Грошовий обіг. Шляхи його зміцнення в Україні

Грошовий обіг - це неперервний рух грошей у сфері обігу та їх функціонування як засобу платежу й обігу

грошовий обіг вимагає с трого визначеної маси грошей. Кількість грошей, які необхідні для обігу, підпорядковуються своїм особливим законам. Загальний закон виражається формулою, в якій кількість грошей залежить від суми цін товарів (що, в свою чергу, визначається кількістю товарів і рівнем цін на кожний з них) і швидкості обігу однойменної грошової одиниці:

К=Ц\О

К - кількість грошей, необхідних для товарного обігу в певному році; Ц - сума цін товарів, що реалізуються у певному році; О — середнє число оборотів за рік кожної грошової одиниці.

Отже, це загальний зако н кількості грошей в обігу.

Але ж з розвитком функції грошей як засобу платежу ця формула стає більш складною:

Ко = СЦ-К+П-ВВ\ Шо

де СЦ - сума товарних цін; К - сума цих товарів, проданих у кредит; П - сума платежів за борговими зобов’язаннями; ВВ - сума взаємопогашуваних безготівкових платежів; Шо- середня кількість оборотів грошової одиниці (як засобу обігу та платежу).

Основними елемен тами грошового обігу є товарна маса, що перебуває в обігу, рівень цін товарів і швидкість обігу грошей.

Вони залежать від:

1) рівня виробництва;

2) використання переваг суспільного поділу праці;

3) рівня продуктивності праці.

Тут проявляються такі закономірності:

1) чим розвинутіший поділ праці, тим більша кількість товарів продається;

2) чим вищий рівень продуктивності праці, тим нижча вартість і ціна товарів.

В Україні регулятором грошового обігу виступає Національний банк, який підтримує товарно-грошову рівновагу:

ГП = ТЦ,

де Г - середня маса грошей, яка перебуває в обігу; П - кількість оборотів; Т - обсяг товарів; Ц - ціни товарів на ринку.

Це означає, що маса грошей, помножена на швидкість їх обертання, мін дорівнювати обсягу випущених товарів, помноженому на рівень цін.

Найкращий спосіб підтримування збалансованості - це швидке зростанні якісної товарної маси.

Якщо порушується товарно-грошова рівновага, то тоді виникає потреба відкоригувати один або кілька показників. Вилучати гроші можна тоді, коли зменшується маса товарів або зростає швидкість обігу грошової одиниці.

При золотомонетному стандарті зайві гроші залишали сферу обігу І ставали скарбом. ІІри паперових грошових знаках кожен суб’єкт економічних відносин хоче спрямувати гроші в обіг, щоб не зазнати втрат внаслідок знецінення.

Зрозуміло, що стабільність грошового обігу залежить від стану економіки. в обігу, крім повноцінних грошей, з XVII ет. перебувають паперово-кредитні гроші, підпорядковані закону обігу паперових грошей.

Суть цього специфіч н ого закону полягає в тому, що кількість грошей у сфері обігу повинна дорівнювати кількості золотих грошей, потрібних для нормального функціонування товарообігу. Кожен паперовий долар прирівнювався до золотого. Закон обігу паперових грошей діяв в умовах, коли н основі грошової форми вартості лежало золото.

З розглянутих законів випливає важливий при н цип грошового обігу - обмеження грошової маси реальними потребами обігу.

у підтриманні рівноваги в економіці, збалансованості попиту та пропозиції важливу роль відіграє грошова маса. Це вся сума купівельних та платіжних засобів, що обслуговують господарський обіг і належать державі, фірмам, окремим особам.

У грошовій масі розрізняють активні гроші, що використовуються в готівковому та безготівковому обігу; пасивн і (нагромадження, резерви, залишки на рахунках), які лише потенційно можуть використовуватись в угодах.

Грошова маса в наш час формується на основі кредитів підприємствам, організаціям, окремих особам.

Зростання швидкості обігу гроше й зумовлене:

1) активним втручанням держави в процес відтворення капіталу, посиленням одержавлення кредитно-фінансової сфери і розвитком кредитної системи, вдосконаленням безготівкових платежів;

2) широким впровадженням чеків;

3) розвитком функцій комерційного банківського кредиту;

4) збільшенням поточного споживчого кредиту;

5) впровадженням ЕОМ.

33. Інфляція, її ознаки та типи.

І нфляція - це складний процес, який проявляється в систематичному переповненні каналів грошового обігу масою надлишкових грошей, що веде до їх знецінення на шкоду більшості населення, ін фляція - це процес підвищення загального рівня цін в країні.

Це явище відоме ще з IV - III ст. до н.е., коли грошовим товаром у світі стає срібло. З XVI до останньої третини XIX ст. інфляція виникала лише під час війн та повоєнної розрухи. На рубежі XIX - XX ст. інфляція набула постійного та загального характеру майже в усіх розвинутих країнах.

п ричини:

- монополістичні тенденції в економіці;

- крах золотого стандарту;

- надмірне зростання державного дефіциту і державного боргу;

- підвищення цін;

- диспропорції в народному господарстві;

- кризові явища в валютно-фінансовій системі.

Деякі з цих причин пояснюють інфляці ю і в Ук раїні (як і в інших країнах колишнього СРСР). Але крім них тут спрацьовують і інші причини:

- тотальне одержавлення економіки (державна економіка);

- глибока деформація основних пропорцій народного господарства (насамперед співвідношення між групою “А” і групою “Б”);

- надмірна мілітаризація економіки;

- монополізація економіки;

- необдумана політика лібералізації цін;

- дотація державною нерентабельних підприємств, колгоспів;

- руйнування старої грошово-кредитної і фінансової системи;

- запізніле формування нової;

- надмірний податковий прес;

- популістські постанови Верховної Ради у 1992 - 1993 рр.;

- наявність маси посередників між виробниками і споживачами;

- зростання цін на імпортні товари та послуги;

- доларизація економіки;

- структурні світові кризи.

три вид и інфляції:

1) “повзуча” - щорічне зростання цін до 5 %;

2) “галопуюча” - щорічне зростання цін на 10 % і більше;

3) “гіперінфляція” - ціни зростають щоденно на 1 - 2 %.

В Україні у 1993 р. ціни зростали щомісяця на 170 %, що свідчило про супергіперінфляцію.

Деструктивні наслідки інфляції полягають у наступному:

1) розбалансування економічної рівноваги;

2) перелив капіталу з сфери виробництва у сферу обігу;

3) зниження реагтьних доходів населення; посилення спекуляції, тіньового бізнесу;

4) криза державних фінансів;

5) натуралізація обміну;

6) послаблення зовнішньоекономічних позицій країни;

7) загострення соціальних конфліктів.

Далі розглянемо три ме тод и стабілізації грошового об ігу:

1) нуліфікація - знецінені грошові знаки анулюються (при супергіперінфляції),

2) ревалоризація - повернення попередньої купівельної сили грошовим знаким шляхом вилучення зайвих грошей (при незначній інфляції);

3) девальвація зниження обмінного курсу (ціни) однієї країни до грошової одиниці іншої (протилежна ревальвації).

два способи регулювання інфляційного процесу;

1) кейнсіанський - розширення впливу держави на економіку, підвищення її регулюючої ролі в кредитно-відсотковій політиці;

2) монетаристський - самоусунення держави з економічного життя, відмова від дотацій на соціальні погреби.

Економіка України не може прямо запозичити ці методи, але окремі елементи варто використати (відсотки за кредит, регулювання зайнятості, валютний та грошовий обіг).

34. Антиінфляційна політика.

І нфляція - це складний процес, який проявляється в систематичному переповненні каналів грошового обігу масою надлишкових грошей, що веде до їх знецінення на шкоду більшості населення, ін фляція - це процес підвищення загального рівня цін в країні.

Антиінфляці́йна полі́тика — комплекс взаємопов'язаних заходів і важелів держави й центрального банку країни з метою запобігання високим темпам інфляції та управління нею на незагрозливому для стабільності економічної системи рівні.

розглянемо три ме тод и стабілізації грошового об ігу:

4) нуліфікація - знецінені грошові знаки анулюються (при супергіперінфляції),

5) ревалоризація - повернення попередньої купівельної сили грошовим знаким шляхом вилучення зайвих грошей (при незначній інфляції);

6) девальвація зниження обмінного курсу (ціни) однієї країни до грошової одиниці іншої (протилежна ревальвації).

два способи регулювання інфляційного процесу;

3) кейнсіанський - розширення впливу держави на економіку, підвищення її регулюючої ролі в кредитно-відсотковій політиці;

4) монетаристський - самоусунення держави з економічного життя, відмова від дотацій на соціальні погреби.

Економіка України не може прямо запозичити ці методи, але окремі елементи варто використати (відсотки за кредит, регулювання зайнятості, валютний та грошовий обіг).

35. Причини та соціально-економічні наслідки інфляції.

І нфляція - це складний процес, який проявляється в систематичному переповненні каналів грошового обігу масою надлишкових грошей, що веде до їх знецінення на шкоду більшості населення, ін фляція - це процес підвищення загального рівня цін в країні.

Це явище відоме ще з IV - III ст. до н.е., коли грошовим товаром у світі стає срібло. З XVI до останньої третини XIX ст. інфляція виникала лише під час війн та повоєнної розрухи. На рубежі XIX - XX ст. інфляція набула постійного та загального характеру майже в усіх розвинутих країнах.

п ричини:

- монополістичні тенденції в економіці;

- крах золотого стандарту;

- надмірне зростання державного дефіциту і державного боргу;

- підвищення цін;

- диспропорції в народному господарстві;

- кризові явища в валютно-фінансовій системі.

Деякі з цих причин пояснюють інфляці ю і в Ук раїні (як і в інших країнах колишнього СРСР). Але крім них тут спрацьовують і інші причини:

- тотальне одержавлення економіки (державна економіка);

- глибока деформація основних пропорцій народного господарства (насамперед співвідношення між групою “А” і групою “Б”);

- надмірна мілітаризація економіки;

- монополізація економіки;

- необдумана політика лібералізації цін;

- дотація державною нерентабельних підприємств, колгоспів;

- руйнування старої грошово-кредитної і фінансової системи;

- запізніле формування нової;

- надмірний податковий прес;

- популістські постанови Верховної Ради у 1992 - 1993 рр.;

- наявність маси посередників між виробниками і споживачами;

- зростання цін на імпортні товари та послуги;

- доларизація економіки;

- структурні світові кризи.

В Україні у 1993 р. ціни зростали щомісяця на 170 %, що свідчило про супергіперінфляцію.

Деструктивні наслідки інфляції полягають у наступному:

1) розбалансування економічної рівноваги;

2) перелив капіталу з сфери виробництва у сферу обігу;

3) зниження реагтьних доходів населення; посилення спекуляції, тіньового бізнесу;

4) криза державних фінансів;

5) натуралізація обміну;

6) послаблення зовнішньоекономічних позицій країни;

7) загострення соціальних конфліктів.

36. Поняття ринку та причини його появи.

У ВУЗЬКОМУ розумінні під терміном “ринок” розуміють будь-яку впорядковану структуру, що забезпечує нормальну взаємодію продавців і покупців. У широкому розумінні ринок означає певний спосіб організації економічного життя, характерними ознаками якого є: самостійність учасників економічного процесу, комерційний характер їхньої взаємодії; суперництво (конкуренція) господарюючих суб’єктів; формування економічних пропорцій під впливом динаміки цін та конкурентної боротьби; ціни, що складаються на основі попиту та пропозиції.

Ринок існує 6 тис. років. Він є організаційною формою існування товарного виробництва.

Причини появи ринку:

1) аслідок природно-історичного розвитку виробництва і обміну, що породили товарне ведення господарства;

2) розвиток суспільного поділу праці, поява незалежних господарств;

3) перехід від натурального виробництва до прямого продуктообміну;

4) перехід до товарообміну.

37. Риси ринку та його функції.

У ВУЗЬКОМУ розумінні під терміном “ринок” розуміють будь-яку впорядковану структуру, що забезпечує нормальну взаємодію продавців і покупців. У широкому розумінні ринок означає певний спосіб організації економічного життя, характерними ознаками якого є: самостійність учасників економічного процесу, комерційний характер їхньої взаємодії; суперництво (конкуренція) господарюючих суб’єктів; формування економічних пропорцій під впливом динаміки цін та конкурентної боротьби; ціни, що складаються на основі попиту та пропозиції.

основні функції ринку:

1) остаточне визначення вартості товарів, послуг та їх реалізація, перетворення продукту праці на товар;

2) забезпечення зв’язку між виробництвом і споживанням, цілісності національної економічної системи та її зв’язку з світовим ринком;

3) спонукання виробників до зниження індивідуальних витрат, підвищення якості товарів і послуг;

4) регулюючий вплив на пропорції між різними сферами та галузями економіки;

5) сприяння контролю споживачів за виробництвом; вирівнювання цін;

6) посилення конкуренції між виробниками товарів і послуг.

Отже, якщо коротко підсумувати функції ринку, то це будуть: р егулюю ча, стимулююча, ро зподіль на, сануюча, інформативна.

У минулому ринок регулювався стихійно, а в сучасному суспільстві ринок - це взаємодія рин кових і свідом о ре гульов аних та підтримуваних зв’язків між суб’єктами суспільного виробництва.

Недоліки ринку:

1) безробіття;

2) забруднення навколишнього середовища;

3) не сприяє медичному обслуговуванню робітників, підвищенню професійної майстерності, що бере на себе держава;

4) не враховує потреб знедолених груп населення;

5) не забезпечує країну суспільними благами (оборона, освіта, тощо);

6) не бачить перспективи (здоровая нації, культура).

суб’єкти ринкових відносин:

1) виробники і споживачі товарної продукції;

2) торгівельні й фінансові посередники (коли торгівля і грошовий обіг стають самостійними галузями): комерційні агенти, комівояжери, брокери, ділери.

Інакше можна сказати, що суб’єктами внутрішнього ринку є: 1) населення; 2) фірми; 3) держава.

ринковий механіз м, його чотири складові елементи:

1) попит - потреба в певному товарі, що забезпечена грошима;

2) пропонування — сукупність товарів, які представлені на ринку;

3) р инкова цін а - ціна, що встановлюється на ринку;

4) конкуренці я - процес суперництва за найвигідніші умови виробництва та реалізації товарів.

38. Види ринків.

Типи ринків:

1) за ступенем зрілості р ин кових відносин ринки розмежовуються на:

а) вільний ринок - багато виробників, вільні ціни;

б) монополізований ринок - незначна кількість виробників, дефіцит інформації;

в) регульований ринок - контролюється державою;

2) за ознакою про стор у дії ринки поділяються на:

а) місцевий;

б) регіональний;

в) національний;

г) світовий;

3) по законодавст ву ринки поділяються на:

а) легальний (офіційний);

б) нелегальний (тіньовий);

4) по об’єктам купівлі - продажу ринки поділяються на:

а) товарів широкого вжитку;

б) товарів промислового призначення;

в) праці;

г) цінних паперів;

д) науково-технічних знань;

5) за покупцями товару і мет ою купівлі:

а) споживчий ринок - окремі особи купують для себе;

б) ринок виробників - організації купують для використання в процесі виробництва;

в) ринок проміжних продавців - організації купують для перепродажу з прибутком для себе;

г) ринок державних установ - державні установи купують з метою використання у сфері комунальних послуг;

д) міжнародний ринок - покупці за межами країни.

39. Поняття ринкової інфраструктури. Організаційні форми ринку.

Інфраструктура ринку - це система державних і громадських інститутів (організацій і установ) і технічних засобів, що обслуговують інтереси суб’єктів ринкових відносин і забезпечують їхню ефективну взаємодію.

Розрізняють три складов і інфраструктури ринку:

1) організаційно-технічна інфраструктура (товарні біржі, аукціони, торгові доми і торгові палати, брокерські компанії, ярмарки, сервісні центри і т.д.);

2) фінансово-кредитна інфраструктура (банки, фондові й валютні біржі, страхові та інвестиційні компанії і т.д.);

3) науково-дослідницька інфраструктура (наукові інститути, інформаційно- консультативні фірми, аудиторські організації, спеціальні навчальні заклади).

Крім загальної інфраструктури, що обслуговує весь простір ринкових відносин, існують ще спец іа лізовані, які забезпечують ефективне функціонування окремих ринків:

1) ринок товарів і послуг (наприклад, товарні біржі);

2) ринок капіталів (наприклад, фондові бірж і):

3) ринок праці (наприклад, біржі п раці).

40.Держава як суб’єкт ринкового господарства. наявність двох основних концепцій економічної політики держави є відображенням тісного взаємозв'язку в реальному житті між державним регулюванням економіки та її ринковим саморегулюванням. Держава і ринок визначають напрям, в якому розвиваються економічні процеси. Обсяги регулюючих функцій, які виконують держава і ринок, час від часу змінюються. Серед головних чинників таких змін — рівень розвитку продуктивних сил, політична орієнтація країни, характер історичного етапу, на якому знаходиться суспільство, його соціальна структура, національні особливості та ін, Знайти розумне співвідношення між державним регулюванням і ринковим саморегулюванням — одне з ключових завдань, яке сьогодні постало перед Українською державою.
Перехід до ринку, економічні реформи не можуть бути для України самоціллю. Це саме стосується приватизації державного майна та Інших ринкових заходів. Особливістю для України є те, що становлення ринку та інститутів національної держави збігаються у часі. За цих умов внаслідок слабкості молодої держали є загроза деформування ринкових структур. Тому час вимагає розбудови тих інститутів держави, які компенсують негативні, побічні наслідки функціонування ринку. Це інститути планування, забезпечення економічної безпеки, соціального страхування і пенсійного забезпечення, дотримання гарантій на освіту, охорону здоров'я, прав на працю, захисту інтересів споживачів та ін. Крім того, активної державної підтримки потребують більшість підприємницьких структур, які залишаються слабкими, особливо у виробничій сфері. В країні низька ділова активність, несприятливий інвестиційний клімат та в основному фіскальна податкова система. Без подолання цих явищ не буде дієздатного ринку.