Перша допомога при отруєнні СДОР

Хлор (CIJ. Вплив на людей - подразнення дихальних шляхів, виникає набряк легенів. При високих концентраціях смерть на­стає від 1-2 вдихів, при менших - дихання припиняється через 5-25 хвилин [11].

Захист від хлору - промислові фільтрувальні протигази ма­рок «В», «М», цивільні протигази, військові протигази, дитячі про­тигази, захисні дитячі камери. При концентрації хлору в повітрі понад 8,6 мг/л потрібно використовувати лише ізолювальні про­тигази.

Перша допомога: надягнути на ураженого протигаз, винести на свіже повітря, зробити інгаляцію киснем. Очі промити 2% роз­чином соди. Пити молоко із содою або мінеральною водою, каву. При подразненні дихальних шляхів - вдихати нашатирний спирт, бікарбонат натрію, буру.

Дегазація проводиться лужним або водним розчинами гіпо­сульфіту, гашеним вапном. Нейтралізується водою.

Аміак (NHJ. Дія на людей у високих концентраціях викли­кає корчі. Смерть настає через декілька годин або діб після отрує­ння від набряку легенів гортані. При потраплянні на шкіру може викликати опіки різного ступеня.

Захист від аміаку: - фільтрувальні промислові протигази ма­рок «К» і «Ш». При дуже високих концентраціях використову­ються ізолювальні протигази і захисний одяг.

Перша допомога: — ураженого винести на свіже повітря. За­безпечити тепло і спокій. Зробити інгаляцію зволоженим киснем або теплою водяною парою з розчином ментолу у хлороформі. Шкіру і очі промити водою або 25% розчином борної кислоти протягом 15 хв, змастити вазеліном або оливковою олією. При зупиненні дихання зробити штучне дихання. Дегазація прово­диться водою.

Сірчаний ангідрид (SO₂). Небезпечний при вдиханні. Навіть дуже мала концентрація його створює неприємний присмак в роті і подразнює слизові оболонки. Пари у вологому повітрі сильно подразнюють слизові оболонки та шкіру. З'являються кашель, різкий біль в очах, сльози, дихання і ковтання затруднені, шкіра червоніє. Можливі опіки шкіри та очей. Вдихання повітря, котре містить понад 0,2% сірчаного ангідриду, викликає хрипоту, за­дишку і швидку втрату свідомості. Можлива смерть.

Захист органів дихання та очей від сірчаного ангідриду забез­печують промислові фільтрувальні протигази марки "В" (короб­ка пофарбована в жовтий колір), Е (чорний), БКФ (зелений), рес­піратори протигазові РПГ-67В та універсальні РУ-60М-В, а та­кож цивільні протигази ГП-5, ГП-7 та дитячі. Якщо концентрація газу більша від максимально допустимої або при ліквідації аварій на хімічно небезпечних об'єктах, де концентрація невідома, по­винні використовуватися лише ізолювальні протигази. В зоні аварій для захисту шкіри людини від потрапляння СДОР роботи слід проводити в захисних костюмах, гумових чоботах та рукави­цях.

При наданні першої допомоги при ураженні сірчаним ангід­ридом потерпілого слід винести на свіже повітря. Шкіру та сли­зові оболонки промивати водою або 2% розчином соди не менше ніж 15 хв, очі - проточною водою, також не менше 15 хв.

Сірководень (H₂S). Небезпечний для вдихання, подразнює шкіру і слизові оболонки. Перші ознаки отруєння: головний біль, сльози, печіння в очах, подразнення в носі, металевий смак в роті, нудота, блювання, холодний піт, пронос, біль в грудях.

Захист органів дихання та очей забезпечують фільтруючі про­тигази марки КД, БКФ, респіратори протигазові РПГ-67-КД і РУ-60М-КД, а також цивільні протигази ГП-5, ГП-7 та дитячі. Якщо концентрація газу більша від максимально допустимої та при ліквідації аварій на хімічно небезпечних об'єктах, де концен­трація невідома, повинні використовуватися лише ізолювальні протигази. Для захисту шкіри використовують захисні прогумо­вані костюми, гумові чоботи, рукавиці. При ураженні сірковод­нем потрібно негайно винести потерпілого на свіже повітря, за­безпечити йому тепло і спокій, дати тепле молоко з содою. Його треба помістити в тепле приміщення, накласти на очі примочки з 3% розчином борної кислоти. При важкому отруєнні, а також при

затрудненому диханні дати кисень, якщо необхідно, зробити штуч­не дихання.

Нітрил акрилової кислоти. Пари викликають подразнення сли­зової оболонки і шкіри, виникають головний біль, слабкість, ну­дота, блювання, задишка, шкіра червоніє і пече. Захист органів дихання і очей забезпечують промислові протигази марок "А" і БКФ, а також ГП-5, ГП-7 і дитячі. Потерпілого виносять на по­вітря, забезпечують спокій і тепло, дають подихати киснем, а та­кож аміннітритом (на ватці протягом 15—30 с) з перервою 2 хв.

Синильна кислота. Викликає запаморочення і параліч дихаль­них шляхів. При отруєнні відчувається запах і смак мигдалю, а також металевий присмак у роті. Потім виникає відчуття пеку­чості в горлі, піднебінні, язик втрачає чутливість. Все це супро­воджується нудотою, блюванням, підвищеним слиновиділенням. Зростає задишка. Заходи першої допомоги: винести на повітря, дати понюхати протягом 3 хв (до 8 разів) через 30 с аміннітрати, зробити штучне дихання, поставити грілку. Потерпілому необхі­дно випити міцної кави або чаю.

Фосген. Отруйні лише пари фосгену. Перші ознаки отруєння з'являються не відразу, а через 4-8 год. Виникають незначні по­зиви до кашлю, пече і дере в носоглотці, потім починається силь­ний кашель, задишка, обличчя і губи синіють. Необхідний по­вний спокій, потерпілий повинен лежати на спині з грілкою, мож­на давати гарячі напої і кисень.

Метилмеркаптан. При вдиханні виникає головний біль, слабкість, нудота. Заходи першої допомоги: винести потерпілого на повітря, очі і слизові оболонки промити 2% розчином борної кислоти, а шкіру — водою не менше ніж 15 хв.

Бензол. При вдиханні відчувається слабкість, головний біль, запаморочення, з'являються сонливість, нудота, блювання, по­сіпування м'язів, свербіж і почервоніння шкіри. Потерпілий може знепритомніти. Його виносять на повітря, забезпечують спокій, тепло і дають зволожений кисень. Необхідно змінити одяг і білиз­ну обмити тіло теплою водою з милом. Захист органів дихання і очей забезпечують промислові протигази марок "А" і БКФ, а та­кож ГП-5, ГП-7 і дитячі.

Література

1. Белов СВ., Морозова Л.Л., Сивков В.П. Безопасность жиз­недеятельности. — М., 1992.

2. Програма підготовки студентів виших навчальних закладів з дисципліни «Безпека життєдіяльності» / Укл. В.А. Лук'янчен-ков, В.В. Мухін, М.М. Яцюк та ін. - К., ІСДО, 1985. - 88 с

3. Науменко І., Кузнецов В. «Охорона праці», «Безпека життє­діяльності» - предмети-близнюки чи самостійні навчальні дис­ципліни? - №4, 1996.

4. Русак О.Н. Безопасность жизнедеятельности: Краткий конспект лекций. - СПб, 1992.

5. Котик М.А. Психология и безопасность. - Таллинн: Вал­гус, 1981.-408 с.

6. ШстунІ.Пла'шші. Безпека життєдіяльності. - Львів: Світ, 1995. - 288 с.

7. Русак О.Н., Зайцева В.К. Беседы о безопасности жизнедея­тельности: Учеб. пособие. ЛТА, СПб., 1994. - 96 с.

8. Баклашев Н.И. и др.Охрана труда на предприятиях связи и охрана окружающей среды: Учебник для вузов. - М.: Ра­дио и связь, 1989. - 288 с.

9. Максимов М.Т., Оджагов Г.О. Радиоактивные загрязне­ния и их измерение.: Уч. пособие - М.: Энергоатомиздат, 1989. - 304 с.

10. Топоров И.К Основы безопасности жизнедеятельности: Учеб. пособие. ГТУ. СПб, 1994. - 157 с.

11. Губсъкий А.І. Цивільна оборона: Підручник для вищих навчальних закладів. - К.: Міністерство освіти, 1995. - 216 с.

12. Гряник Т.Н., Лехман С.Д. Теоретические и организацион­ные основы охраны труда: Текст лекций. - К.: Укр. сельхозака­демия, 1990. - 44 с.

ІЗ.Булай П.И. Первая помощь при травмах, несчастных случаях и некоторых заболеваниях. Минск.: Беларусь, 1984. -78 с.