Критика цього підходу

На адресу SCP підходу висловлюються такі критичні зауваження:

1. SCP підхід ґрунтується на припущенні щодо наявності чіткого причинно-наслідкового зв язку у напрямку від галузевої структури до поведінки фірм і далі до результатів їхньої діяльності. Тоді як насправді причино-наслідкові зв язки можуть йти і в протилежному напрямку.

Структура Поведінка Результат

1) поведінка діючих у галузі фірм може впливати на структуру галузі. Наприклад наслідком вдало проведеної фірмою рекламної компанії може бути збільшення її ринкової частки, тобто зміни у такому елементі галузевої структури як концентрація продавців.

2)Кінцеві результати діяльності фірм можуть впливати на їх поведінку, як у разі коли зменшення прибутків може призводити до вчинення фірмами узгоджених дій у сфері ціноутворення.

3)Результати діяльності фірм, можуть впливати на структуру відповідних галузей. Зокрема наслідким назького рівня прибутків може стати злиття фірм, що означатиме зміни у рівні концентрації продавців.

2. В рамках SCP підходу одним із ключових зв’язків є зв’язок по лінії – від концентрації виробників до їх поведінки у сфері ціноутворення і далі до результатів діяльності фірм у вигляді нормальних прибутків чи надприбутків.

А тим часом згідно з гіпотезою змагальності ринків вирішальне значення для спроможності компаній отримувати високі прибутки має не стільки концентрація виробниців, скільки ступінь змагальності ринку під яким розуміють легкість з якою нові фірми можуть увійти в галузь а діючі – вийти з неї. Якщо ступінь змагальності ринку є досить високим цілком ймовірно що діючі у галузі фірми аби не приваблювати нових конкурентів....за мету отримання надприбутків навіть тоді, коли рівень концентрації у галузі дозволятиме їм це робити.

Водночас деякі екон. на схильні вважати що гіпотеза змагальності ринків заперечує SCP підхід оскільки ступінь змагальності ринків також можна розглядати як один із параметрів гаузевої структури.

3. Як стверджують представники чікагської школи, крім державної політики не існує інших чинників, які б дозволяли компаніям впрадовж тривалого часу утримувати монопольну владу. Ящо якась фірма і має її це тимчасове явище оскільки інші фірми рано чи пізно знайдуть спосіб вступити в конкуренцію з нею за можливість отримання високих прибутків. Тому позадержавне втручання в економіку ринки тяжіють до моделі досконалої конкуренції, а це означає що концентрація виробників насправді відіграє набагато менще роль у визначенні поведінки фірм та результатів їхньої діяльності ніж це припускається в рамках SCP підходу.

4. Деякі критики SCP підходу стверджують, що вирішальне значення має причинно наслідковий зв’язок не у напрямку від галузевої структури до поведінки фірм і далі до результатів їхньої діяльності, а у напрямку від поведінки фірм до галузевої структури. У свою чергу поведінка фірм визначається насамперед їх внутрішньою організацією, яку інколи називають – архітектурою фірми.

Важливими складовими архітектури фірми є:

· розподіл влади в ній

· те, як в компанії оцінюють та винагороджують працю своїх працівників

Ефективна архітектура і є визначальною ознакою за якою успішні фірми відрізняються від неуспішних.

3.Модель SCP і «П’ять сил Портера»

Одним із варіантів застосування SCP підходу є модель “П’яти сил Портера” в якій за основні фактори які впливають на позицію фірми у галузі розглядаються:

· суперництво між діючими у галузі фірмами (скільки конкурентів у галузі має фірма і на скільки вони є сильними)

· загроза входження на ринок нових конкурентів

· сила торгового тиску покупців (з якою кількістю покупців має справу фірма)

· сила торгового тиску постачальників (атомна енергетика України – 2 постачальника; Росія – 90%, США – 10%)

· загроза з боку товарів субститутів

Основне критичне зауваження на модель сил Портера – те що вона є статичною, оскільки дозволяє судити про стан справ фірми лише у даний момент нічого не говорить про те, що її очікує у майбутньому. Тому пропонується використовуати модель Портера у поєднанні з кривою життєвого циклу галузі.

Життєвий цикл галузі включає чотири фази:

1.Впровадження. 2.Зростання. 3.Зрілості. 4.Спаду

У фазі впровадження коли продукт є маловідомим обсягі продажів зростають повільно. Фаза зростання охоплює період коли обсяги продажів у галузі зростают швидкими темпами. У фазах зрілсті та спаду обсяги продажів сягають максимального рівня і починають зменшуватися, коли споживачі віддають перевагу новим продуктам. Вважається що крива життєвого цикклу галузі дає змогу фірмам зорієнтуватися у якій фазі життєвого циклу вони знаходяться, а отже і більш грунтовно будувати совю стратегію.

Водночас на адресу концепції життєвого циклу галузі висловлюються такі зауваження:

· межі галузі і фази життєвого циклу не так чітко окреслені як це припускається у розглянутій концепції

· існують значні відмінності у тому, за якою траекторією розвиваються окремі галузі. Наприклад: газети, рахівниці, друкарські машини, паравози.