ДОДАТКИ. 01. Фізико-математичні науки

Вищою атестаційною комісією (ВАК) України за згодою Міністерства освіти та науки України затверджена така Національна класифікація наук:

01. Фізико-математичні науки

02. Хімічні науки

03. Біологічні

04. Геологічні

05. Технічні

06. Сільськогосподарські

07. Історичні

08. Економічні

09. Філософські

10. Філологічні

11. Географічні

12. Юридичні

13. Педагогічні

14. Медичні

15. Фармацевтичні

16. Ветеринарні

17. Мистецтвознавство

18. Архітектура

19. Психологічні

20. Воєнні

21. Національна безпека

22. Соціологічні

23. Політичні

24. Фізичне виховання і спорт

25. Державне управління

26. Культурологія

27. Соціальні комунікації

ГАЛУЗЬ НАУКИ 27-Соціальні комунікації

ПАСПОРТИ СПЕЦІАЛЬНОСТЕЙ

27.00.01 – Теорія та історія соціальних комунікацій

І. Формула спеціальності:

Галузь науки, яка вивчає сутність, закономірності соціальних комунікацій, процеси, структури та форми соціально-комунікаційних відносин.

ІІ. Напрями досліджень:

- теорія та закономірності розвитку комунікаційної системи суспільства;

- історія соціально-комунікаційних інститутів суспільства;

- етапи становлення соціально-комунікаційних структур, форм та процесів;

- історія важливих наукових відкриттів щодо знакових систем, інструментів, способів документалізації інформації;

- розвиток соціально-комунікаційної культури суспільства;

- аналіз, становлення та розвиток основних напрямів діяльності документально-інформаційних структур (бібліотек, бібліографічних служб, центрів науково-технічної інформації тощо);

- методологічні, методичні та організаційні засади функціонування документально-інформаційних структур у системі соціальних комунікацій;

- закономірності розвитку засобів трансляції концептуальної, фактологічної та методографічної інформації як складових соціальної комунікації;

- семіотика соціальних комунікацій;

- стратегія розвитку соціальних комунікацій, концепції трансформації комунікаційних систем, комунікаційні канали;

- комунікаційні відносини та інформаційна культура суспільства, теорія комунікаційних потреб;

- концепції соціальної інформації та знань у сучасній науці;

- інформаційна технологізація суспільства;

- теорія, історія та методологія наукових дисциплін соціально-комунікаційного циклу;

- професіологічні аспекти підготовки кадрів для сфери соціальних комунікацій;

- інформаційно-когнітивна динаміка суспільства.

ІІІ. Галузь науки, з якої присуджуються наукові ступені: соціальні комунікації.

27.00.02 - Документознавство, архівознавство

I. Формула спеціальності:

Галузь науки, що вивчає сутність, закономірності, засоби та форми функціонування документа і документоутворень в оперативному та архівному стані документально-інформаційних систем, інформаційних потоків, ресурсів і комунікацій.

II. Напрями досліджень:

. теоретичні та методологічні засади документознавства, архівознавства та прикладних дисциплін: діловодства, документально-архівної евристики, документознавчої та архівної професіології, менеджменту документально-комунікаційних систем;

. генезис документу в соціально-культурному та комунікаційному просторі;

. розвиток архіву як соціального інституту, формування мережі архівів, забезпечення управління архівною системою, фахова освіта архівістів і документознавців;

. історія діловодної діяльності, керування документацією, організації документостворення, документообігу, роботи з документальними фондами, експертизи цінності документів;

. формування документальних комплексів і електронних ресурсів, їх інформаційний аналіз, методи та засоби документно-інформаційного забезпечення різних категорій користувачів у архівах та документально-комунікаційних установах;

. типологія, класифікація та систематизація архівних документів, розвиток науково-практичних засад процесів експертизи, комплектування, описування, науково-пошукового апарату, забезпечення збереження та використання документальних фондів та інформаційних ресурсів;

. теоретичні та практичні засади управління документальною інформацією, організація використання документальних фондів та інформаційних ресурсів архівів та інших документально-комунікаційних установ;

. генезис архівознавчої і документознавчої думки; біографічні дослідження в документознавстві і архівістиці;

. бібліометричні та наукометричні дослідження в архівознавстві та документознавстві;

. система документальних комунікацій, структура, класифікація, функціонування, галузева типо-видова специфіка;

. створення мережевих документально-інформаційних систем, засади функціонування, структура, зміст;. документально-ресурсна складова електронних архівів і бібліотек та інтернет-комунікацій (сайтів і порталів);

. документ як засіб комунікації, документальні потоки та електронні документи в системі сучасних комунікацій, канали документальних комунікацій та їх класифікація;

. міжнародний досвід і співробітництво архівних та інших документально-комунікаційних установ.

III. Галузь науки, з якої присуджуються наукові ступені: соціальні комунікації, історичні науки.

27.00.03 – Книгознавство, бібліотекознавство, бібліографознавство

I. Формула спеціальності:

Галузь науки, яка вивчає історію, теорію та практику книговидавничої, книготоргівельної, бібліотечної, бібліографічної діяльності, розвиток та функціонування бібліотечно-інформаційних систем і комунікацій.

II. Напрями досліджень:

. теоретичні та методологічні засади розвитку книгознавства, бібліотекознавства, бібліографознавства;

. історія книги, редакційно-видавничої справи, книжкової торгівлі, статистики друку в Україні і за кордоном;

. історичний розвиток бібліотек та документально-інформаційних систем, закономірности їх родо-видового поділу в конкретно-історичних умовах розвитку суспільства, окремих регіонах країни і світу;

. періодизація становлення та розвитку книжкової, бібліотечної та бібліографічної справи як галузей науково-практичної діяльності;

. типологія, класифікація та систематизація бібліотечних фондів, розвиток науково-практичних засад процесів комплектування, управління фондами, створення науково-пошукового апарату, обслуговування користувачів, забезпечення збереження і використання фондів та інформаційних ресурсів;

. розвиток книгознавчої, бібліотекознавчої та бібліографічної думки; біографічні та біобібліографічні дослідження;

. процеси формування, аналітико-синтетичної обробки та науково-інформаційного аналізу бібліотечних фондів та електронних ресурсів бібліотек, інформаційних потоків;

. бібліотечна інформологія, бібліометричні та наукометричні дослідження в інформаційних масивах;

. інформаційні сервіси та інформаційний менеджмент бібліотек;

. інформаційно-аналітична діяльність бібліотек та документально-комунікаційних установ;

. мережева взаємодія бібліотек, документально-комунікаційних структур та комунікацій в глобальному інформаційному просторі;

. книгознавча, бібліотечно-інформаційна освіта та підготовка кадрів для документально-комунікаційних установ;

. міжнародне співробітництво в книжковій, бібліотечній, бібліографічній та інших галузях документально-інформаційних комунікацій в Україні і за кордоном.

III. Галузь науки, з якої присуджуються наукові ступені: соціальні комунікації, історичні науки.

27.00.04 – Теорія та історія журналістики

І. Формула спеціальності:

Галузь науки, яка вивчає теорію, історію, сутність, процеси, організаційні форми та структури журналістики в системі соціокомунікативної діяльності, феномен масової інформації та засоби її розповсюдження, соціокультурні підвалини взаємодії засобів масової комунікації з соціумом.

ІІ. Напрями досліджень:

- теорії, методологічні засади та міждисциплінарні дослідження засобів масової комунікації;

- масова інформація в системі соціальної інформації, міжкультурна комунікація і комунікативістика;

- глобальні інформаційно-комунікаційні процеси;

- вітчизняна і міжнародна практика у галузі інформаційної політики й інформаційного обміну;

- журналістикознавство як дослідження текстів, аудиторії та інституцій у системі наукознавства та гносеології;

- історія журналістики і журналістикознавства;

- зарубіжна журналістика і журналістикознавство;

- засоби масової комунікації, їх класифікації, змістовно-функціональні, техніко-технологічні та інші типологічні особливості;

- типи, види, жанри журналістських повідомлень;

- електронні засоби масової комунікації в системі соціальних комунікацій суспільства;

- інформаційно-аналітична діяльність засобів масової комунікації;

- інформаційно-когнітивні процеси передачі і сприйняття повідомлень засобів масової комунікації;

- правові й етичні норми та професійні стандарти в журналістській професії;

- види, форми, типи, моделі редакційної діяльності;

- аудиторія засобів масової комунікації, її потреби й особливості сприйняття інформації;

- комунікаційні ефекти взаємодії засобів масової комунікації й аудиторії, концепції, методи і технології медійного впливу;

- специфіка організації управління засобами масової комунікації;

- економіко-організаційна діяльність засобів масової комунікації;

- система підготовки кадрів для засобів масової комунікації.

ІІІ. Галузь науки, з якої присуджуються наукові ступені: соціальні комунікації.

27.00.05 – Теорія та історія видавничої справи та редагування

І. Формула спеціальності:

Галузь науки, яка вивчає теорію, історію, методологію, організацію та технологічне забезпечення видавничої діяльності та редагування, їх структурно-функціональні трансформації в умовах електронного середовища.

ІІ. Напрями досліджень:

- теоретико-методологічні засади, історія та сучасні тенденції розвитку видавничої справи;

- державна політика та законодавство у видавничій діяльності;

- управління, економіка та статистика у видавничій справі;

- ринкові моделі видавничої діяльності;

- стандартизація у видавничій справі;

- теорія, методика та специфіка редагування різних типів видань;

- соціально-функціональні, конструктивні, знакові, поліграфічні та художньо-технічні характеристики видань;

- інформаційне забезпечення редакційно-видавничої діяльності;

- мережеві електронні ресурси та технології у редакційно-видавничій діяльності;

- теоретико-методичні та організаційні засади функціонування видавництв, у т.ч. електронних;

- організація друку в Україні та за кордоном;

- міжнародне співробітництво у видавничій справі;

- підготовка кадрів для редакційно-видавничої справи в Україні та за кордоном, розроблення та впровадження нових професійних стандартів підготовки кадрів для видавничої діяльності.

ІІІ. Галузь науки, з якої присуджуються наукові ступені: соціальні комунікації.

27.00.06 – Прикладні соціально-комунікаційні технології

І. Формула спеціальності:

Галузь науки, яка вивчає історію, теорію, методологію, організацію, становлення прикладних комунікаційних технологій в системі соціальної діяльності (в науці, політиці, виробництві, культурі, освіті тощо).

ІІ. Напрями досліджень:

- історія, теорія та методологія формування інформаційних середовищ взаємодії суб’єктів соціальної діяльності;

- соціально-комунікаційні технології позиціювання суб’єктів соціальної діяльності в суспільстві (зв’язки з громадськістю, реклама, іміджмейкінг, бізнес-комунікації тощо);

- комунікаційний образ суб’єктів суспільних відносин;

- використання засобів масової комунікації при здійсненні зв’язків з громадськістю;

- управління прикладними соціально-комунікаційними технологіями;

- організація діяльності служб та агенцій (зв’язків з громадськістю, рекламних агенцій тощо);

- спеціалізовані PR-технології (політичні, консалтингові, журналістські);

- публічні зв’язки з державними структурами;

- прес-стратегія та форми її реалізації в соціально-інформаційному середовищі;

- концепція іміджмейкінгу;

- маркетингові комунікації;

- аналітична підтримка PR-діяльності;

- соціальне проектування комунікаційної дійсності, реалізація соціально-технологічних програм;

- етичні й правові аспекти в системі прикладних соціально-комунікаційних технологій;

- прикладні соціально-комунікаційні технології в управлінні проблемами й кризами;

- підготовка кадрів у галузі прикладних соціально-комунікаційних технологій, розроблення та впровадження нових професійних стандартів підготовки кадрів.

ІІІ. Галузь науки, з якої присуджуються наукові ступені: соціальні комунікації.

27.00.07 – Соціальна інформатика

І. Формула спеціальності:

Галузь науки, яка досліджує соціально-комунікаційні структури як об’єкти інформатизації, закономірності розвитку автоматизованих технологій відповідно до предметно-об’єктних трансформацій у сфері соціальних комунікацій, виявляє особливості процесів інтелектуалізації суспільної діяльності й інтелектуальної обробки інформації та знань.

ІІ. Напрями досліджень:

- теорія та методологія соціальної інформатики;

- інформаційне суспільство та інформаційно-комунікаційний простір;

- сучасні концепції і закономірності розвитку соціальної інформації;

- інформаційна інфраструктура суспільства та її трансформації;

- інформатизація соціальних комунікацій; інформаційні потреби суспільства;

- технології формування, організації та використання інформаційних ресурсів, інформаційний менеджмент;

- формування та розвиток інформаційно-когнітивних технологій;

- стандартизація та системи управління якістю у сфері соціальної інформації;

- інформаційно-комерційна діяльність документально-інформаційних систем;

- інформаційний аудит та консалтинг;

- інформаційно-комунікаційні засоби передачі повідомлень у суспільстві;

- інформаційно-пошукові ресурси і стратегії в системі засобів масової комунікації;

- дослідження тенденцій розвитку та концептуально-змістовне моделювання програмних, апаратних, лінгвістичних засобів для автоматизованих систем у соціально-комунікаційних структурах і галузях;

- організаційно-функціональні, програмно-технологічні, лінгвістичні засоби системно-мережевої взаємодії та пошуку в документально-інформаційних системах;

- інформаційно-пошукові системи та мови в соціально-комунікаційних структурах;

- методи формалізації предметних галузей та інформаційне моделювання, організація знань;

- інформаційно-аналітичні структури, їх функції в системі соціальних комунікацій та соціального управління;

- методика, організація та технологія інформаційно-аналітичної діяльності, інформаційний моніторинг.

ІІІ. Галузь знань, з якої присуджуються наукові ступені: соціальні комунікації.

Таблиця 1

Методи документознавчих досліджень

Рівень	Найменування сукупності методів	Види методів
1 рівень	Діалектико-матеріалістичні (загальнофілософські) методи	Категорії теорії пізнання: аналіз і синтез, індукція і дедукція, порівняння, узагальнення, ідеалізація, сходження від абстрактного до конкретного тощо
2 рівень	Загальнонаукові методи	Емпіричні методи: опис, спостереження, експеримент, моделювання. Теоретичні методи: системний підхід, діяльнісний підхід, функціональний підхід, типологічний підхід
3 рівень	Спеціально-наукові методи	Логічні, соціологічні, математичні методи, історичний підхід, бібліографічний, бібліометричний (наукометричний) метод.
4 рівень	Методи, специфічні для низки споріднених наукових дисциплін	Функціональний, аналітико-тематичний, структурно-типологічний, топографічний методи. Соціально-комунікаційно-інформаційний, документологічний підходи
5 рівень	Конкретні методи документознавчих досліджень	Методи вивчення документів: структурно-функціональний аналіз, розуміння, осмислення, джерелознавчий аналіз, статистичний аналіз, психологічний аналіз тощо. Методи вивчення діяльності комунікаційних посередників або споживачів інформації: спостереження, самоспостереження, експеримент, соціологічне опитування, експертна оцінка. Методи обробки одержаних даних

(Джерело: Швецова-Водка Г.М. Документознавство [Текст]: навч. посіб. – К.: Знання, 2007. – 398 с.)

ПЕРЕЛІК НАУКОВИХ ПІДХОДІВ ТА МЕТОДІВ

В ДОКУМЕНТОЗНАВЧИХ ДОСЛІДЖЕННЯХ

ПОДІЛ МЕТОДІВ.

Загальнофілософські методи: аналіз і синтез, індукція і дедукція, порівняння, узагальнення, ідеалізація, сходження від абстрактного до конкретного тощо.

Загальнонаукові методи: д о загальнонаукових теоретичних методів пізнання належать: системний, діяльнісний, функціональний, типологічний, інформаційний та культурологічний. Емпіричні (описові), які лише фіксують існуючий стан дійсності (опис, спостереження, експеримент, моделювання).

Спеціально-наукові методи: логічні, соціологічні, математичні методи, історичний підхід, бібліографічний, бібліометричний (наукометричний) метод.

Сукупність методів, специфічних для низки споріднених наукових дисциплін, що вивчають спільний об’єкт: наприклад, спеціальними методами книгознавчих дисциплін вважаються: аналітико-тематичний метод (аналіз тематики видань), структурно-типологічний метод (визначення типів і видів видань), топографічний метод (аналіз видань з погляду їх топографічних особливостей) та ін.

ГРУПУВАННЯ МЕТОДІВ В ДОКУМЕНТОЗНАВСТВІ.

Методи, що розглядають документ як єдність його форми, змісту, функціонування в соціумі: сукупність системних методів дослідження; • типологічний.

Методи, спрямовані на формальне вивчення тексту документа: • інформаційний аналіз; • термінологічний аналіз; • контент-аналіз.

Методи, спрямовані на вивчення сприйняття і розуміння тексту документа читачем: • психолінгвістичний метод; • сукупність методів конкретно-соціологічних досліджень.

Методи, спрямовані на вивчення кількісної сукупності документів: • бібліографічний; • наукометричний”.

Конкретні методи документознавчих досліджень можна згрупувати в три категорії:

1) методи вивчення документів;

2) методи вивчення діяльності комунікаційних посередників або споживачів інформації;