Діапазони електромагнітних хвиль

Інтенсивний розвиток електроніки (рис 3 32), радіо- та комп'ютерної техніки викликав забруднення природного се­редовища електромагнітними випромінюваннями. Джерела електромагнітних полів (ЕМП) можуть бути природного та ан­тропогенного характеру

Штучними джерелами випромінювань є потужні радіоте­левізійні, радіолокаційні станції, станції мобільного зв'язку, недосконалі комп'ютери, високовольтні лінії електрозв'язку, електротранспорт, електростанції й підстанції, промислові установки високочастотного нагріву, ви­мірювальні прилади, мікрохвильові печі, телевізори, електроплити, праски, холо­дильники, а також будь-які елементи, що підключені до мережі Рис 3 32

До природних джерел належать: Земля, Сонце, Космос. Електричне поле Землі має середню напруженість Е = 130 н/м. Менша напруженість у полюсів, більша — у екватора. Ці ве­личини змінюються під впливом сонячної активності, енергії космічних випромінювань До цих вічно існуючих полів і ви­промінювань адаптувалося усе живе

Електромагнітні випромінювання антропогенного по­ходження розглядають як один з різновидів енергетичних забруднювачів, тому що вони негативно впливають на орга­нізм людини, на інші живі організми та здійснюють шкідли­вий вплив на екологічні системи ЕМП мають енергію і по­ширюються у вигляді електромагнітних хвиль. Основними параметрами електромагнітних хвиль є довжина хвилі, час­тота коливань, швидкість поширення Мірою вимірюван­ня забруднення електромагнітними полями є напруже­ність (В/м)

Частота коливань визначається в герцах (Гц). Класифікація електромагнітних випромінювань за частотою:

— низькочастотні випромінювання (НЧ): 0,003 Гц-30 кГц;

— радіохвилі високочастотного (ВЧ) діапазону: 30 кГц- 300 МГц;

— радіохвилі ультрависокочастотного діапазону (УВЧ): 30­300 МГц;

— надвисокочастотні СВЧ: 300 МГц-300 ГГц.