Індустріалізація – складова політики модернізації: її причини і передумови

Причини:

1. технічне переоснащення економіки;

2. створення матеріально-технічної бази для економічної самостійності країни в умовах капіталістичного оточення;

3. технічна підготовка до колективізації (випуск тракторів, машин, с\г обладнання)

4. Завдяки розвитку промисловості збільшити кількість пролетаріату - основи соціальної бази ВКП.

5. Створити военно-промисловий комплекс для зміцнення обороноздатності країни в умовах оточення капіталістичних країн, які могли бажали почати війну проти СРСР.

Передумови індустріалізації:

1. Завдяки НЕПу – зміцніла економіка, досягла рівня виробництва 1913 року.

2. Зміцніла фінансова система. (реформа 1925 року).

Труднощі та особливості індустріалізації:

- уряд розраховував тільки на внутрішні джерела фінансування;

- не вистачало кваліфікованих кадрів;

- відсутність досвіду планових перетворень;

- індустріалізація почалася з важкої промисловості в збиток інших галузей;

- мала дуже швидкі темпи без врахування реальних можливостей.

Етапи індустріалізації:

1. 1926-жовтень 1928 р. (реконструкція старих підприємств; будівництво нових, в основному невеликих та середніх; початок реалізації плану ГОЕЛРО);

2. 1928 – 1932 перша п`ятерічка, цей період був вирішальним: почалося будівництво ХТЗ – виробництво перших тракторів, харківський завод «Серп та молот» - молотили; Запорізький завод «Комунар» - зернові комбайни; металургійна база – «Азовсталь»; енергетична база – «Дніпрогес» - сама потужна гідроелектростанція в Європі та десятки менш потужних ГЕС.

3. 1933 – 1937рр друга п`ятерічка - «Запоріжсталь», «Криворіжсталь»; стахановський рух – соціалістичне змагання на підприємствах. Проте план 2 п`ятерічки був завищений і його виконали на 70-77%.

4. 1938 – 1941 рр. – третя пьятерічка.- спад виробництва, відсутність матеріальної зацікавленості, напружена ситуація у суспільстві завдяки репресіям, нагнітання страху.

За роки перших п`ятерічок збудовано 67 механізованих хлібозаводів, 5 великих м’ясокомбінатів.

Все це важливі показники, проте методи впровадження індустріалізації насильницькі та примусові:

- на індустріалізацію не вистачало коштів – впроваджено нові податки, випускалися акції державного займу, які змушували придбати населенням; омежували державне фінансування соціальної сфери тощо;

- впроваджувалася жорстка централізація управління економікою. Центр (Москва) вирішував на яку галузь, або підприємство в першу чергу витрачати кошти. Рада народного господарства СРСР підпорядкувала 95% промислових об’єднань України.

- ринкові відносини замінили плановими показниками;

- впровадження в економіці цінової політики, яка отримала назву «ножиці цін»;

- репресії проти партійних та державних діячів;

- відміна матеріального стимулювання;

- використання праці політв’язнів.

3. Наслідки індустріалізації щодо України.

З точки зору центральної влади УРСР була одним з головних плацдармів, де на основі наявних виробничих сил мав здійснюватись процес індустріалізації СРСР. Особливо великого значення надава­лось металургійно-видобувній базі, що зосереджувалась в УРСР.

XI з'їзд КП(б)У — 1930-р., який проходив під знаком повної підтримки сталінського курсу на форсовану індустріалізацію, схвалив надоптимістичну, а фактично науково невиважену оцінку можливо­стей промислового розвитку УРСР, що містилась в політичному звіті ЦК.

У травні 1929 р. XI з'їзд Рад затвердив п'ятирічний план розвит­ку народного господарства УРСР на 1928—1933 р.р., за яким, пере­дбачався щорічний приріст промислової продукції на 20—22%; будівництво 400 підприємств (з 1500 — в СРСР). Серед них такі про­мислові гіганти, як «Дніпрогес», «Запоріжсталь», «Криворіжсталь», «Азовсталь», «Дніпроалюмінійбуд», «Краммашбуд», ХТЗ та реконст­рукція ряду підприємств.

При цьому господарство УРСР було повністю підпорядковано центральним органам влади, замість ринкових відносин створюва­лась централізована економіка: Заборонялась приватна торгівля, вона була одержавлсна. Промисловості УРСР були нав'язані надвисокі темпи індустріалізації, які призвели до безладдя, марнотратства, ча­стих аварій. Але цьому знаходили пояснення по-іншому: «саботаж», «економічне шпигунство», «диверсії ворогів народу», і, відповідно, ре­пресії.

Для досягнення перебільшених показників використовувались методи позаекономічного примусу та ідеологічного ошукування тру­дящих.

Грандіозні плани першої п'ятирічки виконано не було: середньо­річний приріст промислової продукції не перевищував 10%, фактич­ний видобуток вугілля в Донбасі становив лише 4,5 млн. т замість пла­нових 53 млн. т, виплавка чавуну — лише 4,3 млн. т замість 6,6 млн. т. Але радянському народові не вбачали доречним повідомити про крах п'ятирічного плану. Радянська пропаганда, а за нею партійна історія ще більше як півстоліття твердила про дострокове виконання планових завдань першої п'ятирічки за 4 роки та 3 місяці.

На початок 1933 року країна була поставлена на грань еко­номічної катастрофи. Тому з 1933 р. політика «надіндустріалізації», стрибкоподібного нарощування темпів розвитку промисловості припи­нилася.

На другу п'ятирічку (1933 —1937) було запропоновано поміркованіші темпи зростання промислового виробництва (13—14%). Але УРСР на цей раз отримала непропорційно малі капіталовкладення. У Москві було вирішено зосередити зусилля на розвитку промислових центрів Уралу. Тому з 4,5 тисячі промислових об'єктів лише 100 були в УРСР. Завдання другої п'ятирічки також виконано не було, але це знову залишилось «таємницею Кремля».

Індустріалізація проходила в умовах масового народного піднесення. Одурманені та обмануті сталінською пропагандою тру­дящі маси дійсно проявляли приклади трудового героїзму: розгорну­лось соціалістичне змагання, рух ударників, стаханівський рух, рух новаторів, багатоверстатників. Але їх сподівання на покращення ма­теріального становища, підвищення життєвого рівня залишились мар­ними. Життєвий рівень трудящих продовжував знижуватись, а партійно-державна номенклатура для забезпечення матеріального до­бробуту продовжувала створювати систему спеціальних закритих магазинів-розпридільників, пайкового забезпечення.

Низьким продовжував залишатись рівень освіти та кваліфікації робітничих та інженерних кадрів (88% працюючих мали лише почат­кову освіту).

Політика індустріалізації та її наслідки в УРСР — явище неод­нозначне. Внаслідок героїчної праці трудящих та широкого використання примусової праці в'язнів концтаборів в УРСР протягом 1922—1938 р.р. кількість підприємств важкої промисловості зросла в 11 разів; у Донбасі було побудовано 100 нових шахт; налагодили випуск продукції трактор­ний та турбогенераторний заводи у м. Харкові, металургійні комбінати в Запоріжжі, Кривому Розі, Маріуполі; питома вага важкої промисловості за валовою продукцією зросла до 92%; в 2 рази зросла чисельність робітників. Напередодні радянсько-німецької війни УРСР була основ­ною металургійною, вугільною, машинобудівною базою СРСР. За рівнем галузей важкої промисловості УРСР випередила ряд країн Західної Європи.

Водночас політика індустріалізації мала і негативні результати:

— підрив розвитку сільського господарства та галузей легкої, харчової промисловості;

— нераціональне й нерівномірне розміщення продуктивних сил;

— відрив сировинних баз від підприємств-споживачів;

— посилена централізація управління промисловістю;

— ігнорування економічних механізмів регулювання;

— загальне одержавлення засобів виробництва;

— урбанізація, що призвела до ускладнення житлової та продовольчої проблеми;

— зниження життєвого рівня населення;

— посилення політики репресій проти інженерно-технічних працівників.

Таким чином, в результаті проведення політики індустріалізації УРСР перетворювалась в індустріально-аграрну ре­спубліку.

ДЕ ПРО ЦЕ ЧИТАТИ:

Коваль М., Кульчицький С, Курносов Ю. Вказ. праця.—С. 254—272. Котляр М., Кульчицький С. Вказ. праця.—С. 209—217. Субтельний О. Вказ. праця.—С. 351—355.

ПИТАННЯ ДЛЯ ПОВТОРЕННЯ:

1. Які особливості мав перший п'ятирічний план для УРСР;.2. Назвіть головні будови перших п'ятирічок в УРСР. 3. Які результати мало проведення індустріалізації для УРСР?

ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ 1-й рівень складності:

1. Визначте суть сталінського стрибка в індустріалізації.

2. Схарактеризуйте розвиток УРСР в роки перших п'ятирічок.

3. Порівняйте.методи та завдання політики «воєнного комунізму» та індустріалізації; спільне та відмінне?

4. Проаналізуйте підсумки політики індустріалізації в УРСР.

5. Складіть таблицю «Індустріалізація в УРСР» за схемою:

Основні завдання

Джерела

Заходи

Результати

Наслідки

ІІ-й рівень складності:

1. Основною метою політики індустріалізації було:

2. Перша п'ятирічка тривала: Друга: 1928—1932; 1933—1937

3. «Форсована індустріалізація» — це:

4. Назвіть ряд новобудов в роки перших п'ятирічок.

5. Завдання перших п'ятирічок було виконано достроково: ТАК чи НІ?

6. УРСР за показниками промислового розвитку наздогнала: США, Великобританію, Німеччину, Францію.

Література.

1. Бойко О.Д. Історія України.-К.: Академія, 2001.

2. Історія України: Навчальний посібник / За заг.ред. Б.Д.Лановика – К.: 2001.

3. Кульчицький С.В. Ціна „великого перелому”. – К.,1991.