Склад і структура оборотних виробниих засобів, визначення потреби в них

Оборотні виробничі засоби — це частина виробничих засо­бів, які повністю споживаються в кожному виробничому цик­лі, при цьому переносять усю свою вартість на створювану про­дукцію і змінюють свою натуральну форму. Речовим змістом оборотних засобів є предмети праці, які в процесі виробництва перетворюються в готову продукцію, становлячи її матеріаль­ну основу, або сприяють її створенню.

Оборотні виробничі засоби поділяють на:

а) виробничі запаси;

б) незавершене виробництво і напівфабрикати власного ви­готовлення;

в) витрати майбутніх періодів.

Виробничі запаси До складу входять: сировина; основні та допоміжні матеріали; куповані напівфабрикати та комплектуючі вироби; паливо; тара і тарні матеріали; запасні частини для ремонту.

Незавершене виробництво — це ті предмети праці, які пере­бувають у процесі виробництва на різних стадіях оброблення безпосередньо на робочих місцях у цехах, на дільницях, або ж у процесі транспортування від одного робочого місця до іншого.

До напівфабрикатів власного виготовлення належать ті предмети праці, які повністю були оброблені в одному виробни­чому підрозділі (цеху), але подальше оброблення повинні про­йти в інших підрозділах цехах.

Витрати майбутніх періодів являють собою грошові витрати, що були здійснені в даному періоді, але на собівартість продукції будуть віднесені частинами в наступних періодах. Це витрати на про­ектування та освоєння нових видів продукції, раціоналізацію та винахідництво. Співвідношення окремих елементів оборотних засобів до за­гального їх обсягу характеризує їх виробничо-технологічну структуру, яка формується під впливом цілого ряду факторів. На підприємствах різних галузей структура оборотних за­собів має значні відмінності, обумовлені особливостями засто­сування технологій, умовами забезпечення і видами застосу­вання матеріальних ресурсів, рівнем та видами спеціалізації тощо.

Потреби в оборотних виробничих засобах, зокрема у матері­альних ресурсах, визначають за допомогою нормування.

Під нормою витрат матеріальних ресурсів розуміють гранич­но допустиму величину сировини, матеріалів, палива, енергії, яка може бути витрачена для випуску одиниці продукції визначеної якості за певних організаційно-технічних умов.

Для більшості матеріалів структура норми витрат має такий вигляд:

Н_в = В_к + В_тех + q,

де Н — норма витрат;

Вк — чисті витрати матеріалу на одиницю продукції або ви­робничої роботи(корисні витрати);

Втех — неминучі технологічні відходи та втрати;

q — інші організаційно-технологічні втрати, що виникають у процесі транспортування, зберігання тощо.

Норми витрат матеріалів на виготовлення одиниці продукції розраховують з урахуванням її матеріаломісткості.