Конституційні принципи державного управління: поняття та види

У науці “державне управління” під принципами розуміються прояви закономірностей, відношення або взаємозв'язки суспільно-політичного характеру й інших груп елементів державного управління, висловлені у вигляді певного наукового положення, що застосовується в теоретичній і практичній діяльності людей у сфері державного управління.

Як правило, це фундаментальні, науково обґрунтовані, а в деяких випадках — законодавчо закріплені положення, відповідно до яких будується і функціонує система державного управління.

Конституційні принципи державного управління – принципи, що закріплені в Основному законі держави. До кола таких принципів входять такі: демократизм, поділ влади, законність, верховенства права.

Найвідомішими є такі принципи державного управління:

- об'єктивності,

- універсальності,

- випереджального стану в державному управлінні,

- демократизму,

- поділу влади,

- законності,

- оптимізації управління,

- структурні принципи: структурно-цільові (відображають закономірності раціональної побудови дерева цілей державного управління), структурно-функціональні (характеризують закономірності та взаємозв'язки побудови функціональної структури державного управління), структурно-організаційні (пов'язані із закономірностями та взаємозв'язками побудови організаційної структури державного управління), структурно-процесуальні (дають уявлення про основні закономірності та взаємозв’язки раціонального й ефективного ведення управлінської діяльності органів державної влади та місцевого самоврядування).

Принцип об'єктивності державного управління

зумовлює необхідність дотримуватися в усіх управлінських процесах вимог об'єктивних закономірностей та реальних можливостей суспільних сил. Такий підхід потребує вивчення цих закономірностей, ретельного аналізу наявних політичних сил, їх можливостей, реального економічного та політичного потенціалу держави, соціального становища більшості населення, ведення постійних моніторингів усіх значних процесів (політичних, фінансових, виборчих, соціальних, інформаційних), що відбуваються в державі.

Принцип універсальності у державному управлінні

Функції управління не відрізняються між галузями державного та приватного управління (менеджменту). Це дає змогу, аналізуючи низку проблем державного управління, що принципово не відрізняються від аналогічних проблем менеджменту або недостатньо вивчені, використовувати відповідні напрацювання науки управління, в тому числі закономірності, принципи, теорії, концепції, ідеї, підходи, методи, прийоми.

Під функціями державного управління розуміють реальні, силові, цілеспрямовані, організуючі та регулюючі впливи на певне явище, відношення чи стан (стан функції державного управління державного управління відображає зміст та характер управлінського впливу). По суті, функції державного управління — це види управлінських впливів держави, специфіка яких визначається предметом, змістом та способом перетворення об'єктів управління або його власних управлінських компонентів. Функції державного управління тісно пов'язані із суспільними функціями держави й відображають способи здійснення останніх. Якщо суспільні функції держави розкривають її суспільну природу і роль, то функції державного управління показують, якими способами, у процесі яких взаємозв'язків із суспільством вона здійснюється. Функції державного управління розкривають і характеризують взаємозв'язки держави як цілісного суб'єкта управління. Сфери і функції діяльності держави безпосередньо трансформуються у сфери і функції державного управління. Це: здійснення зовнішньої і внутрішньої політики, правове регулювання відносин у масштабах усього суспільства, формування та реалізація державного бюджету, зокрема проведення фіскальної політики тощо. Предмет функцій державного управління вказує на сторони, аспекти, вияви суспільної системи, що підлягають управлінському впливу держави (державних органів).Зміст функцій державного управління виражає значення й характер управлінського впливу. Спосіб реалізації розкриває можливості збереження або перетворення управлінських взаємозв'язків, закладених у функції. У структурі держави функції державного управління отримують певну диференціацію, розподіл і розосередження в управлінських функціях різних державних органів, їх ланок і підсистем.

Принцип випереджального стану в державному управлінні

Має на меті перехід в управлінні від орієнтації на минуле (планування від досягнутого) до орієнтації на майбутнє.

Основні ознаки державного управління у випереджальному стані:

1) глибоке урахування в управлінських рішеннях і діях реальних можливостей конкретних об'єктивних умов і суб'єктивного фактору, динаміки і тенденцій їх змін;

2) орієнтація державної політики на використання найбільш прогресивних способів, форм, механізмів і ресурсів вирішення проблем життєдіяльності людей;

3) тісна взаємодія наукової думки і управлінської практики, розвинена громадська експертиза принципових державних рішень, підтримка персоналу управління на рівні сучасного суспільного знання;

4) відкритість і сприйнятливість до нових джерел і ресурсів управління, здатність своєчасно освоювати найбільш прогресивні механізми і способи вирішення управлінських завдань;

i. гнучкість і адаптаційність своїх елементів та їх системних взаємозв'язків, потенціал постійного самовдосконалення, розвиток і поліпшення управлінських впливів.

Принцип демократизму у державному управлінні (стст. 1, 5, 7, 13, 15, 38, 55, 140-146 Конституції України).

Відтворює народовладдя, а саме — визначає роль народу як носія і джерелі влади, яку він реалізовує як опосередковано через референдуми та виборчу систему, так і через органи державної влади та місцевого самоврядування.

Цей принцип передбачає захист основних прав і свобод людини, політичний та ідеологічних плюралізм, владу закону, реалізацію ідей соціальності.

Принцип поділу влади у державному управлінні (ст. 6 Конституції України)

Припускає поділ системи влади на три складові — законодавчу, виконавчу та судову. Сприяє створенню системи стримувань та противаг у владі та запобіганню встановленню недемократичного режиму і закріплюється в законах, насамперед, у конституції.

Принцип законності у державному управлінні (ст. 6 частина друга, ст.19)

Передбачає пріоритет закону і спрямований на створення міцних правових засад у всіх основних сферах діяльності держави, правове регулювання державного управління та місцевого самоврядування, чітке дотримання всіма організаційними структурами та громадянами норм права. Він зумовлює необхідність переважно законодавчого визначення основних цілей, функцій, структур, процесів, самих принципів державного управління. Із цим принципом безпосередньо пов'язаний принцип правової захищеності управлінського рішення, тобто прийняття управлінських рішень на підставі знання чинного законодавства і тільки з урахуванням їх відповідності чинним правовим актам.

З цим принципом тісно пов'язаний принцип верховенства права (стаття 8 Конституції України). Згідно з цим принципом Конституція України має найвищу силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Принцип оптимізації державного управління

Цей принцип диктує необхідність скорочення галузевих ієрархічних рівнів управління, зниження регламентуючої ролі державного апарату, яка стримує самостійність та ініціативу організації, удосконалення структури управління і мотивації праці. Такі заходи мають впроваджуватись розважливо, виходячи з обґрунтованих структурних перетворень під нові стратегічні цілі держави.