Модуль 1 , 2

1. Історія топографічної анатомії, зміст і задачі курсу

2. Зміст курсу оперативної хірургії. Класифікація оперативних втручань

3. Принципи і етапи оперативних втручань.

4. Топографічна анатомія соскоподібної ділянки. Трепанаційний трикутник /Шипо/. Вікові особливості.

5. Топографічна анатомія привушно-жувальної ділянки.

6. Артеріальне кровопостачання лицевого відділу голови.

7. Топографічна анатомія глибокої ділянки лиця.

8. Венозні системи черепно-мозкового та лицевого відділів голови, їх зв'язок.

9. Топографічна анатомія трійчастого нерва.

10. Топографічна анатомія лицьового нерва.

11. Флегмони лиця. Розтини при запальних процесах на обличчі.

12. Первинна хірургічна обробка щелепно-лицевих ран.

13. Принципи первинної хірургічної обробки черепно-мозкових ран.

14. Трепанації черепа.

15. Топографічна анатомія клітковинних просторів шиї.

16. Топографічна анатомія сонного трикутника шиї.

17. Топографічна анатомія щитовидної залози.

18. Топографічна анатомія гортані.

19. Особливості первинної хірургічної обробки ран шиї.

20. Оперативний доступи до сонних артерій в сонному трикутнику.

21. Верхня і нижня трахеотомії

22. Субтотальна, субкапсулярна струмектомія за О.В.Ніколаєвим.

23. Топографічна анатомія міжребрових проміжків.

24. Топографічна анатомія молочної залози.

25. Топографічна анатомія серця.

26. Топографічна анатомія легень.

27. Мастити та їх оперативне лікування.

28. Операції при доброякісних та злоякісних пухлинах молочної залози.

29. Резекція ребра.

30. Пневмоторакс.

31. Принципи операцій на легенях - ушивання легені, сегментарна резекція, лобектомія, пульмонектомія.

32. Шов серця.

33. Хірургічна анатомія природжених вад серця і великих судин. Принципи хірургічного лікування.

34. Ендокоронарні втручання. Аорто-коронарне шунтування.

35. Топографічна анатомія внутрішньої поверхні передньої черевної стінки.

36. Топографічна анатомія пахвинного каналу. Статеві особливості пахвинного каналу та його вмісту.

37. Хірургічна анатомія косих, прямих, ковзних і природжених пахвинних гриж.

38. Хірургічна анатомія стегнових гриж.

39. Хірургічні доступи до органів черевної порожнини.

40. Операції з приводу прямих пахвинних гриж.

41. Операції з приводу косих пахвинних гриж.

42. Операції з приводу стегнових гриж.

43. Операції з приводу пупкових гриж та гриж білої лінії живота.

44. Топографічна анатомія очеревини. Хід очеревини. Канали і сумки, їх практичне значення.

45. Топографічна анатомія шлунка.

46. Топографічна анатомія печінки.

47. Топографічна анатомія жовчного міхура та жовчних проток.

48. Топографічна анатомія підшлункової залози.

49. Топографічна анатомія тонкої кишки. Дивертикул Меккеля.

50. Топографічна анатомія товстої кишки.

51. Теоретичні основи і техніка кишкових швів. Ушивання ран кишки.

52. Резекція кишки.

53. Апендектомiя.

54. Принципи операцій при ушиванні проривної виразки шлунку.

55. Гастростомія, види.

56. Гастроентеростомія, види. Заходи запобігання утворення порочного кола.

57. Принципи резекції шлунку, види, модифікації.

58. Принципи і види ваготомій. Дренажні операції.

59. Способи і техніка холецистектомiї.

Перелік практичних завдань та робіт до підсумкового модульного контролю.

1. Користуватись загальними хірургічними інструментами для розтину тканин, допоміжними, для тимчасової зупинки кровотечі, для з`єднання тканин, для утримання та фіксації тканин;

2. Робити розтин м'яких тканин;

3. Зав'язувати хірургічні вузли;

4. З'єднувати м'які тканини;

5. Проводити тимчасову і остаточну зупинку кровотечі в рані

Модуль 3. Уведення в хірургію. Десмургія. Антисептика. Асептика. Ушкодження. Гемотрансфузія. Основи анестезіології та реанімації.

1. Історія розвитку хірургії у світі та в Україні.

2. М.І. Пирогов, та його роль в розвитку хірургії.

3. Десмургія – поняття. Матеріали, які застосовуються в десмургії.

4. Основні типи пов’язок.

5. Правила бинтування.

6. Антисептика. Суть методу, основні види.

7. Фізична антисептика.

8. Механічна антисептика.

9. Хімічна антисептика.

10. Біологічна антисептика.

11 Основні групи антисептичних речовин.

12. Антибіотики. Шляхи застосування, ускладнення.

13. Протеолітичні ферменти. Класифікація, механізм дії. Методи застосування.

14. Внутрішньолікарняна і Віл-інфекція, шляхи розповсюдження та її профілактика.

15 Асептика. Історія розвитку, визначення, методи.

16. Принципи дії автоклаву, методи стерилізації перев’язувального матеріалу та операційної білизни.

17. Методи контролю за стерилізацією.

18. Передстерилізаційна підготовка і методи стерилізації інструментів.

19. Особливості стерилізації інструментів з оптичною системою.

20. Особливості стерилізації інструментів, які контактували з анаеробною клостридіальною і ВІЛ-інфекцією.

21. Класифікація і вимоги до шовного матеріалу.

22. Методи стерилізації шовного матеріалу.

23. Методи підготовки рук хірурга до операції.

24. Способи підготовки операційного поля.

25. Основні принципи організації роботи в операційній та перев’язувальних.

26. Хірургічна операція. Класифікація в залежності від строку і об'єму виконання.

27. Типові, атипові і спеціальні хірургічні операції.

28. Основні етапи хірургічної операції.

29. Передопераційний період. Визначення, основні задачі.

30. Післяопераційний період. Визначення, задачі.

31. Ускладнення в післяопераційному періоді, лікування ускладнень, їх профілактика.

32. Кровотеча, причини, види, діагностика.

33. Класифікація кровотеч в залежності від їх виникнення.

34. Кровотеча в порожнину тіла, клініка, діагностика.

35. Тимчасові методи зупинки кровотечі.

36. Кінцеві методи зупинки кровотечі.

37. Крововтрата, класифікація за ступенем важкості, принципи лікування.

38. Вчення про групи крові, Rh фактор.

39. Методи та способи переливання крові і кровозамінників.

40. Визначення групи крові і Rh фактору.

41. Проби на сумісність крові при гемотрансфузії.

42. Класифікація ускладнень при переливанні крові та їх профілактика.

43. Післятрансфузійні реакції, клініка, діагностика, лікування.

44. Кровозамінники, їх класифікація, покази до застосування.

45 Основні етапи розвитку анестезіології.

46. Місцеве знеболення. Показання, протипоказання.

47. Характеристика основних анестетиків для місцевого знеболення.

48. Способи місцевого знеболення, новокаїнові блокади.

49. Інфільтраційна анестезія за А.В. Вишневським.

50. Провідникова анестезія.

51. Перидуральна анестезія, техніка проведення.

52. Спинномозкова анестезія, техніка проведення.

53. Загальне знеболення, визначення.

54. Стадії наркозу.

55. Внутрішньовенний наркоз. Показання, особливості перебігу, ускладнення.

56. Інгаляційний наркоз. Методи проведення. Характеристика наркотичних речовин.

57. Ускладнення наркозу. Причини, їх профілактика.

58. Термінальні стани.

59. Основні принципи реанімації.

60. Класифікація ран, клінічні ознаки.

61. Фізичні, клінічні і біохімічні зміни в рані. Патогенез ранового процесу.

62 Фази (стадії) ранового процесу.

63. Перша медична допомога при рані.

64. Первинна хірургічна обробка рани.

65. Види хірургічних швів при ПХО рани.

66. Інфекційні ускладнення рани та їх профілактика.

67. Лікування гнійних ран в залежності від фази ранового процесу.

68. Хірургічна обробка гнійної рани, види швів в залежності від часу накладання.

69. Профілактика внутрішньолікарняного та професійного зараження ВІЛ-інфекцією.

70. Забій, розтягнення, розриви м'яких тканин. Клініка, лікування.

71. Травматичний шок. Клініка, діагностика, лікування.

72. Переломи. Класифікація, клініка, діагностика.

73. Механізм і види зміщення кісткових уламків.

74. Умови, які визначають зрощення кісток при переломах.

75. Перша допомога при переломах. Іммобілізація, транспортування.

76. Основні принципи лікування переломів.

77. Консервативний метод лікування переломів за допомогою гіпсової пов'язки.

78. Лікування переломів методом постійного витягання.

79. Основні види оперативного лікування переломів.

80. Ускладнення переломів, їх лікування, профілактика.

81. Вивихи. Механізм виникнення. Методи лікування.

82. Синдром тривалого стиснення. Клініка, лікування.

83. Травматичні пошкодження артерій і вен та їх наслідки.

84. Артеріальні та артеріовенозні аневризми. Клініка, діагностика, лікування.

85. Опіки, класифікація в залежності від глибини пошкодження.

86. Опікова хвороба, періоди, клінічна діагностика, лікування.

87. Методи визначення опікової поверхні шкіри.

88. Місцеве лікування опіків.

89. Методи хірургічного лікування опіків.

90. Загальні принципи лікування опіків.

91. Характеристика хімічних опіків.

92. Електротравма, особливості впливу струму на організм людини. Перша допомога при уражені електричним струмом.

93. Відмороження, класифікація, клініка, лікування.

94. Відмороження, фази перебігу.

95. Перша допомога при відмороженні та загальному переохолодженні.

96. Загальні принципи консервативного і оперативного лікування відморожень.

97. Основи трансплантології, пересадка органів і тканин.

Модуль 4: Хірургічна інфекція. Основи клінічної онкології. Курація хірургічних хворих.

1. Фурункул, фурункульоз. Етіологія, патогенез, клініка, лікування.

2. Фурункул, карбункул обличчя, особливості, клініка, лікування.

3. Карбункул, етіологія, патогенез, діагностика, лікування.

4. Абсцес. Етіологія, клініка, лікування.

5. Флегмона, клініка, діагностика, лікування.

6. Гідраденіт, клініка, лікування.

7. Лімфангіт, лімфаденіт. Причини, клініка, діагностика

8. Гнійний лактаційний мастит. Причини, клініка, діагностика, лікування, профілактика.

9. Бешиха. Етіологія, патогенез, клініка, лікування.

10. Парапроктит. Клініка, діагностика, лікування.

11. Панарицій. Флегмона кисті. Етіологія, патогенез, клініка, діагностика, лікування.

12. Гострий гематогенний остеомієліт. Етіологія, патогенез, клініка, діагностика, лікування.

13. Сепсис, класифікація, клініка, діагностика, лікування.

14. Ендогенна інтоксикація при хірургічній інфекції.

15. Правець. Етіологія, класифікація, клініка, діагностика, лікування.

16. Специфічна і неспецифічна профілактика правця.

17. Сибірковий карбункул. Етіологія, клініка, лікування.

18. Анаеробна інфекція, газова гангрена, газова флегмона. Етіологія, патогенез, клініка, лікування.

19. Первинні хронічні форми остеомієліту (Ольє, Броді, Гаре), клініка, діагностика, лікування.

20. Кістково-суглобний туберкульоз. Патологічна анатомія, форми клініка, лікування.

21. Особливості пошкодження кісток при остеомієліті та туберкульозі.

22. Причини і види омертвіння тканин.

23. Суха і волога гангрена. Клініка, діагностика, лікування.

24. Трофічні виразки. Причини, особливості клінічного перебігу. Клініка, діагностика, лікування.

25. Нориці. Етіологія, класифікація, діагностика, лікування.

26. Пролежні. Механізм виникнення. Лікування, профілактика.

27. Облітеруючий ендартеріїт та облітеруючий атеросклероз. Клініка, діагностика, лікування.

28. Тромбофлебіт, флеботромбоз. Причини, діагностика, лікування.

29. Основні правила хірургічної деонтології в онкології.

30. Пухлини. Етіологія, патогенез. Клінічна класифікація по ТNМ.

31. Диференційна діагностика доброякісних і злоякісних пухлин.

32. Особливості обстеження хворих з пухлинним захворюванням.

33. Загальні принципи лікування пухлин.

12. Розподіл балів, які отримують студенти.

Оцінка за модуль визначається як сума оцінок поточної навчальної діяльності (у балах) та оцінки підсумкового модульного контролю (у балах), яка виставляється при оцінюванні теоретичних знань та практичних навичок відповідно до переліків, визначених програмою дисципліни.

Максимальна кількість балів, що присвоюється студентам при засвоєнні кожного модулю (залікового кредиту) – 200, в тому числі за поточну навчальну діяльність – 120 балів (60%), за результатами модульного підсумкового контролю – 80 балів (40%).

Оцінювання поточної навчальної діяльності:

Вага кожної теми в межах одного модуля має бути однаковою, але може бути різною для різних модулів однієї дисципліни і визначається кількістю тем в модулі. При засвоєнні кожної теми модуля за поточну навчальну діяльність студенту виставляються оцінки за 4-ри бальною традиційною шкалою, які потім конвертуються у бали в залежності від кількості тем у модулі. В програмі застосована така система конвертації традиційної системи оцінки у бали:

Традиційна оцінка	Конвертація у бали
Модуль 1	Модуль 2
“5”
“4”
“3”
“2”

Традиційна оцінка	Конвертація у бали
Модуль 3	Модуль 4
“5”
“4”
“3”
“2”

Максимальна кількість, яку може набрати студент при вивченні модуля 1 дорівнює 120 балам. Вона вираховується шляхом множення кількості балів, що відповідають оцінці “5”, на кількість тем у модулі з додаванням балів за індивідуальну самостійну роботу.

Мінімальна кількість балів, яку може набрати студент при вивченні модуля, вираховується шляхом множення кількості балів, що відповідають оцінці “3”, на кількість тем у модулі.

Шкала перерахунку традиційних оцінок у рейтингові бали (120) для дисциплін, що закінчуються підсумковим модульним контролем (ПМК)

5,00		4,04		3,08		2,12
4,96		4,00		3,04		2,08
4,92		3,96		3,00		2,04
4,87		3,92		2,96		2,00
4,83		3,87		2,92		1,96
4,79		3,83		2,87		1,92
4,75		3,79		2,83		1,87
4,71		3,75		2,79		1,83
4,67		3,71		2,75		1,79
4,62		3,67		2,71		1,75
4,58		3,62		2,67		1,71
4,54		3,58		2,62		1,67
4,50		3,54		2,58		1,62
4,46		3,50		2,54		1,58
		3,46		2,50		1,54
4,37		3,42		2,46		1,50
4,33		3,37		2,42		1,46
4,29		3,33		2,37		1,42
4,25		3,29		2,33		1,37
4,21		3,25		2,29		1,33
4,17		3,21		2,25		1,29
4,12		3,17		2,21		1,25
4,08		3,12		2,17		1,21

Оцінювання індивідуальної самостійної роботи студентів(індивідуальних завдань):

Кількість балів за різні види індивідуальної самостійної роботи студента (СРС) залежить від її обсягу і значимості, але не більше 10-12 балів. Ці бали додаються до суми балів, набраних студентом за поточну навчальну діяльність.

Оцінювання самостійної роботи:

Оцінювання самостійної роботи студентів, яка передбачена в темі поряд з аудиторною роботою, здійснюється під час поточного контролю теми на відповідному аудиторному занятті.

Оцінювання тем, які виносяться лише на самостійну роботу і не входять до тем аудиторних навчальних занять, контролюється при підсумковому модульному контролі.

Максимальна кількість балів підсумкового модульного контролю - диф. заліку: дорівнює 80.

Підсумковий модульний контроль - диф. залік: вважається зарахованим, якщо студент набрав не менше 50 балів.

Оцінювання дисципліни:

Оцінка з дисципліни виставляється лише студентам, яким зараховані усі модулі з дисципліни.

Оцінка з дисципліни виставляється як середня з оцінок за модулі, на які структурована навчальна дисципліна.

Заохочувальні бали за рішенням Вченої Ради можуть додаватися до кількості балів з дисципліни студентам, які мають наукові публікації або зайняли призові місця за участь у олімпіаді з дисципліни серед ВНЗ України та інше.

Об’єктивність оцінювання навчальної діяльності студентів має перевірятися статистичними методами (коефіцієнт кореляції між поточною успішністю та результатами підсумкового модульного контролю).

Конвертація кількості балів з дисципліни у оцінки за шкалами ЕСТS та 4-ри бальною (традиційною):

Кількість балів з дисципліни, яка нарахована студентам, конвертується у шкалу ЕСТS таким чином:

Оцінка ЕСТS	Статистичний показник
А	Найкращі 10% студентів
В	Наступні 25% студентів
С	Наступні 30% студентів
D	Наступні 25% студентів
E	Останні 10% студентів

Відсоток студентів визначається на виборці для студентів даного курсу в межах відповідної спеціальності.

Кількість балів з дисципліни, яка нарахована студентам, конвертується у 4-ри бальну шкалу таким чином:

Оцінка ЕСТS	Оцінка за 4-ри бальною шкалою
А	“5”
В, С	“4”
D, E	“3”
FX, F	“2”

Оцінка з дисципліни FX, F (“2”) виставляється студентам, яким не зараховано хоча б один модуль з дисципліни після завершення її вивчення.

Оцінка FX (“2”) виставляється студентам, які набрали мінімальну кількість балів за поточну навчальну діяльність, але не склали підсумковий модульний контроль. Вони мають право на повторне складання підсумкового модульного контролю не більше 2-ох (двох) разів за графіком, затвердженим ректором.

Студенти, які одержали оцінку F по завершені вивчення дисципліни (не виконали навчальну програму хоча б з одного модуля або не набрали за поточну навчальну діяльність з модуля мінімальну кількість балів), мають пройти повторне навчання з відповідного модуля.

Надалі для отримання рейтингу за дисципліну деканатами вносяться ПУ та ПМК всіх модулів і іспиту (диф.заліку) у програму «Контингент» і середній бал за дисципліну ранжується. Ранжування відбувається за фіксованою шкалою для призначення стипендії.

Заохочувальні бали за рішенням Вченої Ради можуть додаватися до кількості балів з дисципліни студентам, які мають наукові публікації або зайняли призові місця за участь у олімпіаді з дисципліни серед ВНЗ України та інше.