Валютна інтеграція, спільна валютна політика

Валютна інтеграція – складова частина економічної інтеграції, яка полягає у створенні регіональних валютних зон (наприклад Єврозони), у межах яких забезпечується відносно стійке співвідношення курсів національних валют або поступова заміна її спільною валютою, а також спільне регулювання валютних відносин та єдина валютна політика щодо інших країн.

Складовими валютної інтеграції є:

- підтримка валютного курсу спільної валюти у межах узгодженого паритету;

- використання як паритету найсильнішої національної валюти або міжнародної розрахункової одиниці;

- створення спільного фонду для надання кредитів країнам-учасникам для підтримки курсу національної валюти;

- створення міждержавного органу для грошово-кредитного та валютного регулювання.

З 1 січня 1999 року була введена єдина валюта ЄС євро, яку прийняли усі країни крім Великобританії, Данії та Швеції. До 30 червня 2002 р. розрахунки в євро здійснювалися лише в безготівковій формі, а з 1 липня 2002р. банкноти та монети євро замінили національні валюти країн-членів ЄС.

Для проведення єдиної економічної, фінансової, бюджетної, податкової, валютної політики створені спеціальні органи управління - інституції ЄС. Усі інституції ЄС можна умовно поділити на основні та допоміжні. До основних відносяться Європейська Рада, Європейський Парламент, Рада Євросоюзу, Європейська Комісія та Суд ЄС. Допоміжні органи доповнюють функції та повноваження основних організацій та включають Економічний та соціальний комітет, Комітет регіонів, Європейський інвестиційний банк, різні консультативні та регулятивні комітети.