Ліквідація наслідків НС

3.7.1. Організація ліквідації наслідків НС

Для організації робіт щодо ліквідації наслідків аварій, катаст­роф, стихійних лих утворюються Державні комісії з надзвичай­них ситуацій - ДКНС. ДКНС діють при Кабінеті Міністрів краї­ни, в областях, містах, регіонах як на постійній основі, так і у випадку виникнення НС. До їх функцій належить забезпечення постійної готовності до дій аварійно-рятівних служб, контроль за розробкою та реалізацією заходів із запобігання можливим ава­ріям і катастрофам. Усі завдання з ліквідації НС виконуються по черзі у максимально короткі терміни.

У першу чергу вирішуються завдання щодо термінового захи­сту населення, запобігання розвитку чи зменшенню впливу НС і завдання з підготовки та виконання рятувальних та інших не­відкладних робіт.

З цією метою виконуються:

—сповіщення населення про небезпеку чи загрозу небезпеки;

—евакуація людей та тварин із небезпечних зон, викорис-танння засобів профілактики захворювань, травматизму, надан­ня медичної та іншої допомоги;

- локалізація аварій, зупинення чи зміна технологічного про­цесу, попередження і гасіння пожеж;

- приведення в готовність органів управління, сил і засобів для рятувальних робіт, ведення розвідки в осередках ураження, оцінка ситуації, що склалася.

Рятувальні та інші невідкладні роботи починаються одразу ж у міру готовності сил та засобів для їх проведення, ведуться безпе­рервно з необхідною заміною рятівників і ліквідаторів при дот­риманні техніки безпеки та заходів перестороги. Організація їх проведення буде розглядатися нижче.

Наступними вирішуються завдання шодо забезпечення жит­тєдіяльності населення в районах, що постраждали внаслідок аварії, катастрофи чи стихійного лиха.

Проводиться відновлення зруйнованого житла, спорудження тимчасових будівель (намети, землянки, навіси тощо), відновлен-

ня енерго- та подозабезпечення, ліній зв'язку, об'єктів комуналь­ного обслуговування. Також здійснюються санітарне очищення осередку ураження, забезпечення людей продуктами харчуван­ня, предметами першої необхідності та ін. Одночасно розпочина­ються роботи з відновлення функціонування уражених об'єктів.

Багато видів НС можна прогнозувати, що дає можливість зав­часно спланувати основні заходи з ліквідації їх наслідків. Прове­дення робіт за підготовленим планом (відкоригованим згідно з реальною ситуацією) дасть змогу значно прискорити ці роботи, зменшити масштаб наслідків аварії, катастрофи.

Ліквідація наслідків НС буде організована найефективніше, якщо керуватися такими принципами:

—висока швидкість розгортання сил і засобів для проведення рятувальних робіт. З цією метою усі формування, і насамперед рятівні, аварійно-технічні, протипожежні, медичні, негайно при­ступають до рятування потерпілих. Першими включаються в ря­тувальні роботи формування, що прибули на об'єкти у першу зміну. Потім темп ведення робіт нарощується за рахунок введен­ня наступних змін; тривалість робочих змін встановлюється, ви­ходячи із реальної ситуації і рівня радіації на місцевості; мінімаль­на тривалість роботи - 2 год., максимальна - 12 год.;

—потрібно у перші 3-4 години подати повітря у завалені чи пошкоджені будинки; у перші 12—14 годин — надати першу ме­дичну допомогу основній масі уражених, завершити основні ря­тувальні роботи до кінця першої доби. Тому роботи ведуть безпе­рервно;

—використання сил і засобів на основних ділянках території міста, об'єкта, де можуть перебувати основні маси потерпілих, котрі опинилися у важких умовах;

—роботи в осередку ураження (зараження) ведуться з використанням засобів механізації і лише за їх відсутності - вруч­ну. Потрібно вжити усіх заходів, щоб технічні засоби були підтяг­нуті до місця праці та забезпечені пальним;

—формування використовуються в осередку ураження (зара­ження) з врахуванням їх фаху. Таке використання формувань може забезпечити високу продуктивність і швидке завершення робіт. Виконання робіт не за фахом допускається лише у надзви­чайних випадках;

- під час роботи в осередку ураження (зараження) суворо до­тримуються заходів безпеки і особливо при діях в небезпечних зонах і на заражених ділянках.

- рятувальні та невідкладні аварійно-відновлювальні роботи розгортаються на широкому фронті і проводяться до повного за­вершення.

3.7.2. Проведення рятувальних та інших невідкладних робіт

Метою проведення рятувальних та інших невідкладних робіт (Р і ІНР) в осередках масового ураження є рятування людей та надання медичної допомоги потерпілим, локалізація аварій та усу­нення пошкоджень, котрі перешкоджають проведенню рятуваль­них та відновлювальних робіт.

Рятувальні роботи включають:

- розвідку маршрутів висування формувань і об'єктів робіт;

- локалізацію і гасіння пожеж на маршрутах висування і на ділянках робіт;

- пошук потерпілих і витягування їх із пошкоджених та палаючих будинків, загазованих, затоплених, задимлених приміщень, із завалів;

- розкриття зруйнованих, пошкоджених, завалених споруд та рятування людей, котрі там перебувають;

- подавання повітря в завалені споруди з пошкодженою фільтровальновентиляційною системою;

- надання першої медичної допомоги потерпілим та евакуа­ція їх до лікарських установ;

- виведення (вивезення) населення з небезпечних зон у без­печні райони;

- санітарну обробку людей, ветеринарну обробку сільсько­господарських тварин, дезактивацію та дегазацію техніки, засобів захисту, одягу, продовольства, їжі, води, фуражу.

Інші невідкладні роботи включають:

- прокладання колонних шляхів та влаштування проїздів (проходів) у завалах та в зонах ураження;

- локалізацію аварій на газових, електричних мережах з ме­тою забезпечення умов для проведення рятувальних робіт;

- укріплення чи руйнування конструкцій будинків та спо­руд, котрі загрожують обвалом та перешкоджають безпечному руху і проведенню рятувальних робіт;

- ремонт та відновлення пошкоджених і зруйнованих ліній зв'язку та комунально-енергетичних мереж з метою забезпечен­ня рятувальних робіт та інших невідкладних робіт, а також захис­них споруд для укриття людей у випадку повторних НС;

- пошук, знешкодження та знищення боєприпасів, що не розірвалися та інших вибухонебезпечних предметів.

Р та ІНР проводяться безпосередньо в осередках ураження за будь якої погоди до повного їх завершення.

Великий обсяг роботи в осередках ураження неможливо про­вести за короткий час без використання різноманітної техніки. Тільки широка механізація усіх видів робіт дає змогу своєчасно здійснити рятування потерпілих. Для проведення Р та ІНР мо­жуть використовуватися всі типи будівельних та дорожних ма­шин, механізмів, техніки комунального господарства району, міста.

Залежно від виду виконуваних робіт вони поділяються на такі групи:

- машини і механізми для розкриття завалених сховищ та ук­риттів, розбирання та розчищення завалів, піднімання, пере­міщення і транспортування вантажів (екскаватори, трактори, бульдозери, крани, самоскиди з причепами, блоки, лебідки, дом­крати);

- пневматичний інструмент (бурильні та відбійні молотки), які використовуються для формування отворів у кам'яних, цег­ляних і бетонних стінах, перекриттях завалених сховищ з метою подавання в них повітря або для виведення тих, хто переховуєть­ся там;

- обладнання для різання металу (газорізи, бензорізи, автоге­ни, електрозварювальні апарати);

- механізми для відкачування води (насоси, мотопомпи, по­ливальні машини та авторозливні станції);

- засоби, котрі забезпечують транспортування чи переправ­ляння через водну перепону основних машин і обладнання (при-чіпи-важковози, тягачі-трейлери, баржі, пороми, понтони тощо);

— ремонтні та обслуговуючі засоби (ремонтні майстерні, станції обслуговування, бензо- і водозаправники, освітлювальні станції тощо).

Поряд з ефективним використанням машин і механізмів ус­пішне проведення Р та LHP досягається:

— своєчасною організацією та безперервним проведенням роз­відки, швидким виведенням формувань в осередки ураження для виконання завдань;

—компетентністю та психологічною стійкістю особового складу;

—знанням та дотриманням правил і заходів безпеки при про­веденні робіт;

—завчасним вивченням командирами формувань особли­востей ймовірних ділянок (об'єктів) робіт, характеру їх забудо­ви, наявністю комунально-енергетичних та технологічних ме­реж, місць зберігання СДОР, місць розташування та характерис­тик захисних споруд;

—чіткою організацією взаємодії сил і засобів, залучених до робіт та всебічним їх забезпеченням.

Послідовність, методи і способи проведення Р та ІНР зале­жать від характеру руйнування будівель та споруд, аварій кому­нальних, енергетичних і технологічних мереж, від ступеня радіо­активного та хімічного зараження території об'єкта, пожеж тощо.

В першу чергу проводяться роботи з влаштування проїздів і проходів до зруйнованих захисних споруд, пошкоджених і зруй­нованих будинків, де можуть перебувати люди, а також у місцях аварій, котрі перешкоджають або утруднюють проведення ряту­вальних робіт. Проїзди встановлюються завширшки 3-3,5 м для однобічного та 6-6,5 м - для двобічного руху. При однобічному русі через кожні 150-200 м передбачаються роз'їзди завдовжки 15-20 м.

Для влаштування проїздів, проходів використовуються фор­мування механізації, які мають автокрани і бульдозери. Придані протипожежні формування висуваються до об'єктів робіт, одно­часно з ними починають локалізацію та гасіння пожеж там, де перебувають люди.

Пошук та рятування людей розпочинається відразу після вве­дення рятувальних груп на об'єкт. Особовий склад формувань розшуковує сховища та укриття, встановлює зв'язок з тими, хто

переховується в захисних спорудах з використанням засобів зв'яз­ку, що збереглися, через повітрозабірні отвори, а також шляхом перестукування крізь двері, стіни, труби водопостачання та опа­лення. В першу чергу в сховище подається повітря, для чого-роз-чишають повітрозабірні канали, роблять отвори у стінах та пере­криттях.

При розкриванні сховища застосовуються різні способи за­лежно від його конструкції та характеру завалу:

- розбирання завалу над основним входом з наступним відкриванням дверей чи вирізанням в них отворів; відкопування оголовка лазу чи аварійного виходу; влаштування отворів у стіні сховища із суміжного приміщення;

- розбирання завалу над перекриттям сховища з наступним пробиванням у ньому отвору для виведення людей тощо. Поряд з цим під час пошуку людей в осередках ураження обстежують підвальні приміщення, не пристосовані для переховування, дорожні споруди (труби, кювбти), зовнішні віконні та сходові приямки.

Під час розбирання завалу потрібно діяти обережно, в першу чергу намагатися вивільнити голову та груди потерпілого. Витя­гання таких людей через влаштовані проходи може здійснюва­тись на руках, на плащах, брезенті, плівці, на ковдрі, волоком, за допомогою нош. Людям надають першу медичну допомогу та зо­середжують в безпечних місцях.

Великою проблемою є швидке та обережне розбирання зруй­нованих будинків та споруд для рятування похованих живцем. Статистика свідчить, що із тисячі чоловік, які опинились під за­валами після землетрусу, кожної години вмирає 50 чоловік.

Основний спосіб локалізації аварій та пошкоджень на кому­нально-енергетичних і технологічних мережах — відключення зруйнованих ділянок в будинках.

При гасінні пожеж використовуються запасні та водонапірні резервуари.

При пошкодженні системи теплопостачання всередині бу­динків та при загрозі ураження людей гарячою водою, парою чи гарячим повітрям її ізолюють від зовнішньої мережі засувками, якщо вони доступні і непошкоджені.

Усунення аварій на газових мережах здійснюється вимикан­ням окремих ділянок на газорозподільних та газгольдерних стан­ціях, а також за допомогою засувок чи гідрозатворів. Щілини на

Я.І. Бедрій. Безпека життєдіяльності

трубах обмотуються щільним (брезентовим) бинтом або листо­вою гумою з накладанням хомутів. При займанні газу знижуєть­ся його тиск у мережі, а полум'я гаситься піском, землею і гли­ною. Усі роботи з усунення газових аварій проводятья в ізолю­вальних протигазах і з використанням вибухобезпечних ламп.

Аварії на електромережах усуваються тільки після їх знест-румлення та заземлення об'єктів, котрі можуть опинитися під на­пругою.

Аварії на каналізаційних мережах усуваються вимиканням по шкоджених ділянок та відведенням стічних вод.

Невідкладні роботи у випадку руйнування технологічних тру­бопроводів проводяться з метою запобігання вибухам і пожам шля хом вимикання насосів, перекриття трубопроводів.

Руйнування елементів будинків та споруд, котрі загрожують обвалом, здійснюють за допомогою лебідки, троса і трактора або вибуховим способом. Укріплення стін проводиться шляхом уста­новки підпірних балок.

При затопленнях для проведення Р та І HP здійснюють ряту­вальні загони і групи, а також відомчі спеціалізовані загони і підрозділи з плавзасобами, санітарні дружини і пости, гідроме­теорологічні пости, розвідувальні групи, зведені загони механі­зації робіт, формування будівельних організацій, охорони гро­мадського порядку. Рятувальні роботи при затопленнях скерову­ються на пошук людей на затопленій території, посадку їх на плавзасоби та евакуацію у безпечні місця.

Рятувальні групи, котрі діють на швидкохідних плавзасобах та вертольотах, визначають місця скупчення людей на затопленій території, їх стан та періодично подають звукові сигнали. Неве­ликим групам людей, котрі перебувають у воді, викидають ряту­вальні круги, гумові кулі, дошки, жердини тощо. Потім витягу­ють їх на плавзасоби і евакуюють у безпечне місце. Для рятуван­ня і виведення із затопленої території великої кількості людей використовують теплоходи, баржі, баркаси, катери та інші плав­засоби. Посадку на них людей здійснюють з берега.

При рятуванні людей, які перебувають у проломі льоду, по­дають кінець мотузки, дошки, драбини тощо і витягують у без­печне місце. Наближатися до людей, котрі перебувають в опо­лонці, потрібно плазом з розкинутими руками і ногами, спираю­чись на дошки чи інші предмети.

Медичну допомогу надають рятувальні підрозділи чи санітарні дружини безпосередньо в зоні затоплення (перша медична допо­мога) і після доставки на причал (перша лікарська допомога)..

Боротьбу з затопленням у період льодоходу ведуть шляхом усунення загат, що виникають на річках.

Під час проведення робіт забороняється користуватися не­справним інвентарем, перевантажувати плавзасоби, проводити вибухові роботи поблизу ліній електропередач, підводних кому­нікацій, промислових та інших об'єктів без попереднього погод­ження з відповідними організаціями.

При селевих потоках та зсувах безпосереднє регулювання селів здійснюється за допомогою гідротехнічних споруд. Основ­ний спосіб боротьби з селями — зміцнення та стимулювання роз­витку ґрунтового і рослинного покриву на гірських схилах і особ­ливо в місцях зародження селів, а також зменшення надходження поверхневих вод, спуск танучої води, перекачування води за до­помогою насосів, правильне розташування на схилах гір гідро­технічних споруд. Ефективний спосіб боротьби з селями - влов­лювання їх спеціальними котловинами, а також штучне розрід­ження селевого потоку водою.

Рятувальні та аварійно-технічні групи рятують людей та ева­куюють їх у безпечні райони, влаштовують проїзди, очищають оглядові колодязі та камери на комунально-енергетичних мере­жах, відновлюють шляхи, гідротехнічні споруди.

При зсувах в першу чергу проводять розшук уражених людей і витягування їх із завалів та зруйнованих будинків, надають їм першу медичну допомогу. Аварійно-технічні групи влаштовують проїзди в завалах, локалізують наслідки зсувів. Після зупинення зсуву формування дорожни та мостобудівельних організацій роз­починають роботи з відновлення доріг, ліній, засобів зв'язку, спо­рудження водовідних каналів, очищення доріг та вулиць від за­носів і завалів.

При ліквідації зсувів особовий склад формувань і населення повинні суворо дотримуватися заходів перестороги. Небезпечні Ділянки огороджують спеціальними знаками. При роботі у нічний час траншеї, канави та інші небезпечні місця огороджують та по­значають світловими сигналами.

При бурях, ураганах проводяться запобіжні, рятувальні та ава­рійно-рятувальні роботи. В районах, де найчастіше виникають

урагани, будівлі та споруди будують з міцних матеріалів з мінімаль­ною вітрильністю, встановлюють найміцніші опори ліній елект­ропередач та зв'язку. Будують заглиблені сховища. До підходу ураганного вітру закріплюють техніку, окремі будівлі, у вироб­ничих приміщеннях та житлових будинках зачиняють двері, вікна, вимикають електромережу, газ, воду, населення ховається в захисних спорудах.

Після урагану рятувальні формування разом з усім працез­датним населенням проводять рятівні та аварійно-відновлювальні роботи, рятують людей із завалених захисних та інших споруд, надають їм допомогу, відновлюють пошкоджені будівлі, лінії електропередач та зв'язку, газо- та водогону, ремонтують техні­ку, проводять інші аварійно-відновлювальні роботи.

Гасіння торфяних підземних пожеж, коли горить шар торфу значної товщини, надзвичайно складне. Торф може горіти в усіх напрямках незалежно від напрямку та сили вітру, а в підґрунто­вих горизонтах він горить і під час помірного дощу та снігопаду.

Основним способом гасіння підземної торфяної пожежі є об­копування палаючої території канавами завширшки 0,7-1,0 м та глибиною до мінерального грунту чи ґрунтових вод. При прове­денні земляних робіт використовується канавокопачі, екскава­тори, бульдозери, грейдери. Обкопування розпочинається з боку об'єктів чи населених пунктів, котрі можуть зайнятися від пала­ючого торфу. Для гасіння палаючих штабелів торфу, а також гас­іння підземних пожеж використовується вода у вигляді потуж­них струменів. Водою заливають місця горіння торфу під землею та на поверхні землі.

Ліквідація лісової пожежі складається із зупинення пожежі, її локалізації, догашування та оконтурення.

Для гасіння лісових пожеж використовують спеціальні спо­соби:

—збивання вогню при низових пожежах зеленими гілками, мітлами, мішковиною тощо;

—засипання кромки низових пожежах грунтом за допомогою лопат та ґрунтометів;

—прокладання загороджувальних мінералізованих смуг та ка­нав за допомогою бульдозерів, плугів, канавокопачів, вибухів ви­бухових речовин та ручним способом, очищення надґрунтового покриву до мінерального ґрунту з метою зупинення руху кромки пожежі;

—запуск зустрічної низової пожежі; ґрунтовий покрив випа­люють на достатньо широкій смузі, створюючи цим загороджу­вальну смугу, в якій немає горючого матеріалу;

—водою за допомогою спеціальних машин, мотопомп, ран­цевих сприскувачів, збірно-розбірних металевих трубопроводів, котрими забезпечені лісопожежні формування;

—хімічними засобами пожежогасіння;

—водними розчинами хлористого кальцію, хлористого на­трію тощо. їх вогнегасна дія грунтується на охолодженні палаю­чих матеріалів, припиненні надходження кисню, сповільненні окисних процесів при горінні;

—за допомогою авіації шляхом висадки повітряного десанту з вибуховими речовинами, прокладання рукавних ліній чи скидан­ня води з гідролітаків, обладнаних спеціальними металевими ци­стернами;

— викликання штучних опадів шляхом обстрілювання
хмарного фронту спеціальними ракетами, зарядженими йодис­
тим сріблом та іншими хімічними речовинами з наземних лісо­
господарських установок або з зенітної артилерії, призначеної для
боротьби з градом.

Із зон можливого поширення пожежі евакуюються люди та матеріальні цінності. В першу чергу розшукують людей, котрі опинились в палаючих будинках, спорудах, районах. Розшук лю­дей здійснюється з огляду на небезпеку парами: один розшукує, а другий страхує його за допомогою мотузки, перебуваючи в менш небезпечному місці. За умов сильного задимлення та скупчення чадного газу слід працювати в ізолювальних протигазах.