Методичні рекомендації і завдання. При підготовці до питань теми необхідно засвоїти, що в ст

При підготовці до питань теми необхідно засвоїти, що в ст. 13 КК України виділяється окрема група хворих, котрі через характер діяння являють собою особливу небезпеку для суспільства, викликають найбільшу стурбованість законодавця і потребують заданих вимог утримання та нагляду. І на практиці експерти так або інакше під час визначення суворості нагляду орієнтуються на характер скоєного. Інша справа, що цей критерій не є абсолютним, і рішення, що приймається на його підставі, повинно обов’язково співвідноситись з медичним критерієм.

На першому етапі (прийняття рішень про необхідність застосування медичного заходу) як критерій використовується лише одна ознака, яка має відношення до діяння — факт його скоєння, тоді як на другому етапі неминучим є використання всіх інших його ознак. Такою найсуттєвішою ознакою, що характеризує діяння, є його тяжкість. Проте у разі використання цієї ознаки треба мати на увазі, що аналогічні діяння, скоєні осудною та неосудною особою, можуть відрізнятися за ступенем тяжкості. Це обумовлено тією обставиною, що ступінь тяжкості діяння осудної особи визначається двома моментами: об’єктивним збитком, заподіяним діянням об’єктам замаху, якими є особистість та права громадян, приватна власність, правопорядок та ін., а також характером психічного ставлення особи до діяння (виною).

У небезпечному діянні неосудної особи відсутній суб’єктивний бік (вина), тому що особа нездатна усвідомлювати свої дії і керувати ними. Це означає, що градація заходів покарання за діяння осудної особи враховує з об’єктивним боком діяння і форму вини, яка висловлюється у певних психологічних поняттях (умисел прямий або непрямий, необачність через самовпевненість або внаслідок зневажливості). Під час же оцінки суспільної небезпеки діяння психічно хворого цей критерій відпадає або, вірніше, змінюється на інший, який має зв’язок з психічним станом особи і складає суб’єктивний бік діяння неосудної особи.

Отже щодо вирішення питання про вибір виду примусового заходу медичного характеру діяння може використовуватися лише у своїй об’єктивній характеристиці. При цьому слід враховувати, що ступінь тяжкості діяння осудної особи (з свого об’єктивного боку) орієнтується на біологічну (життя та здоров’я громадянина) і соціальну (права, гідність особистості, приватна власність громадян і держави, злочини проти правосуддя, порядку керування, господарські та ін.) характеристики об’єктів замаху. Але навряд чи є підстави вважати за особою, не здатною усвідомлювати свої дії і керувати ними, одночасно здатність усвідомлювати соціальні характеристики об’єктів замаху.

Звідси витікає, що ступінь тяжкості діяння неосудної особи може визначатися лише найбільш суттєвою характеристикою, котра відокремлює особу як об’єкт замаху від матеріальних неживих об’єктів, і котра розрізняється всіма хворими незалежно від характеру психічних розладів. У разі такого підходу діяння неосудних осіб за зниженням ступеня тяжкості (суспільної небезпеки) стоять у такому порядку:

1-а група — дії, спрямовані проти життя та здоров’я громадян;

2-а група — інші дії (не спрямовані проти життя та здоров’я громадян), за виключенням тих, що являють незначну суспільну небезпеку;

3-я група — дії, що являють незначну суспільну небезпеку.

Тема 19. Загальні поняття про психічні захворювання

Семінар — 2 години.

Контрольні запитання:

1. Вища нервова діяльність та її порушення при психічних захворюваннях. Загальне поняття про психічне захворювання.

2. Шизофренія, епілепсія, маніакально-депресивний психоз, олігофренія, психопатії. Судово-психіатрична оцінка.

3. Сифілітичні захворювання центральної нервової системи. Судово-психіатрична оцінка.

4. Алкоголізм, наркоманія, токсикоманія. Судово-психіатрична оцінка.