Тема 16. Право державної та комунальної власності

Поняття права державної власності. Суб’єкти та об‘єкти права державної власності. Підстави виникнення та припинення права державної власності. Порядок передачі об’єктів права державної власності у комунальну власність. Поняття права комунальної власності. Здійснення права комунальної власності. Підстави припинення права комунальної власності.

Тема 17. Право спільної власності

Поняття та зміст права спільної власності. Види спільної власності. Спільна сумісна власність. Суб’єкти права спільної сумісної власності. Підстави виникнення спільної сумісної власності. Спільна часткова власність. Підстави виникнення спільної часткової власності. Право привілеєвої купівлі частки у спільній власності. Припинення права спільної власності.

Тема 18. Обмежені речові права

Поняття, ознаки та система обмежених речових прав. Сервітути: поняття, зміст. Виникнення, здійснення та припинення сервітуту. Емфітевзис: поняття, зміст. Виникнення, здійснення та припинення емфітевзису. Суперфіцій: поняття, зміст. Виникнення, здійснення та припинення суперфіцію. Право володіння чужим майном. Класифікація видів володіння. Захист володіння у цивільному праві України.

Тема 19. Захист права власності та інших речових прав

«Охорона» та «захист» права власності. Класифікація цивільно-правових засобів захисту права власності. Речево-правові способи захисту права власності. Позов про витребування майна з чужого незаконного володіння (віндикація). Межі віндикації. Вимоги про усунення правопорушень, не пов’язаних з позбавленням володіння (негаторний позов). Позов про виключення майна з акту опису (звільнення майна з-під арешту) як спосіб захисту права власності. Позов про визнання права власності. Зобов’язально-правові способи захисту права власності. Захист права власності за позовом про визнання правочинів недійсними та інші засоби захисту права власності.

Навчальний модуль 4. Право інтелектуальної власності.

Загальні положення зобов’язального права

Тема 20. Право інтелектуальної власності: загальні положення

Поняття права інтелектуальної власності. Співвідношення права інтелектуальної власності та права власності. Джерела правового регулювання відносин, пов‘язаних з інтелектуальною діяльністю. Об‘єкти права інтелектуальної власності. Первісні та похідні суб‘єкти права інтелектуальної власності. Зміст права інтелектуальної власності. Система права інтелектуальної власності. Авторське та патентне право: спільне і відмінне у цивільно-правовому регулюванні відносин, пов‘язаних з творчою діяльністю.

Тема 21. Авторське право і суміжні права

Джерела авторського права. Поняття та ознаки твору. Види об‘єктів, що охороняються авторським правом. Суб‘єкти авторського права. Співавторство та його види. Зміст авторських прав. Способи використання твору. Випадки правомірного використання твору без згоди автора. Строк чинності авторських прав. Поняття та джерела регулювання суміжних прав. Об‘єкти, суб‘єкти суміжних прав. Види та строк чинності суміжних майнових прав. Захист авторського права та суміжних прав.

Тема 22. Право промислової власності

Поняття і джерела права промислової власності. Право інтелектуальної власності на винахід, корисну модель і промисловий зразок. Об‘єкти правової охорони. Суб‘єкти прав на винаходи, корисні моделі і промислові зразки. Оформлення прав на винаходи, корисні моделі і промислові зразки. Складання і подача заявки. Експертиза заявки. Державна реєстрація і видача патентів. Права авторів винаходів, корисних моделей і промислових зразків. Особисті (немайнові) та майнові права. Захист прав на винаходи, корисні моделі і промислові зразки.

Тема 23. Правові засоби індивідуалізації учасників товарного обороту

Комерційне найменування: поняття та структура. Умови надання правової охорони. Виникнення та здійснення прав на комерційне найменування. Припинення прав на комерційне найменування. Поняття та види знаків для товарів та послуг. Оформлення прав на знаки для товарів та послуг. Права та обов`язки, що випливають із свідоцтва на знак для товарів та послуг. Захист прав на знаки для товарів та послуг. Географічне зазначення: поняття та види. Умови надання правової охорони. Здійснення та припинення прав на географічне зазначення.

Тема 24. Загальні положення про зобов’язання

Поняття та ознаки зобов’язань. Елементи зобов’язань. Сторони в зобов’язанні. Підстави виникнення зобов’язань. Зміна осіб у зобов’язанні. Множинні зобов’язання. Система цивільних зобов`язань.

Тема 25. Виконання зобов’язань

Поняття та принципи виконання зобов’язання. Принцип належного виконання зобов’язань. Суб’єкти виконання зобов’язання. Виконання зобов’язання з множинністю осіб. Предмет виконання зобов’язання. Строк, місце та спосіб виконання зобов’язання.

Тема 26. Способи забезпечення виконання зобов’язання

Поняття та загальна характеристика способів забезпечення виконання зобов’язань. Види способів забезпечення виконання зобов’язань. Поняття та значення неустойки. Види неустойки. Поняття та загальна характеристика завдатку. Відмежування завдатку від авансу. Порука як спосіб забезпечення виконання зобов’язань. Особливості відповідальності поручителя. Поняття та загальна характеристика гарантії. Відмежування гарантії від поруки. Поняття, функції та сфера застосування застави. Види застави. Притримання як спосіб забезпечення виконання зобов’язань.

Тема 27. Припинення зобов’язань

Поняття та способи припинення зобов’язань. Способи припинення зобов‘язання, які залежать від волі сторін. Способи припинення зобов‘язання, які не залежать від волі сторін Зарахування. Новація. Поєднання боржника і кредитора в одній особі. Передання відступного. Прощення боргу. Смерть фізичної особи та припинення юридичної особи.

10. Структура навчальної дисципліни

Назви змістових модулів і тем

Кількість годин

денна форма

Заочна форма

усього

у тому числі

усього

у тому числі

л

п/с

лаб

інд

с.р.

л

п/с

лаб

інд

с.р

Навчальний модуль 1. Цивільне право як приватне право. Цивільні правовідносини. Суб’єкти цивільних правовідносин.

Тема 1. Вступ до цивільного права. Цивільне право як приватне право. Джерела цивільного права.

-

Тема 2. Цивільні правовідносини.

-

-

Тема 3. Фізичні особи як учасники цивільних правовідносин.

-

Тема 4. Юридичні особи.

-

-

Тема 5. Суб’єкти публічного права як учасники цивільних правовідносин.

-

-

Разом за змістовим модулем 1

-

Навчальний модуль 2. Об’єкти цивільних правовідносин. Правочини. Здійснення цивільних прав і виконання обов’язків. Представництво. Строки у цивільному праві. Відповідальність.

Тема 6.Об’єкти цивільних правовідносин.

-

Тема 7. Підстави виникнення, зміни та припинення цивільних правовідносин. Правочини.

-

Тема 8. Здійснення цивільних прав і виконання обов’язків. Представництво.

-

-

Тема 9. Строки та терміни. Позовна давність.

-

-

Тема 10. Захист цивільних прав та інтересів.

-

Тема 11. Відповідальність у цивільному праві.

-

-

-

Разом за змістовим модулем 2

-

Навчальний модуль 3. Особисті немайнові права фізичних осіб. Право власності та інші речові права.

Тема 12. Особисті немайнові права фізичних осіб.

-

Тема 13. Загальні положення про речове право. Право власності.

-

Тема 14. Підстави набуття та припинення права власності.

-

-

Тема 15. Право приватної власності.

-

-

Тема 16. Право державної та комунальної власності.

-

-

Тема 17. Право спільної власності.

-

-

Тема 18. Обмежені речові права.

-

-

Тема 19. Захист права власності та інших речових прав.

Разом за змістовим модулем 3

Навчальний модуль 4. Право інтелектуальної власності. Загальні положення зобов’язального права.

Тема 20. Право інтелектуальної власності: загальні положення.

-

Тема 21. Авторське право і суміжні права.

-

Тема 22. Право промислової власності.

-

-

Тема 23. Правові засоби індивідуалізації учасників цивільного обороту.

-

-

Тема 24. Загальні положення про зобов’язання.

-

Тема 25. Виконання зобов’язань.

-

-

Тема 26. Способи забезпечення виконання зобов’язань.

-

-

Тема 27. Припинення зобов’язань.

-

-

Разом за змістовим модулем 4

ІНДЗ

Усього годин

0.

8. Теми семінарських занять

№ з/п	Назва теми	Кількість годин
	Суб’єкти публічного права як учасники цивільних правовідносин
	Особисті немайнові права фізичних осіб
	Право інтелектуальної власності: загальні положення
	Разом

0.

Теми практичних занять

№ з/п	Назва теми	Кількість Годин
	Вступ до цивільного права. Цивільне право як приватне право. Джерела цивільного права.
	Цивільні правовідносини.
	Фізичні особи як учасники цивільних правовідносин.
	Юридичні особи.
	Об’єкти цивільних правовідносин.
	Підстави виникнення, зміни та припинення цивільних правовідносин. Правочини.
	Здійснення цивільних прав і виконання обов’язків. Представництво.
	Строки та терміни. Позовна давність.
	Захист цивільних прав та інтересів.
	Особисті немайнові права фізичних осіб.
	Загальні положення про речове право. Право власності.
	Підстави набуття та припинення права власності.
	Право приватної власності.
	Право державної та комунальної власності.
	Право спільної власності.
	Обмежені речові права.
	Захист права власності та інших речових прав.
	Право інтелектуальної власності: загальні положення.
	Авторське право та суміжні права.
	Право промислової власності.
	Правові засоби індивідуалізації учасників цивільного обороту.
	Загальні положення про зобов’язання.
	Виконання зобов’язань.
	Способи забезпечення виконання зобов’язань.
	Припинення зобов’язань.
	Разом

Теми лабораторних занять

№ з/п	Назва теми	Кількість годин
...

9. Самостійна робота

№ з/п	Назва теми	Кількість годин
	Вступ до цивільного права. Цивільне право як приватне право. Джерела цивільного права.
	Цивільні правовідносини.
	Фізичні особи як учасники цивільних правовідносин.
	Юридичні особи.
	Суб’єкти публічного права як учасники цивільних правовідносин.
	Об’єкти цивільних правовідносин.
	Підстави виникнення, зміни та припинення цивільних правовідносин. Правочини.
	Здійснення цивільних прав і виконання обов’язків.
	Представництво.
	Строки та терміни. Позовна давність.
	Захист цивільних прав та інтересів.
	Відповідальність у цивільному праві.
	Особисті немайнові права фізичних осіб.
	Загальні положення про речове право. Право власності.
	Підстави набуття та припинення права власності.
	Право приватної власності.
	Право державної та комунальної власності.
	Право спільної власності.
	Обмежені речові права.
	Захист права власності та інших речових прав.
	Право інтелектуальної власності: загальні положення.
	Авторське право та суміжні права.
	Право промислової власності.
	Правові засоби індивідуалізації учасників цивільного обороту.
	Загальні положення про зобов’язання.
	Виконання зобов’язань.
	Способи забезпечення виконання зобов’язань.
	Припинення зобов’язань.
	Разом

1.

1. Індивідуальні завдання

Індивідуальне завдання — це форма організації навчального процесу, яка має на меті поглиблення, узагальнення та закріплення знань, які студенти отримують у процесі навчання, а також застосування цих знань на практиці. Індивідуальне завдання виконує студент самостійно під керівництвом викладача. Як правило, індивідуальні завдання виконуються окремо кожним студентом за власним вибором.

Відповідно до інноваційних технологій навчання різновидністю індивідуальних завдань є індивідуальні науково-дослідні завдання (далі ІНДЗ).

Індивідуальне науково-дослідне завдання є видом позааудиторної індивідуальної роботи студента навчального чи навчально-дослідницького характеру, яке виконується з метою поглибленого вивчення програмного матеріалу навчального курсу на основі здобутих знань, умінь і навичок у процесі аудиторних занять. Воно може охоплювати декілька тем або зміст навчального курсу в цілому.

Структура індивідуального науково-дослідного завдання: тема та мета роботи; виклад основного матеріалу; висновки; список використаних джерел.

Порядок подання та захист індивідуального науково-дослідного завдання.

a. Звіт про виконання індивідуального науково-дослідного завдання подається у вигляді скріплених сторінок формату А4 з титульною сторінкою стандартного зразка і внутрішнім наповненням із зазначенням усіх позицій змісту завдання (до 10 сторінок шрифтом 14 кегль TNR через 1,5 інтервал).

b. Оцінка за ІНДЗ виставляється на аудиторному занятті з курсу на основі попереднього ознайомлення викладача з його змістом та після захисту завдання шляхом усного звіту студента про виконану роботу.

1. Оцінка за ІНДЗ враховується під час поточного контролю з навчального курсу.

2. ІНДЗ оцінюється за чотирьохбальною шкалою:

«Відмінно» – студент вичерпно, послідовно, грамотно й логічно викладає матеріал, правильно обґрунтовує прийняття рішення, уміє самостійно узагальнити і викласти суть розглянутої проблеми. Адекватно вміє дати узагальнену характеристику теорії і практиці. Вміє переносити теоретичні знання у площину практики. Вміє робити правильні висновки.

«Добре» – студент твердо знає весь програмний матеріал, грамотно і по суті викладає його; правильно застосовує теоретичні положення при розв’язанні практичних завдань, володіє необхідними навичками і прийомами їх виконання, але для визначення дійсного ступеня знань студента викладач змушений задавати додаткові запитання і уточнити окремі відповіді.

«Задовільно» – студент знає тільки основний матеріал, передбачений програмою, але не засвоїв його деталей, припускається неточностей, обирає недостатньо чіткі формулювання, порушує послідовність у викладенні програмного матеріалу, проявляється невпевненість у вирішенні завдань практичного характеру.

«Незадовільно» – студент не знає значної частини програмного матеріалу, допускає суттєві помилки при формулюванні основних положень курсу, з великими труднощами використовує теоретичні відомості при виконанні завдань.

Необхідно відзначити, що перераховані вище критерії мають достатньо загальний і орієнтовний характер.

Питання для індивідуальних науково-дослідних завдань

(рефератів)

1. Наука як джерело цивільного кодексу України.

2. Цивільний кодекс України: інституційна чи пандектна система?

3. Диспозитивні та імперативні норми в Цивільному кодексі.

4. Класифікація цивільних правовідносин.

5. Зміст цивільних правовідносин.

6. Фізична особа як підприємець.

7. Опіка та піклування над фізичною особою.

8. Теорії юридичної особи.

9. Організаційно-правові форми юридичних осіб.

10. Обмеження, припинення діяльності юридичної особи.

11. Захист особистих немайнових та майнових прав громадян України на тимчасово окупованій території.

12. Правовий режим окремих видів майна.

13. Юридичні факти в цивільному праві України.

14. Класифікація правочинів.

15. Правові наслідки недійсності правочинів.

16. Особисте здійснення цивільних прав їх учасниками.

17. Поняття та види правонаступництва.

18. Розмежування строків та термінів у цивільному праві.

19. Строки захисту цивільних прав.

20. Органи, що здійснюють захист цивільних прав.

21. Самозахист.

22. Право на життя.

23. Право на охорону здоров’я.

24. Право на використання імені.

25. Право на захист честі, гідності та ділової репутації.

26. Власність як категорія.

27. Розмежування речових прав (сервітуту, суперфіцію, емфітевзису).

28. Набуття права власності на новостворене майно та об’єкти незавершеного будівництва.

29. Набувальна давність.

30. Реквізиція.

31. Об’єкти права приватної власності.

32. Об’єкти права державної власності

33. Об’єкти права комунальної власності

34. Здійснення права спільної часткової власності.

35. Витребування майна з чужого незаконного володіння.

36. Об’єкти права інтелектуальної власності.

37. Особисті немайнові та майнові права інтелектуальної власності.

38. Суб’єкти авторського права.

39. Використання об’єкту авторського права.

40. Суб’єкти права інтелектуальної власності на винахід, корисну модель, промисловий зразок.

41. Об’єкти права інтелектуальної власності на винахід, корисну модель, промисловий зразок.

42. Правова охорона комерційного найменування.

43. Засвідчення набуття права інтелектуальної власності на торговельну марку.

44. Класифікація зобов’язань.

45. Заміна сторін у зобов’язанні.

46. Дострокове виконання зобов’язання.

47. Виконання альтернативного, солідарного зобов’язання.

48. Види неустойки.

49. Права та обов’язки поручителя за договором поруки.

50. Правові наслідки порушення боржником зобов’язання, забезпеченого гарантією.

51. Завдаток як спосіб забезпечення зобов’язання.

52. Правове регулювання застави нерухомого майна.

53. Правове забезпечення застави рухомого майна.

54. Право притримання.

55. Новація як спосіб припинення зобов’язань.

56. Припинення зобов’язань зарахуванням.

10. Методи навчання

У ході викладання навчальної дисципліни підлягають використанню методи, спрямовані на:

- формування у студентів інтересу до пізнавальної діяльності й відповідальності за навчальну працю;

- забезпечення мисленнєвої діяльності (індуктивного, дедуктивного, репродуктивного й пошукового характеру);

- а також методи, пов’язані з контролем за навчальною діяльністю студентів.

Серед методів навчання, зокрема, підлягають застосуванню наступні: розповідь, бесіда, пояснення, лекція, спостереження, демонстрація, практичне заняття.

11. Форма та засоби рубіжного та підсумкового контролю

Поточний контроль здійснюється під час проведення практичних занять і має на меті перевірку рівня підготовленості студента до виконання конкретної роботи.

Методи проведення поточного контролю під час навчальних занять визначаються кафедрою і здійснюються шляхом усного опитування студентів, проведення контрольних робіт (відповіді на питання лекційного курсу, вирішення завдань, задач тощо), виконання завдань та вирішення задач із практичних проблем, тестування знань студентів із певних тем лекційного курсу, захисту індивідуального завдання.

За результатами поточного оцінювання робіт, виконаних студентом упродовж навчального модуля, виводиться підсумкова поточна оцінка, яка фіксується у відомості обліку успішності та визначається за формулою.

Підсумкова поточна оцінка за кожен модуль визначається на основі здобутих балів:

- пропущене заняття – 0 балів;

- оцінка «незадовільно» – 2 бали;

- оцінка «задовільно» – 3 бали;

- оцінка «добре» – 4 бали;

- оцінка «відмінно» – 5 балів;

Сума оцінок проставляється у чисельнику формули, кількість оцінок – у знаменнику формули; отриманий результат множиться на коефіцієнт «4»;

Наприклад: 3+0+4+2+5 помножити 4 = 11,2

Підсумкова поточна оцінка за семестр визначається як сума підсумкових поточних оцінок за кожен навчальний модуль. Якщо підсумкова поточна оцінка за навчальний модуль складає не ціле

число, а дробове, то заокруглення до цілого числа відбувається за встановленими математичними правилами.

Проміжний контроль здійснюється шляхом проведення модульної контрольної роботи (модульний контроль). Модульний контроль — це форма рубіжного контролю знань студенті після вивчення логічно завершеної частини навчальної програми дисципліни (навчального модуля), яка відображає зміст питань, вивчених протягом відповідного модуля, з урахуванням їх зв’язку із темами попередніх модулів.

Критерії оцінювання знань студентів при проведенні усного модульного контролю з курсу «Цивільне право України»

Критерії розроблено відповідно до п. 3.3. Положення про організацію освітнього процесу у Львівському державному університеті внутрішніх справ і робочої програми навчальної дисципліни «Цивільне право України».

Проведення модульного контролю в усній формі відбувається у вигляді відповідей студентами на 3 питання з переліку, затвердженого кафедрою і розміщеного на сайті ЛьДУВС.

Максимальна кількість отриманих на модульному контролі балів становить 30.

Мінімальна кількість балів, яку може одержати студент за відповідь, становить 0.

Білети складаються з трьох питань, за відповідь на кожне з яких студент може отримати максимально 10 балів (від 0 до 10 балів).

Крок оцінювання становить 1 бал.

Критеріями оцінювання знань студентів є:

1. знання норм законодавства; знайомство з судовою практикою;

2. знайомство з основними доктринальними правовими позиціями;

3. знайомство з додатковими джерелами, розуміння проблемних моментів питання;

4. вміння навести приклади застосування норм законодавства;

5. відсутність істотних юридичних помилок при відповіді;

6. термінологчна грамотність;

7. аргументованість і логічна послідовність відповіді;

8. повнота відповіді;

9. самостійне творче мислення і аналітичні навички.

Контрольні вимоги до відповідей студентів:

«10» балів («відмінно») – виставляється, якщо відповіді на питання містять глибокі знання навчального матеріалу, що міститься в основних і додаткових рекомендованих джерелах; свідчать про ґрунтовне володіння студентом лекційним матеріалом і знайомство з основними доктринальними позиціями з питання, яке розглядається; демонструють засвоєння студентом відповідних положень цивільного законодавства і матеріалів судової практики; повно, глибоко і конкретно висвітлюють зміст поставлених питань.

При цьому студент також має вільно володіти фаховою термінологією, давати чіткі, лаконічні, грамотні, логічно послідовні та вичерпні відповіді на поставлені запитання; вміти навести конкретні приклади для ілюстрації засвоєння теоретичних питань; демонструвати вміння теоретичного аналізу й творчого мислення.

«8» балів («дуже добре») – виставляється тоді, коли студент достатньо володіє знаннями, що міститься в основних і додаткових рекомендованих джерелах, розкриває суть поставлених питань, твердо знає програмний матеріал, грамотно і по суті викладає його, не допускає суттєвих неточностей. Студент також має вільно володіти фаховою термінологією, давати чіткі, грамотні, та вичерпні відповіді на поставлені запитання; вміти навести конкретні приклади для ілюстрації засвоєння теоретичних питань. Відповідь свідчить про ґрунтовне володіння студентом лекційним матеріалом і знайомство з основними доктринальними позиціями з питання, яке розглядається; демонструє засвоєння студентом відповідних положень цивільного законодавства і матеріалів судової практики.

При цьому у відповідях студента можуть допускатись окремі незначні неточності у відповідях. Відповідь може свідчити про недостатнє знайомство з відмінними доктринальними позиціями з питання, яке розглядається. Студент має демонструвати знання навчального матеріалу, що міститься в основних і додаткових рекомендованих джерелах, однак при цьому розуміння навчального матеріалу і знайомство з цивільно-правовими проблемами є недостатньо глибоким.

«6» балів («добре») – виставляється тоді, коли студент володіє базовою фаховою термінологією, дає загалом грамотні відповіді на поставлені запитання, проте не проявляє достатньо глибоких знань пройденого матеріалу, який стосується поставленого завдання. При цьому студент знайомий з основним матеріалом, але не засвоїв його деталей і додаткових джерел, матеріалів судової практики, дає відповіді на поставлені запитання лише в загальному, припускається низки неточностей, обирає недостатньо чіткі формулювання, порушує послідовність у викладі відповіді, але в цілому орієнтується в пройденому матеріалі.

«4» бали («достатньо») – виставляється тоді, коли студент демонструє певний рівень ознайомлення з основними нормативно-правовими актами, однак при цьому слабо орієнтується в пройденому теоретичному матеріалі і позиціях судової практики, допускає суттєві змістовні помилки при відтворенні змісту понять, норм чи інститутів.

«2» бали («незадовільно») – виставляється тоді, коли студент робить значну кількість суттєвих змістовних помилок, які свідчать про незнання базових положень програмного матеріалу, дає відповідь, що свідчить про незнайомство зі змістом норм законодавства, необхідних для розкриття питання, демонструє незнання відповідних доктринальних позицій, наведених як у додатковій, так і в основній літературі до теми.

«0» балів («незадовільно») – виставляється тоді, коли студент не дає відповіді на питання.

Навчальний модуль 1. Перелік питань.

33. Цивільне право у системі права України.

34. Критерії поділу системи права на приватне і публічне.

35. Цивільні відносини як предмет цивільного права.

36. Ознаки цивільних правовідносин.

37. Види цивільних відносин та їх юридичне оформлення.

38. Особливості методу цивільного права.

39. Принципи цивільного права.

40. Система цивільного права. Відмежування цивільного права від суміжних галузей.

41. Джерела цивільного права.

42. Цивільне законодавство та його система.

43. Звичай.

44. Значення доктрини, судової практики, актів КСУ, ВСУ, ВГСУ, ВАСУ.

45. Дія цивільного законодавства в часі, просторі, за колом осіб.

46. Застосування цивільного законодавства.

47. Аналогія закону та аналогія права.

48. Поняття та особливості цивільних правовідносин.

49. Підстави виникнення, зміни та припинення цивільних правовідносин.

50. Елементи цивільних правовідносин.

51. Суб’єкти цивільних правовідносин: поняття і види.

52. Об’єкти цивільних правовідносин: поняття і види.

53. Зміст цивільних правовідносин:

54. Поняття та види суб’єктивних обов’язків;

55. Поняття, зміст та види суб’єктивних цивільних прав.

56. Види цивільних правовідносин.

57. Співвідношення понять «фізичної особи», «людини» і «громадянина» у праві.

58. Цивільна правоздатність фізичної особи: поняття та зміст. Відмінність між правоздатністю та суб’єктивним правом.

59. Цивільна дієздатність фізичної особи: поняття та зміст. Відмінність між правоздатністю та дієздатністю.

60. Зміст окремих різновидів цивільної дієздатності.

61. Емансипація: підстави, умови та порядок.

62. Ім’я фізичної особи.

63. Місце проживання та його юридичне значення.

64. Визнання фізичної особи безвісно відсутньою та оголошення її померлою: підстави та правові наслідки.

65. Опіка та піклування.

66. Фізична особа як підприємець.

67. Виникнення юридичних осіб. Теорії юридичної особи.

68. Поняття та ознаки юридичної особи.

69. Класифікація юридичних осіб. Види та організаційно-правові форми юридичних осіб.

70. Правоздатність юридичної особи.

71. Дієздатність юридичної особи. Органи юридичної особи та їх компетенція.

72. Окремі різновиди юридичних осіб:

73. Підприємницькі товариства як юридичні особи;

74. Непідприємницькі товариства як юридичні особи;

75. Установи як юридичні особи;

76. Відокремлені підрозділи юридичної особи.

77. Порядок створення юридичних осіб.

78. Порядок припинення юридичних осіб.

79. Цивільна правоздатність держави та інших суб’єктів публічного права: її особливості та зміст.

80. Форми (способи) участі держави у цивільному обороті. Пряма та опосередкована участь держави у цивільному обороті.

81. Окремі випадки участі держави у цивільному обороті.

82. Український народ як суб’єкт цивільних правовідносин.

83. Територіальна громада як суб’єкт цивільних правовідносин.

Навчальний модуль 2. Перелік питань.

215. Об’єкти цивільних правовідносин: поняття й види. Правовий режим та оборотоздатність об’єктів цивільних правовідносин.

216. Поняття і юридична класифікація речей.

217. Нерухомість як різновид речей. Майно.

218. Гроші як різновид речей. Особливості їх правового режиму.

219. Цінні папери: поняття, види, особливості правового режиму.

220. Результати робіт та послуги: поняття і класифікація.

221. Результати творчої діяльності: поняття та особливості. Інформація.

222. Особисті немайнові блага: поняття, види, особливості правового режиму.

223. Поняття та види правочинів.

224. Умови дійсності правочинів:

225. Умови і строки в правочинах.

226. Недійсність правочинів.

227. Нікчемні та оспорювані правочини.

228. Підстави недійсності правочину:

229. Загальні та спеціальні наслідки недійсності правочинів.

230. Принципи здійснення цивільних прав.

231. Особливості реалізації та виконання окремих цивільних прав та обов’язків: речових прав; зобов’язальних прав; особистих немайнових прав; прав інтелектуальної власності; сімейних прав та обов’язків.

232. Межі здійснення цивільних прав. Поняття та види зловживання правом.

233. Поняття, суть та юридична природа представництва.

234. Відмежування представництва від суміжних інститутів.

235. Повноваження представника.

236. Наслідки перевищення повноважень.

237. Передоручення.

238. Підстави виникнення та види представництва:

239. Законне представництво;

240. Договірне представництво;

241. Комерційне представництво.

242. Цивільно-правова характеристика довіреності:

243. Видача довіреності як правочин.

244. Форма довіреності, реквізити довіреності.

245. Строк дії довіреності.

246. Припинення представництва.

247. Поняття, значення і види строків у цивільному праві.

248. Строки виконання цивільних обов’язків.

249. Строки захисту цивільних прав. Позовна давність.

250. Поняття, значення і види позовної давності. Наслідки спливу позовної давності.

251. Початок перебігу позовної давності. Зупинення і переривання позовної давності.

252. Вимоги, на які позовна давність не поширюється.

253. Поняття захисту цивільних прав та інтересів.

254. Співвідношення понять «забезпечення», «охорона», «захист» цивільних прав.

255. Суб’єкти цивільно-правового захисту. Об’єкти (предмет) цивільно-правового захисту:

256. Право на захист як суб’єктивне цивільне право. Поняття, зміст.

257. Форми захисту цивільних прав та інтересів.

258. Юрисдикційна форма захисту.

259. Неюрисдикційна форма захисту.

260. Самозахист цивільних прав. Поняття, загальна характеристика, види. Заходу оперативного впливу.

261. Поняття та види способів захисту цивільних прав та інтересів.

262. Поняття цивільно-правової відповідальності.

263. Види і форми цивільно-правової відповідальності.

264. Підстава й умови цивільно-правової відповідальності.

Навчальний модуль 3. Перелік питань.

297. Поняття, ознаки та види особистих немайнових правовідносин. Класифікація особистих немайнових прав.

298. Особисті немайнові права, що забезпечують природне існування фізичної особи.

299. Особисті немайнові права, що забезпечують соціальне буття фізичної особи.

300. Захист честі, гідності та ділової репутації.

301. Поняття та ознаки речового права. Види речових прав за українським законодавством.

302. Право власності і абсолютні права, право власності і майнові права, право власності і зобов’язання.

303. Особливості законодавчої конструкції права власності та його змісту. «Тріада» повноважень власника і межі здійснення цих повноважень.

304. Форми і види права власності в Україні. Цивільно-правове значення категорії «приватна власність» та її співвідношення із публічною власністю.

305. Класифікація підстав виникнення права власності:

306. Первинні способи виникнення права власності.

307. Похідні способи виникнення права власності.

308. Момент виникнення права власності.

309. Припинення права власності:

310. Добровільне припинення права власності.

311. Втрата права власності з незалежних від власника причин.

312. Примусове позбавлення права власності.

313. Право приватної власності: загальні положення.

314. Підстави виникнення права приватної власності фізичних осіб.

315. Об’єкти права приватної власності фізичних осіб.

316. Припинення права приватної власності фізичних осіб.

317. Юридичні особи як суб’єкти права власності.

318. Особливості здійснення права приватної власності господарськими товариствами.

319. Здійснення права власності громадськими та релігійними організаціями.

320. Право власності інших юридичних осіб (об’єднань підприємств, установ, організацій).

321. Поняття права державної власності.

322. Суб’єкти та об‘єкти права державної власності.

323. Підстави виникнення та припинення права державної власності.

324. Порядок передачі об’єктів права державної власності у комунальну власність.

325. Поняття права комунальної власності.

326. Суб’єкти та об’єкти права комунальної власності.

327. Підстави виникнення і припинення права комунальної власності.

328. Поняття та зміст права спільної власності. Види спільної власності.

329. Спільна сумісна власність. Суб’єкти права спільної сумісної власності. Підстави виникнення спільної сумісної власності.

330. Спільна часткова власність. Підстави виникнення спільної часткової власності.

331. Право привілеєвої купівлі частки у спільній власності.

332. Припинення права спільної власності.

333. Поняття, ознаки та система обмежених речових прав.

334. Сервітути: поняття, зміст.

335. Виникнення, здійснення та припинення сервітуту.

336. Емфітевзис: поняття, зміст.

337. Виникнення, здійснення та припинення емфітевзису.

338. Суперфіцій: поняття, зміст.

339. Виникнення, здійснення та припинення суперфіцію.

340. Право володіння та його захист у цивільному праві.

341. «Охорона» та «захист» права власності. Поняття, види і способи захисту права власності та інших речових прав.

342. Позов про витребування майна з чужого незаконного володіння (віндикація). Межі віндикації;

343. Вимоги про усунення правопорушень, не пов’язаних з позбавленням володіння (негаторний позов);

344. Позов про виключення майна з акту опису (звільнення майна з-під арешту) як спосіб захисту права власності;

345. Позов про визнання права власності.

346. Зобов’язально-правові способи захисту права власності.

347. Захист права власності за позовом про визнання правочинів недійсними та інші засоби захисту права власності.

Навчальний модуль 4. Перелік питань.

Поняття права інтелектуальної власності. Співвідношення права інтелектуальної власності та права власності.

Джерела правового регулювання відносин, пов‘язаних з інтелектуальною діяльністю.

Об‘єкти права інтелектуальної власності.

Первісні та похідні суб‘єкти права інтелектуальної власності.

Зміст права інтелектуальної власності.

Система права інтелектуальної власності. Авторське та патентне право: спільне і відмінне у цивільно-правовому регулюванні відносин, пов‘язаних з творчою діяльністю.

Джерела авторського права.

Поняття та ознаки твору. Види об‘єктів, що охороняються авторським правом.

Суб‘єкти авторського права. Співавторство та його види.

Зміст авторських прав. Строк чинності авторських прав.

Поняття та джерела регулювання суміжних прав.

Об‘єкти, суб‘єкти суміжних прав.

Види та строк чинності суміжних майнових прав.

Захист авторського права та суміжних прав.

Поняття і джерела права промислової власності.

Винахід як об’єкт промислової власності.

Корисна модель: поняття, ознаки.

Право промислової власності на промисловий зразок.

Оформлення прав на винаходи, корисні моделі і промислові зразки.

Захист прав на винаходи, корисні моделі і промислові зразки.

Комерційне найменування: поняття та структура. Умови надання правової охорони.

Виникнення та здійснення прав на комерційне найменування.

Припинення прав на комерційне найменування.

Поняття та види знаків для товарів та послуг.

Оформлення прав на знаки для товарів та послуг.

Права та обов`язки, що випливають із свідоцтва на знак для товарів та послуг.

Захист прав на знаки для товарів та послуг.

Географічне зазначення: поняття та види. Умови надання правової охорони.

Здійснення та припинення прав на географічне зазначення.

Поняття та ознаки зобов’язань.

Елементи зобов’язань.

Підстави виникнення зобов’язань.

Система цивільних зобов`язань.

Поняття та принципи виконання зобов’язання.

Суб’єкти виконання зобов’язання.

Виконання зобов’язання з множинністю осіб.

Предмет виконання зобов’язання.

Строк, місце та спосіб виконання зобов’язання.

Поняття та загальна характеристика способів забезпечення виконання зобов’язань.

Види способів забезпечення виконання зобов’язань.

Поняття та значення неустойки. Види неустойки.

Поняття та загальна характеристика завдатку.

Відмежування завдатку від авансу.

Порука як спосіб забезпечення виконання зобов’язань. Особливості відповідальності поручителя.

Поняття та загальна характеристика гарантії. Відмежування гарантії від поруки.

Поняття, функції та сфера застосування застави.

Види застави.

Притримання як спосіб забезпечення виконання зобов’язань.

Поняття та види підстав припинення зобов’язань.

Характеристика підстав припинення зобов’язань, що за юридичною природою є правочинами.

Характеристика інших підстав припинення зобов’язань.

Підсумковий контроль проводиться з метою оцінювання результатів навчання шляхом проведення екзамену. Екзамен — це форма контролю засвоєння студентом теоретичного та практичного матеріалу з окремої навчальної дисципліни за весь період навчання. Екзамен може проводиться шляхом виконання студентом письмової екзаменаційної роботи або тестування тривалістю до двох академічних годин. Екзамен оцінюється за 100-бальною шкалою.

Підсумкова оцінка з дисципліни, що викладається протягом декількох семестрів, визначається на основі суми середнього балу з семестрових оцінок за кожний семестр та оцінки за екзамен розділено на 2.

12. Розподіл балів, які отримують студенти

Поточна успішність навчання студентів оцінюється за чотирьохбальною шкалою:

«Відмінно» – студент глибоко і міцно засвоїв програмний матеріал, вичерпно, послідовно, грамотно й логічно його викладає, правильно обґрунтовує прийняття рішення, уміє самостійно узагальнити і викласти суть розглянутої проблеми, не відчуває труднощів з відповідями при зміні завдань, з можливих варіантів вибирає найкращу відповідь.

Адекватно вміє дати узагальнену характеристику теорії і практиці. Вміє переносити теоретичні знання у площину практики. Вміє робити правильні висновки.

Із загального обсягу студент правильно виконує 91-100% завдань.

«Добре» – студент твердо знає весь програмний матеріал, грамотно і по суті викладає його, не допускає суттєвих неточностей при виборі відповіді, тобто вибирає правильну, але не найкращу відповідь; правильно застосовує теоретичні положення при розв’язанні практичних завдань, володіє необхідними навичками і прийомами їх виконання, але для визначення дійсного ступеня знань студента викладач змушений задавати додаткові запитання і уточнити окремі відповіді.

Вміє розв’язувати ситуаційні завдання середньої важкості.

Із загального обсягу студент правильно виконує 72-90% завдань.

«Задовільно» – студент знає тільки основний матеріал, передбачений програмою, але не засвоїв його деталей, припускається неточностей, обирає недостатньо чіткі формулювання, порушує послідовність у викладенні програмного матеріалу, проявляється невпевненість у вирішенні завдань практичного характеру.

Студент спроможний розв’язати прості завдання.

Із загального обсягу студент правильно виконав 53-71% завдань.

«Незадовільно» – студент не знає значної частини програмного матеріалу, допускає суттєві помилки при формулюванні основних положень курсу, з великими труднощами використовує теоретичні відомості при виконанні завдань.

Із загального обсягу студент правильно виконав не більше 53% завдань.

Необхідно відзначити, що перераховані вище критерії мають достатньо загальний і орієнтовний характер.

Розподіл балів, які отримують студенти

Поточне оцінювання та самостійна робота	Екзамен	Підсумкова семестрова оцінка
Навчальний модуль №1	Навчальний модуль № 2
Т1	Т2	Т3	Т4	МКР № 1	Т5	Т6	Т7	Т8	МКР № 2
до 20		до 20

Т1, Т2... Т8 – теми навчальних модулів.

Відповідність підсумкових семестрових рейтингових оцінок у балах оцінкам за національною шкалою та шкалою ЄКТС

Оцінка в балах	Оцінка за національною шкалою	Оцінка за шкалою ЄКТС
Оцінка	Пояснення
90-100	Відмінно	A	Відмінно (відмінне виконання лише з незначною кількістю помилок)
80–89	Добре	B	Дуже добре (вище середнього рівня з кількома помилками)
71–79	C	Добре (в загальному вірне виконання з певною кількістю суттєвих помилок)
61–70	Задовільно	D	Задовільно (непогано, але зі значною кількістю недоліків)
50–60	E	Достатньо (виконання задовольняє мінімальним критеріям)
26–49	Незадовільно	FX	Незадовільно (з можливістю повторного складання)
0–25	F	Незадовільно (з обов’язковим повторним курсом)

13. Список джерел та рекомендованої літератури

Основні джерела до всіх тем:

Нормативно-правові акти:

Конституція України від 28 червня 1998 року // Відомості Верховної Ради України. – № 30. – 1996.

Цивільний кодекс України від 16 березня 2004 року // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 40–44. – Ст. 356.

Господарський кодекс України від 16 січня 2003 року // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 18–22. – Ст. 144.

Література:

Науково-практичний коментар до цивільного законодавства України / В.Г. Ротань (відпов. ред.), А Г. Ярема, В.Я. Карабань, В.В. Кривенко, О.Є. Сонін – 2-ге вид. – Х.: Фактор, 2010. – Т.1. – 800 с.

Науково-практичний коментар Цивільного кодексу України // За ред. проф. Коссака В.М. – К.: Істина, 2004. – 976 с.

Цивільне право України: підручник [Текст]: в 2 т. Т. 1 / кол. авторів; за ред. Г. Б. Яновицької,В. О. Кучера. – Львів: «Новий Світ-2000», 2014. – 444 с.

Цивільне право України: підручник [Текст]: в 2 т. Т. 2 / кол. авторів; за ред. Г. Б. Яновицької,В. О. Кучера. – Львів: «Новий Світ-2000», 2014. – 428 с.

Цивільне право України: [підручник]: у 2 т. / за заг. ред. В.І. Борисової, І.В. Спасибо-Фатєєвої, В.Л. Яроцького. – Х.: Право, 2011. – Т.1.

Допоміжна

Нормативно-правові акти:

І. Міжнародно-правові документи:

Бернська конвенція про охорону літературних і художніх творів. Паризький акт від 24 липня 1971 року, змінений 2 жовтня 1979 року // Інтелектуальна власність в Україні: правові засади та практика. – Наук.-практ. вид.: у 4-х т. / За заг. ред. О.Д. Святоцького. – Т. 1: Право інтелектуальної власності. – К.: Ін Юре, 1999. – С. 186 – 224.

Всесвітня конвенція про авторське право 1952 р. // Інтелектуальна власність в Україні: правові засади та практика. – Наук.-практ. вид.: у 4-х т. / За заг. ред. О.Д. Святоцького. – Т. 1: Право інтелектуальної власності. – К.: Ін Юре, 1999. – С. 243 – 262.

Договір про закони щодо товарних знаків 1994 р. // Збірник нормативних актів з питань промислової власності / За ред. В.Л. Петрова, В.О. Жарова. – К.: Вища школа, 1999. – С. 441 – 465.

Конвенция об учреждении Всемирной организации интеллектуальной собственности от 14 июля 1967 года // Интеллектуальная собственность: нормативно-правовые акты / Под общ. ред. А.Д. Святоцкого, В.П. Петрова. – Т. 2. – К.: Ин Юре, 1999.

Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод (Рим. 21.11.50) // Голос України, 10 січня 2001 року. – № 3 (2503). – С. 6 — 8.

Конвенція про охорону інтересів виробників фонограм від незаконного відтворення їх фонограм 1971 р. // Авторське право і суміжні права. Законодавство та судова практика. – Зб. нормат. актів. – К.: Юрінком Інтер, 2003. – С. 171 – 174.

Лісабонська угода про охорону найменувань місць походження товарів та їх міжнародну реєстрацію від 31 жовтня 1958 року // Збірка вибраних міжнародних матеріалів. – К., 1999.

Мадридское соглашение о международной регистрации знаков от 14 апреля 1891 года // Интеллектуальная собственность: нормативно-правовые акты / Под общ. ред. А. Д. Святоцкого, В.П. Петрова. – Т. 2. – К.: Ин Юре, 1999.

Міжнародна конвенція про охорону інтересів виконавців, виробників фонограм і організацій ефірного мовлення. // Інтелектуальна власність. – 2001. - №2. – С. 71 – 75.

Парижская конвенция об охране промушленной собственности от 20 марта 1883 года // Интеллектуальная собственность: нормативно-правовые акты / Под общ. ред. А. Д. Святоцкого, В.П. Петрова. – Т. 2. – К.: Ин Юре, 1999.

Совместная резолюция Генеральной Ассамблеи ВОИС й Ассамблеи Парижского союза о положеннях в отношении охраны общеизвестных знаков. Приложение 10 // Орлова В.В. Общеизвестные товарные знаки в Российской Федерации: современное состояние й перспективы. – М., 2001. – С. 91 – 99.

Угода про торговельні аспекти прав інтелектуальної власності (Угода TRIPS) // Інтелектуальна власність. – 1999. – №5,6,7.

Угода про торговельні аспекти прав інтелектуальної власності (Угода ТRIPS). // Інтелектуальна власність. – 1999. – №№ 5,6,7.

ІІ. Законодавчі акти України:

Житловий кодекс Української РСР від 30 червня 1983 року // Відомості Верховної Ради Української РСР. – 1983. – Додаток до № 28. – Ст. 573.

Земельний кодекс України: від 25 жовтня 2001 року // Відомості Верховної Ради України. – 2002. – № 3 – 4. – Ст. 27.

Сімейний кодекс України: від 10 січня 2002 року // Відомості Верховної Ради України. – 2002. – № 21 – 22. – Ст. 135.

Кодекс законів про працю України: від 10 грудня 1971 року // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1971. – Додаток до № 50. – Ст. 375.

Основи законодавства України про охорону здоров'я: Закон України від 19 листопада 1992 року № 2801-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 4. – Ст. 19.

Про авторське право і суміжні права: Закон України від 23 грудня 1993 року № 3792-XI // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 13. – Ст. 64.

Про акціонерні товариства: Закон України від 17 вересня 2008 року № 514-VI// Відомості Верховної Ради України. – 2008. – №50–51. – Ст. 384.

Про банки і банківську діяльність: Закон України від 07 грудня 2000 року № 2121-III // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 5–6. – Ст. 30.

Про виконавче провадження: Закон України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV// Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 24. – Ст. 207.

Про вилучення з обігу, переробку, утилізацію, знищення або подальше використання неякісної та небезпечної продукції: Закон України від 14 січня 2000 року № 1393-XIV // Відомості Верховної Ради України. – 2000. – № 12. – Ст. 95.

Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом: Закон України від 14 травня 1992 року № 2343-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1992.– № 31. – Ст. 440.

Про відчуження земельних ділянок, інших об’єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності: Закон України 17 листопада 2009 року № 1559-VI // Відомості Верховної Ради України. – 2010. – № 1. – Ст. 2.

Про внесення змін до Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей»: Закон України від 21 грудня 2010 року № 2823-VI // Відомості Верховної Ради України. – 2011. – № 27. – Ст. 226.

Про господарські товариства: Закон України від 19 вересня 1991 року № 1576-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 49. – Cт. 682.

Про громадські об’єднання: Закон України від 22 березня 2012 року № 4572-VI // Відомості Верховної Ради України. – 2013. – № 1. – Ст. 1.

Про громадянство: Закон України від 18 січня 2001 року № 2235-III // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 13. – Ст. 65.

Про державне замовлення для задоволення пріоритетних державних потреб: Закон України від 22 грудня 1995 року № 493/95-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 3. – Ст. 9.

Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень: Закон України від 01 липня 2004 року № 1952-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2004. – № 51. – Ст. 553.

Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців: Закон України від 15 травня 2003 року № 755-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 31 – 32. – Ст. 263.

Про донорство крові та її компонентів: Закон України від 23 червня 1995 року № 239/95-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1995. – № 23. – Ст. 183.

Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні: Закон України від 16 листопада 1992 року № 2782-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 1. – Ст. 1.

Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування: Закон України від 13 січня 2005 року № 2342-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2005. – № 6. – Ст. 147.

Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення: Закон України від 24 лютого 1994 року № 4004-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 27. – Ст. 218.

Про захист суспільної моралі: Закон України від 20 листопада 2003 року № 1296–IV // Відомості Верховної Ради України. – 2004. – № 14. – Ст. 192.