Економічні погляди О.В. Чаянова і М. Кондратьєва в період 1920-1930 рр

Політична економія соціалізму - це своєрідна економічна доктрина, для якої були характерні не тільки оригінальність, догматичність й ідеологічна моральність, але ще й те, що вона створювалася в строгій відповідності із заздалегідь сконструйованою теоретичною моделлю.Джерелами політекономії соціалізму були ідеї соціалістів-утопістів, що втілюють вічну мрію людства про справедливе суспільство, й класична доктрина Маркса й Енгельса, яка обґрунтовує справедливість класової боротьби й об'єктивну неминучість заміни капіталізму комунізмом.

Подальший теоретичний розвиток основних положень марксистської доктрини здійснював В.І. Ленін. Однак загального уявлення про соціалізм було недостатньо, коли виникло завдання формування реальної економічної системи.

Уже в перші роки радянської влади розгортаються дискусії з приводу основних закономірностей і напрямів розвитку політекономії. Визначається основне коло питань, які необхідно буде вирішити. У ті роки комуніст Базаров виклав математичну теорію економічного росту, а професор Кондратьєв розробив метод статистичного аналізу довгих і коротких хвиль економічного росту.

Характерною рисою економічної думки перших післяреволюційних років був справжній плюралізм. Однак із другої половини 20-х років, а особливо з 1929 р., ситуація різко змінилася, приналежність автора до більшовицької партії стає головним аргументом визнання його теорії. Науково-аналітичний підхід підмінюється класово-партійним й ідеологічним.

Однак помилково було б стверджувати, що всі економісти ідеологізували економічну науку або сліпо захищали партійні інтереси. Радянські вчені у 20-х і на початку 30-х років зробили величезний внесок у розвиток економічної теорії. Це насамперед М.Д. Кондратьєв, О.В. Чаянов, Є.Є. Слуцький, В.В. Леонтьев і багато інших.

Олександр Васильович Чаянов (1888-1939 рр.) Найбільший учений, економіст-аграрник. Народився в Москві, закінчив Московський сільськогосподарський інститут. В 1919 р. очолив науково-дослідний інститут сільськогосподарської економіки. За свої погляди був репресований і в 1939 р. розстріляний.

Теорія селянського господарства

Головним предметом дослідження вченого було сімейно-трудове селянське господарство. Вирішення аграрного питання він вбачав у зрівняльному розподілі землі: за трудовою нормою - це означало, що селянин повинен одержати такий наділ (ділянку) землі, який він міг би обробити працею своєї родини, й за споживчою нормою, щоб дохід із землі задовольняв усі потреби родини.

Відмінність селянського господарства від фермерського, на його думку, у мотиві виробництва: фермера цікавить прибуток, а селянську родину ріст валового доходу й забезпечення рівномірної зайнятості всіх членів родини. Учений сформулював положення про виняткове виживання селянських господарств, які тривалий час здатні витримати тривале й значне зниження цін, а також ріст витрат, оскільки селянські господарства не женуться за прибутком, а опікуються підтримкою існування самого землевласника і його родини.

Фермер у подібних умовах втрачає прибуток і частину заробітної плати. Така ситуація для фермера - загибель, тому що він використовує найману працю.

Теорія кооперації

З теорією селянського господарства пов'язана й теорія кооперації. Розвиток села й вихід із кризи учений вбачав у створенні кооперації. На його думку, велике господарство має перевагу над дрібним. Тому оптимальною для нашої країни було б комбінація окремих селянських господарств із великими господарствами кооперативного типу. За сімейним виробництвом залишається процес вирощування рослин і тварин. Усі інші операції, у тому числі переробка продукції, її транспортування, реалізація, кредитування, наукове обслуговування будуть здійснюватися кооперативами.

Микола Дмитрович Кондратьєв (1892-1938 рр.)Російський економіст, народився в селянській родині, закінчив юридичний факультет Петербурзького університету. В 1917 році був заступником міністра продовольства в Тимчасовому уряді. Після жовтня 1917 р. працює в сільськогосподарській академії, а потім очолює кон'юнктурний інститут. Саме в цьому інституті він написав роботу, яка принесла йому світову популярність "Великі цикли кон'юнктури" (1922 р.). В 1938 р. був розстріляний за неправдивим звинуваченням.

Аграрне питання

Вирішення аграрного питання М.Д. Кондратьєв вбачав у процесі соціалізації землі. На його думку, у селі повинно бути зрівняльне сімейно-трудове користування землею "кожному трудящому земля повинна надаватися безоплатно (безкоштовно)".

Учений виділяв три прийнятні форми землекористування: особисту, общинну й артільну, але вважав, що вибір форми повинен здійснюватися на місцях.

Кооперація

Микола Дмитрович Кондратьєв вірив у можливість широкої кооперації в сільському господарстві. Позитивні аспекти кооперації полягають у відсутності прагнення до прибутку й у можливості росту продуктивності праці. Принципами кооперування учений вважав добровільність і послідовний перехід до вищих форм кооперації.

Теорія довгих хвиль

Однак світову популярність принесла Миколі Дмитровичу Кондратьєву не теорія кооперації, а розроблена ним теорія великих циклів (теорія довгих хвиль). Виклад цієї теорії містився у статті "Світове господарство і його кон'юнктура під час і після війни" (1922).

Інтерес Кондратьєва до проблеми довготривалих коливань був викликаний прагненням з'ясувати тенденції розвитку народного господарства. Ця проблема відповідала його науковим інтересам, оскільки він створив і очолював до 1928 р. кон'юнктурний інститут.

Кондратьєв провів обробку найважливіших економічних показників (індексів цін, відсотків на капітал, заробітної плати, обігу зовнішньої торгівлі, видобутку вугілля, золота, виплавки чавуну тощо) у чотирьох країнах - Англії, Франції, Німеччини, СІЛА - за 140 років.

У результаті обробки даних він виявив тенденцію, що демонструє існування періодичних циклів тривалістю від 48 до 55 років. Ці цикли містили в собі фазу піднесення й фазу спаду.

Теорія довгих хвиль виходить із того, що економічна система постійно перебуває у стані відхилення від макроекономічної рівноваги. Причину виникнення циклів Кондратьєв пов'язував із революційним відновленням засобів виробництва, тобто зі зміною ряду поколінь техніки й технології.