Р о з д і л II

УЧАСТЬ ДЕРЖАВИ У ЗАБЕЗПЕЧЕННІ БЕЗПЕЧНОСТІ

ТА ЯКОСТІ ХАРЧОВИХ ПРОДУКТІВ

Стаття 3. Державне забезпечення безпечності та якості харчових продуктів. Держава забезпечує безпечність та якість харчових продуктів з метою захисту ______________________________населення від шкідливих факторів.

Стаття 4. Державні органи, що забезпечують розробку, затвердження та впровадження санітарних заходів щодо безпечності та якості харчових продуктів:

1. До системи державних органів, які в межах їх компетенції забезпечують розробку, затвердження та впровадження санітарних заходів, а також державний контроль та нагляд за їх виконанням входять: Кабінет Міністрів України; центральний орган виконавчої влади з питань охорони здоров'я; Державна санітарно-епідеміологічна служба України (далі - Санітарна служба); Державна служба ветеринарної медицини України (далі - Ветеринарна служба); центральний орган виконавчої влади з питань аграрної політики; центральний орган виконавчої влади з питань технічного регулювання та споживчої політики.

Стаття 5. Харчові продукти та потужності (об'єкти), підконтрольні Санітарній службі та Ветеринарній службі. 2. Ветеринарна служба здійснює державний контроль та державний нагляд за такими харчовими продуктами (далі - харчові продукти, підконтрольні ветеринарній службі): 1) необроблені харчові продукти тваринного походження на потужностях (об'єктах) з їх виробництва; 2) усі рослинні продукти, сільськогосподарська продукція та необроблені харчові продукти тваринного походження, що продаються на агропродовольчих ринках. 3. Ветеринарна служба здійснює державний контроль за виробництвом і готовою продукцією на м'ясопереробних, рибодобувних, рибопереробних, молокопереробних підприємствах, які використовують необроблені харчові продукти тваринного походження як сировину, та підприємствах гуртового зберігання необроблених харчових продуктів тваринного походження.

Стаття 6. Повноваження Санітарної служби.

Стаття 7. Повноваження Ветеринарної служби. Ветеринарна служба: 1) бере участь у роботі Національної Комісії України з Кодексу Аліментаріус з питань, що належать до її компетенції, включаючи розробку та перегляд санітарних заходів; { Ко́декс Алімента́ріус (Codex Alimentarius) - збірник міжнародно схвалених і поданих в однаковому вигляді стандартів на харчові продукти, розроблених під керівництвом FAO/WHO, спрямованих на захист здоров'я споживачів і гарантування чесної практики в торгівлі ними. Підготовлений та виданий Комісією Кодексу Аліментаріус. Комісія Кодексу Аліментаріус (англ. Codex Alimentarius Commission) була створена в 1963 р. Продовольчою та Сільськогосподарською Організацією ООН (FAO) і Всесвітньою Організацією Охорони здоров'я (WHO) як їх допоміжний орган для впровадження спільної FAO/WHO програми стандартів на продукти харчування. Кодекс Аліментаріус містить стандарти на всі основні види харчових продуктів - сирі, напівоброблені та перероблені, які призначені для постачання споживачеві. Матеріали для подальшого перероблення в продукти харчування включені в ступені певною мірою, необхідною для досягнення обумовлених Кодексом цілей. Кодекс Аліментаріус містить положення щодо гігієни харчових продуктів, харчових добавок, залишків пестицидів, контамінантів, маркування і представлення продуктів, методів аналізу та відбору. Крім того він також містить положення рекомендаційного характеру, яких повинна дотримуватися міжнародна спільнота для захисту здоров'я споживачів і забезпечення однакових торговельних методів, у вигляді правил і норм, настанов та інших документів, що сприяють досягненню цілей Кодексу. Стандарти Кодексу Аліментаріус включають вимоги до продовольства, спрямовані на гарантування споживачеві здорового, безпечного продукту харчування, вільного від фальсифікації, правильно маркованого і представленого. Стандарт Кодексу Аліментаріус для будь-якого продукту або продуктів розробляється згідно з форматом Кодексу для стандартів продукції і містить відповідні критерії. Питаннями пов'язаними із Кодексом Аліментаріус в Україні займається Національна комісія України з Кодексу Аліментаріус}.

2) проводить державний ветеринарно-санітарний _________________________ на потужностях (об'єктах) для вирощування (виробництва) тварин, необроблених харчових продуктів тваринного походження та обігу сільськогосподарської продукції і видає відповідні

ветеринарні документи, що засвідчують їх ветеринарно-санітарний стан; 3) проводить ___________________ інспектування тварин та післязабійне інспектування їх продуктів на бойнях, а також післязабійне інспектування тварин, забитих на полюванні, на потужностях (об'єктах), призначених для цих цілей; 4) впроваджує та здійснює нагляд за виконанням санітарних заходів у частині дотримання вимог Закону України "Про ветеринарну медицину" (2498-12) та інших нормативно-правових актів, які регулюють захист життя і здоров'я тварин, а також людей від захворювань, спільних з тваринами (зоонозів), що застосовуються до об'єктів санітарних заходів, їй підконтрольних; 5) надає консультації та проводить навчання виробників харчових продуктів; 10) проводить стандартний та розширений прикордонний санітарний контроль імпортних, транзитних та експортних вантажів харчових продуктів, підконтрольних ветеринарній службі; 11) видає експлуатаційні дозволи операторам потужностей (об'єктів), які займаються виробництвом харчових продуктів, підконтрольних ветеринарній службі, та для агропродовольчих ринків, а також веде їх реєстри; 12) видає міжнародні ветеринарні сертифікати на харчові продукти, підконтрольні ветеринарній службі; 14) затверджує методики вимірювань, методи випробувань харчових продуктів, підконтрольних ветеринарній службі, та їх переліки; 15) затверджує перелік референс - лабораторій на проведення арбітражних досліджень харчових продуктів, підконтрольних ветеринарній службі; 19) разом з іншими відповідними державними органами розробляє стандарти для харчових продуктів, підконтрольних ветеринарній службі; 21) проводить епізоотичне або за необхідності бере участь у санітарно-епідеміологічних розслідуваннях, спрямованих на встановлення причин та умов, що призводять до надходження в обіг небезпечних або непридатних для споживання харчових продуктів, підконтрольних ветеринарній службі; 23) встановлює та затверджує ветеринарно-санітарні вимоги для потужностей (об'єктів) з виробництва та обігу харчових продуктів, підконтрольних ветеринарній службі; 25) організовує та проводить державну ветеринарно-санітарну експертизу;

Стаття 8. Національна Комісія України з Кодексу Аліментаріус. 1. Національна Комісія України з Кодексу Аліментаріус рекомендує, а Головний державний санітарний лікар України затверджує….. 4. Національна Комісія України з Кодексу Аліментаріус: 1) координує діяльність щодо гармонізації вітчизняного законодавства до міжнародного у сфері безпечності та якості харчових продуктів; 2) розробляє проекти нових та зміни до існуючих санітарних заходів; 5) виконує функції інформаційно-довідкової служби, що забезпечує надання інформації з питань роботи Комісії з Кодексу Аліментаріус і впровадження в Україні її рекомендацій та рішень; 6) бере участь у засіданнях Комісії з Кодексу Аліментаріус та її комітетів;

Стаття 9. Лабораторії, що проводять оцінку безпечності та якості харчових продуктів.

1. Лабораторні вимірювання, випробування та/або дослідження харчових продуктів з метою оцінки їх безпечності та якості можуть проводитися такими акредитованими лабораторіями: 2) лабораторіями Санітарної та Ветеринарної служб;

Стаття 10. Повноваження санітарного інспектора.

Стаття 11. Повноваження ветеринарного інспектора. 2. Ветеринарні інспектори та головні державні ветеринарні інспектори також мають право: 1) безперешкодного доступу ____ __________________ до потужностей (об'єктів), що здійснюють виробництво та обіг харчових продуктів, підконтрольних ветеринарній службі, у будь-який час протягом звичайного часу роботи; 2) наносити позначку придатності для споживання людиною на туші тварин або їх частини, одиницю упаковки або контейнер з необробленими харчовими продуктами тваринного походження.

Стаття 12. Принципи та порядок здійснення державного контролю та державного нагляду.

10. Рішення відповідного головного державного санітарного лікаря або відповідного державного інспектора ветеринарної медицини щодо поводження з харчовими продуктами або іншими об'єктами санітарних заходів може бути оскаржено вищестоящій посадовій особі або до суду.

Стаття 13. Обов'язки санітарних і ветеринарних інспекторів. 1. При здійсненні державного контролю та/або державного нагляду санітарний інспектор або ветеринарний інспектор повинен: 2) забезпечувати конфіденційність будь-якої інформації, яка становить комерційну таємницю, за винятком випадків, передбачених законодавством України; 4) перевіряти виконання відповідних санітарних заходів, що встановлені для потужностей (об'єктів), які інспектуються; 5) складати та надавати документи про проведення інспекції та відбір зразків, які передбачені відповідними нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону.

Стаття 14. Розробка, перегляд, внесення змін, прийняття та застосування санітарних заходів.

Стаття 15. Належний рівень захисту здоров'я людей.

Стаття 16. Надання інформації про відповідні санітарні заходи та технічні регламенти.

Стаття 17. Процедури контролю, інспектування та ухвалення.

1. Санітарна і _____________ служби передбачають до всіх процедур державного контролю та державного нагляду (далі - процедури) такі вимоги: 1) проведення процедур повинно відповідати міжнародним стандартам, інструкціям та рекомендаціям відповідних міжнародних організацій; 3) відбір зразків обмежується обсягами, що є необхідними та обґрунтованими; 5) результати процедур негайно повідомляються заявнику у письмовій формі та в повному обсязі; 6) заявнику за його запитом повідомляється про очікуваний час завершення таких процедур; 7) зазначені процедури рівною мірою застосовуються до об'єктів санітарних заходів як іноземного, так і вітчизняного походження; 9) з метою захисту комерційних інтересів заявника виконуються правила щодо збереження конфіденційності наданої заявником інформації; 10) плата, що стягується за процедури контролю, інспектування та ухвалення, є однаковою як для об'єктів санітарних заходів вітчизняного походження, так і іноземного походження;

Стаття 18. Державна санітарно-епідеміологічна експертиза та ветеринарно-санітарна експертиза. 1. Державній санітарно-епідеміологічній експертизі підлягають: 1) нові харчові продукти; 2) харчові продукти для спеціального дієтичного споживання, функціональні харчові продукти, дієтичні добавки, харчові добавки, ароматизатори та допоміжні матеріали 6) технології, що раніше не використовувалися в Україні; 7) харчові продукти, які вперше ввозяться в Україну. 7. Державній ветеринарно-санітарній експертизі підлягають: 1) харчові продукти тваринного походження, підконтрольні ветеринарній службі; 2) проекти потужностей (об'єктів) для виробництва та обігу харчових продуктів, підконтрольних ветеринарній службі; 3) потужності (об'єкти) для виробництва та обігу харчових продуктів, підконтрольних ветеринарній службі, з метою видачі експлуатаційного дозволу або відновлення його дії після призупинення; 4) потужності (об'єкти), що виробляють харчові продукти, підконтрольні ветеринарній службі, для імпорту в Україну та експортні потужності (об'єкти) з метою відповідної реєстрації.