 |
Главная Случайная страница Контакты | Мы поможем в написании вашей работы! | |
Реалізація фінансово-правових норм
|
|
Реалізація норм фінансового права - це їх фактичне здійснення у відповідних правових формах.
Норми фінансового права закріплюють певні суспільні відносини, впливають на них, щоб надати поведінці їх суб'єктів потрібного спрямування.
Норми фінансового права захищаються державою, а ті, хто не дотримується їх приписів, можуть піддаватися впливу, у тому числі і державного примусу.
Реалізацію фінансово-правових норм не можна ототожнювати з їх застосуванням. Реалізація - поняття більш широке, ніж застосування. Застосування є лише одним із способів реалізації фінансово-правових норм; його сутністю є застосування норми, що містить у загальній формі визначений припис, до конкретного випадку. Наприклад, відповідно до Закону України «Про державний реєстр фізичних осіб-платників податків» кожній фізичній особі повинен бути наданий ідентифікаційний код. Видача податковим органом довідки про такий код і буде актом застосування зазначеної норми.
Реалізація фінансово-правової норми виражається у досягненні тієї мети, яка переслідується при її виданні. Вона реалізується у поведінці суб'єктів фінансового права, яка відповідає її приписам.
Кожна фінансово-правова норма може бути визнана чинною, якщо вона видана уповноваженим на те органом державної чи місцевої влади у межах його компетенції, з дотриманням установленого порядку її прийняття, і набрала чинності.
За порядком набрання чинності розрізняють декілька груп норм фінансового права:
а) які набирають чинності через десять днів з дня їх офіційного
оприлюднення, якщо інше не передбачено самими актами, але
не раніше дня їх опублікування в офіційному друкованому
виданні;
б) які набирають чинності з моменту їх прийняття, якщо пізніший
термін набрання ними чинності не передбачено в цих актах;
| пз |
в) які набирають чинності не раніше дня їх опублікування в офі-
ційних друкованих виданнях.
1П Про порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів та набрання ними чинності: Указ Президента України від 10 червня 1997 року № 503/97 // Урядовий кур'єр. - 1997. - 14 червня.
— 157 —
Акти місцевих органів влади, як правило, набирають чинності з моменту їх прийняття.
Для реалізації норм фінансового права суттєве значення має питання про припинення їх дії.
Норма фінансового права припиняє свою дію у таких випадках:
1) при її скасуванні, під яким розуміється офіційне рішення уповноваженого на те органу про визнання правової норми такою, яка втратила чинність. Так, відповідно до Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22 травня 2003 року визнано такими, що втратили чинність норми Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року № 13-92 «Про прибутковий податок з громадян» (крім розділу IV у частині оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю). Норма фінансового права може бути скасована тільки органом, який її прийняв, або уповноваженим на те органом;
2) у результаті призупинення, тобто тимчасового припинення дії, що здійснюється або спеціальним актом уповноваженого органу, або виданням правових актів, які фактично призупиняють раніше чинні норми;
3) при настанні результатів, на досягнення яких була розрахована відповідна норма (наприклад, відповідно до Указу Президента України «Про Валютно-кредитну раду Кабінету Міністрів України» від 31 липня 2000 року № 932/2000 було ліквідовано зазначений орган 114, відповідно норми Указу Президента України від 20 вересня 1995 року № 852 «Про Положення про Валютно-кредитну раду Кабінету Міністрів України» втратили чинність;
4) за умови, якщо вона суперечить нормі, прийнятій органом вищого підпорядкування (наприклад, відповідно до ст. 144 КонституціїУкраїнирішення органів місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції чи законам України зупиняються у встановленому законом порядку).
Виділяють чотири форми реалізації фінансово-правових норм: здійснення, виконання, дотримання і застосування.
Здійснення (використання) виражається у реалізації можливостей, які надаються суб'єктам фінансових відносин відповідними нормами права, тобто у реалізації суб'єктивних прав учасників цих відносин.
— 158 —
Прикладом може бути здійснення державними органами наданих їм повноважень у сфері фінансової діяльності.
Виконання являє собою реалізацію суб'єктами фінансових відносин покладених на них обов'язків, наприклад, конституційного обов'язку громадян України щодо сплати податків і зборів (ст. 67). Виконання обов'язків може здійснюватися і шляхом утримання від реалізації тих чи інших дій.
Дотримання пов'язується виключно з реалізацією заборонних норм; його призначення - не допустити вчинення дій, які можуть завдати шкоди суспільству, державі і особі, шляхом утримання від дій, заборонених законом.
Застосування як форма реалізації норм фінансового права являє собою діяльність уповноважених державою органів або посадових осіб, які, використовуючи свої повноваження, видають акти індивідуального значення на основі норм права. Воно завжди здійснюється від імені держави, а тому має характер державно-владного діяння.
Застосування фінансово-правових норм здійснюється у формі правоохоронної діяльності спрямованої на захист норм фінансового права, на встановлення заходів державного примусу до правопорушників, забезпечення виконання призначених заходів покарання, а також прийняття заходів до запобігання правопорушеням.
У правовому захисті норм фінансового права бере участь широке коло державних органів та посадових осіб (Верховна Рада України, Президент України, Кабінет Міністрів України, судові, правоохоронні органи тощо), які шляхом використання різних правових засобів, повноважень, функцій проводять діяльність, спрямовану на захист норм фінансового права.
Питання для самоконтролю
1. Що таке фінансово-правова норма?
2. Назвіть ознаки, характерні для фінансово-правових норм.
3. Як співвідносяться поняття «фінансово-правова норма» і «стаття нормативного акта»?
4. Якою є структура фінансово-правових норм?
— 159 —
5. 
Визначте особливості гіпотези, диспозиції та санкції фінансово-правової норми.
6. Які групи фінансово-правових норм ви знаєте?
7. Назвіть особливості матеріальних та процесуальних фінансово-правових норм.
8. Визначте зміст уповноважувалъних, зобов'язувальних та заборонних фінансово-правових норм.
9. Що розуміють під реалізацією та застосуванням фінансово-правових норм?
10. Яке значення для реалізації фінансово-правових норм має порядок набрання чинності та припинення дії цих норм?
11. Назвіть форми реалізації фінансово-правових норм.
Додаткова література:
1. Дмитренко Е. С. Фінансове право України. Практикум: Навчально-методичний посібник. - К.: Атіка, 2004. - С 14-20.
2. Федоров С. Класифікація фінансово-правових норм // Підприємництво, господарство і право. - 2004. - № 8. - С 59-62.
ГЛАВА 7.
ФІНАНСОВІ ПРАВОВІДНОСИНИ
1. Фінансові правовідносини: поняття, особливості та види.
2. Структура фінансових правовідносин.
3. Виникнення, зміна та припинення фінансових правовідносин.
1. Фінансові правовідносини: поняття, особливості та види
Під час формування, розподілу і використання централізованих та децентралізованих фондів коштів виникають суспільні відносини, які повинні бути врегульовані певними правилами поведінки. Частина цих відносин потребує правової регламентації, інша - ні. До останніх слід віднести відносини, що виникають у процесі фінансової діяльності і стосуються організаційної, аналітичної, роз'яснювальної та іншої діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування.
Суспільні відносини, врегульовані фінансово-правовими нормами, мають назву фінансових правовідносин. Поняття фінансово-правових відносин, як будь-яке юридичне поняття, є відображенням певної об'єктивної дійсності, взаємовідносин між суб'єктами прав і обов'язків, установлених нормами фінансового права і забезпечених державою, яка у необхідних випадках може використати для їх охорони не лише заходи переконання, а й примусу.
Фінансові правовідносини виконують три функції:
- вказують на коло осіб, на яких у конкретний період поширює свою дію фінансово-правова норма;
- закріплюють конкретну поведінку їх учасників у галузі мобілізації, розподілу та використання централізованих та децентралізованих фондів коштів;
- виступають умовою для можливості приведення в дію юридичних засобів забезпечення суб'єктивних прав і юридичних обов'язків їх учасників.
— 161 —
Фінансові правовідносини є різновидом правовідносин, у які їх суб'єкти вступають на підставі прав та юридичних обов'язків, передбачених правовими нормами, а тому їм властиві ознаки останніх:
1) фінансові правовідносини нерозривно пов'язані з фінансово-правовими нормами: виникають, змінюються чи припиняються відповідно до них; за допомогою фінансово-правових норм установлюються права та обов'язки їх учасників; у фінансових правовідносинах реалізуються фінансово-правові норми;
2) для фінансових правовідносин характерною є форма зв'язку їх суб'єктів у вигляді суб'єктивних прав та юридичних обов'язків, що закріплені у фінансово-правових нормах: одна сторона (уповноважена) відповідно до приписів норм права має право вимагати певної поведінки в іншої сторони (зобов'язаної), а зобов'язана сторона повинна задовольнити вимогу уповноваженої сторони;
3) у фінансових правовідносинах реалізація суб'єктивних прав і здійснення юридичних обов'язків забезпечуються можливістю застосування заходів державного примусу;
4) фінансові правовідносини, якправило, є об'єктивно-вольовими відносинами, які виникають відповідно до волі їх суб'єктів (в першу чергу держави). Хоч деякі з них і виникають поза волею та бажанням суб'єктів (наприклад, смерть платника податку), але і в цих випадках у правовідносинах бере участь держава як контролер, як гарант тих повноважень і обов'язків, які розподілені серед конкретних суб'єктів конкретних правовідносин.'м
Фінансові правовідносини мають і свої специфічні ознаки, обумовлені особливостями предмета і методу фінансово-правового регулювання, а саме:
- особливий юридичний зміст: вони виникають, змінюються та припиняються в особливій сфері суспільних відносин, що складає предмет фінансового права - виключно у сфері фінансової діяльності держави, органів місцевого самоврядування;
- є формою реалізації публічних інтересів, тобто є публічно-правовими;
114 Венгеров А. Б. Теория государства и права: Учебник. - 3-е изд. - М.: Юриспруденция, 1999. - С. 391.
— 162 —
- особливе коло суб'єктів, які наділені правоздатністю, відмінною від правоздатності суб'єктів інших відносин (крім фізичних та юридичних осіб, громадських організацій, органів державної та місцевої влади, суб'єктами фінансових правовідносин є Україна, адміністративно-територіальні одиниці). Особливий суб'єктний склад характеризується великою різноманітністю, що створює значний масив юридичних зв'язків між суб'єктами;
- суб'єкти фінансових правовідносин, як правило, нерівноправні, оскільки у таких правовідносинах діє принцип влади та підпорядкування - однією стороною фінансових правовідносин обов'язково виступає держава, орган місцевого самоврядування в особі уповноважених ними органів, що надає їм державно-владного характеру;
- мають майновий характер, тому що виникають, змінюються та припиняються з приводу коштів (фінансових ресурсів) або грошових зобов'язань у зв'язку з мобілізацією, розподілом та використанням централізованих та децентралізованих фондів коштів;
- виникнення, зміна та припинення фінансових правовідносин завжди пов'язані з виданням приписів державними органами, органами місцевого самоврядування, наділеними владними повноваженнями, які є обов'язковими для виконання іншими учасниками цих відносин (юридичними та фізичними особами).
Специфічні ознаки фінансових правовідносин у сукупності надають їм характеру владно-майнових відносин, при цьому слід звернути увагу на нерозривність відносин влади і специфічних майнових відносин, регулювання яких здійснюється як єдине ціле. Саме за владно-майновим характером фінансові правовідносини відмежовуються від владних адміністративних та владно-майнових цивільних правовідносин."5
Отже, фінансові правовідносини - це урегульовані фінансово-правовими нормами суспільні відносини, що виникають у процесі мобілізації, розподілу та використання централізованих та децентралізованих фондів коштів, необхідних для виконання завдань і функцій держави, органів місцевого самоврядування, учасники
"' Кучерявенко М. До питання про систему фінансового права // Право України. -2003.-№4. -С. 33-34.
— 163 —
яких виступають як конкретні носії юридичних прав і обов'язків, встановлених фінансово-правовими нормами і забезпечених примусовою силою держави, та реалізують приписи, що містяться в цих нормах.
Своєрідністю предмета фінансового права, різноманітністю видів його норм обумовлена наявність різних видів фінансових правовідносин, які можна класифікувати за такими критеріями:
1) зафункціональноюспрямованістюфінансово-правовихнорм, на підставі яких вони виникають, змінюються чи припиняються, їх поділяють на регулятивні (правовстановлювальні) та охоронні фінансові правовідносини. У правовстановлювальних фінансових правовідносинах їх суб'єкти реалізують свої права і виконують обов'язки, встановлені фінансово-правовою нормою. Метою охоронних фінансових правовідносин є охорона припису фінансово-правової норми. Вони виникають як реакція держави на неправомірну поведінку суб'єктів фінансових правовідносин. За їх допомогою реалізуються заходи юридичної відповідальності;
2) за матеріальним змістом (залежно від структури фінансової системи) виділяють бюджетні, податкові правовідносини, правовідносини у сфері державного страхування, кредитні, розрахункові, валютні правовідносини;
3) залежно від об'єкта правового регулювання розрізняють матеріальні та процесуальні фінансові правовідносини; такі фінансові правовідносини складаються у процесі реалізації, відповідно, матеріальних та процесуальних фінансово-правових норм;
4) за кількістю суб'єктів фінансові правовідносини бувають прості (виникають,змінюються,припиняються між двома суб'єктами) і складні (між трьома і більше суб'єктами);
5) за розподілом прав і обов'язків між суб'єктами фінансових правовідносин існують односторонні (кожна сторона відносно іншої має або лише права, або лише обов'язки) і двосторонні (кожна із сторін має як права, так і обов'язки) фінансові правовідносини;
6) за характером дій зобов'язаного суб'єкта виділяють активні (зобов'язаний суб'єкт має вчинити певні дії) та пасивні (зобов'язаний суб'єкт має утриматися від вчинення певних дій) фінансові правовідносини;
— 164 —
7) залежно від об'єкта фінансових правовідносин розрізняють майнові (об'єктом є кошти (фінансові ресурси)) та немайнові (зі складання проекту бюджету, фінансового контролю) фінансові правовідносини;
8) залежно від суб'єктів виділяють фінансові правовідносини, які виникають: між органами державної влади; між представницькими і виконавчими державними органами, органами місцевого самоврядування; між фінансово-кредитними органами і підприємствами, установами, організаціями; між фінансово-кредитними органами і фізичними особами; між різними фінансово-кредитними органами;
9) за часом ^«існують короткотривалі (тимчасові) та довготривалі (постійні) фінансові правовідносини. Тимчасові фінансові правовідносини діють протягом певного, точно визначеного у фінансово-правовій нормі, терміну. Як правило, вони виникають у результаті реалізації конкретних фінансово-правових норм і після виконання визначених у правовідносинах обов'язків припиняються. До тимчасових правовідносин можна віднести, наприклад, фінансові правовідносини, що виникають у процесі прийняття Закону України про Державний бюджет України на поточний рік. Постійні фінансові правовідносини не обмежені у часі, але можуть припиняти своє існування за певних умов (наприклад, смерть платника податків припиняє податкові правовідносини такого суб'єкта).
2. Структура фінансових правовідносин
Фінансові правовідносини мають визначену структуру-сукупність їх взаємопов'язаних елементів: суб'єктів, об'єкта, юридичного змісту й юридичних фактів.
Основним структурним елементом фінансових правовідносин є суб'єкти.
Суб'єкти фінансових правовідносин - це учасники, сторони цих відносин, які володіють визначеними суб'єктивними правами, встановленими фінансово-правовими нормами, здійснюютьїхтанесуть юридичні обов'язки у конкретних фінансових правовідносинах.
Для суб'єкта фінансових правовідносин характерними є дві головні ознаки.
— 165 —
По-перше, це особа — учасник суспільних відносин, яка за своїми властивостями фактично може бути носієм суб'єктивних юридичних прав та обов'язків. Вона повинна володіти:
а) зовнішньою відокремленістю:
б) персоніфікованістю;
в) здатністю виробляти, виражати та виконувати
персоніфіковану волю.
По-друге, це реально здатна брати участь у правовідносинах особа, яка набула властивості суб'єкта права в силу юридичних норм."6
Загальною передумовою участі суб'єктів права у фінансових правовідносинах є їх правосуб'єктність - здатність фізичних та юридичних осіб у встановленому порядку бути суб'єктами фінансових правовідносин, тобто носіями суб'єктивних прав та юридичних обов'язків у конкретних фінансових правовідносинах, пов'язаних з формуванням, розподілом та використанням централізованих та децентралізованих фондів коштів, а також нести юридичну відповідальність за свої дії.
Фінансова правосуб'єктність має похідний, вторинний характер. Для вступу у фінансові правовідносини особа повинна уже володіти якостями суб'єкта права, набутими в іншій сфері суспільних відносин. Передумовою фінансової правосуб'єктності виступають: конституційна правосуб'єктність - для Української держави, Автономної Республіки Крим та муніципальних утворень; адміністративна правосуб'єктність - для органів держави та місцевого самоврядування; цивільна правосуб'єктність - для фізичних та юридичних осіб.
Фінансова правосуб'єктність визнається за певним суб'єктом:
а) безпосередньо - шляхом прямої вказівки на це в законі;
б) опосередковано - шляхом окреслення їхніх прав та обов'язків
у сфері публічної фінансової діяльності (фінансової діяльності
держави та муніципальних утворень)."7
У загальній теорії права виділяють загальну, галузеву та спеціальну правосуб'єктність."8
"6 Алексеев С. С. Обшая теория права. - М: Юрид. лит-ра, 1982. - Т. 2. - С. 138.
117 Посікіра Р. Поняття та види суб'єктів фінансового права України // Вісник Львівського національного університету.Серія юридична. - 2002. - Випуск 37. - С. 289.
1,8 Алексеев С. С. Общая теория права. - М: Юрид. лит., 1982. - Т. 1. - С. 144.
Відповідно, загальна правосуб'єктність-це здатність суб'єкта бути учасником правовідносин взагалі; галузева - здатність суб'єкта бути учасником лише фінансових правовідносин; спеціальна - здатність суб'єкта бути учасником певного кола фінансових правовідносин.
Спеціальна правосуб'єктність має свої різновиди: активна правосуб'єктність, якою наділені носії владних повноважень; пасивна правосуб'єктність, яка надана підпорядкованим суб'єктам.
Правосуб'єктність юридичних осіб виявляється у їх компетенції - сукупності прав і обов'язків, які надаються їм для виконання відповідних функцій. Правосуб'єктність фізичних осіб складається з їх правоздатності і дієздатності, в деяких випадках вона включає деліктоздатність.
Правоздатність суб'єкта фінансових правовідносин - це обумовлена нормами фінансового права його здатність бути носієм суб'єктивних прав та нести юридичні обов'язки у сфері фінансової діяльності.
Під дієздатністю суб'єкта фінансових правовідносин розуміють обумовлену нормами фінансового права здатність суб'єкта своїми діями набувати і самостійно здійснювати суб'єктивні права та нести юридичні обов'язки.
У таких суб'єктів фінансового права, як держава, муніципальні утворення, державні органи та органи місцевого самоврядування, юридичні особи правоздатність і дієздатність виникають одночасно.
Здатність своїми діями набувати права і нести обов'язки виникає у фізичних осіб лише після досягнення певного віку. Громадянин вважається дієздатним саме тому, що наділений психічною та інтелектуальною здатністю розуміти значення своїх дій та керувати ними."9
Дієздатність суб'єкта фінансових правовідносин обумовлює вчинення особою обумовлених нормами фінансового права дій, що породжують фінансово-правові наслідки.
Однією із форм прояву дієздатності суб'єкта фінансових правовідносин є деліктоздатність, тобто встановлена правовими нормами здатність суб'єкта нести юридичну відповідальність за порушення тих чи інших правил поведінки, передбачених цими нормами.
У деяких випадках суб'єктом фінансових правовідносин може бути і той, хто володіє правоздатністю, реалізація якої відбувається не
1,9 Ромовська 3. Цивільна дієздатність громадянина (фізичної особи) (до розроблення нового Цивільного кодексу) // Право України. - 1995. - № 2. - С 24.
— 167 —
у фінансово-правових, а у інших правовідносинах (адміністративних, кримінальних тощо).
Участь суб'єкта у правовідносинах - це не єдиний спосіб розкриття, реалізації його правового статусу, і категорію суб' єкт права не можна вважати тотожною сумі усіх правовідносин, в які він вступає.120
Інколи особа володіє правоздатністю, але не є суб'єктом конкретних фінансових правовідносин, а тому необхідно розрізняти поняття «суб'єкт фінансового права» і «суб'єкт фінансових правовідносин».
Суб'єкт фінансового права - це особа, яка володіє право-суб'єктністю, тобто потенційно здатна бути учасником фінансових правовідносин, оскільки наділена необхідними правами та обов'язками.
Суб'єкт фінансових правовідносин - це не потенційний, а реальний їх учасник, який у конкретно існуючих правовідносинах реалізує свої права і несе відповідні юридичні обов'язки.
Юридичні права і обов 'язки у сфері фінансової діяльності належать суб'єктам фінансового права, оскільки обумовлені дією фінансово-правових норм, незалежно від участі в конкретних правовідносинах. Суб'єкт фінансового права пов'язаний з суб'єктом фінансового право-відношення:вступаючиуконкретніправовідносиниупроцесіреалізації своїх прав та обов'язків, тобто реалізуючи свою правосуб'єктність, він стає суб'єктом (учасником) фінансових правовідносин.121
Поняття «суб'єкт фінансового права» є ширшим за поняття «суб'єкт (учасник) фінансових правовідносин)» оскільки:
- уданиймоментносіїсуб' єктивних правтаюридичних обов 'язків можуть ще не вступати у конкретні правовідносини;
- певна частина прав та обов'язків суб'єкта може залишитися нереалізованою, оскільки у зв'язку з дією уповноважувальних фінансово-правових норм суб'єкт може не проявити волю до реалізації деяких своїх прав.
Учасниками відносин, які регулюються фінансово-правовими нор-мами є: Україна, адміністративно-територіальні одиниці, державні органи, органи місцевого самоврядування та їх посадові особи, юридичні особи, громадяни України, особи без громадянства, іноземні громадяни.
120 Халфина Р. О. Общее учение о правоотношениях. М: Юриздат. 1974. - С.
115.
121 Карасева М. В. Финансовое правоотношение: Монография. -Воронеж, 1997.
-С. 112
— 168
Виділяють три основні групи суб'єктів фінансового права:
а) держава; її адміністративно-територіальні одиниці;
б) колективні суб'єкти;
в) індивідуальні суб'єкти.
До першої групи суб'єктів фінансового права належать: Україна як держава; адміністративно-територіальні одиниці (АР Крим; області, райони, райони в містах, селища і села), які володіють згідно із законом здатністю мати і здійснювати як безпосередньо, так і через представника права та обов'язки. їхньою особливістю як суб'єктів фінансового права є те, що вони мають владні повноваження, тобто функції публічної влади.
Відомий дореволюційний дослідник фінансового права СІ. Іловайський називав серед суб'єктів фінансового господарства державу та інші примусові (політичні, публічні) союзи, що володіють властивостями самостійного суб'єкта права, до яких він відносив, зокрема, місцеві союзи (земства, міські і сільські громади).122
Держава в цілому стає суб'єктом фінансових правовідносин, коли вона регулює фінансові відносини між Україною та її адміністративно-територіальними одиницями в особі вищих та місцевих органів, компетенція яких встановлена Конституцією України, законодавчими та іншими нормативними актами, а також в особі спеціально уповноважених фінансових органів (кредитних установ), що представляють інтереси держави.
Адміністративно-територіальні утворення реалізовують свою правосуб'єктність через органи державної влади або органи місцевого самоврядування, які діють у межах своєї компетенції, встановленими актами про статус цих органів. Однак у деяких випадках у результаті їхніх дій учасниками фінансових правовідносин стають саме публічно-правові утворення в цілому, а не представницькі органи чи органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування.
Повноваження України як суверенної держави в галузі фінансової діяльності є досить широкими. Вони конкретизуються через повноваження органів державної влади, що виступають від імені України.
Україна є учасником фінансових правовідносин стосовно:
- визначення основних напрямів фінансової політики;
- встановлення загальних принципів організації та функціонування фінансової, грошової та кредитної систем держави;
122 Иловайский С. И. Учебник финансового права (Пятое (посмертное) издание). - Одесса, 1912.-С. 1-3.
— 169 —
- утворення, розподілу та використання коштів бюджету та інших централізованих фондів;
- встановлення та стягнення загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів);
- державного боргу;
- здійснення грошової емісії.
Адміністративно-територіальні одиниці є носіями визначених
прав та обов'язків у сфері фінансової діяльності як щодо інших адміністративно-територіальних одиниць, так і щодо того суб'єкта, територіальною частиною якого вони являються. Суб'єктами фінансово-правових відносин є як самі адміністративно-територіальні одиниці, так і їх органи. Адміністративно-територіальні одиниці реалізують надані їм права через органи державної влади або органи місцевого самоврядування.
Адміністративно-територіальні одиниці є суб'єктами фінансового права стосовно:
- права затвердження та виконання місцевого бюджету;
- права встановлення місцевих податків, зборів (обов'язкових платежів);
- права на випуск місцевих позик;
- права на отримання фінансової допомоги.
Другу групу суб'єктів фінансового права складають колективні суб'єкти, до яких належать:
- органи держави (представницькі, виконавчі);
- органи місцевого самоврядування;
- організації (підприємства, установи).
Характерною особливістю колективних суб'єктів фінансового права є обов'язкова участь у фінансових правовідносинах органів державної влади та місцевого самоврядування, які здійснюють певну частину фінансової діяльності. До них належать:
а) представницькі органи влади (Верховна Рада України,
Верховна Рада АР Крим, обласні, районні, міські, сільські та
селищні ради);
б) органи виконавчої влади як загальної компетенції (Рада
Міністрів України, Рада Міністрів АР Крим, місцеві державні
адміністрації), так і спеціальної (галузевої) компетенції
(міністерства, служби, відомства, в тому числі фінансово-
кредитні органи (Міністерство фінансів України, Державне
казначейство України, Державна податкова адміністрація
України та їх регіональні органи тощо).
— 170 —
Суб'єктами фінансового права є органи державної влади — організаційно і структурно виділені частини державного механізму, наділені в установленому Конституцією порядку державно-владними повноваженнями, правовими і матеріальними засобами для виконання завдань та функцій державної влади України.123
Правосуб'єктність державних органів у фінансових правовідносинах характеризується деякими загальними рисами:
1) усі вони мають визначену уповноваженими органами держави компетенцію;
2) кожен державний орган має право приймати юридичні акти, на підставі норм яких виникають, змінюються та припиняються фінансові правовідносини;
3) кожен державний орган зобов'язаний здійснювати свою діяльність на основі закону і в межах своєї компетенції.
Разом з тим різні види державних органів володіють спеціальною правосуб'єктністю у сфері фінансової діяльності:
1) орган законодавчої влади приймає рішення у сфері фінансової діяльності, що втілюється у відповідних правових актах, вживає заходів, спрямованих на виконання цих рішень, і здійснює контроль за їх реалізацією. Такі рішення є обов'язковими для усіх інших органів державної влади і органів місцевого самоврядування;
2) органи виконавчої влади наділені особливими повноваженнями у сфері фінансової діяльності, які мають виконавчий та розпорядчий характер: виконують акти законодавчого органу держави, укази Президента України, які стосуються фінансової діяльності, організують виконання цих актів або своїми розпорядженнями забезпечують їх виконання.
Право суб'єктність органів місцевого самоврядування у фінансово-правових відносинах визначається такими рисами:
1) органи місцевого самоврядування несуть відповідальність за належне здійснення своїх повноважень перед територіальними громадами;
2) органи місцевого самоврядування здійснюють діяльність, яка має владний характер, а тому рішення у сфері фінансової діяльності, які вони приймають у межах своїх повноважень,
123 Тодика Ю. Н. Конституционное право Украины: отрасль права, науки, учебная дисциплина: Учебное пособие. - Харьков: Фолко; Райдер, 1998. - С. 89.
— 171 —
є обов'язковими для виконання на території місцевого самоврядування для усіх підприємств, установ, організацій, посадових осіб, громадян, громадських об'єднань;
3) органи місцевого самоврядування є самостійними у межах своїх повноважень, але діють відповідно до законів, інших нормативно-правових актів, прийнятих у державі, які для них є обов'язковими;
4) наділені відносною самостійністю, органи місцевого самоврядування тісно пов'язані з державними органами і можуть наділятися законом окремими державними повноваженнями з передачею необхідних для їх здійснення матеріальних та фінансових засобів;
5) органи місцевого самоврядування наділені також власною компетенцією щодо вирішення фінансових питань місцевого значення;
6) органи місцевого самоврядування організують виконання на своїй території законів України, указів Президента України, постанов Кабінету Міністрів України, нормативних актів інших державних органів;
7) з питань, віднесених до відання органів місцевого самоврядування, вони приймають правові акти.
До колективних суб'єктів фінансового права належать також підприємства, установи, організації. Такі суб'єкти володіють здатністю вступати у різноманітні фінансові правовідносини -бюджетні, податкові, валютні, кредитні тощо. Обсяг їхньої фінансової правосуб'єктності залежить від багатьох чинників: форми власності, організаційно-правової форми створення, способу фінансування, сфери діяльності тощо.
Підприємства, установи, організації є колективними суб'єктами фінансового права стосовно:
- прав на отримання капітальних вкладень і дотацій з бюджетів;
- прав на участь у кошторисному процесі;
- обов'язків по сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів);
- обов'язків надавати до податкових органів інформацію тощо.
Суб'єктами фінансових правовідносин можуть виступати також
філіали, інші відокремлені підрозділи підприємства (наприклад, у відносинах щодо сплати податку на додану вартість), а також
— 172 —
об'єднання підприємств (асоціації, корпорації, консорціуми, концерни, промислово-фінансові групи, тощо).
До колективних суб'єктів фінансового права відносять також приватні підприємства, селянські (фермерські) господарства, орендні підприємства, підприємства з іноземними інвестиціями з приводу сплати податків, зборів і обов'язкових платежів, використання дотацій з бюджету, державного кредиту, інших джерел фінансування.
Обсяг фінансово-правових прав і обов'язків мають бюджетні установи, казенні та муніципальні підприємства, страхові організації, неприбуткові організації, суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності та інші групи юридичних осіб у зв'язку з використанням для виконання своїх завдань коштів, що виділяються з бюджету, та використанням позабюджетних коштів.
Специфічною групою юридичних осіб - суб'єктів фінансового права є фінансові установи, до яких належать банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії та інші юридичні особи, винятковим видом діяльності яких є надання фінансових послуг, тобто операцій з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.124
Специфічними повноваженнями у сфері фінансової діяльності наділені банки - юридичні особи, які мають виключне право на підставі ліцензії Національного банку України здійснювати у сукупності такі операції: залучення у вклади коштів фізичних та юридичних осіб розміщення зазначених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, відкриття і ведення банківських рахунків фізичних та юридичних осіб. Окрім того, що банки несуть фінансово-правові обов 'язки стосовно сплати податків тазборів, формування обов 'язкових резервів, дотримання правил здійснення кредитних, розрахункових, депозитних, валютних операцій, вони можуть виступати як уповноважені учасники фінансових правовідносин (так звані уповноважені
124 Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг: Закон України від 12 липня 2001 року № 2664-Ш // Відомості Верховної Ради України. -2002. -№ І.-Ст. 1.
— 173 —
банки), яким держава делегує владні повноваження щодо контролю за валютними, касовими, розрахунковими операціями їхніх клієнтів, за виконанням Державного та місцевих бюджетів, обслуговуванням державних та муніципальних позик, кредитуванням за рахунок бюджетних коштів пріоритетних програм.
Підприємства, установи, організації, як суб'єкти фінансових правовідносин мають, як правило, статус юридичної особи.
Індивідуальними суб'єктами фінансового права с фізичні особи: громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства.
Існує два види правосуб'єктності індивідуальних суб'єктів фінансового права:
а) особиста правосуб'єктність, якою користуються усі громадяни
України - суб'єкти фінансово-правових відносин;
б) особлива правосуб'єктність посадових осіб органів державної
влади і місцевого самоврядування, обсяг і специфіка прав яких
у фінансово-правових відносинах залежить від компетенції
відповідного органу. Особливістю правосуб'єктності поса
дових осіб є, та що вони беруть участь не у всіх фінансових
правовідносинах, а лише у тих, які пов'язані з діяльністю
відповідного державного органу чи органу місцевого
самоврядування.
Серед фізичних осіб - суб'єктів фінансового права окремо виділяють громадян, які займаються індивідуальною підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи.
Фізичні особи (громадяни України, іноземні громадяни, особи без громадянства) ' суб'єктами фінансового права стосовно:
- податкових та інших обов'язкових платежів;
- державного страхування;
- участі у грошово-речових лотереях.
Обсяг їхньої фінансової правосуб'єктності залежить не від громадянства, а від інших чинників, які мають значення для обчислення розміру обов'язкових платежів, - часу перебування на території України упродовж календарного року, володіння певним майном, розміру доходу, наявності податкових пільг тощо.
Елементом структури фінансових правовідносин є їх об'єкт.
Під об'єктом фінансових правовідносин розуміють: те, на що спрямована поведінка учасників фінансових правовідносин для задоволення їх інтересів у межах належних їм суб'єктивних прав та юридичних обов'язків; те, заради чого суб'єкти вступають у
— 174 —
правовідносини. Об'єктами фінансових правовідносин є явища реальної дійсності, що наділені системою суттєвих властивостей та якостей, з якими норма фінансового права пов'язує повноваження і обов'язки - поведінку учасників фінансових правовідносин. Ними виступають реальні соціальні блага, на використання та охорону яких спрямовані конкретні права і відповідні їм обов'язки, і з приводу яких між суб'єктами виникають, змінюються чи припиняються суб'єктивні права та юридичні обов'язки таких суб'єктів.
Таким чином, фінансові правовідносини - це юридичний зв'язок їх учасників, права та обов'язки яких об'єднують певні предмети або явища, що і виступають об'єктами таких відносин. Ними виступають кошти або фінансові зобов'язання, з яких формуються, використовуються та розподіляються фонди коштів держави, органів місцевого самоврядування внаслідок реалізації суб'єктивних прав та юридичних обов'язків учасників фінансових правовідносин: податки, збори, мито, бюджетні асигнування, субсидії, бюджетні позички, дотації, субвенції, штрафи.
Об'єкти фінансових правовідносин відіграють важливу роль у забезпеченні зв'язку між їх учасниками, в реалізації ними своїх законних інтересів. Вони надають фінансовим правовідносинам цілеспрямованого характеру, а тому є необхідним їх структурним елементом.
Третьою складовою частиною структури фінансових правовідносин є їх зміст, який складає фактична поведінка суб'єктів і сукупність їх суб'єктивних прав, юридичних обов'язків та юридичної відповідальності.
Суб'єктивне право - це міра можливої (або дозволеної) поведінки суб'єкта фінансових правовідносин, установлена фінансово-правовими нормами для реалізації його прав і яка забезпечена юридичними обов'язками другої сторони цих відносин.
Юридичний обов'язок - це міра необхідної поведінки суб'єкта фінансових правовідносин, установлена фінансово-правовими нормами для задоволення інтересів уповноваженого суб'єкта і забезпечена можливістю державного примусу.
І суб'єктивному праву, і юридичному обов'язку властиві певні ознаки:125
125 Скакун О. Ф. Теория государства и права: Учебник. - X.: Консум, 2000. - С. 382.
— 175 —
| Ознаки суб'єктивного права | Ознаки юридичного обов'язку |
| 1) можливість визначеної поведінки | 1) необхідність визначеної поведінки |
| 2) можливість, що належить суб'єкту, - уповноваженому | 2) обов'язок, що належить суб'єкту, - зобов'язаному |
| 3) надається з метою задоволення інтересів уповноваженого | 3) покладається з метою задоволення інтересів уповноваженої особи |
| 4) існує у правовідносинах | 4) існує у правовідносинах |
| 5) є мірою можливої поведінки, порушення якої є зловживання правом | 5) є мірою необхідної поведінки |
| 6) існує лише відповідно до юридичного обов'язку | 6) існує відповідно до суб'єктивного права |
| 7) установлюється юридичними нормами | 7) установлюється юридичними нормами |
| 8) забезпечується (гарантується) державою | 8) забезпечується (гарантується) державою |
Юридичний обов'язок має три основні форми:
1) утримання від заборонених дій, що суперечать інтересам інших (пасивна поведінка) (наприклад, не перешкоджати посадовим особам державних посадових органів здійснювати обстеження приміщень, пов'язаних з утриманням об'єктів оподаткування);
2) здійснення конкретних дій (наприклад, особа, яка зобов'язана сплачувати податок, повинна вчинити активні дії щодо його сплати (визначити розмір та перерахувати його у встановленому законом порядку у визначений бюджет (цільовий фонд) тощо);
3) обмеження в правах особистого, майнового, організаційного чи іншого характеру (заходи юридичної відповідальності).126
Поняття та зміст юридичної відповідальності розглянуто в главі 10.
126 Кельман М. С, Мурашин О. Г. Загальна теорія права: Підручник. - К., 2002. -С. 122.
Дата публикования: 2015-11-01; Прочитано: 3326 | Нарушение авторского права страницы | Мы поможем в написании вашей работы!
