Виплата грошової компенсації

З метою виконання рішення Суду в частині виплати грошової компенсації орган, відповідальний за забезпе­чення представництва України в Європейському суді з прав людини та виконання його рішень (далі – Орган представництва)[4], протягом трьох днів від дня отриман­ня повідомлення Суду про набуття його рішенням ста­тусу остаточного:

· надсилає особі (фізичній особі, неурядовій організації, групі осіб), на користь котрої ухвалено рішення Європейського суду з прав людини, повідомлення з роз'ясненням її права подати до державної виконавчої служби заяву про виплату відшкодування, в якій мають бути зазначені рекві­зити банківського рахунку для перерахування ко­штів;

· надсилає до державної виконавчої служби оригінальний текст і переклад резолютивної частини рішення Суду. Державна виконавча служба упродовж трьох днів з дня надходження відповідних документів відкриває виконавче провадження. При цьому неподання особою, на користь якої ухвалено рішення Суду, заяви про ви­плату відшкодування не є перешкодою для вико­нання рішення Суду.

Протягом одного місяця від дня відкриття виконав­чого провадження за рішенням Страсбурзького суду державна виконавча служба надсилає до Державного ка­значейства України постанову про відкриття виконавчо­го провадження та документи, оригінальний текст рі­шення Суду й переклад його резолютивної частини. Протягом десяти днів від дня надходження цих докуме­нтів Державне казначейство України здійснює списання коштів з відповідної бюджетної програми Державного бюджету України на банківський рахунок, вказаний осо­бою, на користь котрої ухвалено відповідне рішення Су­ду. У разі відсутності інформації про банківський раху­нок названої особи або у тому випадку, коли встановити місцеперебування (місцезнаходження) фізичної особи - стягувача у виконавчому провадженні неможливо, а та­кож у разі смерті цієї фізичної особи чи реорганізації або ліквідації юридичної особи-стягувача у виконавчому провадженні сума відшкодування списується на депози­тний рахунок державної виконавчої служби. Підтвер­дження списання, отримане від Державного казначейст­ва України, є для державної виконавчої служби підста­вою для закінчення виконавчого провадження. Після цього протягом трьох днів Державна виконавча служба надсилає постанову про закінчення виконавчого прова­дження та підтвердження списання коштів Органу пред­ставництва.

Загальний термін виплати відшкодування не може перевищувати трьох місяців з моменту набуття рішен­ням Суду статусу остаточного. У разі порушення цього строку на суму відшкодування нараховується пеня, як це зазначено в самому рішенні Суду.

Заходи індивідуального характеру Відповідно до Закону України «Про виконання рі­шень та застосування практики Європейського суду з прав людини» з метою забезпечення відновлення пору­шених прав особи, на користь якої ухвалено рішення Суду, крім виплати відшкодування, вживаються додат­кові заходи індивідуального характеру, а саме:

· поновлюється настільки, наскільки це можливо, попередній юридичний стан, який ця особа (особи) мала (мали) до порушення Конвенції (restitutio in integrum). Це, зокрема, здійснюється шляхом: а) повторного розгляду справи судом, включаючи відновлення провадження у справі; б) повторного розгляду справи адміністративним органом;

· вживаються заходи, передбачені в рішенні Суду про дружнє врегулювання.

Для цього Орган представництва протягом трьох днів від дня одержання повідомлення про набуття рі­шенням Страсбурзького суду статусу остаточного:

· надсилає особі, на користь якої ухвалено рішення Суду, повідомлення з роз'ясненням його права порушити провадження про перегляд справи та/або про його право на відновлення провадження відповідно до чинного законодавства;

· повідомляє органи, які є відповідальними за виконання передбачених у рішенні Суду про дружнє врегулювання додаткових заходів індивідуального характеру, про зміст, порядок і строки виконання цих заходів. До повідомлення додається переклад рішення Суду про дружнє врегулювання. автентичність якого засвідчується Органом представництва.

Контроль за виконанням додаткових заходів індиві­дуального характеру, передбачених у рішенні Суду про дружнє врегулювання, покладається на Орган представ­ництва, який має право отримувати від органів, відпові­дальних за виконання додаткових заходів індивідуаль­ного характеру, передбачених у рішенні Суду про дру­жнє врегулювання, інформацію про хід і наслідки вико­нання таких заходів, а також вносити Прем'єр-міністрові України подання щодо забезпечення виконання додат­кових заходів індивідуального характеру.

Слід зауважити, що вжиття додаткових заходів інди­відуального характеру з метою забезпечення відновлен­ня порушених прав особи (осіб), на користь котрої (кот­рих) ухвалено рішення, у більшості випадків є важливою складовою виконання рішення Страсбурзького суду. У справі «Папаміхалопулос проти Греції» Європейський суд з прав людини підкреслив: «Рішення, в якому Суд визнає порушення прав, покладає державу-відповідача зо­бов'язання припинити порушення прав, здійснити ре­парації за наслідками такого порушення таким чином, щоб, наскільки це можливо, поновити стан, що мав місце до такого порушення».

Не дивлячись на те, що Конвенція не містить поло­жень, що зобов'язують Договірні Сторони передбачати у внутрішньому праві можливості перегляду справ і відно­влення провадження у справі, наявність саме таких мож­ливостей за певних обставин, як засвідчує практика Ко­мітету міністрів зі здійснення контролю за виконанням рішень Суду, є найбільш ефективним, якщо не єдиним, засобом поновлення стану, в якому особа знаходилася до порушення Конвенції (restitutio in integrum).

Водночас. у деяких випадках застосування цих засо­бів не може гарантувати поновлення порушених прав і свобод людини. Так, компетентні національні органи, вирішуючи питання про перегляд справи чи відновлен­ня провадження у справі, безумовно, мають враховувати дію принципу правової певності, оскільки вказані засоби можуть загрожувати нормальному функціонуванню правової системи та викликати певні проблеми для тре­тіх осіб, у тому числі для осіб, які набули права добросо­вісно.

Таким чином, компетентні національні органи по­винні забезпечити перегляд справи або відновлення провадження у справі в тих випадках, коли «захист прав особи та імплементація рішень Суду переважають принципи, які знаходяться в основі доктрини res judicata (принцип недопустимості повторного розгляду вже вирішеної справи), особливо стосовно правової певності, не применшуючи при цьому важливості вказаних принципів». Зокрема, відповідно до Рекомендації Комітету міністрів 19 січня 2000 р. № R(2000)2, мова йде про випадки, коли:

І) потерпілий продовжує зазнавати вплив негати­вних наслідків від рішення національної інстанції, яке не забезпечує справедливої компенсації;

ІІ) рішення Суду дозволяє зробити висновок, що а) оскаржене рішення національної інстанції по су­ті суперечить Конвенції, або b) визнане порушення ґрунтується на процедурних помилках чи пору­шеннях, які мають такий серйозний характер, що здійснюють вплив на результати внутрішньодержавного розгляду.

У пункті «І» визначаються випадки. коли потерпілий продовжує зазнавати вплив несприятливих наслідків від рішення національної інстанції, що не забезпечує спра­ведливої компенсації. Положення вказаного пункту Рекомендації застосовуватимуться, скажімо, до осіб, які на момент виконання рішення все ще відбувають покаран­ня у вигляді позбавлення волі, або у випадках, коли особу було неправомірно позбавлено певних цивільних або політичних прав (особливо в справах про втрату або невизнання право- чи дієздатності, про оголошення банкрутства або про заборону політичної діяльності), коли порушується право особи на сімейне життя, коли дитина неправомірно позбавляється права мати будь-які конта­кти з одним із батьків тощо. При цьому абсолютно оче­видно, що повинен існувати причинний зв'язок між ви­явленим порушенням і несприятливими наслідками.