Наголос у словах

МЕТОДИЧНА РОЗРОБКА

до вивчення матеріалу

з дисципліни “Іноземна мова”

для студентів 1 курсу денної форми навчання

освітньо-кваліфікаційний рівень молодший спеціаліст

галузь знань 0305 Економіка і підприємництво

0601 Будівництво та архітектура

0801 Геодезія та землеустрій

спеціальність 5.03050401 «Економіка підприємства»

5.06010101 «Будівництво та експлуатація

будівель і споруд»

5.06010104 «Будівництво і експлуатація

міських шляхів сполучення»

5.06010114 «Монтаж і обслуговування внутрішніх

санітарно-технічних систем і вентиляції»

5.06010201 «Архітектурне проектування та

внутрішній інтер’єр»

5.06010301 «Обслуговування устаткування

систем водопостачання і водовідводу»

5.08010102 «Землевпорядкування»

ВІННИЦЯ, 2014

Укладач:

Ціонтковська Н.О. – викладач іноземної мови (англійської)

Рецензент:

Петрова А. І. – кандидат педагогічних наук, старший викладач кафедри англійськоїї філології ВДПУ ім. М. Коцюбинського

Методична розробка до вивчення матеріалу з дисципліни «Іноземна мова». – Вінниця, 2014. - 166 с.

Методична розробка містить мовленнєві зразки, діалоги, тексти, варіанти мовних ситуацій, лексичні та лексико-граматичні вправи. Система вправ забезпечує ефективне засвоєння необхідних знань і вироблення стійких навичок повсякденного спілкування.

Розглянуто і схвалено

на засіданні методичної ради

Вінницького коледжу будівництва і архітектури КНУБА

Протокол № __ від __________2014 р.

Голова методичної ради

____________ Н. Бондарчук

© ЦІОНТКОВСЬКА Н. О., 2014

© ВКБіА КНУБА, 2014

CONTENTS:

INTRODUCTION.................................................................................. 4

LESSON 1. Phonetics............................................................................. 11

LESSON 2. My family............................................................................ 23

LESSON 3. Ukrainian Youth................................................................. 32

LESSON 4. Sport................................................................................... 37

LESSON 5. The Mass Media.................................................................. 47

LESSON 6. Ukraine............................................................................... 56

LESSON 7. Weather and Seasons.......................................................... 74

LESSON 8. Man and Environment........................................................ 81

LESSON 9. Education in Ukraine.......................................................... 85

LESSON 10. Inventors and Scientists.................................................... 90

LESSON 11. Professions........................................................................ 99

LESSON 12. Art..................................................................................... 106

LESSON 13. Meals................................................................................. 116

LESSON 14. Cinema.............................................................................. 127

LESSON 15. Theatre............................................................................... 137

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ТА РЕКОМЕНДОВАНОЇ

ЛІТЕРАТУРИ...................................................................................... 149

ДОДАТКИ............................................................................................. 153

ВСТУП

Сучасний стан міжнародних зв’язків України, вихід її до європейського та світового простору зумовлюють розглядати іноземну мову як важливий засіб міжкультурного спілкування.

Основне призначення іноземної мови як предметної галузі – сприяти в оволодінні учнями уміннями і навичками спілкуватися в усній і писемній формах відповідно до мотивів, цілей і соціальних норм мовленнєвої поведінки у типових сферах і ситуаціях. Саме коледж є тим навчальним закладом, де формуються базові механізми іншомовного спілкування, котрі у майбутньому випускники зможуть розвивати і удосконалювати відповідно до власних потреб.

Головна мета навчання іноземної мови у загальноосвітніх навчальних закладах полягає у формуванні в учнів комунікативної компетенції, базою для якої є комунікативні уміння, сформовані на основі мовних знань і навичок. Розвиток комунікативної компетенції залежить від соціокультурних і соціолінгвістичних знань, умінь і навичок, які забезпечують входження особистості в інший соціум і сприяють її соціалізації в новому для неї суспільстві.

Основними комунікативними уміннями є:

- уміння здійснювати усномовленнєве спілкування (у монологічній і діалогічній формах);

- уміння розуміти зі слуху зміст автентичних текстів;

- уміння читати і розуміти автентичні тексти різних жанрів і видів із різним рівнем розуміння змісту, розглядаючи їх як джерело різноманітної інформації і як засіб оволодіння нею;

- уміння здійснювати спілкування у писемній формі відповідно до поставлених завдань;

- уміння адекватно використовувати досвід, набутий у вивченні рідної мови, розглядаючи його як засіб усвідомленого оволодіння мовою іноземною;

- уміння використовувати у разі необхідності невербальні засоби спілкування за умови дефіциту наявних мовних засобів.

Розвиток комунікативних умінь неможливий без оволодіння мовними засобами реалізації усного і писемного мовлення. Проте знання лексичного і граматичного матеріалу ще не забезпечує становлення комунікативних умінь. Необхідні уміння оперування цим матеріалом, а також використання його для породження і розпізнавання інформації у певних сферах спілкування.

Комунікативні мовні компетенції формуються на основі взаємопов’язаного мовленнєвого, соціокультурного, соціолінгвістичного і мовного розвитку учнів відповідно до їхніх вікових особливостей та інтересів на кожному етапі оволодіння іноземною мовою і складається з:

- мовної (лінгвістичної) компетенції, яка забезпечує оволодіння учнями мовним матеріалом з метою використання його в усному і писемному мовленні;

- соціолінгвістичної компетенції, яка забезпечує формування умінь користуватися у процесі спілкування мовленнєвими реаліями (зразками), особливими правилами мовленнєвої поведінки, характерними для країни, мова якої вивчається;

- прагматичної компетенції, яка пов’язана із знаннями принципів, за якими висловлювання організовуються, структуруються, використовуються для здійснення комунікативних функцій та узгоджуються згідно з інтерактивними та трансактивними схемами.

У процесі навчання іноземної мови формуються загальні компетенції, які складаються з:

- декларативних знань, що включають знання світу, соціокультурні знання та міжкультурне усвідомлення; соціокультурна компетенція передбачає засвоєння учнями знань соціокультурних особливостей країни, мова якої вивчається, культурних цінностей та морально-етичних норм свого та інших народів, а також формування умінь їх використовувати у практичній діяльності;

- практичних та міжкультурних умінь і навичок, таких як соціальні вміння, навички повсякденного життя тощо;

- “компетенції існування”, яка пов’язана з індивідуальними особливостями поведінки, мотивацій, цінностей, ідеалів та типу особистості;

- загальнонавчальних компетенцій (вміння вчитися), що сприяють оволодінню учнями стратегіями мовленнєвої діяльності, спрямованої на розв’язання навчальних завдань і життєвих проблем.

Під час навчання реалізуються також освітня, виховна і розвивальна цілі.

Освітня мета передбачає формування в учнів таких особистісних якостей як:

- усвідомлення функцій іноземної мови у навчальному процесі і у суспільстві;

- усвідомлення значень мовних явищ, іншої системи понять, за допомогою якої сприймається дійсність;

- розуміння особливостей власного мислення;

- зіставлення іноземної мови з рідною;

- оволодіння знаннями про культуру, історію, реалії та традиції країни, мова якої вивчається (країнознавство, лінгвокраїнознавство);

- залучення учнів до діалогу культур (іншомовної та рідної);

- уміння використовувати у разі необхідності різноманітні стратегії для задоволення дидактичних потреб (працювати з книжкою, підручником, словником, довідковою літературою, мультимедійними засобами тощо).

Засобами іноземної мови відбувається виховання учнів, яке здійснюється через систему особистісних стосунків із новою культурою і процесом оволодіння нею. Цьому сприяє виховання в учнів:

- позитивного ставлення до іноземної мови як засобу спілкування, поваги до народу, носія цієї мови, толерантного ставлення до його культури, звичаїв і способу життя;

- культури спілкування, прийнятої в сучасному цивілізованому світі;

- емоційно-ціннісного ставлення до всього, що нас оточує;

- розуміння важливості оволодіння іноземною мовою і потреби користуватися нею як засобом спілкування.

Оволодіння іноземною мовою сприяє розвитку в учнів:

- мовних, інтелектуальних і пізнавальних здібностей;

- готовності брати участь в іншомовному спілкуванні;

- бажання до подальшого самовдосконалення у галузі володіння іноземною мовою;

- уміння переносу знань і навичок у нову ситуацію шляхом виконання проблемно-пошукової діяльності.

Усі цілі навчання досягаються у комплексі, підпорядковуються головній меті та реалізуються у процесі її досягнення і сприяють таким чином різнобічному розвитку особистості учня.

Оволодіння учнями іноземною мовою сприяє розвитку в них здібностей використовувати її як інструмент спілкування в діалозі культур і цивілізацій сучасного світу, вона розглядається як засіб між особистісної взаємодії в умовах багатонаціонального і полікультурного світового простору.

Сучасний розвиток міжнародних зв’язків між державами слугує передумовою для активізації знань про культурні особливості країн і народів, мова яких вивчається. Цьому сприяє міжкультурний підхід до вивчення іноземної мови. Вона є суттєвим елементом культури народу – носія цієї мови і засобом передачі її іншим, допомагає учням пізнати духовне багатство іншого народу, краще розуміти власну культуру і культуру свого народу, підвищує рівень їхньої гуманітарної освіти, сприяє входженню у світову спільноту.

Зміст навчання іноземної мови залежить від соціального замовлення суспільства і детермінується певним станом його історичного розвитку. Програмою для середньої школи визначено той мінімум, яким мають оволодіти учні на кожному етапі навчання (у початковій школі, в основній школі, у старшій школі) і у кожному класі. Етапи навчання характеризується різною тематикою для спілкування, різним обсягом навчального матеріалу, різними методами, формами і видами навчальної діяльності відповідно до рівня розвитку учнів, їхніх інтересів і досвіду. У звязку з цим етапи мають свої цілі і завдання.

Важливо зацікавити студентів у вивченні іноземної мови, викликати в них позитивне ставлення до предмета, вмотивувати необхідність і значущість володіння іноземною мовою як неповторним засобом міжкультурного спілкування.

Навчально-виховний процес здійснюється з опорою на такі основні дидактичні та методичні принципи:

1. Принцип комунікативної спрямованості навчання забезпечує таку організацію навчального процесу, який веде до належного рівня практичного оволодіння іноземною мовою в усній і писемній формах.

2. Принципи ситуативності та тематичної організації навчального матеріалу створюють умови для адекватного здійснення ідеї комунікативності. За змістом оволодіння мовою відбувається у межах тем, визначених програмою, а основною формою організації спілкування вважається мовленнєва ситуація.

3. Принцип урахування особливостей рідної мови, а також досвід, набутий учнями у її вивченні, дозволяють прогнозувати можливі труднощі у навчанні іноземної мови і таким чином раціоналізувати навчальний процес.

4. Принцип свідомості навчання розглядається як загальнометодичний принцип, який враховує якісну своєрідність оволодіння іноземною мовою. Він передбачає не тільки усвідомлене використання мовних одиниць відповідно до їх значення, форми і особливостей вживання у мовленні, але й до ситуацій спілкування та сфери мовленнєвих функцій кожної мовної одиниці.

5. Принцип урахування вікових особливостей учнів зумовлює відбір методичних підходів та змісту для спілкування на кожному етапі навчання іноземної мови.

6. Принцип взаємопов’язаного навчання видів мовленнєвої діяльності враховує спільні психологічні механізми, спирається на використання максимуму відповідних аналізаторів для досягнення належного рівня сформованості умінь і навичок, не суперечить ідеї усного випередження, оскільки генетично мовлення, насамперед, існує в усній формі. Тривалість усного випередження залежить від конкретних умов і етапу навчання.

Відповідно до комунікативно орієнтованого підходу до навчання іноземних мов пріоритет надається комунікативно спрямованим завданням і вправам, які забезпечують оволодіння мовою як засобом спілкування. Проте це не означає, що у навчальному процесі ігноруються мовні вправи, що сприяють засвоєнню нормативного мовлення у фонетичному, лексичному і граматичному відношеннях. Відповідно до чинних умов навчання іноземної мови такі вправи відіграють допоміжну роль і, зазвичай, використовуються у контексті з комунікативними завданнями і підпорядковані їм.

Основною формою навчання іноземної мови є заняття. Зміст його визначає сам учитель. Він спирається на матеріал підручника або посібника, який використовує у своїй роботі, враховує рівень навченості учнів і умови, у яких відбувається навчання. Види діяльності залежать від мети і завдань, вікових особливостей та інтересів учнів. Заняття мають бути комунікативно спрямованими, а тому пріоритетними видами діяльності є ті, що пов’язані з формуванням в учнів умінь і навичок використовувати мову як засіб спілкування. Зацікавленість учнів у засвоєнні мови значною мірою залежить від умотивованості навчальних дій, які виконуються на уроці.

Оволодіння іноземною мовою відбувається не тільки на занятті. А тому органічне поєднання уроку, домашньої і позакласної роботи забезпечить ефективне формування комунікативних навичок і вмінь, сприятиме розвитку в учнів самостійності, комунікативно-пізнавальної та соціальної активності.

Зміст навчання іноземної мови з метою чіткого його розуміння структуровано у кілька компонентів, розподілених в окремі графи: сфери спілкування, тематика ситуативного мовлення, мовленнєві функції та засоби вираження, лінгвістичні, соціокультурна та соціолінгвістична, загальнонавчальні компетенції. Весь матеріал змісту сформовано і розміщено відповідно до мети і етапів навчання, вікових особливостей та інтересів учнів, їхнього життєвого і навчального досвіду.

LESSON 1

Introduction

ФОНЕТИЧНИЙ КОРЕКТИВНО-ПОВТОРЮВАЛЬНИЙ РОЗДІЛ

Англійська абетка (the Alphabet, the ABC) має 26 літер:

Друковані літери Рукописні літери Вимова літер

Аа Аа [еі]

Вb Вb [bі:]

Сс Сс [si:]

Dd Dd [di:]

Ее Ее [i:]

Ff Ff [ef]

Gg Gg [dзі:]

Hh Hh [eitʃ]

Ii Ii [ai]

Jj Jj [dзei]

Kk Kk [kei]

LI LI [el]

Mm Mm [em]

Nn Nn [en]

Oo Oo [ǝʊ]

Pp Pp [pi:]

Qq Qq [kjʊ:]

Rr Rr [a:]

Ss Ss [es]

Tt Tt [ti:]

Uu Uu [jʊ:]

Vv Vv [vi]

Ww Ww ['dʌbljʊ:]

Xx Xx [eks]

Yy Yy [wai]

Zz Zz [zed],[zi:]

Абетку необхідно добре завчити. Це допоможе краще оволодіти навичками читання, а також полегшить пошук слів у словнику. З 26 літер 20 становлять приголосні, 5 — голосні, а літера у може передавати й голосний, і приголосний звуки:

приголосні: Bb, Сс, Dd, Ff, Gg, Hh, Jj, Kk, LI, Mm, Nn, Pp, Qq, Rr, Ss, Tt, Yv, Ww, Xx, Zz. голосні: Aa, Ee, Ii, Oo, Uu, Yy.

ПРИГОЛОСНІ ( CONSONANTS)

В англійській мові 24 приголосні звуки (consonants), вимова яких, за деяким винятком, схожа на українські звуки.

Приголосні звуки, схожі на українські:

·[b] — [Б] у словах бал, зуб: boy, be, but

·[g] — [Г] у словах ганок, грунт: go, get, give

·[tʃ] — [Ч] у слові чай: chess, chalk, teach

·[dз] — [ЦЖ] у слові джміль: age, job, joy, just

·[f] — [Ф] у слові фон: fall, fine, fish

·[v] — [В] у слові вал: voice, vase, very

·[m] — [M] у слові мова: man, meet

(однак цей звук звучніший і довший, ніж україн­ський)

·[j] — [Й] у слові рай: you, yes

·[ʃ] — [Ш] у слові шість: she, short, show

·[з] — [Ж] у слові журі: usual, version, pleasure

·[s] — [C] при вимові цих звуків see,bus, so, zoo, is, eggs

·[z]— [3] кінчик язика більш відсунутий назад, ніж при вимові відповідних українських звуків

·[k] — [К] вимовляється з проди­ ханням: key, car, keep

·[р] — [П] вимовляється з приди ханням: up, pen, сир, put

·[t] — [Т] вимовляється з приди ханням: top, tea, toy

·[d] — [Д] вимовляється з приди ханням: dog, do, bed, food І

·[n] — [H] in, name, know, new, now торкається альвеол

·[1] — [JI] look, let, ill, old

Приголосні звуки, відмінні від українських:

[r] _ [Р] rain, red, write, read

[h] — [X] утворюється легким поди-хом повітря, як у слові хан: hat, who, hand

[ɵ] — глухий звук thank, both при вимові цих звуків повітря про­водить крізь щілину, утворену кінчиком і краями язика та верхніми зубами

[ð] — дзвінкий звук that, then

[ŋ] —носовий звук;утворюється шляхом зімкнення задньої спинки язика та піднебіння: sing, long, think, thank

[w] — губний звук; утворюється шляхом округлення губ, як при вимові [У], що переходить у [В]: was, we, why

Приголосні поділяються на дзвінкі та глухі:

дзвінкі:[b dgmnŋvðzʒd rjw1]

глухі: [p t k f ɵ s ʃ tʃ]

ГОЛОСНІ (VOWELS)

Кожна голосна має вимову за абеткою, а також може передавати кілька звуків залежно від її позиції в слові, типу складу і впливу літер, що її оточують.

·[і:] фонема, схожа на протяжливе [і] у словах нікель, ніколи: see, me, be

·[l] фонема, схожа на короткий український звук [И] у слові битва: sit, did, it

·[е] фонема, схожа на короткий звук [Е] у слові теніс: ten, red, bed, pen

·[æ] фонема, схожа на звук [Е], коли його вимовляти, широко відкривши рот: hat, man, cat

·[ʌ] фонема, схожа на ненаголошений звук [А] в слові дарунок: cup, but, must

·[α] довга фонема глибокого заднього ряду, схожа на звук [А] в словах так, лад: arm, class, car

·[ ɒ ] коротка фонема (під час вимови губи округля­ються), схожа на звук [О] у словах док, рок: shop, not

·[ͻ:] довга фонема глибокого заднього ряду, схожа на звук [О] в словах порт, сорт: saw, floor, all, door

·[ʊ] коротка фонема, схожа на ненаголошений звук [У] у слові рука: good, put

·[u:] звук [У] у словах суд, куля: too, food, soon

·[ǝ] коротка фонема, що нагадує щось середнє між коротким звуком [Е] і дуже коротким [А]. [з:]

·[з:] довга фонема, вимовляється як довгий звук [з] під наголосом; для вимови слід злегка розтягнути губи, майже зімкнути зуби й вимовити протяжно український звук [И], а потім не змінюючи позиції органів мовлення, звук [Е]: bird, work, first

·[еі] фонема, схожа на звук [ЕЙ] в українських сло­вах клей, рейд: take, name, make

·[ǝʊ] фонема, схожа на звук [ОУ] у слові клоун: home, go, so

·[аi] фонема, схожа на звук [АЙ] у слові край: five, my, life

·[aʊ] фонема, схожа на звук [АУ] в слові раунд: now, how, brown

·[ͻi] фонема, схожа на звук [ОЙ], але після вимови [ɒ] вимовляється коротке [Й] й зовсім коротке [И]: boy, toy

·[iǝ] фонема, схожа на звук [ІА] у слові клавіатура: near, real, here

·[eǝ] фонема, перший елемент якої дещо схожий на український звук [Е] в слові ера, а другий елемент нейт­ральний голосний [ǝ] з відтінком [ʌ]: air, hair, care, were, where.

·[ue] фонема, схожа на звук [УЕ] в слові Уельс: poor, sure

НАГОЛОС У СЛОВАХ

На відміну від мов з фіксованим наголосом у слові в англійських простих словах наголос (stress) може падати на перший або другий склад:

наголос на першому складі наголос на другому складі worker ['wз:kǝ(r)] repeat [n'pi:t]

country ['kʌntri] recorder [ri'kͻ:dǝ(r)]

library [' laibrǝri] interpeter [ln'tз:pritǝ(r)]

hundred ['hʌndrid] September [sep' tembǝ(r)]

Багато простих слів, що складаються з чотирьох і більше складів, мають головний і вторинний наголоси. Останній може падати на перший або другий склад, наприклад:

conversation [, konvǝ' seiʃn]

examination [ig,zæmi'neiʃn]

Головний наголос у таких випадках може падати на перший, другий і навіть третій склад від кінця.

Слова з вторинним Слова з вторинним

наголосом на першому наголосом на другому

складі: складі:

composition [,kɒmpǝ'ziʃn] pronunciation [prɒ,nʌnsi'eiʃn]

characteristics [,kæriktǝ'ristiks] enthusiastic [in,ɵju:zi'æstik]

modification [,mɒdifi'keiʃn] familiarity [fǝ, mili'æriti]

Складні слова (за винятком складних прикметників і числівників від 13 до19) мають наголос на першому скла­ді:

bookshop ['bʊkʃɒp]

schoolboy ['sku:lbͻi]

railway ['reilwei]

Складні прикметники можуть мати два наголоси:

left-handed ['left 'hændid]

black-and-white ['blæk and 'wait]

hard-working [' hα:d 'wз:kiŋ]

Числівники від 13 до 19 мають два головні наголоси:

thirteen ['ɵз:'tin],

fourteen ['fͻ:'ti:n],

fifteen ['fif 'ti:n],

sixteen ['siks'ti:n],

seventeen ['sevn'ti:n],

eighteen ['ei'ti:n],

nineteen ['nain' ti:n]

Слід звертати увагу на місце наголосу у слові. Зміна наголосу веде до зміни значення слова чи частини мови, наприклад:

record ['refͻ:d] — грамплатівка; рекорд

record [n'fͻ:d] — записувати

combine ['kombain] — комбайн

combine [kǝm'bain] — об'єднувати, комбінувати

accent ['æksǝnt] — наголос

accent [æk'sent] — робити наголос

Із прикладів видно, що в іменниках наголос падає на перший склад, у дієсловах — на другий. Існують слова, що можуть мати наголоси на різних складах: conduct, refuse, permit, increase, incline.

Коли слово утворене з префікса та слова, що має са­мостійне значення, наголос падає на префікс і на слово:

unknown [,ʌn'nǝʊn], disappear [, disǝ'piǝ], nonmember [, nen' membǝ], irregular [,i'regjʊle], illegal [,i'li:gǝl], misunderstand [,misʌndǝ'stǝnd] (але mistake [mis'teik]), retell [.ri:'tel], antiwar [,ænti'wͻ:], prewar [.pкi:'wͻ:], half-finished

[, ha:f finiʃt], vice-president [,vais'prezident].

Винятки з цього правила: unusual [ʌn'ju:ʒʊl], impossible [lm'posǝbl].