Шум. Визначення поняття «шум»

Параметри звукового поля: звуковий тиск, інтенсивність, частота. Звукова потужність джерела звуку. Діапазон частот та звукового тиску, що сприймаються органами слуху людини, нижній поріг сприймання, поріг больового відчуття. Одиниці вимірювання

Звук — це механічні коливання з частотою від 20 до 20 000 Гц, які поширюються в просторі. За частотою звукові коливання поділяються на три діапазони: інфразвукові з часто­тою менше 20 Гц, звукові від 20 до 20000 Гц та ультразвукові — більше 20 000 Гц

Шум — це хаотична сукупність різних за силою і частотою звуків, що заважають сприйняттю корисних сигналів Під шу­мом розуміють усі неприємні та небажані звуки (їх сукупність), які заважають нормально працювати, сприймати потрібні звуки, відпочивати. Шум несприятливо впливає на людину і може спричинити хворобливі наслідки: з'являються симп­томи перевтоми, послаблюється увага, підвищується нервова збудливість, знижується працездатність, порушується робота шлунково-кишкового тракту Шум — це одна з форм фізичного (хвильового) забруднення природного середовища, адаптація до якого організму людини практично не можлива Основними
характеристиками звуку є: частота и (Гц), звуковий тиск Р (Па), інтенсивність або сила звуку І (Вт/м2), звукова потужність W (Вт) тощо (рис. 3. 27). Швидкість по­ширення звукових хвиль в атмосфері при 20°С складає 344 м/с. Органи слуху людини сприймають звукові коливання в інтервалі частот від 16 до 20 000 Гц. Але деякі із звуків не сприймаються органа­ми слуху людини: коливання з частотою нижче 16 Гц — інфразвуки, з частотою вище 20 000 Гц — ультразвуки.

Мінімальна інтенсивність звуку, яку людина відчуває, назива­ється порогом чутливості. У різних людей він різний, і тому умов­но за поріг чутливості приймають звуковий тиск, який дорівнює 210^-5 Н/м² (при стандартній частоті 1 000 Гц. При цій частоті поріг чутливості І_о = 10¹² Вт/м², а відповідний йому тиск Р_о = 210^-5 Па. Максимальна інтенсивність звуку, при якій вухо починає відчу­вати болючі відчуття, називається порогом болісного відчуття, рівним 10² Вт/м², а відповідний йому звуковий тиск Р = 210² Па.

Зміни інтенсивності звуку і звукового тиску, що чує люди­на, величезні і складають відповідно 10¹⁴ і 10⁷ разів, тому опе­рувати такими великими числами незручно. Таким чином, для оцінки шуму прийнято вимірювати його інтенсивність і звуко­вий тиск не абсолютними фізичними величинами, а логариф­мами відношень цих розмірів до умовного нульового рівня, що відповідає порогові чутливос­ті стандартного тону, частотою 1000 Гц. Ці логарифми відно­шень називають рівнями інтен­сивності і звукового тиску, ви­ражені в белах (Б). На практиці використовують одиницю в де­сять разів меншу за бел — деци­бел (дБ) Органи слуху людини (рис. 3. 28) відчувають зміни

Рис. 3. 27

і і V Схема будови вуха: 1 — зовнішній слуховий прохід; 2 — барабанна перетинка; 3 — порожнина середнього вуха (ба­рабанна порожнина); 4 — молоточок; 5 — нако­вальня; 6 — стременко; 7 — напівкруглі канали; 8 — равлик; 9 — євстахієва труба

гучності в 1 дБ. Рис. 3. 28