Методи

Типологічний метод трактується як “виявлення схожості та відмінності множини об’єктів, у даному випадку – документів, пошук способів їх ідентифікації, стійких сполучень властивостей, групування за допомогою узагальненої, ідеалізованої моделі.

Інформаційний аналіз документа передбачає формальну характеристику його тексту за декількома параметрами: фізичного об’єму (габаритами), інформаційного обсягу, інформаційної місткості, інформативності тощо. Зазначимо, що інформаційний аналіз у даному трактуванні не рівноцінний поняттю «інформаційний підхід» як загальнонауковому методу, в якому використовується категорія інформації та теоретичні уявлення про структуру інформаційної комунікації.

Термінологічний аналіз полягає у визначенні ключових понять і термінів, що їм відповідають, аналізі їх походження, розвитку і включення в терміносистему науки, нормалізації торміносистеми. Інші автори відповідний метод дослідження називають “понятійним” або “категоріальним”.

Контент-аналіз спрямований на кількісне вивчення змісту документа: підраховується кількість певних слів, термінів, словосполучень, згадуваних прізвищ осіб тощо. Результати підрахунків обробляються за спеціальними правилами залежно від мети дослідження.

Психолінгвістичний метод дає змогу дослідити особливості і прийняття людиною тексту документа.

Методи конкретно-соціологічних досліджень допомагають вивчити вплив документів або їх сукупностей на соціальні структури і процеси.

Бібліографічний метод полягає у виявленні та складанні бібліографічної характеристики документів, їх групуванні та створенні бібліографічних посібників (покажчиків, списків, оглядів тощо). Бібліографічна інформація адекватно відображає документні потоки і масиви, дає можливості дослідити їх за різними параметрами.

Бібліографічним методом вивчають: • тематику документів (з якого питання, проблеми, напряму, галузі знань або техніки, окремої персони, приладу, технологіям тощо); • авторську та організаційно-фірмову належність; • час видання або написання документів; • географічну належність (країна, регіон, місто, в якому створені документи); • місце видання документів; • типо-видову належність документів; • картину використання документів тими чи іншими групами споживачів.

Наукометричний (бібліометричний) метод ґрунтується на бібліографічному. Бібліографічне відображення потоку або масиву документів допомагає визначити їх структуру і тенденції розвитку галузі (або досліджень з певної проблеми): інтенсивність розвитку, актуальність окремих напрямів і проблем, виникнення нових напрямів, взаємозв’язки певної галузі із суміжними, внесок окремих фахівців, колективів, країн у розвиток галузі та дослідження проблеми.

Структурно-функціональний аналіз – це метод за допомогою якого вивчають структуру документа та функції його окремих частин, а також структуру діяльності, в процесі якої створювався документ, і належність документа до певних етапів та процесів цієї діяльності; виконання документом функцій, обумовлених цією діяльністю.

Джерелознавчий аналіз (розроблений в історичному джерелознавстві) – багато етапний процес, в ході якого вивчається історична епоха та умови їх появи, здійснюється виявлення, відбір та їх аналіз шляхом зовнішньої та внутрішньої критики, проводиться оцінка інформаційної цінності джерела та визначаються практичні рекомендації щодо використання отриманої інформації у конкретному науковому дослідженні.

Статистичний аналіз дає змогу застосувати кількісні методи для характеристики окремих сукупностей документів.

Психологічний аналіз, розроблений психологічною наукою і використовуваний у документознавстві з метою визначення можливого впливу документа на споживача інформації.

Методи вивчення діяльності комунікаційних посередників або споживачів інформації – це бібліографічний та історіографічний аналіз наявної літератури про цю діяльність, вивчення документації, що регламентує та супроводжує діяльність, спостереження та самоспостереження, експеримент, соціологічне опитування, експертна оцінка.

Методи обробки одержаних даних передбачають їх описування, порівняння та узагальнення, в окремих випадках – застосування математичних методів оброблення даних.

СПЕЦИФІЧНІ МЕТОДИ.

«Документознавчий метод» об’єднує в собі конкретні прийоми, у тому числі способи та операції, вивчення системи документальних комунікацій.

Умовно-документознавчий метод – це допоміжний метод, який використовується в дипломатії.

Можна також підкреслити той факт, що вивчення актових матеріалів проходить 5 стадій:

1- аналіз зовнішньої форми документа;

2- аналіз внутрішньої форми документа;

3- з’ясування соціального і політичного походження документа;

4- з’ясування достовірності змісту документа;

5- використання актів конкретного різновиду чи типу в системі використовування актів іншого типу(тобто розглянути даний акт в порівнянні з актами іншого типу).

Аналіз документів – 1) один із широко застосовуваних і ефективних методів збору первинної інформації; – 2) сукупність методичних прийомів, що застосовуються для одержання з документальних джерел соціологічної інформації, необхідної для вирішення завдань дослідження.

Формулярний аналіз. Виділяють формулярно-клаузульний аналіз та формулярно-статистичний аналіз. Формулярно-клаузульний аналіз застосовується для визначення внутрішньої структури актів – формуляру.

ПІДХОДИ.

Соціальнокомунікаційний підхід – це підхід, який передбачає аналіз явищ в контексті суспільної взаємодії соціальних інститутів, засобів, соціальних ролей.

Соціально-комунікаційно-інформаційний підхід або принцип означає, що документознавство потрібно розглядати як частину системи соціально-інформаційних комунікацій, спрямованих на ефективне передавання, обробку й зберігання інформації в суспільстві.

Документологічний підхід, або принцип полягає в аналізі будь-якої діяльності з погляду того, яке місце посідає в ній документ.