Звільнення від покарання та його відбування

Під звільнення від покарання та його відбування розуміють – це передбачені в КК випадки незастосування судом до особи, винної у вчиненні злочину, покарання або припинення подальшого його відбування.

Особа, визнана винною у вчиненні злочину, може бути повністю або частково звільнена від покарання (застосовується до осіб вже засуджених за вчинений злочин), що полягає у незастосуванні до засудженого покарання або у припиненні подальшого його відбування.

Звільнення засудженого від покарання або подальшого його відбування, заміна більш м'яким, а також пом'якшення призначеного покарання, крім амністії чи помилування, може застосовуватись тільки судом у випадках, передбачених КК.

Звільнення від покарання без його призначення можливо у таких випадках:

1) у зв'язку з втратою особою суспільної небезпеки (ч. 4 ст. 74 КК);

2) у зв'язку з строками давності притягнення до кримінальної відповідальності (ч. 5 ст. 74 КК);

3) у зв'язку із хворобою особи (ч. 2 та ч. З ст. 84 КК);

4) неповнолітніх із застосуванням примусових заходів виховного характеру (ст. 97 КК).

1. Звільнення від покарання без його призначення у зв'язку з втратою особою суспільної небезпеки (ч. 4 ст. 74 КК) може бути застосоване за вироком суду за умов, що:- вчинений особою злочин є невеликої або середньої тяжкості;

- її поведінка є бездоганною;

- вона сумлінно ставиться до праці;

- з урахуванням цього на час розгляду справи в суді таку особу не можна вважати суспільно небезпечною.

2.Звільнення від покарання без його призначення на підставах, передбачених ст. 49 КК (ч. 5 ст. 74 КК), передбачає випадки звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності. Ці строки закон диференціює залежно від категорії злочину та виду й розміру покарання, що передбачає за його вчинення.

3. Звільнення від покарання без його призначення у зв'язку із хворобою особи (ч. 2 та ч. 8 ст. 84 КК) може бути застосоване, якщо:

- вона вчинила злочин і після його вчинення захворіла на тяжку хворобу. Це може бути будь-яка тяжка хвороба, за винятком психічної (наприклад, туберкульоз, інфекційні хвороби, хвороби серця, опорно-рухового апарату);

- така хвороба особи створює перешкоди виконанню покарання - позбавляє цю особу можливості відбувати покарання, створює загрозу для інших осіб;

- суд із урахуванням тяжкості вчиненого злочину, характеру захворювання особи, інших обставин дійде висновку про необхідність такого звільнення.

Звільнення від покарання за хворобою не є безумовним. Наявність в особи тяжкої хвороби - це лише підстава для розгляду питання про звільнення особи від покарання. Необхідно також зважити на Тяжкість вчиненого злочину, можливість подальшої злочинної поведінки особи, врахувати інші обставини.

У разі одужання особи, вона повинна бути направлена для відбування покарання, якщо не закінчилися строки давності, передбачені ст. 49 КК, або відсутні інші підстави для звільнення від покарання (наприклад, амністія).

Звільнення від відбування покарання з випробуванням (ст. 75 КК) можливе за умови, якщо:

- особі призначено один із таких основних видів покарання, як:

а) виправні роботи,

б) службове обмеження для військовослужбовців,

в) обмеження волі,

г) позбавлення волі на строк не більше п'яти років;

- враховано тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи;

- суд дійшов висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.

За наявності цих умов суд ухвалює рішення про звільнення засудженого від відбування призначеного покарання, якщо він протягом визначеного судом іспитового строку (від одного до трьох років) не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки.

Звільнення від відбування покарання у зв'язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку (ст. 80 КК).

У судовій практиці можуть бути випадки, коли обвинувальний вирок щодо особи не виконується. У цьому разі особа звільняється від відбування покарання, якщо з дня набрання чинності обвинувальним вироком суду його не було виконано в такі строки:

1) два роки - у разі засудження до покарання менш суворого ніж обмеження волі;

2) три роки - у разі засудження до покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі за злочин невеликої тяжкості;

3) п'ять років - у разі засудження до покарання у виді позбавлення волі за злочин середньої тяжкості, а також при засудженні до позбавлення волі на строк не більше п'яти років за тяжкий злочин;

4) десять років - у разі засудження до покарання у виді позбавлення волі понад п'ять років за тяжкий злочин, а також при засудженні до позбавлення волі на строк не більше десяти років за особливо тяжкий злочин;

5) п'ятнадцять років - у разі засудження до покарання у виді позбавлення волі на строк більше десяти років за особливо тяжкий.

Звільнення від відбування покарання з випробуванням вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до семи років (ст. 79 КК), застосовується за умови, що їм призначено покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі (крім засуджених до позбавлення волі на строк більше п'яти років за тяжкі й особливо тяжкі злочини).

Таке звільнення можливе як від відбування основного, так і додаткового покарання. У разі звільнення особи від відбування покарання на підставі ст. 79 КК їй встановлюється іспитовий строк у межах строку, на який згідно із законом жінку може бути звільнено від роботи у зв'язку з пологами і до досягнення дитиною семирічного віку.

Звільнена від відбування покарання з випробуванням вагітна жінка і жінка, яка має дитину віком до семи років, зобов'язана в період іспитового строку:а) виконати покладені на неї обов'язки, передбачені ст. 76 КК;б) не відмовлятися від дитини;в) не передавати дитину в дитячий будинок;

г) не зникати з місця проживання;

ґ) не ухилятися від виховання дитини, догляду за нею;

д) не вчиняти правопорушення.