ЕС как один из центров развития мировой экономики

Сучасний стан та проблеми Європейського Союзу. Розши­рення ЄС — ключова проблема в Європі сьогодні. В ЄС є два стратегічні напрями: збільшення та поглиблення. Перший пе­редбачає територіальне розширення шляхом прийняття нових членів, другий — якісне вдосконалення системи співіснуван­ня теперішніх. Хоч останні п'ять років ЄС намагається руха­тися обома курсами одночасно. 1 січня 2002 р. 12 країн при­йняли евро. У червні 2004 р. 25 урядів країн ЄС домовилися Щодо прийняття єдиної Конституції шляхом проведення рефе­рендумів у країнах — членах ЄС. Під час голосування Консти­туція ЄС не була прийнята, оскільки декілька країн вислови­лися "проти", зокрема Франція і Нідерланди.

Єдина Конституція слугує амбіціям ЄС. Про це, зокрема, свідчить символізм створення посади міністра закордонних справ та вироблення спільної зовнішньої політики. Спільна зовнішня політика взагалі розмите поняття, беручи до уваги ставлення членів ЄС до різних світових проблем. Наприклад, Щодо проблеми Іраку Франція та Німеччина, з одного боку, за­ймали антивоєнну позицію, а Велика Британія, Іспанія, Італія та Польща — про воєнну. Обговорення цієї проблеми було важ­ким не тільки у зв'язку з її гостротою, а й через очевидність того, що погляди всередині ЄС є полярними. Франція дотри­мується "мультиполярності", або "євронаціоналізму", тобто позиції, що ЄС є незалежним гравцем на світовій арені та про­тивагою США, а Велика Британія сповідує "євроатлантизм" (альянс зі США).

Виходом з конституційної кризи стало підписання напри­кінці 2007 р. у Лісабоні конституційної угоди Євросоюзу, яку ухвалили представники всіх 27 членів ЄС. Лісабонська угода набула чинності з 1 січня 2009 р.

Отже, перетворення ЄС на значну силу спричинило низку проблем, головні з яких такі.

1. Розкол у поглядах на проблеми Іраку, Лівану тощо.

Економічні показники є досить скромними

3. Загальне старіння націй Європи: на 100 працюючих припадає приблизно 35 пенсіонерів. Пенсії виплачуються з по­даткових надходжень, тому за зростання чисельності пенсіоне­рів мають зростати або податки, або державний борг, або й те, й інше разом. У звіті щодо фіскальних процесів Європи про­гнозується, що країни ЄС матимуть серйозні проблеми з пен­сійною системою (особливо Франція та Німеччина): вже до 2050 р. можливе зростання боргу до більш ніж 200 % ВВП (сьогодні країни, що вступають до ЄС, мають борг менше 60 % ВВП).

4. Проблема дешевої робочої сили з країн Центральної, Східної Європи, країн СНД тощо.

5. Соціокультурні розбіжності потенційних членів ЄС (на­приклад, досить незвичний для Європи іслам, що сповідується у Туреччині).

6. Окремою є проблема єдиної євровалюти. Виведення з обігу відразу 13 національних валют та введення нової спіль­ної валюти було ризиковим кроком. Але механізм запрацював як годинник під постійним наглядом ЄЦБ. Згодом євро стало одним із найсильніших символів європейської єдності.

Переваги введення євро такі.

1. Досягнення більшого ступеня інтеграції в межах ЄС.

2. Підвищення ефективності валютної системи і монетар­ної політики ЄС. За наявності єдиного Центрального банку на­ багато легше проводити спільну політику в галузі кредитуван­ня, розрахунків ціноутворення, податків тощо.

3. Досягнення більшої ефективності торговельних угод між країнами ЄС за рахунок усунення витрат на конвертацію, скорочення строків переказу коштів в інші країни. Це дає змо­гу скоротити обсяги оборотного капіталу або прискорювати його обіг у межах окремої компанії. Також усувається можли­вість втрат від коливання валютних курсів за час здійснення угод.

4. Уніфікація цін на продукти, що робить їх прозорішими та зменшує різницю в цінах на ідентичні продукти.

Але в той час, коли євро чітко працює на практиці, зали­шаються питання, чи працює воно в теорії. Теоретичні сумні­ви щодо євро майже завжди концентруються навколо пробле­ми того, що єдина валюта може залишитися без єдиного уря­ду, в тривалій перспективі. Коли окрема країна зазнає фінан­сових проблем, чи то високі відсоткові ставки, чи інфляція тощо, це стосується саме її валюти. Але коли декілька неза­лежних країн мають єдину валюту, ризики поширюються. Тоді якщо країна не зможе вирішити проблему, її змушені будуть розв'язувати більш сумлінні члени союзу.