Поняття та види договорів азартної гри

Поняття договорів азартної гри. Необхідність задово­лення всезростаючого попиту фізичних осіб на різного роду азартні ігри викликала інтенсивний розвиток діяльності в сфері грального бізнесу, що вимагає встановлення цивіль­но-правових засад зазначених відносин. Договори азартної гри виступають визначальним ланцюгом правовідносин, пов'язаних з організацією і проведенням гри та парі, лоте­реї, розіграшу. Такі договори є типовою формою правочинів ігрового ризику та окремими договорами, що опосе­редковують відносини азартної гри, визначають місце зобов'язань ігрового ризику в системі алеаторних правовід­носин.

За законодавством України азартною грою визнається «гра, участь у якій дає змогу набувати гроші, інше майно або майнові права, результат якої визначається діями, ціл­ком або частково заснованими на випадку, умовою участі в якій є внесення гравцем ставки (зокрема, ігри в букме­керских конторах, на іподромах та інших видах тоталіза­тора)»¹.

Зобов'язання азартної гри є договірним правовідношенням, сторони якого зобов'язуються вчинити дії з організації і проведення заснованої на принципі випадковості гри з метою отримання призу (виграшу), умовами участі в якій є внесення гравцем ставки, а невизначена подія виступає умовою правочину..., заради настання/ненастання якої ук­ладається такий правочин².

В доктрині цивільного права зазвичай виділяють такі ознаки зобов'язань з азартної гри: 1) особливий ризик, який виникає з гри (алеаторний обов'язковий ризик); 2) формування призового фонду гри її учасниками шляхом об'єднання внесків гравців для їх наступного не­рівномірного розподілу¹; 3) учасниками або стороною договорів гри та парі є її організатор, якщо інше не передбачено правилами гри або за­коном; 4) спрямованість узгодженої волі учасників гри поставити себе в залежність від випадку з метою отримання задоволення від процесу гри та майнової вигоди від виграшу².

Правова природа договорів азартної гри. Зобов'язання з гри та парі відносяться до групи договорів, «для яких розподіл ризику між сторона­ми становить їх мету і які з цієї причини називаються ризиковими, або, інакше, алеаторними (аіеа — «гра в кістки»)»³. Смисл таких договорів полягає в тому, що вони, «будучи оплатними, конструюються гак, що обсяг зустрічного задоволення, що залежить від однієї із сторін, зали­шається невідомим, поки не настане обставина, покликана її остаточно визначити»⁴.

Зобов'язальне правовідношення з азартної гри виникає лише за на­явності всіх наведених вище ознак (властивостей) поняття азартної гри, що в цілому зумовлені особливостями мети та умовами зустрічного на­дання при здійсненні цього правочину.

Договори азартної гри відносяться до ризикових (алеаторних) правочинів, позбавлених позовного захисту внаслідок того, що ніхто із законодавців не схвалював моральних позицій, що в якості підстав для збагачення містили азарт, пристрасть, примху, впертість чи інше, що майже в усіх державах вважалось гріхом. І в грі, і в парі ризик, продиктований цими почуттями, носить обов'язковий характер і є невід'ємним атрибутом даних угод, їх основною каузою, затьмарюючи собою іноді навіть бажання виграша або підтвердження своєї правоти в парі.

Зобов'язання з азартної гри позбавлене санкції, оскільки засновані на подібних зобов'язаннях вимоги фізичних та юридичних осіб не під­лягають судовому захисту в силу прямої вказівки закону та/або загаль­них положень щодо обов'язку додержання моральних засад суспільства (ч. 4 ст. 13 ЦК України), а також загальних положень щодо справедли­вості та добросовісності.

Не підлягають судовому захисту не лише вимоги, що прямо випли­вають з угод гри та парі, але й всі вимоги, пов'язані з ними.

Традиційно наведене положення стосується ситуації, коли в особи, що програла в грі або парі, відсутні готівкові кошти для виплати суми, належній стороні, що виграла.

Водночас у прямо визначених законом випадках зобов'язання з гри та парі можуть визнаватися цивільними зобов'язаннями, підставою яких виступають повноцінні правочини, вимоги за якими підлягають судовому захисту.

Відсутність права на судовий захист зазначених натуральних зобов'я­зань не є абсолютним, оскільки в прямо визначених законом випадках допускається надання судового захисту за такими зобов'язаннями учас­никам, що визнані більш слабкою стороною. Зокрема, судовий захист має надаватися зобов'язанням з гри та парі, які виникли з договорів, укладених за участю ліцензованого організатора гри та парі. При цьому подібні договори визнаються дійсними правочинами за умови дотри­мання їх учасниками загальних вимог закону щодо вчинення договору (статті 215—236 ЦК України).

Відсутність ліцензованого організатора серед сторін договорів гри та парі тягне за собою наслідки натурального зобов'язання. У зв'язку з цим вимоги з договорів гри та парі, укладених одноразово (несистема­тично) без участі ліцензованого організатора або учасника гри, мають визнаватися позбавленими судового захисту.

Інші обмеження здійснення зазначених правочинів припустимі лише в силу прямої вказівки закону.

Класифікація договорів азартної гри. Договори азартної гри являють собою однорідну групу договорів, до якої зазвичай відносять чотири види договорів — азартної гри, парі, лотереї, розіграшу.

Положення про договір гри мають визнаватися загальнородовою ка­тегорією, яка виконує роль загальних положень всієї системи видів до­говорів ігрового ризику. Такий договір є складовою типу договорів з надання послуг і видом алеаторних правочинів, як наслідок, притаман­них їм специфіки предмета договорів, характеру зустрічного надання і статусу виконавців (послугонадавачів).