Основні суб’єкти ринкової економіки

Суб'єктів ринкового господарства досить багато. Це виробники і споживачі, підприємці та наймані працівники, промислові капіталісти, банкіри і торговці, власники позичкового капіталу та власники цінних паперів і т. ін. Основні суб'єкти ринкової економіки( Домашні господарства,Держава,Підприємці )

43.Товарні біржі як складова ринку

Важливою установою ринкової інфраструктури є товарні біржі. Товарна біржа – це особливий ринок, на якому здійснюється оптова торгівля масовими однорідними товарами і зароджується попит та пропозиція цих товарів у масштабах регіону, республіки, ряду країн та світового ринку. Особливість торгівлі на біржі полягає в тому, що товари безпосередньо не переходять з рук в руки. Угоди укладаються на основі пред’явлення встановлених форм документів, які регламентують: 1) номенклатуру; 2) обсяг; 3) термін; 4)форму доставки; 5) ціну товару. основні характеристики товарної біржі:1) створення сприятливих умов для здійснення купівлі – продажу не самих товарів, а контрактів на їхні поставки; 2) укладення контрактів на великі партії товарів, які описані в контрактах; 3) регулярність торгів;4) вільна купівля – продаж контрактів;5) дія вільних ринкових цін;6) здійснення торгів за єдиними біржовими правилами;7) участь в торгах біржових посередників (брокерів);8) наявність типізації контрактів й мінімальних партій поставок;9) інформація щодо кон’юнктури ринку.

44. Фондова біржа як елемент ринкової інфраструктури Фондова біржа – це установа, яка створена для забезпечення сприятливих умов вільної купівлі – продажу цінних паперів за ринковими цінами на регулярній та упорядкованій основі. Отже, вона забезпечує рух капіталів, а не товарів, яктоварна біржа. За економічним змістом і функціями фондова біржа повинна максимально концентрувати попит і пропозицію цінних паперів, сприяти формуванню їх біржового курсу. Зрозуміло, що всі операції повинні відповідати законодавству України. Основними рисами діяльності фондової біржі є ліквідність,неперервність, публічність ринку й ринкової інформації, довір’я широкої публіки.Отже, фондова біржа –це організований ринок, на якому власники здійснюють купівлю – продаж ц і н н и х паперів.

45. Біржі праці. Зайнятість, безробіття в Україні Біржа праці – це установа ринкової економіки, яка здійснює посередницьку місію між найманими працівниками та роботодавцями в процесі купівлі – продажу товару “робоча сила”. Головні її функції – це: 1) працевлаштування безробітних; 2) сприяння бажаючим змінити характер і місце роботи; 3) вивчення кон’юктури ринку робочої сили та надання інформації про неї;4) професійна орієнтація молоді;5) облік безробітних;6) виплата їм допомоги.Необхідно також дати визначення поняття “безробітний”. Безробітні – це працездатні громадяни працездатного віку, які з причин, що не залежать від них, не мають заробітку (трудового доходу) через відсутність підходящої роботи, зареєстровані в державній службі зайнятості,справді шукають роботу. Види безробіття: 1) кон’юктурне безробіття – наслідок тимчасового недостатнього попиту на товари, що веде до згортання виробництва;2) сезонне безробіття – викликане погодними умовами;3) фрикційне – тимчасове, пов’язане зі зміною місця роботи;4) класичне безробіття – обумовлене надто високою реальною зарплатою по відношенню до продуктивності праці на одному робочому місці;5) інституціальне безробіття – через інститути ринку праці, які не завжди чітко спрацьовують, знижуючи пропозицію робочої сили; 6) добровільне безробіття - частина працездатного населення не бажає працювати;7) приховане безробіття – робота неповний робочий день, що не дає права на одержання допомоги по безробіттю;8) вимушене безробіття – технологічне безробіття внаслідок високих темпів технічного прогресу, який “виштовхує” на ринок праці значну кількість працівників;9) конверсійне безробіття – пов’язане зі скороченням чисельності збройних сил. Зайняті. Це ті люди, які виконують будь-яку оплачувану роботу, а також ті, що мають роботу, але тимчасово не працюють через хворобу, страйк чи відпустку. До цієї групи належать і ті, хто зайнятий неповний робочий день.

46. Конкуренція: її суть, завдання та види Конкуренція – це економічна боротьба, суперництво між окремими виробниками продукції, робіт, послуг щодо задоволення своїх інтересів, пов’язаних з продажем цієї продукції одним і тим же споживачам.Конкуренція ставить такі зав д ання:

1) перемогти своїх конкурентів;2) завоювати споживача;3) завоювати ринок;4) забезпечити сталий прибуток. види конкуренції:1) чиста (або досконала 2) монополія або недосконала 3) олігополія 4) монополістична конкуренція. Досконала конкуренція – це ринок, на якому діє багато продавців і покупців якого-небудь подібного товару, існує вільний доступ виробників до будь-якої економічної діяльності. Недосконала конкуренція – це конкуренція між великими фірмами і середніми та дрібними фірмами. Олігополістична к о н к у р е н ц і я – це наявність невеликої кількості великих фірм, що продають однорідну продукцію чисельним покупцям. Монополістична конкуренція – це відносно велика кількість продавців (від 10 до 100), що пропонують численним покупцям різнорідну продукцію, вихід на ринок є відносно нескладним, але кожна фірма має знайти свою “нішу” і закріпити за собою группу покупців методом нецінової конкуренції (реклама, імідж фірми,торгова марка)

47. Форми монополістичних об’єднань 1) картель – об’єднання кількох підприємств однієї галузі, учасники зберігають самостійність, омовляються про частку кожного у обсязі, а також про ціну, ринки збуту; 2) синдикат – об’єднання підприємств однієї галузі, які зберігають власність на засоби виробництва, але втрачають власність на виготовлений продукт, який реалізує загальна збутова контора3) трест – це такий вид монополій, де учасники втрачають не тільки комерційну, а й виробничу і навіть юридичну самостійність, підкоряючись єдиному контролю. Реальна влада в тресті сконцентровувалася в руках правління або головної компанії. 4) багатогалузевий концерн – ц е об’єднання формально самостійних підприємств різних галузей виробництва, транспорту, торгівлі, банків і страхових компаній на основі повної фінансової залежності від власників контрольного пакету акцій. 5) конгломерати – форма монополії, в якій під єдиним фінансовим контролем зосереджені компанії, що діють у різних, технологічно не пов’язаних між собою галузях.6) Консорціум - це вже об’єднання не окремих підприємств, а монополій.Іноді об’єднуються монополії різних країн для проведення якоїсь фінансової операції, наприклад для надання позички якій – небудь країні. Консорціум може створюватися і для розмежовування інтересів монополій, які конкурують,в галузі добування та збуту певного товару.

48. Методи ведення конкурентної боротьби. Конкуренція м.б. сумлінну та несумлінну (нечесну). В конкурентній боротьбі вик.наступні м е т о д и сумлінної конкуренції:1) поліпшення якості товарів і послуг;2) швидке оновлення асортименту продукції;3) її дизайну;4) використання реклами;5) надання гарантій і післяпродажних послуг;6) тимчасове зниження цін, умов оплати. Сумлінна конкуренція поділяється на: – Цінову конкуренцію – це боротьба між товаровиробниками за споживача шляхом зменшення цін на товари і послуги без істотної зміни їх якості й асортименту.– Нецінову конкуренцію – це боротьба за споживачів між товаровиробниками шляхом впровадження досягнень науково-технічного прогресу, що сприяє поліпшенню якості, надійності та асортименту продукції. нечесна конкуренція – це діяльність господарського суб’єкта, спрямована на одержання комерційної вигоди і забезпечення домінуючого становища на ринку, яка не виключає обман споживачів, партнерів, інших господарських суб’єктів і державних органів. Способи здійснення нечесної конкуренції: 1) дезінформація споживачів про споживчі властивості товарів і послуг;2) використання товарного знаку, фірмового найменування або маркування товару певної фірми без її дозволу;3) поширення неправдивої інформації про товари своїх конкурентів;4) тиск на постачальників ресурсів і банки, для того щоб вони відмовляли конкурентам у постачанні сировини, матеріалів, у наданні кредитів;5) підкуп, переманювання провідного персоналу фірм-конкурентів 6) порушення законів країни.

49. Монополія: її суть, причини появи та типи. Монополія – це така ситуація,за якою кількість продавців стає дуже малою і кожен з них може впливати на загальний обсяг пропозиції та на ціну продукту. причини виникнення монополій 1) промислова революція кінця ХVІІІ – початку ХІХ ст., нові винаходи, нові технології, нові галузі виробництва;2) концентрація виробництва,зосередження засобів виробництва, працівників, обсягів виробництва на крупних підприємствах, а також його централізація.;3) концентрація і централізація капіталу, збільшення розмірів капіталу внаслідок об’єднання або злиття раніше самостійних капіталів4) витіснення індивідуальної капіталістичної власності, яка стала гальмом розвитку продуктивних сил, акціонерною капіталістичною власністю;5) цілеспрямовані дії держави. типи монополій:1) монополія окремого підприємства (абсолютна) – наявність одного продавця певного товару;2) монополія як змова чи угода ( грецького олігос –мало) кількох крупних фірм, які швидко здобувають панівне становище і отримують високі прибутки3) монополії, які пов’язані з диференціацією продуктів, наявністю їх специфічних властивостей, оригінальністю упаковки, особливостями обслуговування.4) природну монополію, що є економічно доцільною (енергозабезпечення, зв’язок, трубопровідний транспорт, які перебувають в руках держави).

50. Антимонопольне законодавство. Демонополізація економіки сучасної України. Антимонопольне законодавство – це нормативні акти, що визначають організаційні та правові засади розвитку конкуренції, заходи попередження,обмеження, припинення монополістичної діяльності та нечесної конкуренції.Перші антимонопольні закони були прийняті наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст. в США, Канаді, Австралії, де досить інтенсивно відбувалася монополізація.Важливе значення має забезпечення сприятливого економічного середовища. Для цього необхідно здійснити демонополізацію економіки України, тобто трансформацію одержавленої власності в різноманітні її форми. На цьому шляху слід здійснити роздержавлення і приватизацію.Роздержавлення – це комплекс заходів, спрямованих на усунення монополії держави на власність, скорочення державного сектора і утворення багатоукладної економіки, посилення процесів саморегулювання економіки. Приватизація – це перетворення державної, колективної власності на приватну.Роздержавлення і приватизація ставлять за мету створити багатоукладну соціально-орієнтовану ринкову економіку.

51. Світове антимонопольне законодавство. Антитрестівські закони США націлені на попередження надмірної концентрації економічної влади в руках окремих корпорацій, збереження і підтримку конкуренції — одного із рушіїв господарського розвитку і науково-технічного прогресу в умовах ринкової економіки. Антимонопольне законодавство Японії передбачає досягнення двох важливих цілей антимонопольної політики: забезпечення інтересів споживачів і захист слабих фірм від свавілля сильних. Приміром, заборонені холдингові компанії — обмеження, що не має прецеденту в інших країнах. ( прибутки монополій скорочуються за рахунок високих податків встановлюється контроль за цінами, який використовується для стримування інфляції і для тиску на ціни у висококонцентрованих галузях державна власність на монополії.економічне регулювання дозволяє спеціальним регулюючим агентствам спостерігати за цінами, обсягами виробництва, входженням і виходом фірм із регульованих галузей; воно поширюється на комунальні підприємства, транспорт і фінансові ринки регулювання діяльності монополій здійснюється з допомогою антитрестівської політики, яка використовується у висококонцентрованих галузях )

52.Підприємницька діяльність: суть, ознаки, форми. У економічній теорії Заходу поняття „підприємництво” виникло на початку 18 ст., його ввів у науковий обіг англ. учений Р. Кантільон. У Господарському кодексі України дається таке визначення підприємництва: „Підприємництво – це самостійна, ініціативна,систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється підприємцями з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку” (стаття 42). Підприємницька діяльність здійснюється від імені і під майнову відповідальність юридичної особи або громадянина – підприємця. Ознаки:1) свобода у виборі напрямків і методів господарювання;2) самостійність у прийнятті рішень;3) відповідальність за прийняті рішення, їхні наслідки і пов’язаний з цим ризик; 4) орієнтація на досягнення комерційного успіху;5) отримання прибутку Основні форми організації підприємництва:  одноосібне володіння (приватне, сімейне); товариство (партнерство); акціонерне товариство .Види підприємницької діяльності:  виробнича; фінансова; комерційна; посередницька; страхова.

53. Суб’єкти та об’єкти підприємницької діяльності. Суб’єктами підприємництва можуть бути громадяни України, інших держав (фізичні особи), які не обмежені законом (засуджені, розумово неповноцінні, військові, працівники суду, прокуратури, державної безпеки, внутрішніх справ), а також юридичні особи (товариства, акціонери, кооперативи, спільні підприємства, асоціації, об’єднання).Головними суб’єктами підприємницької діяльності виступають підприємства. Об’єктом підприємництва є певний вид господарської комерційної діяльності (виробництво, торгівля, посередництво, операції з цінними паперами), який матеріалізується у вироблюваній продукції. Головний стимул підприємницької діяльності - прибуток.

54. Венчурне підприємство та його функції. Венчурне підприємство — це невеликі самостійні підприємства, які спеціалізуються на дослідженні, розробці та впровадженні інновацій­них продуктів.Венчурні фірми працюють на етапах зростання та насичення ринку результатами наукових розробок. В цей час ще зберігається, але вже на стадії спадання активність наукових досліджень.Створення венчурних фірм передбачає наявність таких компонентів:• ідеї інновації;

• готовності ринку до споживання інноваційного продукту та наявності підприємця, який на основі запропонованої ідеї може організувати фірму;• наявність ризикового капіталу для фінансування.Венчурний капітал може мати різноманітне походження: кошти великих компаній, банків, держави, страхових, пенсійних та інших фондів. Величина прибутку як результат вкладеного капіталу визначається різницею між курсовою вартістю акцій, що належать ризиковому інвестору в сумі акцій фірми-новатора та сумою коштів, вкладених ним у проект.Отже, венчурне підприємництво — це ризикова діяльність, у процесі якої створюються і впроваджуються у виробництво нові товари, технології, послуги. Це поєднання двох видів підприємництва: фінансового та інноваційного. Відповідно до цього спеціалізовану діяльність щодо виробництва і просування на ринок нових товарів ведуть компанії і фонди венчурного капіталу та малі венчурні фірми

55. Акціонерні та орендні підприємства в Україні. Орендне підприємство - це господарська одиниця, яка самостійно здійснює підприємницьку та іншу діяльність на основі строкового платного володіння і користування майном, переданим в оренду орендареві за договором. Об'єктами оренди є:

1) цілісні майнові комплекси державних підприємств, організацій (господарський об'єкт із закінченим циклом виробництва продукції, робіт, послуг) або їхні структурні підрозділи (філіали, цехи, дільниці);

2) окреме індивідуально визначене майно державних підприємств, організацій.

Орендарями можуть бути:

1) організації орендарів, створені членами трудових колективів державних підприємств, організацій, їхніх структурних підрозділів;

2) громадяни та юридичні особи України;

3) громадяни іноземних держав;

4) міжнародні організації;

5) особи без громадянства.

Головною метою акціонерних товариств є залучення до господарського обороту вільних коштів трудящих, а також підприємств для виконання певних господарських завдань. АП створюється на основі купівлі – продажу акцій. Поділяються на 2 види:

1)Акц. Товариство відкритого типи

2)Акц. Товариство закритого типу.

Акція — цінний папір без встановленого строку обігу, що засвідчує часткову участь у статутному фонді акціонерного товариства, підтверджує членство в акціонерному товаристві та право на участь в управлінні ним. Акція дає право власникові на одержання частини прибутку у вигляді дивідендів, а також на участь при розподілі майна при ліквідації акціонерного товариства.

Дивіденд - прибуток, отриманий підприємством від здійснення корпоративних прав, включаючи доходи, нараховані у вигляді процентів на акції або на внески до статутних фондів, за винятком доходів, отриманих від торгівлі корпоративними правами, та доходів від операцій з борговими зобов'язаннями і вимогами.

4 види акцій:1)іменні;2) на пред’явника;3)привілейовані; 4) звичайні.