Повноваження державних органів спеціальної компетенції у сфері фінансової діяльності

Функції у сфері фінансової діяльності виконують також міністерства та інші центральні органи виконавчої влади, які залежно від участі у такій діяльності поділяються на дві групи:

1) міністерства та інші центральні органи виконавчої влади, які здійснюють фінансову діяльність у зв'язку з виконанням своїх основних функцій - державного управління відповідних галузей чи сфер (Міністерство аграрної політики України, Міністерство транспорту України, Міністерство економіки України тощо);

2) міністерства та інші центральні органи виконавчої влади, для яких фінансова діяльність є основною і які спеціально створені для здійснення фінансової діяльності і фінансового контролю. До системи таких органів входять: Міністерство фінансів України, Державне казначейство України та його регіональні органи; органи Державної податкової служби України; органи Державної митної служби України; Національний банк України та його територіальні відділення; Рахункова палата України; Державна пробірна служба, Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України, Державний комітет фінансового моніторингу України, Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку, органи управління державних цільових фондів тощо (повноваження цих органів щодо здійснення фінансового контролю розглянуті у главі 9).

На рівні адміністративно-територіальних утворень фінансову діяльність здійснюють Міністерство фінансів Автономної Республіки Крим, фінансові управління, відділи місцевихдержавних адміністрацій та органів місцевого самоврядування.

Серед зазначених органів особлива роль належить Міністерству фінансів України - центральному органу виконавчої влади, підпорядкованому Кабінету Міністрів України, який діє на підставі Положення про Міністерство фінансів України, затвердженого Указом Президента України від 26 серпня 1999 року № 1081/99. Міністерство фінансів України забезпечує проведення єдиної державної фінансової, бюджетної, податкової політики, спрямованої на реалізацію визначених завдань економічного та соціального розвитку України,

— 56 —

і здійснює координацію діяльності у цій сфері інших центральних органів виконавчої влади.

Основними завданнями Міністерства фінансів України є: розроб­лення та проведення єдиної державної фінансової, бюджетної, податко-вої політики; здійснення разом з іншими органами виконавчої влади аналізу сучасної економічної та фінансової ситуації в Україні, а також перспектив її розвитку; розроблення стратегії щодо внутрішніх та зовнішніх запозичань держави і погашення та обслуговування державного боргу; розроблення проекту Державного бюджету України та прогнозних показників зведеного бюджету України; забезпечення в установленому порядку виконання Державного бюджету України; забезпечення концентрації фінансових ресурсів на пріоритетних напрямах соціально-економічного розвитку України; розроблення і проведення державної політики у сфері виробництва, використання та зберігання дорогоцінних металів і дорогоцінного та напівдорогоцінного каміння; інформування громадськості про економічні та фіскальні цілі держави.²⁴

Подібні завдання, але на відповідній території, виконують також Міністерство фінансів Автономної Республіки Крим та фінансові управління чи відділи місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування.

З метою забезпечення проведення єдиної збалансованої державної фінансової політики відповідно до Указу Президента України «Питання Міністерства фінансів України» № 676/2005 від 20 квітня 2005 року запроваджено спрямування і координацію Міністром фінансів України діяльності Державної податкової адміністрації України, Державної митної служби України, Головного контрольно-ревізійного управління України шляхом: формування державноїполітикиу відповідних сферах та здійснення контролю за її реалізацією зазначеними центральними органами виконавчої влади; внесення на розгляд Кабінету Міністрів України розроблених цими органами проектів нормативно-правових актів та погодження проектів нормативно-правових актів зазначених центральних органів виконавчої влади; визначення порядку обміну інформацією між Міністерством фінансів України та цими органами; затвердження структури цих органів.²⁵

²⁴ Положення про Міністерство фінансів України: Указ Президента України від
26 серпня 1999 року № 1081/99 // Офіційний Вісник України 1999. - № 35. - Ст.
1785.

²⁵ Питання Міністерства фінансів України: Указ Президента України від 20 квітня
2005 року №676 /2005 // Офіційний вісник України. - 2005. - № 16. - Ст. 825.

— 57 —

У системі Міністерства фінансів України функціонують органи Державного казначейства України, які створені на виконання Указу Президента України від 27 квітня 1995 року № 335/95 «Про Державне казначейство України» і до яких належать: Головне управління та його територіальні органи - управління Державного казначейства в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі з відділеннями у районах, містах і районах у містах, їх повноваження визначені у Положенні про Державне казначейство України, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005 року № 1232. Ці органи створені з метою забезпечення ефективного управління коштами Державного бюджету України, підвищення оперативності у фінансуванні видатків у межах наявних обсягів фінансових ресурсів у Державному бюджеті України. На органи казначейства покладені завдання щодо здійснення управління наявними коштами державного бюджету та ведення обліку касового виконання державного бюджету.

Відповідно до Указу Президента України «Питання Міністерства фінансів України» №676 від 20 квітня 2005 року Державне казначейство України реорганізовано шляхом його перетворення в урядовий орган державного управління у складі Міністерства фінансів України.²⁶

Основними завданнями Державного казначейства України є: забезпечення казначейського обслуговування державного та місцевих бюджетів на основі ведення єдиного казначейського рахунка; управління наявними фінансовими ресурсами, що ним обліковуються; визначення механізму казначейського обслуговування державного та місцевих бюджетів, установлення єдиних правил бухгалтерського обліку і звітності про виконання державного та місцевих бюджетів, кошторисів розпорядників бюджетних коштів, визначення порядку і строків подання звітів про виконання кошторисів державних цільових фондів.

Казначейство відповідно до покладених на нього завдань: здійснює розрахунково-касове обслуговування розпорядників, одержувачів бюджетних коштів та інших клієнтів, операцій з коштами бюджетів, спільних з міжнародними фінансовими організаціями проектів через систему електронних платежів Національного банку України; управляє наявними фінансовими ресурсами, що ним обліковуються, у тому

²⁶ Питання Міністерства фінансів України: Указ Президента України від 20 квіт­ня 2005 року №676 /2005 // Офіційний вісник України. - 2005. - № 16. - Ст. 825.

— 58 —

числі в іноземній валюті, у випадках, передбачених законодавством, надає на зворотній основі позики за рахунок тимчасово вільних коштів єдиного казначейського рахунка; відкриває, веде та закриває рахунки в органах Казначейства; здійснює розподіл коштів між державним бюджетом, бюджетами Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя, а також між рівнями місцевих бюджетів відповідно до нормативів відрахувань, визначених бюджетним законодавством, і перерахування розподілених коштів за належністю; проводить взаємні розрахунки між державним бюджетом та бюджетами Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя, а також між рівнями місцевих бюджетів у порядку, встановленому законодавством; веде базу даних про зведену мережу розпорядників і одержувачів бюджетних коштів, розподіл показників зведених кошторисів та зведених планів асигнувань у розрізі розпорядників і одержувачів бюджетних коштів; подає розпорядникам і одержувачам бюджетних коштів витяг з розпису державного бюджету та зміни до нього; веде бухгалтерський облік операцій з виконання державного та місцевих бюджетів, складає звітність про виконання державного, місцевих і зведеного бюджетів, та подає звітність органам законодавчої і виконавчої влади у обсязі та у строки, визначені бюджетним законодавством; здійснює за дорученням Міністерства фінансів України погашення та обслуговування державного боргу в національній та іноземній валюті; у випадках, передбачених Бюджетним кодексом України та іншими актами законодавства, видає за погодженням з Міністром фінансів нормативно-правові акти з питань, що належать до його компетенції; забезпечує функціонування багаторівневої інформаційно-обчислювальної системи, внутрішньої платіжної системи, вживає заходів до захисту інформації; надає консультаційну допомогу учасникам бюджетного процесу з питань, що належать до його компетенції; розробляє пропозиції щодо вдосконалення законодавства і вносить їх на розгляд дорученням Міністерства фінансів України; виконує інші функції, що випливають з покладених на нього завдань.

Державне казначейство України, здійснюючи фінансову діяльність, має право: відкривати поточні рахунки в іноземній валюті та рахунки для виплат готівкою в Національному банку та інших банках; розміщувати в банках тимчасово вільні кошти, що ним обліковуються, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів

— 59 —

України; залучати працівників інших державних органів, спеціалістів і фахівців-експертів для розгляду питань, що належать до його компетенції; надавати послуги (у тому числі платні), пов'язані з обслуговуванням бюджетних коштів, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України; одержувати в установленому порядку від центральних і місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, розпорядників та одержувачів бюджетних коштів, підприємств, установ, організацій і банків пояснення, довідки, інформацію, необхідні для виконання покладених на нього завдань; здійснювати в межах своїх повноважень співробітництво з міжнародними фінансовими організаціями, з казначействами інших країн, вивчати досвід роботи з організації їх діяльності та готувати пропозиції щодо його впровадження в Україні.²⁷

Повноваження органів Державної контрольно-ревізійної служби України у сфері фінансової діяльності урегульовані Бюджетним кодексом України від 21 червня 2001 р. (ст. 113)²⁸, Законом України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні» від 26 січня 1993 р.²⁹ та Положенням про Головне контрольно-ревізійне управління України, затвердженим Указом Президента України від 28 листопада 2000 р. № 1265/2000.³⁰

Діяльність органів Державної контрольно-ревізійної служби відповідно до Указу Президента України «Питання Міністерства фінансів України» від 20 квітня 2005 року № 676/2005 спрямовується і координується міністром фінансів України.³¹

Державна контрольно-ревізійна служба складається з Головного контрольно-ревізійного управління України, контрольно-ревізійних управлінь в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві

²⁷ Питання Державного казначейства: Постанова Кабінету Міністрів України від
21 грудня 2005 року № 1232 // Офіційний вісник України. - 2005. - № 52. - Ст. 3275.

²⁸ Бюджетний кодекс України від 21 червня 2001 року № 2542-Ш // Відомості
Верховної Ради України. - 2001. - № 37-38. - Ст. 189.

²⁴ Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні: Закон України від 26 січня 1993 року № 2939-ХІІ // Відомості Верховної Ради України. - 1993. - № 13. Ст. ПО.

³⁰ Про Положення про Головне контрольно-ревізійне управління України: Указ
Президента України від 28 листопада 2000 року № 1265/2000 // Офіційний вісник
України. - 2000. - № 48. - Ст. 2080.

³¹ Питання Міністерства фінансів України: Указ Президента України від 20 квітня
2005 року №676/2005 // Офіційний вісник України. - 2005. - № 16. - Ст. 825.

— 60-

та Севастополі, контрольно-ревізійних підрозділів (відділів, груп) у районах, містах і районах у містах.

Головним завданням державної контрольно-ревізійної служби є: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів,необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяття зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності в міністерствах та інших органах виконавчої влади, в державних фондах, у підконтрольних установах - бюджетних установах, у суб'єктів господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах і в організаціях, які отримують (отримували в періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів та державних фондів або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно, виконанням місцевих бюджетів, розроблення пропозицій щодо усунення виявлених недоліків і порушень та запобігання їм у подальшому (детальніше контрольні повноваження органів державної контрольно-ревізійної служби розглянуті у главі 9 «Органи фінансового контролю в Україні»).

Головне контрольно-ревізійне управління України, контрольно-ревізійні управління в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі відповідно до ст. 8 Закону України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні» виконують такі функції:

1) організують роботу контрольно-ревізійних підрозділів в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі по проведенню державного фінансового контролю, узагальнюють наслідки державного фінансового контролю і у випадках, передбачених законодавством, повідомляють про них органам законодавчої та виконавчої влади;

2) розробляють нормативно-правові акти та методичні документи з питань своєї діяльності;

3) здійснюють методичне керівництво і контроль за діяльністю підпорядкованих контрольно-ревізійних підрозділів, узагаль­нюють досвід проведення державного фінансового контролю і поширюють його серед контрольно-ревізійних служб, розробляють пропозиції щодо удосконалення державного фінансового контролю.

Статус органів Державної податкової служби в Україні, їх функції та правові основи діяльності визначені Законом України

— 61 —

«Про державну податкову службу в Україні» від 4 грудня 1990 р. До системи органів державної податкової служби належать: Державна податкова адміністрація України, державні податкові адміністрації в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, державні податкові інспекції в районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах. У складі органів державної податкової служби знаходяться відповідні спеціальні підрозділи по боротьбі з податковими правопорушеннями.¹²

Відповідно до Указу Президента України «Питання Міністерства фінансів України» № 676/2005 від 20 квітня 2005 року запроваджено спрямування і координацію Міністром фінансів України діяльності Державної податкової адміністрації України.³³

Державна податкова адміністрація України відповідно до Положення про неї, затвердженого Указом Президента України від 13 липня 2000 року № 886/2000, здійснює такі функції:

1) видає у випадках, передбачених законом, нормативно-правові акти і методичні рекомендації з питань оподаткування;

2) затверджує форми податкових розрахунків, звітів, декларацій та інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків, інших платежів, декларацій про валютні цінності, зразок картки фізичної особи - платника податків та інших обов'язкових платежів, форму повідомлення про відкриття або закриття юридичними та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності банківських рахунків, а також форми звітів про роботу, проведену органами державної податкової служби;

3) роз'яснює через засоби масової інформації порядок застосування законодавчих та інших нормативно-правових актів про податки, інші платежі та організовує виконання цієї роботи органами державної податкової служби;

4) здійснює заходи щодо добору, розстановки, професійної підготовки та перепідготовки кадрів для органів державної податкової служби;

5) подає органам державної податкової служби методичну і практичну допомогу в організації роботи, проводить обстеження та перевірки її стану;

6) організовує роботу по створенню інформаційної системи автоматизованих робочих місць та інших засобів автоматизації та комп'ютеризації робіт органів державної податкової служби;

7) вносить пропозиції та розробляє проекти міжнародних договорів стосовно оподаткування, виконує в межах, визначених законодавством, міжнародні договори з питань оподаткування;

8) надає фізичним особам - платникам податків та інших обов'язкових платежів ідентифікаційні номери і направляє до державної податкової інспекції за місцем проживання фізичної особи або за місцем отримання нею доходів чи за місцезнаходженням об'єкта оподаткування картку з ідентифікаційним номером та веде Єдиний банк даних про платників податків - юридичних осіб;

9) прогнозує, аналізує надходження податків, інших плате­жів, джерела податкових надходжень, вивчає вплив макроекономічних показників і податкового законодавства на надходження податків, інших платежів, розробляє пропозиції щодо їх збільшення та зменшення втрат бюджету;

10) забезпечує виготовлення марок акцизного збору, їх зберігання, продаж та організовує роботу, пов'язану із здійсненням контролю за наявністю цих марок на пляшках (упаковках) алкогольних напоїв і на пачках (упаковках) тютюнових виробів під час їх транспортування, зберігання і реалізації;

11) вносить в установленому порядку пропозиції щодо вдоско­налення податкового законодавства.³⁴

Подібні повноваження на відповідному територіальному рівні виконують державні податкові адміністрації в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, державні податкові інспекції в районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах.

³² Про державну податкову службу в Україні: Закон України від 4 грудня 1990
року № 509-ХІІ // Відомості Верховної Ради України. - 1991. - № 6. - Ст. 37.

³³ Питання Міністерства фінансів України: Указ Президента України від 20 квітня
2005 року №676 /2005 // Офіційний вісник України. - 2005. - № 16. - Ст. 825.

— 62 —

³⁴ Про затвердження Положення про Державну податкову адміністрацію України: Указ Президента України від 13 липня 2000 року № 886/2000 // Офі-ційний вісник України. - 2000. - № 29. - Ст. 1200.

— 63 —

Фінансову діяльність здійснюють також Національний банк

України та його територіальні відділення. Національний банк України є центральним банком України, особливим центральним органом державного управління, юридичний статус, завдання, функції, повноваження і принципи організації якого регулюються Законом України «Про Національний банк України» від 20 травня 1999 р.

Відповідно до статті 99 Конституції України основною функцією Національного банку України є забезпечення стабільності грошової одиниці України. На виконання своєї основної функції Національний банк сприяє дотриманню стабільності банківської системи, а також, у межах своїх повноважень, - цінової стабільності.

Національний банк виконує і інші функції, а саме:

1) відповідно до розроблених Радою Національного банку України Основних засад грошово-кредитної політики визначає та проводить грошово-кредитну політику;

2) монопольно здійснює емісію національної валюти України та організує її обіг;

3) виступає кредитором останньої інстанції для банків і організує систему рефінансування;

4) встановлює для банків правила проведення банківських операцій, бухгалтерського обліку і звітності, захисту інформації, коштів та майна;

5) організовує створення та методологічно забезпечує систему грошово-кредитної і банківської статистичної інформації та статистики платіжного балансу;

6) визначає систему, порядок і форми платежів, у тому числі між банками;

7) визначає напрями розвитку сучасних електронних банківських технологій, створює, координує та контролює створення електронних платіжних засобів, платіжних систем, автоматизації банківської діяльності та засобів захисту банківської інформації;

8) здійснює банківське регулювання та нагляд;

9) веде Державний реєстр банків, здійснює ліцензування банківсь­кої діяльності та операцій у передбачених законами випадках;

10) веде офіційний реєстр ідентифікаційних номерів емітентів платіжних карток внутрішньодержавних платіжних систем;

11) здійснює сертифікацію аудиторів, які проводитимуть аудитор­ську перевірку банків, тимчасових адміністраторів та ліквідаторів банку;

— 64 —

12) складає платіжний баланс, здійснює його аналіз та про­гнозування;

13) представляє інтереси України в центральних банках інших держав, міжнародних банках та інших кредитних установах, де співробітництво здійснюється на рівні центральних банків;

14) здійснює відповідно до визначених спеціальним законом пов­новажень валютне регулювання, визначає порядок здійснення операцій в іноземній валюті, організовує і здійснює валютний контроль за банками та іншими фінансовими установами, які отримали ліцензію Національного банку на здійснення валютних операцій;

15) забезпечує накопичення та зберігання золотовалютних резервів та здійснення операцій з ними та банківськими металами;

16) аналізує стан грошово-кредитних, фінансових, цінових та валютних відносин;

17) організує інкасацію та перевезення банкнот і монет та інших цінностей, видає ліцензії на право інкасації та перевезення банкнот і монет та інших цінностей;

18) реалізує державну політику з питань захисту державних секретів у системі Національного банку;

19) бере участь у підготовці кадрів для банківської системи України;

20) визначає особливості функціонування банківської системи України в разі введення воєнного стану чи особливого періоду, здійснює мобілізаційну підготовку системи Національного банку;

21) вносить у встановленному порядку пропозиції щодо законо­давчого врегулювання питань, спрямованих на виконання функцій Національного банку України;

22) здійснює методологічне забезпечення з питань зберігання, захисту, використання та розкриття інформації, що становить банківську таємницю;

23) здійснює інші функції у фінансово-кредитній сфері в межах своєї компетенції, визначеної законом.

Щорічно Національний банк України інформує Верховну Раду України про напрями грошово-кредитної та валютної політики, розробленої Національним банком на наступний рік і на більш тривалий період.

Національний банк України встановлює банкам норматив обов'язкового резервування коштів та порядок визначення облікової

— 65 —

ставки та інших процентних ставок за своїми операціями (ст. 26, 27), забезпечує управління золотовалютними резервами держави (ст. 28), регулює імпорт та експорт капіталу (ст. ЗО).³⁵

Повноваження Державної митної служби України у фінансовій сфері визначені у Митному кодексі України від 11 липня 2002 року та у Положенні про неї, затвердженому Указом Президента України «Питання Державної митної служби України» від 24 серпня 2000 року№ 1022/2000.

Державна митна служба України відповідно до ст. 13 Митного кодексу України є спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи, який спрямовує, координує та контролює діяльність митних органів, спеціалізованих митних установ та організацій щодо виконання законодавства України з питань митної справи, в межах своїх повноважень видає накази, організовує та контролює їх виконання.³⁶ Цей орган із спеціальним статусом забезпечує реалізацію державної політики у сфері митної справи.

Відповідно до Указу Президента України «Питання Міністерства фінансів України» № 676/2005 від 20 квітня 2005 року запроваджено спрямування і координацію Міністром фінансів України діяльності Державної митної служби України.³⁷

Державна митна службаУкраїни узагальнює практику застосування законодавства з питань, що належать до її компетенції, розробляє пропозиції про вдосконалення законодавства та в установленому порядку вносить їх на розгляд Президентові України, Кабінету Міністрів України. У межах своїх повноважень Державна митна служба України організовує виконання актів законодавства, здійснює систематичний контроль за їх реалізацією.

Основними завданнями Державної митної служби України є:

1) забезпечення реалізації державної політики у сфері митної справи;

2) захист економічних інтересів України;

■^,s Про Національний банк України: Закон України від 20 травня 1999 року № 679-XIV // Відомості Верховної Ради України. - 1999. - № 29. - Ст. 238.

⁵⁶ Митний кодекс України від 11 липня 2002 року № 92-IV // Відомості Верхов­ної Ради України. - 2002. - № 38-39. - Ст. 288.

³⁷ Питання Міністерства фінансів України: Указ Президента України від 20 квітня 2005 року №676 /2005 // Офіційний вісник України. - 2005. - № 16. - Ст. 825.

— 66 —

3) використання засобів митно-тарифного та позатарифного регулювання при переміщенні через митний кордон України товарів та інших предметів;

4) здійснення разом з іншими уповноваженими центральними органами виконавчої влади заходів щодо захисту інтересів споживачів товарів і дотримання учасниками зовнішньоекономічних зв'язків державних інтересів на зовнішньому ринку;

5) розвиток міжнародного співробітництва у сфері митної справи.

Державна митна служба України відповідно до покладених на неї завдань:

- організовує та контролює діяльність митних органів;

- забезпечує своєчасне і повне внесення до державного бюджету коштів від податків, зборів (обов'язкових платежів), справляння яких згідно із законодавством покладено на митні органи;

- вживає разом з іншими органами виконавчої влади заходи, спрямовані на недопущення незаконного вивезення за кордон цінностей, що становлять культурне або історичне надбання українського народу;

- розробляє та здійснює самостійно або у взаємодії з іншими органами виконавчої влади заходи щодо запобігання контрабанді, порушенню митних правил та їх припинення;

- організовує та контролює відповідно до законодавства проведення митними органами дізнання у справах про контрабанду та здійснення ними провадження у справах про порушення митних правил;

- веде митну статистику;

- веде разом з іншими уповноваженими органами виконавчої влади Українську класифікацію товарів зовнішньоекономічної діяльності;

- створює, реорганізовує та ліквідовує в установленому порядку регіональні митниці, митниці, спеціалізовані митні управління та організації, установи і навчальні заклади;

- організовує реконструкцію та спорудження пунктів пропуску через державний кордон України для автомобільного сполучення;

- виконує інші функції, що випливають з покладених на неї за­вдань.

— 67 —

Під час виконання покладених на неї завдань Державна митна служба взаємодіє з іншими центральними та місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, а також з відповідними органами іноземних держав. Вона здійснює свої повноваження безпосередньо та через регіональні митниці, митниці, спеціалізовані митні управління та організації.

Державна митна служба України в межах своїх повноважень на основі та на виконання актів законодавства видає накази, організовує і контролює їх виконання, а в разі потреби - спільні акти разом з іншими центральними та місцевими органами виконавчої влади, які у випадках, передбачених законодавством, є обов'язковими для виконання центральними та місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями всіх форм власності, а також громадянами.³⁸

На підставі постанови Кабінету Міністрів України від 28 квітня 2000 р. №732 «Про утворення Державної пробірної служби та казенних підприємств пробірного контролю» у складі Міністерства фінансів України було утворено Державну пробірну службу як урядовий орган державного управління та затверджено Положення про неї.

Відповідно до Положення Державна пробірна служба:

- бере участь у межах своєї компетенції в реалізації державної політики у сфері державного пробірного контролю за якістю дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, виробів з них та матеріалів, що містять дорогоцінні метали, і за здійсненням операцій із зазначеними цінностями;

- здійснює в установленому порядку управління сферою державного пробірного контролю, зокрема в межах, визначених Міністерством фінансів України, управління майном підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління Міністерства фінансів України;

- виконує контрольно-наглядові функції у сфері державного пробірного контролю, а також регулятивні та дозвільно-реєстраційні функції щодо фізичних та юридичних осіб;

- забезпечує у межах своїх повноважень співробітництво з Європейською асоціацією пробірних палат і Постійним

³⁸ Питання Державної митної служби України: Указ Президента України від 24 серпня 2000 року №1022/2000 // Офіційний вісник України. - 2000. - № 35. - Ст. 1477.

— 68 —

комітетом Міжнародної конвенції з контролю та клеймування виробів з дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння;

- узагальнює практику застосування законодавства у сфері дер­жавного пробірного контролю, розробляє пропозиції щодо його вдосконалення і вносить їх на розгляд міністра фінансів України;

- розробляє нормативно-методичні та інструктивні документи з питань державного пробірного контролю;

- виконує інші функції, що випливають з покладених на неї завдань.

Державна пробірна служба може видавати накази організаційно-розпорядчого характеру.

Керівництво діяльністю Державної пробірної служби здійснює її Голова, який несе персональну відповідальність перед Кабінетом Міністрів України і Міністром фінансів України за виконання покладених на неї завдань.

Державна пробірна служба для реалізації покладених на неї за­вдань може мати свої територіальні представництва у межах граничної чисельності її працівників.

Цей орган утримується за рахунок державного бюджету в межах коштів, передбачених на утримання Міністерства фінансів України.³⁹

Останнім часом були створені нові органи, які здійснюють фінан­сову діяльність в Україні: Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України та Державний департамент (комітет) фінансового моніторингу України.

Відповідно до п. 15 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» від 12 липня 2001 року⁴⁰ та Указу Президента України «Про Державну комісію з регулювання ринків фінансових послуг України» від 11 грудня 2002 року⁴¹ № 1153/2002 було утворено

³⁹ Про утворення Державної пробірної служби та казенних підприємств пробі­
рного контролю: Постанова Кабінету Міністрів України від 28 квітня 2000 року №
732 // Офіційний вісник України. - 2000. - № 18. - Ст. 744.

⁴⁰ Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг:
Закон України від 12 липня 2001 року № 2664-ІИ // Відомості Верховної Ради України.
-2002.-№ 1. - Ст. 1.

⁴¹ Про Державну комісію з регулювання ринків фінансових послуг України:
Указ Президента України від 11 грудня 2002 року № 1153/2002 // Офіційний вісник
України. - 2002. - № 50. - Ст. 2252.

— 69 —

Державну комісію з регулювання ринків фінансових послуг України як спеціально уповноважений орган виконавчої влади у сфері регулювання ринків фінансових послуг. Діє відповідно до Положення, затвердженого Указом Президента України від 4 квітня 2003 року №292/2003.

Основними завданнями Комісії у межах її повноважень є: прове­дення єдиної та ефективної державної політики у сфері надання фінансових послуг; розроблення і реалізація стратегії розвитку ринків фінансових послуг; запровадження міжнародно визнаних правил розвитку ринків фінансових послуг; сприяння інтеграції в європейський та світовий ринки фінансових послуг. Комісія відповідно до покладених на неї завдань та у межах своєї компетенції: бере участь у формуванні Програми діяльності Кабінету Міністрів України та забезпечує її реалізацію; бере участь у розробленні проектів Державної програми економічного та соціального розвитку України, Закону про Державний бюджет України на відповідний рік; здійснює реєстрацію фінансових установ та веде Державний реєстр фінансових установ; здійснює реєстрацію та веде реєстр саморегулівних організацій; визначає порядок формування статутного фонду страховика цінними паперами, що випускаються державою, за їх номінальною вартістю; затверджує положення про централізовані страхові резервні фонди; установлює обсяги страхових зобов'язань залежно від видів договорів страхування життя, а також мінімальні строки дії договорів страхування життя; визначає порядок та умови ведення персоніфікованого (індивідуального) обліку договорів страхування життя; установлює за погодженням з Національним банком України розміри кредитів, порядок та умови їх видачі страхувальникам, які уклали договори страхування життя; виконує інші функції відповідно до покладених на неї завдань згідно із законодавством.⁴²

Державний комітет фінансового моніторингу України, утворе­ний відповідно до Указу Президента України «Про Державний комітет фінансового моніторингу України» від 28 вересня 2004 року № 1144/2004⁴³ на базі Державного департаменту фінансового

⁴² Про Положення про Державну комісію з регулювання ринків фінансових послуг
України: Указ Президента України від 4 квітня 2003 року № 292/2003 // Офіційний
вісник України. - 2003. - № 15. - Ст. 650.

⁴³ Про Державний комітет фінансового моніторингу України": Указ Президента
України від 28 вересня 2004 року № 1144/2004 // Офіційний вісник Украї-ни. - 2004.
-№39.-Ст. 2582

— 70 —

моніторингу, є його правонаступником. Держфінмоніторинг України є центральним органом виконавчої влади із спеціальним статусом, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України. Повноваження визначені у Положенні, затвердженому Указом Президента України від 24 грудня 2004 року № 1527/2004 «Про Положення про Державний комітет фінансового моніторингу України». Основними завданнями Держфінмоніторингу України є: участь у реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, і фінансуванню тероризму; налагодження співробітництва, взаємодії та інформаційного обміну з органами державної влади, компетентними органами іноземних держав та міжнародними організаціями у зазначеній сфері; забезпечення в установленому порядку представництва України в міжнародних організаціях з питань запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, і фінансуванню тероризму.

Держфінмоніторинг України відповідно до покладених на ньо­го завдань: розробляє комплексні програми запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, і фінансуванню тероризму; бере участь у розробленні проекту Про­грами діяльності Кабінету Міністрів України та її реалізації; спів­працює з центральними органами виконавчої влади та іншими дер­жавними органами, які відповідно до законодавства виконують функції регулювання і нагляду за діяльністю суб'єктів первинного фінансового моніторингу, а також іншими державними органами з питань запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, і фінансуванню тероризму; вносить пропозиції щодо розроблення законодавчих актів, бере в установле­ному порядку участь у підготовці інших нормативно-правових актів з питань запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, і фінансуванню тероризму; розроб­ляє та подає в установленому порядку пропозиції щодо вдоскона­лення законодавства у цій сфері; погоджує проекти нормативно-правових актів центральних органів виконавчої влади та інших державних органів, які відповідно до закону виконують функції регу­лювання і нагляду за діяльністю суб'єктів первинного фінансового моніторингу, з питань запобігання та протидії легалізації (відмиван­ню) доходів,- одержаних злочинним шляхом, і фінансуванню терори­зму; надає роз'яснення щодо прийнятих Держфінмоніторингом

— 71 —

України нормативно-правових актів; бере участь у міжнародному співробітництві з питань запобігання та протидії легалізації (відми­ванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, і фінансуванню тероризму, вивчає, узагальнює та поширює світовий досвід з цих питань; бере участь за дорученням Кабінету Міністрів України у підготовці міжнародних договорів України з питань запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, і фінансуванню тероризму, забезпечує їх реалізацію; вико­нує інші функції, що випливають з покладених на нього завдань.

Держфінмоніторинг України у межах своїх повноважень має право залучати до розгляду питань, що належать до його компетенції, спеціалістів державних органів, підприємств, установ та організацій (за погодженням з їх керівниками).

Держфінмоніторинг України здійснює реалізацію покладених на нього завдань у регіонах через утворені ним відповідні структурні підрозділи. Під час виконання покладених на нього завдань взаємодіє з іншими центральними та місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, об'єднаннями громадян, а також з компетентними органами іноземних держав та міжнародними організаціями. Держфінмоніторинг України в межах своїх повноважень на основі та на виконання актів законодавства видає накази, організовує і контролює їх виконання, а також у разі потреби видає разом з іншими органами державної влади спільні акти.

Держфінмоніторинг України очолює Голова, який призначається за поданням Прем'єр-міністра України на посаду строком на сім років та несе персональну відповідальність перед Президентом України і Кабі­нетом Міністрів України за виконання покладених на Держфінмоніто­ринг України завдань і здійснення ним своїх функцій.

Гранична чисельність працівників Держфінмоніторингу України затверджується Кабінетом Міністрів України. Штатний розпис і кошторис видатків Держфінмоніторингу України затверджує його Голова за погодженням з Міністерством фінансів України. Структуру Держфінмоніторингу України затверджує його Голова за погодженням з Кабінетом Міністрів України».⁴⁴

⁴⁴ Про Положення про Державний комітет фінансового моніторингу України: Указ Президента України від 24 грудня 2004 року № 1527/2004 // Офіційний вісник України. - 2004. - № 52. - Ст. 3455.

— 72 —

Особливими повноваженнями наділена Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку - державний орган, який здійснює регулювання ринку цінних паперів та контроль за діяльністю його учасників. Утворена відповідно до Указу Президента України «Про Державну комісію з цінних паперів та фондового ринку» від 12 червня 1995 року № 446/95.⁴⁵ Підпорядкована Президенту України і підзвітна Верховній Раді України. Комісія має територіальні управління в Автономній Республіці Крим, Києві та Севастополі, областях і територіальні відділення у містах обласного значення. Діє на підставі положення, затвердженого Указом Президента України «Про Державну комісію з цінних паперів та фондового ринку» від 14 листопада 1997 року № 142/97.^4б Повноваження Комісії також визначено в указах Президента України: «Про додаткові заходи щодо вдосконалення діяльності Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку» від 25 вересня 2002 року № 861/2002;⁴⁷ «Питання Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку» від 15 грудня 2004 року № 1488/2004.⁴⁸

Відповідно до Закону України «Про державне регулювання рин­ку цінних паперів в Україні» від ЗО жовтня 1996 року Комісія встанов­лює вимоги щодо випуску (емісії) і обігу цінних паперів та їх похід­них, інформації про випуск та розміщення цінних паперів, а також встановлює порядок реєстрації випуску цінних паперів та інформації про їх випуск; встановлює за погодженням з Національним банком України додаткові вимоги щодо випуску цінних паперів банками; встановлює стандарти випуску (емісії) цінних паперів, інформації про випуск цінних паперів, що пропонуються для відкритого продажу, і порядок реєстрації випуску цінних паперів та інформації про їх ви­пуск; видає дозволи на обіг цінних паперів українських емітентів за

⁴⁵ Про Державну комісію з цінних паперів та фондового ринку: Указ Президента
України від 12 червня 1995 року № 446/95 // Урядовий кур'єр. - 1995. - 20 червня.

⁴⁶ Про Державну комісію з цінних паперів та фондового ринку: Указ Президента
України від 14 листопада 1997 року № 142/97 // Урядовий кур'єр. - 1997. - 20
лютого.

⁴⁷ Про додаткові заходи щодо вдосконалення діяльності Державної комісії з
цінних паперів та фондового ринку: Указ Президента України від 25 вересня 2002
року № 861/2002 // Офіційний вісник України. - 2002. - №. - Ст..

^4S Питання Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку: Указ Пре­зидента України від 15 грудня 2004 року № 1488/2004 // Офіційний вісник України. 2004.-№50.-Ст. 3265.

— 73 —

до його статуту. Виконавча дирекція Фонду є виконавчим органом його правління, який забезпечує виконання рішень правління Фонду та дотримання законодавства України про страхування на випадок безробіття, діє від імені Фонду та підзвітна йому в межах та порядку, передбачених статутом Фонду. Виконавча дирекція Фонду та її робочі органи:

1) ведуть реєстр платників страхових внесків;

2) провадять збір страхових внесків;

3) здійснюють оперативне розпорядження фінансовими ресур­сами Фонду в межах затвердженого бюджету;

4) виплачують забезпечення та надають соціальні послуги;

5) контролюють правильність нарахування, своєчасність сплати страхових внесків, а також витрат за страхуванням на випадок безробіття;

6) представляють інтереси Фонду в судових та інших органах;

7) представляють Фонд у взаємовідносинах з органами державної влади та органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями, об'єднаннями громадян з питань соціального захисту, а також з органами соціального страхування на випадок безробіття зарубіжних країн, міжнародними організаціями, діяльність яких пов'язана із захистом соціальних прав людини;

8) готують та подають на розгляд правління Фонду: пропозиції щодо вдосконалення законодавства про обов'язкове соціальне страхування на випадок безробіття; пропозиції щодо розміру страхових внесків на наступний рік; проект бюджету та звіт про виконання бюджету Фонду; пропозиції щодо розміру резерву коштів Фонду; звіт про діяльність.

Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України - цільовий централізований страховий фонд, що діє відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23 вересня 1999 року⁵³ та

'³ Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності: Закон України від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV // Відомості Верховної Ради України. - 1999. - № 46-47. - Ст. 403.

— 76 —

на підставі статуту, який затверджується його правлінням. Управління Фондом здійснюється на паритетній основі державою, представниками застрахованих осіб і роботодавців. Безпосереднє управління Фондом здійснюють його правління та виконавча дирекція. Правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків: спрямовує і контролює діяльність виконавчої дирекції Фонду та її робочих органів; щорічно, а також у разі потреби заслуховує звіти директора виконавчої дирекції Фонду про її діяльність; створює на паритетних засадах для розв'язання найбільш важливих завдань Фонду постійні та тимчасові комісії з питань профілактики нещасних випадків, виконання бюджету, призначення пенсій тощо; щорічно готує та подає у встановленому порядку пропозиції щодо галузевих тарифів внесків на соціальне страхування від нещасних випадків; затверджує статут Фонду, зміни до нього; регламент роботи правління Фонду; річні бюджети Фонду та звіти про їх виконання, порядок використання коштів бюджету та коштів резерву Фонду; Положення про виконавчу дирекцію Фонду та її структуру; чисельність виконавчої дирекції Фонду; річні програми робіт та звіти про їх виконання; створює резерв коштів для забезпечення виконання завдань страхування від нещасного випадку; виконує інші функції, передбачені статутом Фонду. Фонд забезпечує фінансування заходів, передбачених національною, галузевими, регіональними програмами поліпшення стану безпеки, умов праці та виробничого середовища, планами наукових досліджень з охорони праці та медицини, а також інших профілактичних заходів відповідно до завдань страхування від нещасних випадків.

Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності - цільовий позабюджетний страховий фонд, який здійснює керівництво та управління загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, провадить збір і акумуляцію страхових внесків та інших коштів, призначених для фінансування матеріального забезпечення та соціальних послуг, та забезпечує їх надання, а також здійснює контроль за використанням цих коштів. Законом України «Про загальнообов'язкове державне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» від 18 січня 2001 року визначено, що управління Фондом здійснюють правління та виконавча дирекція Фонду. В Автономній Республіці Крим, областях і в містах Києві та Севастополі безпосереднє

— 77 —

межами України; здійснює реєстрацію їх випуску та інформації про випуск; встановлює вимоги щодо допуску цінних паперів іноземних емітентів та обігу їх на території України; реєструє правила функціо­нування організаційно оформлених ринків цінних паперів; встанов­лює вимоги та умови їх відкритого продажу (розміщення) на території України; встановлює порядок і видає дозволи на здійснення діяльнос­ті по випуску та обігу цінних паперів, на депозитарну, реєстраційну, розрахунково-клірингову діяльність з цінними паперами та інші передбачені законодавством ліцензії на здійснення окремих видів професійної діяльності на ринку цінних паперів, а також анулює ці ліцензії у разі порушення вимог законодавства; встановлює порядок складання звітності учасників ринку цінних паперів; визначає за пого­дженням з Національним банком України особливості отримання ба­нками ліцензії на депозитарну та розрахунково-клірингову діяльність; визначає за погодженням з Міністерством фінансів України та Націо­нальним банком України особливості ведення обліку операцій з цін­ними паперами; встановлює порядок і здійснює державну реєстрацію фондових бірж та позабіржових торгово-інформаційних систем; за­безпечує створення інформаційної бази даних про ринок цінних папе­рів відповідно до чинного законодавства; бере участь у розробці та вносить на розгляд у встановленому порядку проекти актів законодав­ства, що регулюють питання розвитку фондового ринку України; встановлює порядок здійснення професійної діяльності на ринку цінних паперів іноземними юридичними особами та підприємствами з іноземними інвестиціями тощо.⁴⁹

Управління коштами пенсійного забезпечення, соціального стра­хування, зайнятості населення, соціального захисту інвалідів здійсню­ють органи управління Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування, Фонду соціального захисту інвалідів.

З метою управління коштами соціального страхування були ство-рені цільові централізовані страхові фонди: Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття; Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України; Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.

⁴⁹ Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні: Закон України від ЗО жовтня 1996 року № 448/96-ВР // Відомості Верховної Ради України. - 1996. - № 51,-Ст. 292.

— 74 —

Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробни­цтві та професійних захворювань України, Фонд соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності є правонаступниками Фонду соціального страхування України, а Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття - Державного фонду сприяння зайнятості населення.

Фонд загальнообов'язкового державного соціального страху­вання України на випадок безробіття, створений для управління коштами страхування на випадок безробіття, провадження збору та акумуляції страхових внесків, контролю за використанням коштів, ви­плати забезпечення та надання соціальних послуг.

Діяльність Фонду регулюється Основами законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 14 січня 1998 року,⁵⁰ Законами України «Про зайнятість населення» від 1 березня 1991 року,⁵¹ «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 2 березня 2000 року⁵² та статутом Фонду, який затверджується його правлінням. Управління Фондом здійснюють правління та виконавча дирекція Фонду. Правління Фонду спрямовує та контролює діяльність виконавчої дирекції Фонду та її робочих органів, визначає перспективні та поточні завдання Фонду; затверджує документи, що регламентують внутрішню діяльність Фонду; затверджує бюджет Фонду на поточний рік після встановлення Верховною Радою України розміру страхових внесків та звіт про його виконання; затверджує порядок використання коштів з окремих видатків бюджету Фонду; вирішує поточні питання щодо формування та використання резерву коштів Фонду; вносить до Кабінету Міністрів України пропозиції про розмір страхових внесків для подання в установленому порядку Верховній Раді України на затвердження; вирішує інші питання діяльності Фонду відповідно

⁵⁰ Основи законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне
страхування: Закон України від 14 січня 1998 року № 16/98-ВР// Відомості Верховної
Ради України. - 1998. - № 23. - Ст. 121.

⁵¹ Про зайнятість населення: Закон України від 1 березня 1991 року № 803-ХІІ //
Відомості Верховної Ради України. - 1991. - № 14. - Ст. 170.

⁵² Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безро­
біття: Закон України від 2 березня 2000 року № 1533-Ш // Відомості Верховної Ради
України. - 2000. - № 22. - Ст. 171.

— 75 —

управління здійснюють правління та виконавча дирекція відповідних відділень Фонду. Правління Фонду:

1) визначає поточні та перспективні завдання Фонду;

2) затверджує документи, що регламентують внутрішню діяльність Фонду;

3) подає на розгляд Кабінету Міністрів України пропозиції щодо визначення розміру внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням;

4) визначає за погодженням із Національним банком України порядок надходження та обліку коштів Фонду;

5) розглядає та затверджує річний бюджет Фонду, звіт про його виконання;

6) визначає порядок фінансування та умови надання путівок на санаторно-курортне лікування та оздоровлення в спеціальних оздоровчих закладах (у тому числі дитячих);

7) вирішує питання щодо формування та використання резерву коштів для забезпечення фінансової стабільності Фонду в сумі, необхідній для фінансування матеріального забезпечення в розрахунку на місяць;

8) спрямовує та контролює діяльність виконавчої дирекції Фонду, правлінь і виконавчих дирекцій відділень Фонду;

9) представляє Фонд у взаємовідносинах з органами державної

влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями, об'єднаннями громадян з питань соціального захисту громадян, а також з органами соціального страхування зарубіжних країн, міжнародними організаціями, діяльність яких пов'язана із захистом соціальних прав людини;

10) затверджує положення про правління відділення Фонду;

11) здійснює інші функції, передбачені статутом Фонду. Виконавча дирекція Фонду:

1) забезпечує збір та акумуляцію внесків на загально-обов 'язкове державне соціальне страхування у зв' язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням;

2) здійснює оперативне розпорядження страховими коштами Фонду в межах затвердженого бюджету Фонду;

— 78 —

3) здійснює матеріальне забезпечення та надає соціальні послуги;

4) представляє інтереси страховика в судових та інших органах;

5) готує та подає на розгляд правління: пропозиції щодо розміру страхових внесків на наступний рік; проект бюджету Фонду та звіт про його виконання; пропозиції щодо розміру резервних коштів;

6) виконує інші функції відповідно до положення про виконавчу дирекцію Фонду.

Фонд щорічно подає Кабінету Міністрів України звіт про виконання бюджету Фонду за минулий рік і оприлюднює його в засобах масової інформації.⁵⁴

Основним завданням Фонду соціального захисту інвалідів - уря­дового органу державного управління у складі Міністерства праці та соціальної політики України є участь у межах своєї компетенції в реалізації державної політики у сфері соціального захисту інвалідів. Діяльність Фонду регулюється законом України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21 березня 1991 p., Положенням про Фонд, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України 26 вересня 2002 року № 1434. Фонд відповідно до покладених на нього завдань:

1) здійснює в установленому порядку заходи щодо соціальної, трудової, фізкультурно-спортивної та професійної реабілітації інвалідів, залучення їх до суспільнокорисної діяльності, аналізує використання коштів на цю мету, розробляє пропозиції щодо потреби в коштах та підвищення ефективності їх використання;

2) здійснює контроль за своєчасним перерахуванням сум штрафних санкцій, що надходять від підприємств, установ та організацій за недодержання ними нормативів робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів;

3) організує збір благодійних внесків підприємств, установ, організацій, трудових колективів і громадян для забезпечення соціального захисту інвалідів;

⁵⁴ Про загальнообов'язкове державне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похован-ням: Закон України від 18 січня 2001 року № 2240-ІН // Офіційний вісник України. - 2001. -№8.-Ст. 311.

— 79 —

4) виконує інші функції відповідно до покладених на нього завдань.

Для реалізації покладених на Фонд завдань утворюються територіальні відділення Фонду в межах граничної чисельності його працівників. Кошторис Фонду затверджується його директором за погодженнямзМіністромпрацітасоціальноїполітикитаМіністерством фінансів України. Фонд утримується за рахунок державного бюджету в межах коштів, передбачених на утримання Міністерства праці та соціальної політики. Місцеві ради мають право утворювати власні фонди соціальної допомоги інвалідам. Порядок і умови витрачання коштів цих фондів визначаються радами з урахуванням пропозицій громадських організацій інвалідів.⁵⁵

Для управління фінансами пенсійного забезпечення створено Пенсійний фонд України - центральний орган виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України. Положення про Пенсійний фонд України затверджене Указом Президента України від 1 березня 2001 року № 121/2001. Основними завданнями Пенсійного фонду відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року та Положення є: участь у формуванні та реалізації державної політики у сфері пенсійного забезпечення та соціального страхування; забезпечення збору та акумулювання коштів, призначених для пенсійного забезпечення, повного і своєчасного фінансування витрат на виплату пенсій та інших соціальних виплат, що здійснюються з Фонду. Пенсійний фонд України відповідно до покладених на нього завдань:

1) бере у межах своєї компетенції участь у розробленні прогнозних показників економічного і соціального розвитку України та проекту Державного бюджету України;

2) планує доходи та видатки Фонду, розробляє проект бюджету Фонду та подає його на затвердження Кабінету Міністрів України, складає звіт про виконання бюджету Фонду;

^м Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні: Закон України від 21 березня 1991 року №875-ХП // Відомості Верховної Ради України. - 1991. - № 21. -Ст. 252; Питання Фонду соціального захисту інвалідів: Постанова Кабінету Міністрів України від 11 липня 2002 року №954 // Офіційний вісник України. - 2002. - № 28. - Ст. 1323; Про затвердження Положення про Фонд соціального захисту інвалідів: Постанова Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2002 року № 1434 // Офіційний вісник України. - 2002. - №39. - Ст. 1818.

— 80 —

3) прогнозує і моделює надходження коштів до бюджету Фонду та ефективний розподіл фінансових ресурсів;

4) розробляє і в установленому порядку подає пропозиції щодо встановлення або зміни ставок збору на обов'язкове державне пенсійне страхування;

5) організовує, координує та контролює роботу органів Пенсійного фонду України;

6) здійснює перерозподіл коштів Фонду між регіонами з метою забезпечення фінансування виплати пенсій, інших виплат, що фінансуються за рахунок його коштів;

7) організовує та забезпечує персоніфікований облік відомостей у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, забезпечує автоматизовану обробку інформації у системі Фонду тощо.

Бюджет Пенсійного фонду України щороку затверджується Кабінетом Міністрів України. Керівництво діяльністю Фонду здійснюється його правлінням. Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку головні управління Фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, та управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах.⁵⁶

Питання для самоконтролю

/. Визначте систему органів, які здійснюють фінансову діяльність в Україні.

2. Визначте зміст основних повноважень Верховної Ради України у сфері фінансової діяльності.

3. Які повноваження комітетів Верховної Ради України у сфері фінансової діяльності?

4. Охарактеризуйте повноваження Президента України у сфері фінансової діяльності.

⁵⁶ Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування: Закон України від 9 липня 2003 року № 1058-IV // Відомості Верховної Ради України. - 2003. № 49-51. -- Ст. 376; Положення про Пенсійний фонд України: Указ Президента України від 1 березня 2001 року № 121/2001 / // Офіційний вісник України. - 2001. - № 9. - Ст. 350.

— 81 —

5. Яку роль відіграє Секретаріат Президента України у здійсненні фінансової діяльності в державі?

6. Визначте зміст основних повноважень Кабінету Міністрів України у сфері фінансової діяльності.

7. Які питання належать до відання Верховної Ради Автономної Республіки Криму сфері фінансової діяльності?

8. Визначте сферу компетенції та повноваження органів місцевого самоврядування щодо фінансової діяльності.

9. У чому відмінність між: власними (самоврядними) та делегованими повноваженнями органів місцевого самоврядування у сфері фінансової діяльності?

10. На які групи поділяють міністерства та інші центральні органи виконавчої влади залежно від участі у фінансовій діяльності?

11. Які основні завдання Міністерства фінансів України у сфері фінансової діяльності?

12. Визначте, які завдання у сфері фінансової діяльності покладені на органи Державного казначейства України.

13. Сформулюйте основні повноваження органів Державної контрольно-ревізійної служби у сфері фінансової діяльності.

14. У чому виявляється особливий правовий статус органів Державної податкової служби у сфері фінансової діяльності?

15. Назвіть основні функції Національного банку України у сфері фінансової діяльності.

16. Визначте повноваження Державної митної служби України у фінансовій сфері.

17. Які завдання покладені на Державну пробірну службу та казенні підприємства пробірного контролю?

18. Охарактеризуйте повноваження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України у сфері фінансової діяльності.

19. Визначте повноваження Державного комітету фінансового моніторингу.

20. Якими особливими повноваженнями наділена Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку у сфері фінансової діяльності?

21. Які завдання покладені на Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття?

— 82 —

22. Визначте повноваження правління та виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.

23. Охарактеризуйте повноваження Фонду соціального страхуван-ня у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності щодо фінансової діяльності.

24. Сформулюйте основні повноваження Фонду соціального захисту інвалідів.

25. Назвіть основні функції Пенсійного фонду України у сфері фінансової діяльності.

Додаткова література:

1. Георгіца А. 3. Фінансові права парламенту: досвід зарубіжних країн / Матеріали Міжнародної наукової конференції «Проблеми фінансового права». - Чернівці, 1996. - Випуск II. - С 69-74.

2. Дмитренко Е. С. Фонд соціального страхування з тимчасової втрати непрацездатності / Юридична енциклопедія: В 6 т. / Редкол.: Ю.С. Шемшученко (відп. ред.) та ін. - К.: «Укр. енцикл.», 2004. - Т 6- Т-Я -С. 293.

3. Дорогих О. М. Організаційно-правові основи діяльності державної контрольно-ревізійної служби України: Автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.07 / Одеська державна юридична академія. - О., 1999. - 20 с

4. Контролирующие органы Украины. Государственная налоговая администрация: Сборник нормативных документов. - X., 2000. - 59 с.

5. Концепція розвитку Міністерства фінансів України // Фінанси України - 1997.-№ З-С 27-41.