Основні способи вивчення затрат робочого часу та етапи їх проведення

Етап	Фотографія робочого часу	Хронометраж
Фотографія методом безпосередніх вимірів	Фотографія методом моментних спостережень
Підготовка	1. Вибір мети й об’єкта 2. Заповнення лицьово­го боку фатокартки 3. Інструктаж	1. Вибір мети й об’єкта 2. Заповнення лицьового боку фотокартки 3. Інструктаж 4. Визначення обсягу спостережень	1. Вибір мети, об’єкта, часу спостережень (30 — 60 хв після початку зміни, 1,5—2 год до закінчення) 2. Заповнення лицьового боку хронокартки 3. Розчленування операції (фіксажні крапки) 4. Кількість спостережень 5. Інструктаж
Спостереження	Спостереження: цифри, індекси, графіки	Форма запису	Запис часу з точністю до 0,5 с Дефектні заміри
Обробка	1. Зведення однойменних затрат робочого часу (фактичний баланс робочого часу) у хвилинах, відсотках 2. Визначення показників, що характеризують фактичний баланс робочого часу (К1, К2, К3, К4)	1. Зведення однойменних затрат робочого часу в моментоспостереженнях, відсотках 2. Визначення показників, що характеризують фактичний баланс робочого часу (К1, К2, К3, К4)	1. Визначення тривалості замірів 2. Стійкість хронорядів (факт) 3. Розрахунок середньої тривалості елементів операції та всієї операції загалом
Аналіз	1. Побудова нормативного балансу 2. Можливе зростання продуктивності праці (ущільнення робочого часу) 3. Розробка заходів щодо ліквідації втрат робочого часу 4. Розрахунок економічного ефекту	1. Побудова нормативного балансу 2. Можливе зростання продуктивності праці (ущільнення робочого часу) 3. Розробка заходів щодо ліквідації втрат робочого часу 4. Розрахунок економічного ефекту	1. Аналіз затрат робочого часу за елементами операції 2. Стійкість хронорядів (факт-норматив) 3. Режим роботи 4. Проектування раціонального трудового процесу 5. Розрахунок норми оперативного часу

Відповідь проста: тому що треба отримати дійсні фактичні затрати робочого часу без їхнього приховування, саме такі, які мають місце в обумовлених організаційно-технічних умовах виробництва і праці. Дуже важливо правильно вибрати об’єкт спостереження, який має відповідати меті дослідження. Одна річ вивчати як використовують робочий час висококваліфіковані робітники і зовсім інша —спостерігати затрати робочого часу тих робітників, які не виконують установлені норми.

Кількість об’єктів спостережень обмежується технічними можливостями регістрації затрат робочого часу, точністю, видом фотографії та ін. Для групової фотографії кількість об’єктів досягає 8—12 працівників. При цьому точність вимірів значно зменшується в разі зростання кількості об’єктів. Для бригадної фотографії чисельність працівників (чисельність бригади), що підлягають обстеженню, не повинна перевищувати 12—15 чол. Найбільше об’єктів охоплюється спостереженнями в разі здійснення самофотографії та масової фотографії методом моментних спостережень. Треба ретельно вивчити особливості проведення самофотографії, з’ясувати, чому при цьому вивчаються не всі категорії змінного робочого часу, а тільки втрати, обумовлені недоліками в технології і організації праці.

З особливостями проведення масової фотографії необхідно ретельно ознайомитись, опрацювавши зміст розділів 3.3 — 3.4 рекомендованого підручника [1].

Другий і третій етапи проведення фотографії робочого часу не складні за змістом, а лише потребують великої уваги при самому спостереженні й точності в розрахунках тривалості окремих категорій робочого часу, обґрунтованої їх індексації. Певну увагу слід приділити зведенню однойменних затрат робочого часу з тим, щоб побудувати фактичний баланс робочого часу.

Аналіз отриманих результатів передбачає порівняльну характеристику фактичного і нормативного балансів робочого часу. Це досягається шляхом розрахунків показників (коефіцієнтів), які характеризують наявність «явних» та «прихованих» втрат робочого часу, загальну завантаженість працівників протягом робочої зміни чи її якоїсь частини.

Значення і розрахунки цих коефіцієнтів досить детально подано у рекомендованому підручнику (див. [1], розділ 3.4) Найпоширенішою помилкою є завершення аналітичної частини розрахунком показника можливого ущільнення робочого часу за рахунок ліквідації виявлених його втрат. Результати проведених спостережень дадуть користь лише тоді, коли будуть запропоновані конкретні заходи щодо ліквідації втрат робочого часу.

Фотографія з її послідовними записами всіх затрат часу дає змогу встановити причини перевищення затрат понад нормативні з усіх категорій робочого часу, причини непродуктивної роботи, порушення трудової дисципліни. Але слід пам’ятати, що фотографія робочого часу лише допомагає працівникові раціонально витрачати його протягом робочої зміни. Іншими словами, — досягти нормальної продуктивності, що передбачається організаційно-технічними умовами виробництва і праці. У разі ліквідації втрат робочого часу може зрости його змінний виробіток, але часовий виробіток, або затрати часу на одну операцію без належної раціоналізації трудового процесу можуть залишитися без змін.

Ось чому другим найважливішим способом вивчення затрат робочого часу є хронометраж.

При самостійному вивченні цього питання треба особливу увагу приділити завданням і призначенню хронометражних спостережень, а також визначенню обґрунтованої кількості хроноспостережень. Результати хронометражу безпосередньо впливають на фактичні затрати часу при виконанні працівником окремих операцій, а отже, на розцінки на одиницю роботи (операція, деталь).

Дуже велике значення має хронометраж для обґрунтування пропозицій щодо раціоналізації трудового процесу, оскільки регістрація тривалості виконання окремих елементів операції дає змогу встановити правильність виконання робітником основних і допоміжних трудових прийомів, що забезпечують нормативну тривалість виконання виробничої операції.

Слід пам’ятати, що об’єктом хронометражних спостережень найчастіше є оперативний час, час обслуговування робочого місця та час на відпочинок робітника, які входять до норми поштучного часу
(t шт.) і повторюються робітником при виконанні кожної операції.

Велике значення має хронометраж як база для розробки нормативних матеріалів шляхом нагромадження інформації про режими роботи устаткування, складові елементи виробничої операції.

Що стосується визначення обґрунтованої кількості хронометраж­них вимірів (n), то тут треба ретельно ознайомитись із змістом розділу 3.5 рекомендованого підручника [1].

Раціоналізація основних і допоміжних трудових прийомів (рухів і дій) досягається зіставленням послідовності й тривалості виконання окремих елементів операції кількома робітниками (так званий метод Ф. Ковальова). Мінімізація затрат часу на всю операцію, точніше на ton, досягається за рахунок установлення, у кого з робітників затрати часу на виконання окремого елемента операції найменші.

Але треба пам’ятати, що об’єктом хронометражу є відносно нетривалі (до 20 хв) операції, що мають стабільний характер, тобто циклічно повторювані елементи операції. Значно складніше вивчати зміст і тривалість операцій, що не мають стабільного технологічного змісту і виконуються у невизначений відрізок робочої зміни. У цих випадках слід застосовувати третій основний метод спостережень — фотохронометраж. Свою назву він дістав тому, що є комбінуванням фотографії робочого часу і хронометражу. Фотохронометраж споріднений з хронометражем, оскільки вивчає тривалість і склад виробничих операцій, що здійснюються протягом робочої зміни, тобто використовує методику проведення фотографії робочого часу. Докладніше із змістом цього питання слід ознайомитися в розділі 3.6 рекомендованого підручника [1].

Практичні заняття

На практичні заняття програмою навчального курсу перед­бачено 6 годин.

План практичного заняття (2 год)

1. Провести раціоналізацію трудового процесу і розрахувати ефективність (економічну оцінку). Вихідні дані даються викладачем. При цьому можна скористатись даними щодо розчленування операції в трудовому відношенні з попереднього заняття.

2. Розглянути основні типи класифікації затрат робочого часу стосовно працівника, устаткування і виробничого процесу (подати блок-схемою і дати короткий опис категорій робочого часу).

3. Розглянути індексацію затрат робочого часу основних категорій та їхніх складових елементів (подати таблицею відповідно до наведеної класифікації).

4. Здійснити програмований контроль щодо визначення індексів затрат робочого часу (за допомогою тестових питань або на слух за запитаннями викладача в інтенсивному темпі).

5. Захист практичної роботи.

Практичне заняття (2 год)

Мета: Навчитись оцінювати рівень використання робочого часу за допомогою фотографій різних видів; виявити резерви ущільнення робочого дня на основі залучення в корисний фонд так званих явних і прихованих втрат робочого часу. Розв’язання завдань, наведених у п. 2.3.4. вимагає знань спеціальних формул показників (коефіцієнтів), які характеризують використання робочого часу за основними його категоріями.

1. Розглянути основні особливості кожного з методів вивчення затрат робочого часу і зробити короткий опис у зошиті, скориставшись структурно-логічною блок-схемою 3.1.

2. Виконати письмове завдання з обробки даних фотографій (видаються викладачем).

3. Оформити виконані завдання і захистити у викладача.

Практичне заняття (2 год)

Мета: Навчитись обґрунтовувати вибір об’єкта хрономет­ражного спостереження, визначати необхідну кількість замірів; здійснити розчленування операції на окремі елементи; навчитись виявляти причини невиконання або перевиконання норм часу; дати пропозиції щодо покращення структури операції та скорочення тривалості виконання окремих її елементів.

1. Виконати письмове завдання з обробки даних хронометражу (даються викладачем).

2. Оформити виконання завдання і захистити у викладача.

&

Термінологічний словник

Класифікація затрат робочого часу — групування окремих категорій затрат робочого часу за їхніми характерними ознаками з метою отримання об’єктивної оцінки використання робочого часу.

Категорія робочого часу — затрати робочого часу, що мають певні, чітко визначені відмінності від інших витрат за цільовою ознакою.

Робочий час — у нормуванні розглядається як тривалість робочої зміни (дня), протягом якої працівник виконує визначену роботу і має перерви в праці.

Втрати робочого часу — будь-які затрати робочого часу, що не входять до складу нормованого часу протягом робочої зміни. Розріз­няють втрати: приховані, неприховані з вини робітника, з вини виробництва.

Категорії робочого часу — усі без винятку види затрат робочого часу, що входять до складу змінного фонду робочого дня (ПЗ, ОП, ОБС, РН, ПН, ПР). Вони охоплюють як нормований, так і ненормований час, час виконання виробничого завдання, інші роботи, а також перерви у праці, внутрішньозмінні простої з різних причин.

Загальна тривалість усіх категорій дорівнює тривалості робо­чого дня.

Нормативний баланс робочого часу — структура робочого дня (зміни), яка включає лише нормовані категорії робочого часу. До нього входять «наявні» втрати робочого часу і категорія «непродуктивної роботи».

Фактичний баланс робочого часу — структура робочого дня, яка віддзеркалює фактичну тривалість категорій, установлених у результаті проведення фотографії робочого часу.

Методи вивчення затрат робочого часу — різні організаційно-технологічні підходи до вивчення затрат робочого часу.

Розрізняють два головних методи:

— метод безпосередніх вимірів (за поточним часом):

— метод моментних спостережень (коли спостерігач фіксує не тривалість окремих категорій робочого часу, а реєструє сам факт наявності тієї чи іншої категорії в конкретний момент спостереження).

Етапи спостереження — окремі організаційно необхідні підходи здійснення методики проведення вивчення затрат робочого часу (підготовка, спостереження, обробка даних, аналіз отриманих результатів).

Способи вивчення затрат робочого часу — організаційно-технологічні підходи до здійснення спостережень залежно від об’єкта дослідження, завдань, точності вимірів, форми реєстрації затрат робочого часу. Розрізняють: фотографія робочого часу, хронометраж і фотохронометраж.

.

Навчальні завдання

Заняття (2 год)