Визначення параметрів, що підлягають оцінюванню

Рівень конкурентоспроможності оцінюють за допомогою показників так званих "жорстких“ та “м’яких” параметрів.

Кожний “жорсткий” параметр має конкретну величину, яка виражається у кілограмах, міліметрах та інших одиницях і оцінюється у формі відсоткового відношення фактичної величини параметра до величини, яка характеризує задоволення потреби на 100%.

Оцінку ступеня задоволення потреби споживчими властивостями виробу проводять за допомогою групового параметричного індексу Jn, котрий визначають за формулою:

де n – число кількісних параметрів, що аналізуються;

aj – вагомість j-го параметричного індексу;

ij – параметричний індекс j-го параметра.

Слід зазначити, що ij та jn не можуть перевищувати 100%, оскільки потреба не може задовольнятись більше ніж на 100%.

Параметричний індекс можна визначити і для “м’яких” параметрів, які не підлягають кількісній характеристиці. При цьому результати виражають у цифровій (бальній) формі. Підставою для присвоєння параметру того чи іншого балу можуть бути дані органолептичних методів та оцінки групи експертів.

Під час аналізу слід розрізняти якість та конкурентоспроможність товару.

Якість – це сукупність тих властивостей товару, які роблять можливим виконання заданих функцій і тим самим задовольняють потребу.

Порівнюючи якість двох виробів, ми порівнюємо міру корисності кожного з них.

Аналогічно розраховують груповий індекс конкурентоспроможності за економічними параметрами:

де m – кількість економічних параметрів, що аналізуються;

ai – вагомість i-го параметричного індексу;

Ii – параметричний індекс i-го параметра.

КРОК 3.