Тема 9. Фондова біржа і біржові операції

Фондова біржа є особливим посередником на ринку цінних паперів, виступаючи центром торгівлі ними.

Якщо брати за критерій визначення правового статусу бірж, їх поділяють на три типи: публічно-правові, приватні, змішані.

Діяльність публічно-правових бірж постійно перебуває під державним контролем. Держава приймає активну участь в створенні Правил біржової торгівлі, контролює їх виконання, забезпечує підтримку правопорядку на біржі під час проведення торгів. Такий тип фондової біржі характерний для Франції та Німеччини.

Приватні фондові біржі — це акціонерні товариства, що абсолютно самостійні в організації біржової торгівлі. Всі угоди на таких біржах укладаються відповідно до чинного в країні законодавства. Держава не дає ніяких гарантій і не бере на себе ніякої відповідальності по забезпеченню стабільності біржової торгівлі та зниженню ризику торговельних угод. Такий тип характерний для США та Англії.

При змішаному типі — фондова біржа створюється як акціонерне товариство, але при цьому 50% їх капіталу належить державі. Керівництво такими біржами здійснюється біржовим комісаром, він же проводить офіційну реєстрацію біржових курсів. Цей тип характерний для Австрії, Швейцарії та Швеції.

Окрім цієї їх класифікації фондові біржі умовно поділяють на «брокерські» та «банківські». Перший тип характерний для США, відповідно до такої організації бірж торгівлею цінними паперами займаються лише брокери, а комерційним банкам «вхід» на біржу заборонено. З другим типом (Німеччина, Франція) навпаки, банки є найважливішими суб’єктами біржової торгівлі цінними паперами. В Україні під час створення першої ФБ існувала розвинута система комерційних банків, інших різновидів інвестиційних посередників та мережі брокерських контор ще не було. Тому саме комерційні банки прийняли участь у створенні першої УФБ. У день реєстрації УФБ із 29 засновників — 21 були комерційні банки.

Крім того існує три моделі біржової системи:

1. Моноцентрична модель біржової системи, коли домінуюче положення займає одна біржа, розташована у фінансовому центрі країни

2. Поліцентрична модель біржової системи, коли крім головної фондової біржі функціонує ще декілька великих бірж, які мають майже рівні позиції.

3. Змішана модель біржової системи характерна для США. Тобто функціонує одна велика і загальновизнана Нью-Йоркська фондова біржа, а паралельно з нею - регіональні біржі, які є самостійними і діють у межах загальнодержавної біржової системи.

Фондова біржа виконує три основні функції:

1) посередницьку;

2) індикативну;

3) регулятивну.

Суть посередницької функції полягає в тому, що фондова біржа створює достатні й всебічні умови для торгівлі цінними паперами емітентам, інвесторам та фінансовим посередникам.

Індикативна функція фондової біржі полягає в оцінці вартості та привабливості цінних паперів. Саме на біржі проводиться котирування цінних паперів, яке дає інформацію інвесторам про вартісну і якісну оцінку ЦП та динаміку їх розвитку.

Регулятивна функція фондової біржі виражається в організації торгівлі цінними паперами. Вона встановлює вимоги до емітентів, які виставляють свої цінні папери на біржові торги, правила укладання і виконання угод, механізм контролю за діяльністю суб’єктів біржової торгівлі. Біржі здійснюють контроль за фінансовим станом емітентів. Вони мають право на перевірку інформації про їх діяльність.

Завдяки біржі інвестори одержують можливість легко перетворювати цінні папери у гроші, оскільки ЦП, що обертаються на біржі, можна у будь-який час продати або віддати у банк під заставу на одержання позики.

Біржа підвищує мобільність акціонерного капіталу, створює умови прискорення його кругообігу. У результаті постійного обігу капіталів і змін у складі інвесторів біржа забезпечує перерозподіл капіталу між різними галузями і сферами економіки.

Діяльність фондової біржі регламентується Законом України від 18.06.91 р. "Про цінні папери і фондову біржу", іншими законодавчими актами України, статутом та правилами фондової біржі.

Фондова біржа - організація, яка створюється не для одержання прибутку, а займається виключно організацією і укладанням угод купівлі та продажу ЦП і їх похідних. Вона не може здійснювати операції з ЦП від свого імені та за дорученням клієнтів, а також виконувати функції депозитарію.

Фондова біржа набуває прав юридичної особи з моменту її реєстрації ДКЦПФР. Підставою для діяльності фондової біржі є Свідоцтво про реєстрацію. Засновниками біржі можуть бути не менше 20 торговців ЦП, які мають дозвіл на здійснення комерційної і комісійної діяльності з цінними паперами за умови внесення ними до статутного фонду не менше 10000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.. Частка статутного фонду, що належить одному акціонеру, не має перевищувати 5 %•

Статут та правила фондової біржі затверджуються її вищим органом — зборами акціонерів.

Основним принципом функціонування ФБ є принцип добровільної участі. Це позначає, що всі члени біржі самостійно вирішують питання про членство на біржі та у випадку його позитивного вирішення обирають форму членства.

Член ФБ — це юридична особа, яка володіє біржовим місцем як засновник або акціонер біржі і має право укладати угоди від свого імені.

Основними формами членства на ФБ є постійне членство, тимчасове, денна участь та гостьова участь.

Управління ФБ здійснює Біржова рада. У різних країнах вона є різною і кількість її членів від 19 до 33. До її складу входять представники торгово-промислових та банківських компаній, які постійними членами, а також представники вчених, ділових, політичних сил, які не є членами біржі. На чолі голова – виконавчий директор. Усі члени Біржової ради обираються постійними членами.

Активну участь у роботі ФБ беруть розрахункова палата (здійснює, контролює і регулює систему розрахунків), котирувальна комісія (шляхом співставлення попиту та пропозиції ЦП визначає їх реальну вартість), комітет з правил біржової торгівлі, арбітражна комісія, експертна комісія, реєстраційне бюро.

На фондовій біржі обертаються ЦП AT чи інших емітентів, які пройшли біржову експертизу і включені до біржового списку (лістинг). Лістинг — це допуск ЦП до обігу і котирування на ФБ на підставі їх економічної експертизи, до маркетингу - вивчення попиту і пропозиції, а також котирування - визначення біржових курсів. Так, наприклад, для того, щоб потрапити до біржового списку Нью-Йоркської ФБ, корпорація повинна подати аудиторський (фінансовий) звіт за останній рік та іншу детальну інформацію. Крім того, на біржі встановлено ряд мінімальних кількісних стандартів, показникам яких має відповідати кандидат на лістинг.

До торгів на ФБ України допускаються ЦП, які випущені та зареєстровані у ДКЦПФР. Внесення ЦП до біржового реєстру здійснюється за рішенням Котирувальної комісії біржі, яке приймається на підставі ретельної експертизи фінансово-економічного та матеріально-технічного стану емітента, його виробничої бази тощо.

Однак, коли виникають сумніви щодо фінансово-економічного стану емітента або його платоспроможності, біржа після ретельної перевірки всіх наявних фактів мусить провести процедуру делістингу, тобто вилучити конкретні ЦП з обігу та котирування.

За правилами, встановленими на УФБ, у випадку відсутності угод купівлі-продажу на протязі 12 торгів підряд по акціям якогось емітента або якщо компанія-емітент на протязі 3-х років підряд не виплачує дивідендів, то по таким цінним паперам проводять процедуру делістингу.

Торгівля ЦП на фондовій біржі проводиться кількома способами:

1. "Простий аукціон ". При цьому способі продавці ЦП (до початку торгів) подають свої пропозиції на продаж тих чи інших фондових інструментів, які зазначаються у котирувальному бюлетені. Ці бюлетені розповсюджуються між учасниками торгових сесій, які вступають між собою у змагання за право придбання названих там ЦП. Покупцями стають учасники аукціону, що назвали найвищу ціну.

2. "Подвійний аукціон". За такої форми торгів змагання відбувається не тільки між покупцями за право придбати фондові інструменти, а й між продавцями за право реалізувати їх.

Подвійні аукціони можуть існувати у формі онкольних ринків і безперервних аукціонів.

При онкольній системі торгів протягом певного часу відбувається нагромадження замовлень на придбання та продаж ЦП, на основі яких встановлюються офіційні ціни на кожний вид фондових інструментів.

Система безперервних аукціонів використовується тоді, коли ЦП постійно користуються попитом і постійно пропонуються. При цьому замовлення на купівлю чи продаж ЦП виконуються негайно після їхнього надходження.

Кожна біржа самостійно вибирає свій метод проведення торгів. Місцем проведення торгів є операційний зал біржі. Торги різними видами ЦП здійсню­ються в різних місцях операційного залу або в різний час на одному місці.

Брати участь у торгах мають право:

1) брокери, що діють на підставі доручень від брокерських контор, відкритих при біржі;

2) спеціалісти, що є представниками апарату біржі і ведуть торги та реєструють угоди;

3) помічники спеціалістів (не більше 2-х осіб);

4) юридичні особи, які не є членами біржі, але мають дозвіл на здійснення операцій з ЦП та оплатили разовий чи строковий абонемент з правом укладан­ня угод.

ЦП, допущені до торгів на ФБ, проходять котирування. Котирування -це найвища ціна, яку покупець пропонує за ЦП, і найменша ціна, за якою продавець готовий його продати в цей момент. Ціна, визначена в угоді щодо ЦП, називається курсом ЦП. Курсова ціна, як правило, знаходиться в прямій залежності від доходів на ЦП і в обернено пропорційній залежності від позикового відсотка.

Під біржовою операцією слід розуміти угоду, яка укладається між членами фондової біржі в її приміщенні у встановлений нею час і яка має своїм пред­метом фондові цінності, допущені до обігу та котирування на даній біржі. Крім цього, угода повинна бути укладена за участю біржового маклера, який зобов'язаний зробити відповідний запис у книзі реєстрації біржових угод та оформити її відповідним маклерським записом.

Як на фондових біржах світу, так і у практиці українських біржових операцій (правда частково) при угодах із цінними паперами допускаються до виконання наступні види операцій:

– операції з готівкою (касові операції);

– операції на строк;

– операції з премією;

– операції з опціоном.

Суть операцій з готівкою полягає в тому, що оплата куп­лених цінних паперів проводиться негайно чи, виходячи з технічних причин, у встановлені біржою строки (наприклад, за облігаціями - на наступний день, а за акціями - на п'ятий робо­чий день) за курсом для здійснення угоди.

Операція продажу цінних паперів на строк носить аналогічний характер. Суть операцій на строк полягає в тому, що кінцевий грошовий розрахунок за угодою, здійснюваною на біржі в день X, проводиться в день У, визначений клієнтами (звичайно до місяця).

Суть операцій з премією і опціоном полягає в тому, що вони побудовані за принципом угод на строк, проте дають можливість відмовитися від своїх зобов'язань, виплативши клієнту попередньо обумовлену суму (премію чи опціон).

Операції з премією та опціоном відрізняються одна від од­ної, головним чином, тривалістю відстрочки кінцевих розра­хунків. У першому випадку відстрочка дається на строк 1-3 міся­ці, в другому - 1-9 місяців.

Операції з премією дають "страховку" лише покупцям цінних паперів, тому що продавати їх відповідно до цієї процедури не можна. Ціна акцій при операціях з премією складається з котирування їх при угодах на строк плюс спеціальне котируван­ня плюс величина премій.

Операції з опціоном дозволяють здійснювати угоди з цін­ними паперами як для покупця, так і для продавця, використову­ючи більш довгу відстрочку для прийняття кінцевого рішення.

Існує метод продажу з опціоном, при якому продавець, що запропонував цінні папери, може відмовитись від їх продажу, поступившись грошовою сумою у вигляді опціону на користь покупця, який не втримав у результаті угоди свою покупку.

Для інтегральної оцінки стану фінансового ринку використовують біржові індекси. Інвесторів цікавить не лише динаміка цін на акції певної компанії, а й загальна тен­денція всього ринку. Саме для цього практично всі біржі мають власні системи агрегатних індексів, які відображають рівень і ди­наміку цін на певний пакет акцій.

Біржові індекси — це середні або середньозважені показни­ки курсів цінних паперів, як правило, акцій, що дають найкомпактнішу картину про стан і динаміку фондового ринку. Біржові індекси є цифровими статистичними показниками, що виража­ють (звичайно у відсотках) послідовні зміни певних явищ.

Індекс являє собою відношення порівнюваної величини до певної величини, яку приймають за базу. Кожен індекс має такі характеристики: список індексу (набір акцій-представників); ме­тод зведення до середнього; види ваг до курсових вартостей акцій; базисне значення індексу; статистична база.

Біржові індекси іноді розраховуються як середньозважена величина, що визначається з урахуванням не тільки відносних змін, а й абсолютної ціни акцій компаній, які створюють кошик індексу.

У світовій практиці використовують чотири методо­логічних прийоми для побудови опосередкованих індексів зміни курсів акцій, що ґрунтуються на розрахунках за відповідний період:

I. Темпів зміни середньої арифметичної величини ціни акцій певної кількості обраних корпорацій.(індекс Доу-Джонса);

II. Темпів зростання (зниження) середньозваженої (за кількістю акцій в обігу) ціни переважної більшості акцій корпорацій (індекси „Стандарт енд Пурз" та „Уілшир -5000");

III. Середньоарифметичного значення темпів приросту (зниження) цін акцій;

IV. Середньо геометричного значення темпів зміни цін акцій (індекс „Велю Лайн").

Роль фондових індексів може бути зведена до трьох функцій: 1) діагностичної, 2) індикативної, 3') спекулятивної.

Під діагностичною функцією слід розуміти здатність систе­ми індексів характеризувати стан та динаміку розвитку як національної економіки в цілому, так і окремих її складових

Виконання індексами індикативної функції передбачає, що наявність об'єктивної оцінки цінової ситуації на фондовому рин­ку дає точку відліку для оцінки поведінки великих інвестиційних фондів, окремих інвесторів і портфельних менеджерів. Розраху­вавши динаміку ринкової вартості свого портфеля акцій за будь-який проміжок часу, інвестор може зробити обґрунтовані виснов­ки, наскільки обрана ним стратегія є ефективною, та вне­сти корективи у свою поведінку на ринку, якщо це необхідно.

Спекулятивна функція фондових індексів проявляється в їх використанні як базового активу при укладанні ф'ючерсних кон­трактів та купівлі опціонів. Щоб спекулювати на такому ринку, можна взагалі не володіти цінними паперами, укладаючи термі­нові угоди при зміні значення індексу протягом дня або іншого короткострокового періоду.

Водночас існують і певні обмеження у використанні індексів:

• вони демонструють лише кількісні зміни, але не відображають якісних аспектів, тобто не розкривають причин, що стоять за зміною цін;

• індекси не зберігають вартості утриманих сум, тобто не враховують дивіденду;

• індекси потребують періодичного коригування компонентів;

• індексами можна маніпулювати.

Хоча яким би різноманітним не був світ фондових індексів, що узагальнюють ситуацію зі зміною курсової вартості тих або інших цінних паперів, відрізняються вони в основному чотирма рисами:

1) номенклатурою цінних паперів (яка може визначатися як видами цінних паперів, що аналізуються, так і колом емітентів, які відрізняються, наприклад, за родом своєї діяльності або ще за якимись ознаками);

2) способом усереднення інформації;

3) курсом, який вивчається (купівлі, продажу, середній),

4) базою порівняння (якщо порівнюється поточний момент із попереднім, то такий індекс, як правило, називають ланцюговим, якщо з певним часом — базисним).

Найвідомішими індексами є:

Індекси Доу Джонса - промисловий (Dow Jones Іndusyrial Average) —розраховується як середня арифметична курсів першокласних акцій 30 промислових компаній. Реальне значення індикатора Доу Джонса має сенс тільки тоді, коли порівнюються із значенням за попередній період. Котирується в пунктах (пункт дорівнює приблизно 2,27 цента) та друкується щоранку в діловій пресі і фіксується на Нью-Йоркській фондовій біржі сім разів: при відкритті, о 10, 11 годині ранку, о 12, 13, 14, 15 годині дня і після закінчення біржового дня.

Індекси Доу Джонса розраховується таким чином:

де к — корегувальний коефіцієнт, який змінюється зі зміною переліку корпорацій або при дробленні акцій. Корегувальний коефіцієнт залишається незмінним доти, доки акції не дробляться або одні акції не замінюються інши­ми. Залежно від виду індексу, п може дорівнювати 15; 20; ЗО або 65.

Ще один великий видавець фінансових новин — корпорація „Стандарт енд пур'з" (Standart & Poоr's 500 Stock Ргісе Іndех) (S&Р) — публікує п'ять індексів простих акцій. Хоча середні індикатори Доу Джонса користуються найбільшою популярністю, ба­гато професійних інвесторів віддає перевагу індексам „Стандарт енд пур'з", вважаючи, що вони точніше відображають загальну динаміку курсів на фондовому ринку. До промислового індексу S&Р включаються курси акцій 400 промислових фірм; до транспортного — курси акцій 20 транспортних компаній; індекс для електроенергетики і комунального господарства складається з курсів акцій 40 відповідних компаній; до фінансового індексу входять курси 40 акцій фінансових інститутів і, нарешті, у зведе­ному індексі представлені курси всіх 500 компаній. Базове зна­чення розраховане для періоду 1941 — 1943 рр., значення якого дорівнює 10. Для розрахунку індексу використовується формула:

де P_i — ціна акції і-корпорації;

Q_i — кількість акцій корпорації;

п — кількість корпорацій.

Крім індексів Доу Джонса і „Стандарт енд пур'з", у США публікуються індекси, що характеризують курси акцій на фондових біржах Нью-Йорка, Американській і регіональних біржах, а також індекс автоматизованого котирування Національної асоціації дилерів цінних паперів-(NASDAQ).

Індекс Нью-Йоркської фондової біржі охоплює всі 2200 акцій, що котируються на біржі. За базу прийнята вартість акцій на біржі 31 грудня 1965 року розміром 50. Динаміка промислового індексу цієї біржі співпадає з динамікою промислової середньої Доу Джонса і S&Р.

Індекс Американської фондової біржі відбиває рух курсів акцій відносно базового значення 100, установленого на 31 серп­ня 1973 р. Індекс охоплює всі випуски акцій, що обертаються на біржі. З технічної точки зору він вважається унікальним, тому що при його розрахунку припускається, що дивіденди по акціях реінвестуються і на цій основі відбиваються в індексі.

Індекси NASDAQ відбивають обіг цінних паперів на позабіржовому ринку. Вони розраховуються подібно до вищезазначених індексів, але за базу, що дорівнює 100, приймається вартість акцій на 5 лютого 1971 р.

На відміну від США, в інших країнах розраховується менше фондових індексів. Частіше всього діє один фондовий індекс. У Великобританії це індекс Рейтера та Футсі, у Німеччині — індекс „Франкфурте Альгемайне Цайтунг", у Франції -- індекс „Каркоран", в Японії — „Ніккей", в Канаді — індекс Торонтської фондо­вої біржі.

Усі індекси є середньозваженою курсів акцій різної кількості компаній, установлених у тій чи іншій країні.

Методики розрахунку індексів дуже схожі. Головні розбіжності криються у джерелах одержання інформації про рин­кові ціни акцій, що викликано відсутністю єдиного центру коти­рування. Деякі індекси намагаються охопити більшу частину рин­ку, але при цьому орієнтуються на котирування, що у ситуації не­достатньої ліквідності українського ринку цінних паперів неми­нуче призводить до зменшення точності індексів.

Крім того, проблемою є те, що ринок має невеликий обсяг і залежить від руху коштів іноземних портфельних інвесторів.

На вітчизняному ринку з 1997 р. розраховуються дві модифікації фондового індексу КАС20 – простий і зважений. Методика його розрахунку відповідає світовим стандартам і базується на зміні ринкової капіталізації компаній, які входять до бази індексу:

,

де — сума котирувань на купівлю і продаж кожного з підприємств, що входять до бази індексу;

1 і 0 — котирування на дату складання поточного індексу і котирування на початкову дату складання індексу відповідно. Початкове значення індексу — 1000. Індекс КАС-20 (W) зважений свідчить про динаміку розвитку фондового ринку України, його зростання або спад. Він розраховується за формулою:

,

де — сума ринкової капіталізації компаній, що входять до бази індексу на поточну і базову дати відповідно. Початкове значення індексу — 1216.

Індекс ПФТС — це середнє для найбільш ліквідних українських акцій, які мають найбільшу ринкову капіталізацію. Він розраховується щотижня у гривнях і доларах на основі реальних угод і твердих котирувань у ПФТС. Частка акцій компаній, що включається до індексу та обертається на ринку, повинна перевищувати 10% їх загальної кількості. Компоненти індексу зважу­ються на основі ринкової капіталізації, однак частка держави і стратегічного інвестора, як правило, виключаються. Склад індексу переглядається на відповідність вказаним критеріям щомісяця, а при необхідності вносяться певні зміни:

,

де — сума ринкової капіталізації компаній, що входять до бази індексу, у поточний та базовий період відповідно. Ринкова капіталізація визначається як добуток ціни на кількість емітованих акцій. Ціна ж, у свою чергу, визначається як ціна останньої угоди за поточний період, що попадає до коридору: найкраща ціна покупки — найкраща ціна продажу у момент закриття торгової сесії. Якщо ж такої угоди немає, то за ціну акції приймається значення се­редини цього коридору. Початкове значення індексу — 100. Індекс ПФТС визнаний Міжнародною фінансовою корпо­рацією (МФК), як єдиний індекс для використання цією ор­ганізацією при моніторингу внутрішнього стану українського фондового ринку.

ДКЦПФР у 2001 році почала розраховувати інтегральний індекс фондового ринку. Він розраховується на основі угод з акціями більше як 100 підприємств. Іноді ця цифра коливається у межах 123—147 компаній. Операції з купівлі-продажу цінних па­перів повинні проводитися не менше 10 разів на місяць і, як мінімум, двома торговцями. Таким чином, до індексу не попада­ють компанії, чиї папери взагалі не викликають інтересу в учас­ників фондового ринку.

Що стосується самої методики визначення індексу, то він розраховується як відношення середньої геометричної ціни акцій підприємств за поточний період до середньої геометричної ціни за базовий період. Джерелом інформації є квартальні звіти тор­говців цінними паперами.