний з неоднаковими умовами доступу до зовнішнього фінансування. 84 % прямих інозем­них інвестицій, отриманих НРК, припали всього на 10 країн і сконцентровані у видобувній промисловості. ЮНКТАД залеж­но від тенденцій у розвитку виробничого потенціалу виокрем­лює три групи НРК:

1) країни, що зазнають конвергенції (країни, які досягли в період 1980—2007 pp. середніх показників зростання реально­го ВВП на одну особу більше 2,15 % у рік);

2) країни з низькими темпами зростання (країни, що не досягли цього рівня, але мали в цей період позитивні темпи приросту реального ВВП на одну особу);

3) країни, що регресують (реальний ВВП на одну особу в цей період скорочувався).

Середні темпи зростання ВВП у цілому по групі НРК у 2009 р. були найвищими за останні два десятиліття, що під­кріплювалося рекордними темпами товарного експорту та об­сягами прямих іноземних інвестицій. Найкраще становище склалося в НРК, що експортують нафту, у зв'язку з підвищен­ням цін на неї на світових ринках. Однак навіть у країнах, де спостерігається підвищення темпів економічного зростання, це не суттєво вплинуло на реальне зменшення бідності насе­лення та підвищення рівня добробуту людей.

Темпи зростання економіки НРК великою мірою залежать від цін на сировину на світових ринках (включно з цінами на нафту), зовнішнього фінансування, отриманих преференцій щодо експорту продукції оброблювальної промисловості, а та­кож кліматичних умов. Стабільне економічне зростання НРК можливе лише за умови розвитку виробничого потенціалу, що дасть нові внутрішні джерела фінансування економічного зростання, зменшить залежність від зовнішньої допомоги та запозичень, сприятиме залученню приватних інвестицій. За­вдяки розвитку виробничого потенціалу НРК зможуть вести конкурентну боротьбу на міжнародних ринках товарів та по­слуг, а не обмежуватись лише поставками сировини.

Нині більшість НРК здійснили широкомасштабну лібера­лізацію своєї торгівлі, але наявні торгові та виробничі потуж­ності забезпечують досить обмежені можливості в умовах сві­тової глобалізації, коли провідна роль належить наукомісткій продукції, а умови виходу на ринки досить жорсткі. Відкрит­тя традиційних секторів промисловості поставить виробників НРК в умови глобальної конкуренції, яку вони навряд чи ви­тримають, тому що їх виробництва не забезпечені кваліфі­кованими трудовими ресурсами, досвідченими управлінськи­ми кадрами та сучасними технологіями і ноу-хау.

НРК мають неабиякий потенціал для досягнення дуже ви­соких темпів економічного зростання та швидкого подолання бідності, за умови розвитку виробничої сфери. Подібний сце­нарій економічного розвитку не можливий без суттєвого збіль­шення інвестування, за рахунок як зростання внутрішніх на­копичень, так і припливу зовнішніх ресурсів, і придбання та освоєння сучасних технологій, що використовуються в інших країнах. Без цього фактичні темпи зростання НРК будуть за­лишатися значно нижчими їх потенційних можливостей.