Студопедия.Орг Главная | Случайная страница | Контакты | Мы поможем в написании вашей работы!  
 

Договір парі



Поняття договору парі. Одним із традиційних видів зобов'язань азартного ризику є договір парі. За договором парі кожна із сторін (учасники парі) зобов'язується перед іншою виплатити певну грошову суму, передати певну річ, виконати роботу, надати послугу у випадку, якщо її твердження відносно певної обставини виявиться не­вірним (сторона, що програла), а твердження іншої (тієї, що виграла) сторони — правильним.

Договір парі відноситься до консенсуальних, взаємних і ризикових (алеаторних) правочинів. Консенсуальність зазначеного договору поля­гає в тому, що зазначений правочин набирає чинність з моменту досяг­нення домовленості його сторін з усіх істотних умов. Зобов'язання за договором парі має взаємний характер, оскільки обов'язку учасника сплатити ставку відповідає право вимоги до інших учасників чи органі­затора щодо виплати виграшу під умову настання визначеного випадку. Договір парі є ризиковим правочином в силу того, що виникнення прав та обов'язків за цим договором ставиться в залежність від обставини (підкріплення чи заперечення думки як причини спору), яка обов'язково здійсниться або не здійсниться, але достовірно передбачити в момент укладення правочину, що саме (здійснення чи нездійснення) відбудеть­ся в дійсності, неможливо.

Чинне законодавство України під парі розуміє азартну гру, резуль­тат якої визначається діями, заснованими частково на випадку, коли гравець робить ставку на ймовірність або неймовірність якихось подій, а організатор гри зобов'язується виплатити гравцям, що виграли, суму виграшу, розмір якої залежить від внесеної гравцем ставки і визначено­го до початку зазначеної події індексу, застосованого для обчислення суми виграшу1.

У правозастосовній практиці використовується надзвичайно різно­манітне і широке за сферою розуміння парі, відзначальні ознаки якого не повною мірою охоплюються наведеним вище поняттям.

Прикладом парі є домовленість сторін спору про те, що той, хто отримає перемогу і закохає в себе гарну, але зовсім неприступну дівчи­ну, отримає тисячу доларів США.

Вказаний приклад парі характерний тим, що не обов'язковою є участь організатора, до початку визначеної випадкової події учасники не вносять ставки (наявне своєрідне кредитування під відкладальну умову), оскільки примха або пристрасть є визначальним чи навіть єди­ним мотивом правочину.

Відносини з наведеного прикладу цілком охоплюються класичним визначенням парі, що містилося в рішенні Цивільного касаційного де­партаменту Урядового Сенату № 57 за 1883 рік: «За загальним поняттям про парі, це така угода, яка має всі ознаки договора, однак викликаєть­ся не дійсними і серйозними потребами життя, а примхою або при­страстю, і в якій намагання досягнути певного результату лише шляхом ризику становить єдиний мотив угоди. Цією відзначальною ознакою парі лише і можна пояснити, чому французький цивільний кодекс, від­носячи парі до числа ризикових договорів, відмовляє в захисті з боку суду вимогам, що виникають із парі, нарівні з грою, і визнає за іншими ризиковими договорами право на заступництво закону. В цьому випад­ку виразилось небажання законодавця надавати захист угодам парі внаслідок відсутності серйозності в їх змісті та нікчемності інтересу, який представляється ними для цивільного життя суспільства. Однак щоб підвести будь-який договір під парі, необхідно, щоб він володів саме цими властивостями»1.

Отже, одна з відзначальних ознак парі полягає в тому, що визна­чальним чи навіть єдиним мотивом цього правочину є досягнення при­мхи або пристрасті шляхом ризику.

В сучасній літературі парі нерідко розглядається як «різновид азарт­ної гри, результат якої на визначену дату визначається заснованими на випадку діями сторін спору, які роблять ставки на реальність або не­реальність будь-якої події»2.

Парі можна розглядати як результат гри, в якій настання випадко­вих виграшних обставин прогнозується самими гравцями, але в сфері питань, що задані організатором. Цей вид договору є зобов'язанням, що ґрунтується на «конфлікті прогнозів», які самостійно визначають гравці в рамках питань, визначених організатором, який не сприяє вірогід­ності настання таких прогнозів шляхом визначення різного роду ко­ефіцієнтів тощо.

В контексті підстав виникнення зобов'язання з парі можна вважати заснованим на ризику договором, згідно з яким декілька осіб (гравці) зобов'язуються один перед одним або перед третьою особою (організато­ром парі) на взаємно та рівно зобов'язуючих умовах до визначеного за­конного надання (частіше всього майнового) у випадку невигідного для них закінчення спору, здійсненого ними за обумовленими правилами.

Особливості договору парі в букмекерській конторі. Одним із попу­лярних видів парі у вітчизняних тоталізаторів є договір парі в букме­керских конторах.

Нормативно визначене поняття зобов'язань з парі в букмекерських конторах (як азартна гра на результат спортивного змагання, іншої події за умови співпадіння прогнозу гравця з результатом визначеної події) Грунтується на визнанні зобов'язання з гри в букмекерських конторах різновидом тотал і заторного правочину. Тому виявлення правової при­роди парі в букмекерських конторах залежить від характеру співвідно­шення поняття букмекерства з тоталізатором.

Під тоталізатором (тоталізаторним правочином) зазвичай визнають договір про участь в азартній грі, згідно з яким одна сторона (гравці) роблять прогноз (укладають парі) на попередньо невідомий результат події, яка має відбутися в майбутньому, інша сторона обіцяє виплатити переможцю приз (виграш) в майбутньому залежно від часткового або повного збігу прогнозу (парі) з реальним завершенням події та загаль­ної суми внесених ставок і раніше невідомого коефіцієнта величини призу (виграшу), що, зокрема, передбачає співпадіння цифрових комбі­націй, які повністю залежать від випадку, який не має ніякої госпо­дарської мети і не заснований на економічних розрахунках1.

Правозастосовна практика визначила особливості змісту та елемен­тів зобов'язання з парі в букмекерській конторі.

Учасниками зазначеного зобов'язання виступають організатор парі (букмекерська контора) та гравці (фізичні чи юридичні особи).

Букмекерською діяльністю (тобто, виступати організатором букме­керських ігор) мають право займатися суб'єкти підприємницької діяль­ності, що мають відповідну ліцензію на цей вид діяльності.

Гравцем може виступати фізична особа, що досягла вісімнадцяти років.

Букмекерська контора організує букмекерську гру відповідно до за­тверджених нею правил проведення гри, які є обов'язковими для вико­нання як з боку букмекера, так і з боку гравця.

Правила гри визнаються публічною офертою букмекера щодо грав­ців, які зробили ставку і тим самим погодилися їх дотримуватися.

У зв'язку з цим букмекерські контори (далі — букмекер) розгляда­ють відносини між букмекером і гравцем в якості договору на умовах усного приєднання, що укладається з моменту, коли гравець зробив ставку в касі букмекера, тим самим підтверджує своє знання правил гри і згоден із запропонованими умовами гри.

Договір гри з букмекером має дві істотні умови: 1) правила гри та суті парі (тобто, зміст умов, що визначають розподіл прав та обов'язків); 2) предмет договору (вид і розмір ставки; подія, на яку робиться ставка).

Зміст договору гри з букмекером визначається правилами гри, за­твердженими букмекером. Умови зазначених правил стають обов'язко­вими для гравця через приєднання до таких правил з моменту отриман­ня карточки гравця.

Букмекери приймають ставки на події спортивного чи іншого ха­рактеру, що за оцінками експертів заслуговують бути об'єктом парі в букмекерській мережі.

Під ставкою букмекери розуміють грошову заставу як один із спо­собів забезпечення виконання зобов'язань гравця перед букмекером, яка вноситься гравцем в касу букмекера за сплату участі в грі, що завба­чує передбачення результату події, запропонованого і зафіксованого в спеціально розроблюваному щоденно букмекером переліку (надалі — лінія) із зазначенням дати, часу гри і коефіцієнта збільшення суми виплати при точному співпадінні прогнозу гравця з результатом події.

Відповідно до Правил гри букмекер пропонує види ставок на події. Види ставок визначаються залежно від виду, кількості та/або послідов­ності подій, на результат яких робиться ставка.

Ставка вважається такою, що виграла, якщо правильно передбачені всі без винятку події, що входять до відповідної ставки. Виграш по від­повідній ставці дорівнює частці від ділення суми ставки на встановле­ний для даного виду результату події коефіцієнт. Наприклад, виграш по «експресу» рівняється діленню суми ставки на коефіцієнт «експреса», що отримується шляхом множення коефіцієнтів результатів всіх подій, що ввійшли в «експрес».

Остаточні коефіцієнти виграшів по всіх видах ставок визначаються букмекером з урахуванням особливостей визначення коефіцієнтів на окремі види результатів (попадання у форми, тотали тощо), а також скасування або переносу подій на строк, визначений в правилах гри (зазвичай до 80 годин).

Ставки приймаються на основі лінії — переліку майбутніх подій із запропонованими букмекером котуваннями (коефіцієнтами виграшу) на результати цих подій.

Сума ставок на будь-яку подію не може протягом одного ігрового дня (по лінії, датованій одним числом) перевищувати зазначену в лінії максимальну суму. Ставки на одну і ту саму подію по досягненні сумар­ної максимальної ставки за цією подією не приймаються.

Ставки приймаються до початку події. Ставки, з будь-яких причин зроблені після фактичного початку події, визнаються недійсними і під­лягають поверненню.

Букмекер встановлює розмір мінімальної ставки на будь-яку подію, на один варіант в системі, а також розмір максимальної виплати на одну ставку, що визначається у випадку необхідності в момент прий­няття ставки в індивідуальному порядку.

У випадку виграшу гравця букмекер виплачує грошову суму за ре­зультатом настання подій, вказаних в карточці, з якої вираховується грошова застава (ставка), внесена гравцем протягом всього ігрового пе­ріоду, підтверджена касовими чеками, пред'явленими гравцем.

Виплата виграшу здійснюється через каси букмекера по карточках гравця. Виплату по карточці становить грошова сума, що складається із суми ставки, що повертається гравцеві, і виграша гравця. В букмекерс-тві карточкою визнається нефінансовий документ, що підтверджує пе­релік подій, результат яких зобов'язується передбачити гравець, і міс­тить основні відомості про час внесення заставної суми (ставки), дату, розмір коефіцієнта, який збільшується, вид ставки на прогнозовані події тощо. Карточку розглядають як форму розписки, що видається букмекером гравцеві, яка підтверджує отримання застави. Правилами про гру передбачається, що карточка може видаватися або не видавати­ся залежно від ступеня усталених довірчих відносин між гравцем і бук­мекером і підлягає знищенню після проведення взаеморозрахунків за результатами гри між букмекером та гравцем з метою зберігання комер­ційної таємниці і попередження можливих спроб повторного отриман­ня грошових коштів за цією карточкою.

Фінансовим документом, що підтверджує внесення заставної суми і виплату по карточці на підставі результатів гри, є касовий чек, в якому відображається результат гри для гравця, а саме — сума виграша гравця, сума податку з виграшу та інші відомості, необхідні для забезпечення виконання вимог податкового законодавства.

Заставна грошова сума, що залишається в розпорядженні букмекера за результатами взаєморозрахунків з гравцем після обробки всіх подій, визначених в карточці, становить виграш букмекера.





Дата публикования: 2015-10-09; Прочитано: 636 | Нарушение авторского права страницы | Мы поможем в написании вашей работы!



studopedia.org - Студопедия.Орг - 2014-2024 год. Студопедия не является автором материалов, которые размещены. Но предоставляет возможность бесплатного использования (0.009 с)...