3 страница. по-друге, недержавні (інституціоналізовані в об'єднання громадян) асоціації людей по соціальній, етнічній

по-друге, недержавні (інституціоналізовані в об'єднання громадян) асоціації людей по соціальній, етнічній, релігійній і іншим належностям, політичним, професійним і ін. інтересам, що,

по-третє формуються на цих основах суспільні (недержавні) відносини, що розвиваються і функціонують на самоуправлінських засадах, самопрояві волі й інтересів окремих індивідів, їхніх угрупувань, діючих у вільному від державно-правового впливу просторі суспільства.

Становлення і функціонування громадянського суспільства у недержавній сфері суспільних відносин не означає його ізольованості від державно-правових інститутів, організаційної діяльності державних органів і організацій правових засобів впливу на діяльність організацій і поводження людей у системі громадянського суспільства. При цьому використовуються різні державно-правові засоби: законодавчі акти, правові відносини, що складаються в зв'язку з правовим регулюванням поводження людей, організацією, реорганізацією, діяльністю і припиненням об'єднань людей, функціонуванням інших інститутів громадського суспільства, договірні і позадоговірні засоби правового регулювання взаємин, взаємодії суспільства і держави, правоохоронна діяльність держави, його органів і організацій.

Ознаки Громадянського суспільства	Автономія від надмірного втручання з боку держави
Свобода індивідів
Відкритість
Пріоритет прав і свобод людини й громадянина
Політичний, економічний та ідеологічний плюралізм

Структура Громадянського суспільства
Соціальна сфера	Економічна сфера	Політична сфера	Духовна сфера
Інститут родини, виховання, освіти	Вільний ринок	Свобода політичного самовираження	Освіта
Добровільні суспільні об`єднання за інтересами	Багатоманітність і рівноправність форм власності	Багатопартійність	Наука
Культура
Інформаційна сфера

Взаємозв`язок суспільства, держави і права
Суспільство	Право	Держава

Поняття і ознаки правової держави.

Правова держава – демократична держава, де забезпечується верховенство права, послідовно проводиться принцип поділу влади та визнаються й гарантуються права і свободи кожної людини.

Правовою є держава, яка у всій своїй діяльності пов'язана та обмежена правом і конституцією країни, а своєю го­ловною турботою визнає забезпечення прав і свобод людини.

У Конституції закріплено такі ознаки правової держави в Україні:	ч.1 ст. 8	Верховенство права, що означає: - пов`язаність законодавчої влади природним правом – держава може видавати лише такі закони, які відповідають приписам природного права; - верховенство закону – визнання за Конституцією найвищої юридичної сили; законами регулюються найважливіші питання суспільних відносин у всіх сферах суспільного життя; панування закону, безумовне підпорядкування йому всіх членів суспільства і держави в цілому
ч. 1 ст. 6	Здійснення державної влади на засадах її поділу на законо­давчу, виконавчу та судову. Три гілки влади діють від­носно самостійно і незалежно одна від одної таким чином, щоб не допустити можливості домінування однієї з них та узурпації вна­слідок цього всієї повноти влади в одних руках.
ч. 1 ст. 19	Вищий пріоритет прав і свобод людини і громадянина. Правова держава визнає та гарантує права і свободи люди­ни і громадянина, які закріплені Конституцією, загальновизнаними нормами міжнародного права, законами та іншими нормативними актами. Один із принципів правової держави «все, що не заборо­нено, те дозволено» сформульовано в Конституції України таким чином: «ніхто не може бути примушений робити те, що не перед­бачено законодавством»
ч. 1 ст. 126	Незалежність суду. У правовій державі суд ві­діграє роль головного елемента механізму гарантій прав і свобод людини. З огляду на це має бути забезпечена реальна незалежність суду від будь-яких владних чи громадських структур. Тільки неза­лежний суд може ефективно захистити людину від свавілля орга­нів виконавчої влади та їхніх посадових осіб
ч. 2 ст. 19	Законність управління. Згідно з Конституцією України органи державної влади та органи місцевого самовряду­вання (які здійснюють управління на різних територіальних рів­нях), їхні посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в ме­жах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та за­конами України
ст. 55, 56	Правовий захист людини від порушення її прав державною владою та місцевим самоврядуванням з наступним відшкодуванням за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди. Захист згідно з Конституцією здійснюється: судом, Уповноваженим ВР з прав людини; міжнародними судовими установами або органами міжнародних організацій, членом яких є Україна, кожною людиною за допомогою заходів, не заборонених законом.

.

Взаємозалежність і співвідношення громадянського суспільства і правової держави.

Громадянське суспільство – це, по-перше асоціація людей у який кожна людина вільна як така, що володіє невідчужуваними правами, рівноправна з іншими членами суспільства, самостійна у виборі правового стану (громадянство, іноземного громадянства, відсутність громадянства), по-друге, недержавні (інституціоналізовані в об'єднання громадян) асоціації людей по соціальній, етнічній, релігійній і іншим належностям, політичним, професійним і ін. інтересам, що, по-третє формуються на цих основах суспільні (недержавні) відносини, що розвиваються і функціонують на самоуправлінських засадах, самопрояві волі й інтересів окремих індивідів, їхніх угрупувань, діючих у вільному від державно-правового впливу просторі суспільства.

Становлення і функціонування громадянського суспільства у недержавній сфері суспільних відносин не означає його ізольованості від державно-правових інститутів, організаційної діяльності державних органів і організацій правових засобів впливу на діяльність організацій і поводження людей у системі громадянського суспільства. При цьому використовуються різні державно-правові засоби: законодавчі акти, правові відносини, що складаються в зв'язку з правовим регулюванням поводження людей, організацією, реорганізацією, діяльністю і припиненням об'єднань людей, функціонуванням інших інститутів громадського суспільства, договірні і позадоговірні засоби правового регулювання взаємин, взаємодії суспільства і держави, правоохоронна діяльність держави, його органів і організацій.

Демократична правова держава - заснована і діюча на демократичних засадах юридична організація суспільства, правова форма організації і діяльності публічно-політичної влади і її взаємин з людиною різних цивільних (прав) стану і громадянському суспільством.

Найважливіші принципи громадянського суспільства і демократично-правової держави, їхніх взаємин на індивідуальному і масовому (асоційованому) рівнях закріплені й оформлені в системі конституційного ладу.

У відмінності від суспільства, у яке держава входить у якості найважливішої політичної організації, центра, навколо якого «обертається» усе політичне життя, громадянське суспільство не включає державу, не дивлячись на те, що всі його потреби й інтереси в різному ступені і формі знаходять висвітлення в державній діяльності, переломлюються «крізь» волю держави, одержуючи загальне значення в системі законодавства, юридичних засобів, що забезпечують стабільність і нормальний розвиток цивільного суспільства.

Визначається службова, обслуговуюча роль держави у відношенні цивільного суспільств а, відтворення для нього нормальних демократичних умов існування і розвитку. З іншого боку, функціонування громадянського суспільства відповідно до законів держави, повага суспільством державності.

Конституційними ознаками демократичної правової держави є:	розмежування функцій, сфер впливу і відповідальності між державою і громадянським суспільством для того, щоб державне регулювання в громадянському суспільстві здійснювалося в межах, визначених Конституцією, створило для суспільства умови нормального розвитку, а громадянське суспільство і його інститути, роблячи постійний вплив на державну політику, не претендували на суверенну владу, на здійснення владних-управлінських функцій, узурпацію влади окремими партіями, чи угрупованнями обличчями, а була вільною асоціацією людей, їхнім соціальним будинком;
досягнення політичної (державної) влади тільки за допомогою законом передбачених форм прямого народовладдя, демократичних виборів, що мають загальної, рівний, прямої характер за умови таємного голосування і виключного права вищого органа державної влади виступати від імені всього народу;
поділ державної влади на законодавчу, виконавчу, контрольну, судову, кожна з який діє незалежно, самостійно, у взаємодії з іншою владою, як правило (виключення може бути встановлено тільки Конституцією), без права взаємного делегування функцій і повноважень, на засадах взаємних стримань і противаг;
розмежування компетенції між центральною владою й органами регіонального і місцевого самоврядування, центральною і місцевою державною адміністрацією, органами регіонального місцевого самоврядування й інших форм територіальної самоорганізації громадян із правом делегування повноважень і договірною компетенцією в системі самоврядування територіальним колективом (громади, комуни)
визнання держави не даруванням нею природних відчужуваних і недоторканних прав і воль людини і громадянина, забезпечення цих прав і воль державним захистом

Інститут захисту конституційного ладу України.

Українська держава захищає конституційний лад і забезпечує його стабільність.

Гарантіями конституційного ладу України є такі положення Конституції України	ч. 1 ст. 157	неможливість зміни Конституції, якщо ці зміни передбача­ють скасування чи обмеження прав і свобод людини і громадянина або якщо вони спрямовані на ліквідацію незалежності чи на порушення територіальної цілісності України
ч. 2 ст. 157	неможливість зміни Конституції в умовах воєнного або над­ звичайного стану
	ускладнений порядок внесення змін до першого розділу Конституції, присвяченого засадам конституційного ладу України
ч. 2 ст. 102 ст. 111	конституційне визначення статусу Президента як га­ранта державного суверенітету, територіальної цілісності України, додержання Конституції України, прав і свобод людини і громадяни­на та встановлення відповідальності Президента у разі вчинення ним державної зради або іншого злочину
ч. 1 ст. 37	заборону утворювати політичні партії та громадські органі­зації, програмні цілі або дії яких спрямовані на зміну конституцій­ного ладу насильницьким шляхом
ч. 2 ст. 79	присягу народних депутатів України щодо додержання Кон­ституції України та законів України
п. 1 ст. 116	конституційний обов'язок КМ за­безпечувати державний суверенітет України, виконання Консти­туції і законів України
ст. 150	діяльність спеціального органу захисту конституційного ладу - Конституційного Суду України, який вирішує питання про конституційність чинного законодавства, актів Президента Украї­ни та актів Кабінету Міністрів України

Екстраординарним засобом захисту конституційного ладу є право­вий режим надзвичайного стану та правовий режим воєнного стану що можуть бути введені в Україні або в окремих її місцевостях Указом Пре­зидента, який підлягає затвердженню ВР протягом двох днів од моменту звернення Президента.

Згідно з ЗУ від 16.03.2000 року „Про правовий режим надзвичайного стану” - надзвичайний стан - це особливий правовий режим, який може тимчасово вводитися в Україні чи в окремих її місцевостях із виникненням надзвичайних ситуацій,техногенного або природного характеру не нижче загальнодержавного рівня, що призвели чи можуть призвести до людських і мате­ріальних втрат, створюють загрозу життю ї здоров'ю громадян, або в разі спроби захоплення державної влади чи зміни конститу­ційного ладу України шляхом насильства, і передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування відповідно до цього закону повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення безпеки і здоров'я громадян, нормального функціонування націо­нальної економіки, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, захисту конституційного ладу, а також допускає тимчасове, обумовлене загрозою, обмеження у здійсненні консти­туційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Основні засади взаємовідносин громадянського суспільства і держави.

Громадянське суспільство – це, по-перше асоціація людей у який кожна людина вільна як така, що володіє невідчужуваними правами, рівноправна з іншими членами суспільства, самостійна у виборі правового стану (громадянство, іноземного громадянства, відсутність громадянства), по-друге, недержавні (інституціоналізовані в об'єднання громадян) асоціації людей по соціальній, етнічній, релігійній і іншим належностям, політичним, професійним і ін. інтересам, що, по-третє формуються на цих основах суспільні (недержавні) відносини, що розвиваються і функціонують на самоуправлінських засадах, самопрояві волі й інтересів окремих індивідів, їхніх угрупувань, діючих у вільному від державно-правового впливу просторі суспільства.

Демократична правова держава - заснована і діюча на демократичних засадах юридична організація суспільства, правова форма організації і діяльності публічно-політичної влади і її взаємин з людиною різних цивільних (прав) стану і громадянському суспільством.

Питання взаємовідносин держави і громадянського суспільства, регулювання основних сфер життєдіяльності громадянського суспільства мають важливе значення в Конституції.

Це проблема власності, підприємництва, екологічної безпеки, сім`ї, діяльності громадських об`єднань, свободи інформації тощо.

Громадянське суспільство ґрунтується на засадах свободи і рівноправності людей, саморегуляції і самоврядування.

Держава підпорядковується служінню громадянському суспільству і спрямовує свою діяльність на забезпечення рівних можливостей для всіх як соціальної справедливості.

Правове регулювання в громадянському суспільстві здійснюється у визначених Конституцією межах і спрямоване на забезпечення інтересів людини.

З огляду на похідний характер державної влади від громадянського суспільства, допоміжну роль держави, наголошується на пріоритеті громадянського суспільства, встановлюються межі здійснення державної влади і гарантується демократичний розвиток суспільства і його структур.

Поняття, форми і принципи державного устрою.

Державний устрій – політико-територіальна організація держави, яка характеризується статусом її територіальних одиниць, формою їх правових відносин між собою та державою в цілому.

Форми сучасного державного будівництва (державного устрою)	Унітарна (Україна) держава
Федеративна (Росія) держава
Обласна (Іспанія, Італія) держава

Державний лад є однією із складових конституційного ладу держави Україна, який закріплений в Конституції.

Основи державного ладу виявляються через систему базових принципів організації (побудови) та діяльності держави, її найважливіших інститутів.

Ці принципи визначають суть, тип, форму, функції держави, механізм їх здійснення тощо.

.

Принципи державного устрою закріплені в статтях 1, 2, 5 Конституції
Суверенність і незалежність держави. Розрізняють: Внутрішній суверенітет – верховенство та повнота державної влади щодо решти організацій у політичній системі суспільства, її монопольне право на законодавство, управління та юрисдикцію в межах державної території. Зовнішній суверенітет – незалежність держави у взаємовідносинах з іншими державами, недопустимість втручання у внутрішні справи ззовні.	Риси, властиві державному суверенітету Установчий характер державної влади Територіальна цілісність Єдиний конституційний простір Легітимність органів державної влади Єдине громадянство Власна та єдина кредитно-грошова система Наявність власних Збройних Сил України Міжнародна правосуб`єктність Наявність державних символів і столиці
Демократизм держави – опосередковує передусім і переважно, відносини між державою та народом, державою і соціальними групами, державою та особою.	Проявляється: у визнання народу носієм суверенітету та єдиним джерелом влади в Україні, поєднанням безпосередньо народовладдя (вибори, референдум) із здійсненням влади через органи державної влади та місцевого самоврядування, визнанні й гарантуванні місцевого самоврядування, в демократичному порядку формування органі державної влади та місцевого самоврядування (через конкурентні, вільні й чесні вибори), у системі, структурі, функціях і повноваженнях органів державної влади та місцевого самоврядування й у порядку їх діяльності (гласність, відкритість) тощо.
Соціальність держави – в державі людини, її життя та здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю.	Держава для людини, а не навпаки – такий зміст норм Конституції, які визначають соціальну політику держави, забезпечують соціальну справедливість: ст. 3, 11, 13, 17, 27, 43, 45, 51, 52.
Правової держави	Характерні риси правової держави: верховенство права у всіх сферах життя (ст. 8): „дозволено все, що не заборонено законом”, „ безумовне підкорення всіх та всього закону”, взаємна відповідальність держави і особи, юридична захищеність особи, поділ державної влади на законодавчу, виконавчу та судову, судова система гарантує права і свободи, державний нагляд і контроль за реалізацією правових норм, висока правова культура громадян, їх обізнаність з юридичними законами, вміння їх використовувати в повсякденному житті.
Унітарність (єдність, соборність) держави – єдина держава, територія якої поділена на адміністративно-територіальні одиниці, що не мають будь-яких суверенних прав (статусу державного утворення)
Республіканська форма правління – найвищу владу здійснює обраний населенням колегіальний орган –парламент – ВР. Тип республіканської форми правління – в Конституції не визначено (серед парламентських, президентських, напівпрезидентських республік0

Поняття і принципи формування правової держави в Україні.

Правова держава – демократична держава, де забезпечується верховенство права, послідовно проводиться принцип поділу влади та визнаються й гарантуються права і свободи кожної людини.

Правовою є держава, яка у всій своїй діяльності пов'язана та обмежена правом і конституцією країни, а своєю го­ловною турботою визнає забезпечення прав і свобод людини.

У Конституції закріплено такі принципи правової держави в Україні:	ч.1 ст. 8	Верховенство права, що означає: - пов`язаність законодавчої влади природним правом – держава може видавати лише такі закони, які відповідають приписам природного права; - верховенство закону – визнання за Конституцією найвищої юридичної сили; законами регулюються найважливіші питання суспільних відносин у всіх сферах суспільного життя; панування закону, безумовне підпорядкування йому всіх членів суспільства і держави в цілому
ч. 1 ст. 6	Здійснення державної влади на засадах її поділу на законо­давчу, виконавчу та судову. Три гілки влади діють від­носно самостійно і незалежно одна від одної таким чином, щоб не допустити можливості домінування однієї з них та узурпації вна­слідок цього всієї повноти влади в одних руках.
ч. 1 ст. 19	Вищий пріоритет прав і свобод людини і громадянина. Правова держава визнає та гарантує права і свободи люди­ни і громадянина, які закріплені Конституцією, загальновизнаними нормами міжнародного права, законами та іншими нормативними актами. Один із принципів правової держави «все, що не заборо­нено, те дозволено» сформульовано в Конституції України таким чином: «ніхто не може бути примушений робити те, що не перед­бачено законодавством»
ч. 1 ст. 126	Незалежність суду. У правовій державі суд ві­діграє роль головного елемента механізму гарантій прав і свобод людини. З огляду на це має бути забезпечена реальна незалежність суду від будь-яких владних чи громадських структур. Тільки неза­лежний суд може ефективно захистити людину від свавілля орга­нів виконавчої влади та їхніх посадових осіб
ч. 2 ст. 19	Законність управління. Згідно з Конституцією України органи державної влади та органи місцевого самовряду­вання (які здійснюють управління на різних територіальних рів­нях), їхні посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в ме­жах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та за­конами України
ст. 55, 56	Правовий захист людини від порушення її прав державною владою та місцевим самоврядуванням з наступним відшкодуванням за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди. Захист згідно з Конституцією здійснюється: судом, Уповноваженим ВР з прав людини; міжнародними судовими установами або органами міжнародних організацій, членом яких є Україна, кожною людиною за допомогою заходів, не заборонених законом.

Декларація про державний суверенітет України та її роль в становленні держави України.

З прийняттям тоді ще ВР УРСР 16.07.1990 року Декларації про державний суверенітет України в Україні розпочався конституційний процес№ 55-XII.

Основна роль Декларації в становленні держави Україна полягає в тому, що вперше утверджується здійснення українським народом його невід`ємне право на самовизначення та проголошені нові принципи організації публічної влади та правового статусу людини і громадянина.

Основні положення Декларації такі.

ВР УРСР, виражаючи волю народу України, прагнучи створити демократичне суспільство, виходячи з потреб всебічного забезпечення прав і свобод людини, шануючи національні права всіх народів, дбаючи про повноцінний політичний, економічний, соціальний і духовний розвиток народу України, визнаючи необхідність побудови правової держави, маючи на меті утвердити суверенітет і самоврядування народу України,

проголосила державний суверенітет України як верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади Республіки в межах її території та незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах.

1. Самовизначення української нації - як суверенна національна держава розвивається в існуючих кордонах на основі здійснення українською нацією свого невід'ємного права на самовизначення; здійснює захист і охорону національної державності українського народу; будь-які насильницькі дії проти національної державності України з боку політичних партій, громадських організацій, інших угруповань чи окремих осіб переслідуються за законом.

2. Народовладдя - громадяни Республіки всіх національностей становлять народ України, народ України є єдиним джерелом державної влади в Республіці, його повновладдя реалізується на основі Конституції Республіки як безпосередньо, так і через народних депутатів, обраних до ВР і місцевих Рад, від імені всього народу може виступати виключно ВР, жодна політична партія, громадська організація, інше угруповання чи окрема особа не можуть виступати від імені всього народу України.

3. Державна влада – Україна є самостійною у вирішенні будь-яких питань свого державного життя, забезпечує верховенство Конституції та законів Республіки на своїй території, державна влада здійснюється за принципом її розподілу на законодавчу, виконавчу та судову, найвищий нагляд за виконанням законів здійснюється Генеральним прокурором.

4. Громадянство УРСР - має своє громадянство (на той час –забезпечено також громадянство СРСР), підстави набуття і втрати визначаються ЗУ, всім громадянам гарантуються права і свободи, які передбачені Конституцією і нормами міжнародного права, визнаними Україною, рівність перед законом усіх громадян Республіки незалежно від походження, соціального і майнового стану, расової та національної приналежності, статі, освіти, мови, політичних поглядів, релігійних переконань, роду і характеру занять, місця проживання та інших обставин, захист інтересів громадян, які перебувають за кордоном.

5. Територіальне верховенство – на всій території, в існуючих кордонах, яка є недоторканою і не може бути змінена та використана без її згоди, самостійно визначаються адміністративно-територіальний устрій Республіки та порядок утворення національно-адміністративних одиниць.

6. Економічна самостійність - народ України має виключне право на володіння, користування і розпорядження національним багатством України, земля, її надра, повітряний простір, водні та інші природні ресурси,,..., весь економічний і науково-технічний потенціал, що створений на території України, є власністю її народу, матеріальною основою суверенітету Республіки і використовуються з метою забезпечення матеріальних і духовних потреб її громадян. Україна має право на свою частку в загальносоюзному багатстві, зокрема в загальносоюзних алмазному та валютному фондах і золотому запасі, яка створена завдяки зусиллям народу Республіки.

Україна самостійно створює банкову, цінову, фінансову, митну, податкову системи, формує державний бюджет, а при необхідності впроваджує свою грошову одиницю. Підприємства, установи, організації та виробничі одиниці, розташовані на території Української РСР, вносять плату за використання землі, інших природних і трудових ресурсів, відрахування від валютних надходжень, а також сплачують податки до місцевих бюджетів. Українська РСР забезпечує захист всіх форм власності.

7. Екологічна безпека - самостійно встановлює порядок організації охорони природи на території Республіки та порядок використання природних ресурсів, має свою національну комісію радіаційного захисту населення, дбає про екологічну безпеку громадян, про генофонд народу, його молодого покоління.

8. Культурний розвиток - є самостійною у вирішенні питань науки, освіти, культурного і духовного розвитку української нації, гарантує всім національностям, що проживають на території Республіки, право їх вільного національно-культурного розвитку.

9. Зовнішня і внутрішня безпека - має право на власні Збройні Сили, має власні внутрішні війська та органи державної безпеки, підпорядковані ВР, визначає порядок проходження військової служби громадянами Республіки, громадяни проходять дійсну військову службу на території Республіки і не можуть використовуватись у військових цілях за її межами без згоди ВР.