Умови формування та розвитку лідерського потенціалу

Більшість авторів сходяться на тому, що лідерство – це концепція, у якій, насамперед, описуються відносини між лідером і послідовниками чи членами групи (команди). Однак, не менш важливим є аналіз умов формування та розвитку лідерського потенціалу.

Дослідники у сфері лідерства вважають, що для розвитку лідерського потенціалу необхідно створити певні умови, які можна визначити наступним чином:

· Однією із найважливіших умов має стати децентралізація та делегування повноважень, відмова від традиційних методів підвищення відповідальності співробітників, таких як ієрархічний контроль, на користь підприємницького відношення до роботи.

Досвід свідчить, що розподіл відповідальності та повноважень здійснює сильний мотивуючий вплив на співробітників і підвищує ефективність їх праці. Звідси робиться висновок, що бюрократична ієрархічність не сумісна із розвитком лідерського потенціалу.

· Другою обов'язковою умовою може стати ставка на розвиток ключових співробітників, а відтак і лідерського потенціалу, на всіх рівнях компанії.

Має бути побудована система, яка б дозволяла стимулювати розвиток лідерів в організації. Це безперервне практичне навчання всіх сьогоднішніх та майбутніх лідерів шляхом залучення їх до набору та оцінки персоналу, оцінки та кар'єрного просування співробітників, що дасть можливість зрозуміти лідерські властивості, які ціняться у компанії, і здібності та розвивати їх у себе.

· По-третє. Розвиток людського потенціалу та виховання майбутніх лідерів повинно стати задачею першочергової важливості для першої особи компанії. Керівники повинні приділяти багато часу та ресурсів розвитку співробітників всіх рівнів організації.

Крім того управлінці повинні працювати над собою для того, щоб розвивати свої власні лідерські властивості. Важливо пам'ятати, що стиль управління та манера поведінки першої особи, як правило, копіюється безпосередніми підлеглими, а потім повторюється на всіх рівнях організації. Тому, демонструючи відкритість, стриманість, відповідальність, доброзичливість, керівник викликає відповідну реакцію у підлеглих.

Управлінець майбутнього – це той, хто вільно приймає рішення та бере на себе відповідальність, проявляє якості лідера, включаючи природний талант до мотивації та переконання свого оточення, має здібності до запобігання конфліктам.

Руйнування старих стереотипів – одне з найвідповідальніших завдань підготовки менеджерів нового типу, але воно найменше розроблено як у науковому, так і в практичному плані.

Умови для формування та стимулювання лідерських рис характеру в людях повинні створюватися вже з дитинства. Необхідно давати дітям та молоді можливість приймати на себе відповідальність, діяти творчо та незалежно, але в межах певних правил.

Для цього доцільно розробити програми щодо послідовного розвитку позитивних управлінських якостей у них. Адже лідерські якості включають у себе повсякденну культуру спілкування з оточенням, що буде в пригоді й просто для будь-якої людини.

Такі риси характеру можна виявляти за допомогою тестувань, рольових ігор та безпосередньої бесіди в колективі чи індивідуально.

Розвиток лідерських якостей може відбуватися й шляхом введення спеціальних курсів (курсу лідерства як окремого предмета у вищих навчальних закладах). Не менш важливу роль при цьому відіграють такі науки, як психологія та педагогіка. Знання їхніх законів поряд з високими професійними знаннями та навичками є запорукою успішної управлінської діяльності. Це стосується будь-якої сфери діяльності та підприємств різних форм власності.

Розглядаючи лідерство з позицій менеджменту, необхідно сказати, що лідерство є запорукою успішної діяльності організації.

Менеджери-лідери – носії головного господарського мислення, орієнтованого на нововведення.

Головні риси менеджера-лідера:

- доступність для кожного працівника;

- знайомство з більшою кількістю працівників;

- приділяє увагу системам заохочення;

- відкидає кабінетний стиль керівництва, з'ясовує проблеми на місцях, бере на себе відповідальність;

- делегує повноваження виконавцям;

- провину за помилки бере на себе, не втрачаючи часу на пошук винуватця, оскільки головне – це виправити помилку.

Проблеми лідерства є ключовими для досягнення мети організації. У сучасних умовах лідерство дає змогу підняти бачення людини на вищому рівні. Процес лідерства дає змогу вдосконалити структуру організації, взаємин у колективі та досягти максимальних результатів у діяльності організації.

Професор Г. Кондо та його послідовники відзначають наступний позитивний вплив лідерства на діяльність команди:

- структура команди трансформується від простої конфігурації лідер – член команди до складної багаторівневої системи. Це перетворює жорстку, нездатну до адаптації, структуру в гнучку, що дозволяє співробітникам (співтоваришам) діяти по ситуації;

- поліпшується спілкування і міжособистісні відносини усередині команди;

- члени групи проявляють ініціативу і самостійність у роботі, в умовах зростаючого значення інтелектуального капіталу ініціатива вітається й заохочується;

- наповнюється змістом відповідальність за роботу;

- проявляються приховані таланти членів команди і розкриваються їхні людські якості;

- неясні цілі проясняються і перетворюються в конкретні спільні цілі;

- після того, як усі члени групи приймуть спільні цілі, рішення про розподіл ролей при досягненні цих цілей досягається легко;

- число можливих шляхів досягнення цілей зростає, що дозволяє проявитися здібностям усіх членів групи;

- можливості лідера підсилюють і підтримують можливості всіх членів групи;

- потенціал членів групи розширюється і підсилюється;

- індивідуальності членів групи не придушуються, а навпаки, цілком розкриваються;

- відносини лідера та послідовників будуються на взаємовигідній основі.

Виділяють наступні фактори, що створюють дійсного лідера (за Антоніо Менегетті, італійський психолог, філософ, художник, практикуючий психотерапевт):

1) це культура й освіта;

2) це здатність долати стереотипи. Для цього потрібна внутрішня зрілість. Лідер повинен уміти підніматися над традиційними цінностями;

3) це знання свого схованого потенціалу.

Виходить, що лідерство – це робота, робота й ще раз робота. Насамперед робота над собою.

Основними перепонами, які встають на шляху розвитку бізнес-лідерства (за Еберхардом фон Ленайзеном (управляючий директор Східно-європейського офісу міжнародної консалтингової компанії МcКinsey&Co)) є такі:

- домінування особистих відносин над професійними;

- невміння працювати в команді;

- надмірний контроль та нечіткий розподіл повноважень;

- відсутність досвіду і культури розвитку персоналу.