Тема 2. Закономірності, принципи і фактори розміщення продуктивних сил та формування економіки регіонів

1. Економічні закони і закономірності розміщення продуктивних сил

2. Принципи розміщення продуктивних сил

3. Фактори розміщення продуктивних сил та формування економіки регіонів

1. Економічні закони і закономірності розміщення продуктивних сил.

Сучасна територіальна організація продуктивних сил України сформувалася в результаті дії законів планової економіки. Формування і функціонування ринкової економіки зумовлює відповідні зміни в теорії розміщення продуктивних сил. Пріоритетними стають загальні економічні закони, властиві для всіх суспільно – економічних формацій.

Розміщення продуктивних сил — це наслідок впливу як об'єктивних законів і закономірностей, так і суб'єктивної волі людини. Економічні закони – це об’єктивні закони розвитку суспільства, що відображають відносини в процесі виробництва, розподілу і споживання матеріальних благ та найтісніші, стійкі зв’язки між явищами і процесами економічного життя суспільства. Розміщення продуктивних сил і їх подальший розвиток здійснюються під впливом загальних економічних законів, які в теорії регіональної економіки називаються закономірностями РПС, котрі фактично є просторовим виявом окремих економічних законів. Фактично закономірності РПС є законами територіальної організації господарства.

Основні закономірності розміщення продуктивних сил:

1. Закономірність раціонального розміщення продуктивних сил випливає із загального економічного закону економії праці, за допомогою якого регулюються затрати на подолання просторової незбалансованості між районами видобутку, виробництва і споживання продукції. Транспортні витрати становлять значну частку в собівартості продукції, і їх зниження впливає на продуктивність праці. На практиці для зниження транспортних витрат керуються принципом максимального наближення підприємств до джерел сировини, палива, робочої сили і споживача.

Для визначення ефективності (Е) раціонального розміщення виробництва застосовують формулу

Е= Е д

В,

де Е д – дохід, прибуток, національний дохід;

В – приведені витрати.

2. Закономірність раціонального територіального поділу праці випливає з закону суспільного поділу праці. Згідно з цією закономірністю, за кожним регіоном закріплені певні галузі матеріального виробництва. Вона є визначальною в процесі формування економічних районів, а її дія виявляється в спеціалізації господарства регіонів та виробництва найдешевшої продукції. Однак моно спеціалізація може і негативно впливати на соціальний розвиток регіонів, екологічну ситуацію в них.

3.Закономірність пропорційного розміщення продуктивних сил. Ця закономірність випливає з економічного закону концентрації виробництва. Реалізація її дає можливість більш рівномірно розмістити виробництво по областях, тобто вирівнюючи виробництво національного доходу шляхом надання певних пільг інвесторам капіталу, держава може економічно регулювати РПС. Для аналізу наявних територіальних пропорцій визначають частку кожного регіону у виробництві ВВП, національного доходу, капітальних витрат, продуктивності суспільної праці. Доцільним є порівняння отриманого в регіоні капіталу і затрат праці та засобів виробництва, що свідчитиме про ефективність господарського розвитку кожного регіону.

4.Закономірність комплексного РПС. Комплексністю називається взаємопов'язаність елементів регіонального господарства, що впорядковує їх у регіональну економічну систему. Реалізація цієї закономірності дасть змогу мінімізувати витрати в основному виробництві, здешевити витрати на перевезення сировини і готової продукції. Магістральним напрямом комплексного РПС є формування територіально – виробничих комплексів, які складаються в органічно пов’язаних між собою підприємств, що дає змогу зекономити до 20% капіталовкладень, 20% комунікацій, 10% території.

2. Принципи розміщення продуктивних сил.

Принципи розміщення продуктивних сил – це керівні положення, сформульовані суспільством, які визначають об’єктивні потреби та умови суспільного розвитку і котрі воно реалізує в процесі своєї практичної діяльності.

Принципи – це свідомі дії, спрямовані на реалізацію закономірностей розміщення продуктивних сил.

Найважливішими принципами розміщення продуктивних сил є:

· наближення матеріало-, водомістстких, енергоємних виробництв до джерел сировини, палива, води;

· наближення трудомістких виробництв до регіонів з високим рівнем забезпечення трудовими ресурсами;

· наближення виробництв, що виробляють товари масового споживання,до районів високої концентрації населення;

· врахування під час розміщення продуктивних сил наявності транспортних комунікацій;

· обмеження надмірної концентрації промислових об’єктів у великих містах;

· забезпечення збалансованого розміщення підприємств матеріального виробництва, невиробничої сфери, галузей спеціалізації та обслуговуючих галузей;

· зміцнення національної безпеки держави;

· охорона навколишнього середовища і раціональне комплексне використання природних ресурсів, забезпечення здорових умов життя і праці.

Пріоритетність певних принципів визначається стратегією і завданнями, що конкретизовані у конкретній концепції. Сьогодні в Україні пріоритетними принципами є ті, що забезпечують соціальний розвиток суспільства, підвищення рівня життя населення, енергетичну, продовольчу, екологічну безпеку держави.

3. Фактори розміщення продуктивних сил та формування економіки регіонів

Фактори розміщення продуктивних сил – це конкретні умови, що впливають на вибір конкретного розташування об’єктів матеріального виробництва і невиробничої сфери. Тобто факторами розміщення продуктивних сил є конкретні умови реалізації закономірностей і принципів РПС.

На сьогодні в науковій літературі виокремлюють чотири групи факторів розміщення продуктивних сил:

1. Природно – географічні фактори – включають усі види природних умов і ресурсів. важливими є кількісні та якісні характеристики корисних копалин і природних умов, що дає змогу вивчити оптимальні розміри підприємства.

2. Демографічні фактори – це населення, яке виступає споживачем матеріальних благ і джерелом робочої сили для підприємств і сфери послуг. Важливою є характеристика населення з огляду мобільності. Демографічний фактор є визначальним для розміщення трудомістких і наукоємних виробництв. При прогнозуванні і обґрунтуванні розміщення продуктивних сил необхідно враховувати рівень трудозабезпеченності конкретних регіонів.

3. Техніко – економічними факторами вважають насамперед науково – технічний прогрес, транспортні умови і форми організації виробництва. Прискорення науково – технічного прогресу послаблює дію природних і демографічних факторів, а впровадження енерго-, ресурсо- і трудозберігаючих технологій забезпечує підвищення продуктивності праці й охорону навколишнього середовища.

4. Соціально – економічні фактори розміщення продуктивних сил покликані сприяти поліпшенню умов праці і життя населення, підвищенню рівня життя особливо у відсталих регіонах,забезпечити раціональну зайнятість населення в регіонах, розвиток освіти, охорони здоров’я, сфери послуг.

У ринкових умовах суттєву роль у розміщенні виробничих об’єктів і закладів сфери послуг відіграє інвестиційний фактор. Вироблення інвестиційних проектів власне ґрунтується на аналізі сучасного розміщення підприємств інвестованої галузі і врахування усіх факторів, які забезпечать оптимальну реалізацію інвестиційного проекту. Варто зазначити, що обсяги інвестицій можуть істотно вплинути на економічну ситуацію в регіонах. Актуальною проблемою в Україні є формування інвестиційної привабливості регіонів і передусім нормативно – правової бази для залучення капіталів у економіку депресивних регіонів.

На розміщення продуктивних сил в Україні істотний вплив має геополітичний фактор. Географічне розташування Центральної і Західної Європи та Близького Сходу, наявність транспортних комунікацій міжнародного значення посилюють роль нашої держави в міжнародному поділі праці. Геополітичний фактор відіграє важливу роль у формуванні зовнішньо – економічних відносин.