Габарити: 30 x 14 x 17 см • Вага: 1,5 кг

• Розмір упаковки(ВхШхД) 31 x 17 x 17 см,

• Вага упаковки: 0.5 кг
• колір: білий/вишневий

Країна виробник: Франція

1.2.Упакування вантажу

Праски упаковуються в картонні коробки, залежно від виду праски міняються і їхні розміри. Для даної курсової роботи розміри обраної праски моделі Tefal FV 5378, розміри: самої праски 30 x 14 x 17 см, вага 1.5 кг.; габарити упаковки: 31 x 17 x 17 см, вага упаковки: 0,5 кг.

Коробки з прасками загортають в упакувальну плівку, та розміщають на піддонах:

Для даного виду вантажу присвоюємо другий клас вантажу .

Таблиця 1.1 – Характеристика тари (ящику, коробки)

Вид тари (упаковки)	Розміри зовнішні, мм	Кількість одиниць вантажу в тарі, шт.	Гранична маса вантажу в тарі, кг
довжина	Ширина	висота
Коробки картонні					1.5

Маса брутто вантажу в тарі визначається за наступною формулою:

кг.

де: - кількість первинних упаковок в ящику, шт.;

- маса ящика, т.

Масу брутто одиниці вантажу (первинного упакування з вантажем) визначити за формулою:

(1.2)

т.

де: - маса брутто первинного упакування, т;

- об'ємна вага вантажу, т/м³(задається у вихідних даних);

- обсяг первинного упакування, м³. Визначають на підставі розмірів – довжина, ширина й висота:

(1.3)

м³

де - відповідно довжина, ширина висота упакування, м.

- коефіцієнт, що враховує перехід від зовнішніх розмірів до внутрішніх розмірів тари ( = 0,98).

Рис. 1.1 Схема розміщення вантажу в тарі (вид збоку)

Рис. 1.2 Схема розміщення вантажу в тарі (вид зверху)

1.4.. Формування вантажної одиниці

Основою формування системи доставки тарно-штучних вантажів є створення укрупненої вантажної одиниці (вантажна одиниця – це фізично неподільний вантаж, що складається з одного або кількох предметів, об`єднаних між собою засобами пакетування, має певну форму та лінійні розміри та підготовлений до навантаження, транспортування, зберігання та розвантаження).

Для даного перевезення обираємо піддон з вантажопідйомністю 1000 кг. Розміри піддону наведені в таблиці 1.2.

Тип піддону	Розміри, мм	Власна вага піддону, кг	Вантажопідйомність піддону (динамічна – статична), кг
довжина	Ширина	висота
Пластиковий піддон СРР 830				8.2	1000 – 2000

Висота сформованого пакету на піддоні ( визначається за формулою:

(1.5)

де: - висота піддону, мм;

- висота ящика, мм;

- кількість ярусів на піддоні.7

Кількість ящиків, розташованих на піддоні ():

(1.6)

= 147ящиків

де: - кількість ящиків, розташованих в одному ярусі.

Оптимальна кількість ящиків по довжині та ширині піддону:

n_l=1200/170≈7; n_b=800/310≈3; n_ящ=7 х 3=21 ящиків.

Кількість ярусів на піддоні:

\

де: - висота піддону, мм;

- висота ящика, мм.

Маса пакету (складської одиниці ) з урахуванням допустимої вантажопідйомності піддону визначається за формулою:

(1.8)

кг = 0.1552 т.

де: - маса піддону.

Рисунок 1.4 – Схема розміщення ящиків на піддоні: а – вид збоку; б – вид зверху(зображено на міліметрівці)

Коефіцієнт пакетування характеризує рівень використання площі піддона для пакетування вантажів:

Де: — площа піддона, зайнята тарою, м²;

— загальна площа піддона, м².

1.2. Маркування транспортної тари

Маркування має бути на кожній пакувальній одиниці і містити наступну інформацію: товарний знак і найменування підприємства - виробника, його місцезнаходження; найменування виробу, масу нетто; дату вироблення; термін зберігання; інформаційні відомості про правила перевезення.

Допускається маркування на коробках та полімерних плівок заміняти вкладеним всередину ярликом з маркуванням, нанесеної типографським способом.

На кожну одиницю транспортної тари наносять маркування, що характеризує виріб: товарний знак і найменування підприємства - виробника, його місцезнаходження; найменування товару; масу нетто і брутто або кількість пакувальних одиниць і масу пакувальної одиниці; дату вироблення; термін зберігання. Крім того, наносяться маніпуляційні знаки: «Обережно, крихке», «Боїться вогкості», «Боїться нагріву».

Маркування наносять шляхом наклеювання ярлика або нанесення чіткого відбитка трафаретом або штампом незмивною і не має запаху фарбою.

Номер укладальника чи зміни вказують на ярлику, вкладеному усередину коробок, пачок, пакетів (за винятком пакувальних одиниць масою нетто до 150 г) або проставляють штемпелем із зовнішнього боку тари.

Транспортують праски всіма видами транспорту в критих транспортних засобах відповідно до діючих правил перевезень вантажів.

При перевезенні, навантаженні і розвантаженні продукція повинна бути захищена від атмосферних опадів.

Транспортне маркування:

1. - оберігати від впливу атмосферних

2. - температурний режим

3. -не затискати

4. - обережно, крихке

1.6. Вибір рухомого складу для виконання перевезень

Для того, щоб визначити автомобіль якої вантажності потрібен для перевезення даного виду вантажу розраховуємо раціональну вантажність автомобіля:

де: - добовий обсяг перевезеного вантажу, т;

- кількість оборотів на маршруті;

– коефіцієнт використання вантажності автомобіля у прямому і зворотному напрямках руху автомобіля.

Добовий обсяг перевезень розраховується за формулою:

де: - річний обсяг перевезеного вантажу;

- кількість днів роботи автомобілів по виконанню перевезень.

Кількість оборотів на маршруті визначається із залежності:

де: - час роботи автомобіля на маршруті, год;

- середній час обороту автомобіля на маршруті, год.

Час роботи автомобіля на маршруті розраховується за формулою:

(1.12)

де: - час перебування автомобіля в наряді, год.;

- час на виконання нульового пробігу автомобіля, год., що розраховується за формулою:

де: - відстань нульового пробігу, км;

- технічна швидкість автомобіля, км/год.

Час обороту розраховуємо за формулою:

де: - довжина маршруту, км;

- пробіг автомобіля з вантажем за їздку, км.

Згідно отриманого значення обираємо марку автомобіля та заносимо до табл.1.4.

Таблиця 1.4 - Характеристика транспортного засобу

Марка автомобіля та тип ТЗ	Вантажність автомобіля, q, т	Габаритні розміри кузова
ширина, мм	довжина, мм	висота, мм
Mercedes-Benz 1617 - тент/фургон

За розміром кузова і вантажопідйомністю автомобіля визначаємо порядок розстановки транспортних пакетів:

n_l=7400/1200=6 піддонів; n_b=2450/800=3 піддони.

Загальна кількість: N=6*3=18 піддонів.

Схема розстановки піддонів:

Рисунок 1.6 - Схема розстановки піддонів на автомобілі.

ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 1

В розділі 1 наведені основні характеристики заданого вантажу, обраний піддон пластиковий СРР 830 для перевезення та визначені схеми розміщення коробок на піддоні. Кількість ярусів, яку можливо розмістити на піддоні рівна 7, маса брутто завантаженого піддону 0.1552 т. Для перевезення обраний автомобіль Mercedes-Benz 1617 - тент/фургон, номінальною вантажопід’ємністю 8 т. Кузов даного автомобіля вміщує 18 піддонів (рисунок 1.6).

РОЗДІЛ 2. ВИЗНАЧЕННЯ ТЕХНІЧНИХ ХАРАКТЕРИСТИК ФУНКЦІОНУВАННЯ ТРАНСПОРТНО-СКЛАДСЬКОГО КОМПЛЕКСУ

2.1. Визначення коефіцієнту нерівномірності надходження вантажопотоку

на склад

Мінімальне значення річної величини вантажообігу,т/рік:

Визначити величину інтервалу значень вантажопотоку, т/рік:

Початкове значення першого інтервалу приймається рівним мінімальному значенню вантажопотоку:

=17400 т/рік.

Початкова величина кожного і-го інтервалу,т/рік:

(2.3)

Кінцева величина кожного і-го інтервалу,т/рік:

Кінцева величина кожного попереднього інтервалу дорівнює початковій величині кожного наступного інтервалу.

Кінець останнього, -го інтервалу приймається рівним максимальній величині вантажопотоку в статистичній вибірці, =23200 т/рік.

Середня величина інтервалу,т/рік:

(2,5)

Таблиця 2.1 – До визначення коефіцієнту нерівномірності вантажопотоку

№ інтервалу				Частота попадання в інтервал,	Відносна частота попадання в інтервал,
					0,01666667
					0,05
					0,11666667
					0,15
					0,18333333
					0,23333333
					0,21666667
					0,13333333
					0,1
					0,08333333
	=60	,73

Визначити математичне очікування вантажопотоку:

Визначити дисперсію випадкової величини вантажопотоку:

Середньоквадратичне відхилення величини вантажопотоку:

Визначити коефіцієнт варіації вантажопотоку:

Визначення коефіцієнта нерівномірності надходження вантажопотоку на склад:

2.2. Розрахунок пропускної спроможності навантажувально-розвантажувального фронту

Пропускна спроможність навантажувально-розвантажувального фронту – це максимальна кількість рухомого складу (), що може бути навантаженим чи розвантаженим за одиницю часу (година, зміна, рік тощо). Цей показник залежить від пропускної спроможності поста або їх кількості.

Пропускна спроможність поста:

авто/год.

де: t _т – час навантаження-розвантаження 1 т вантажу(5.75 хв/т.=0.0958 год/т.);

– коефіцієнт нерівномірності прибуття РС на пост НР

Продуктивність поста складу:

- в одиницях РС:

де: - час роботи навантажувально-розвантажувального поста за зміну.

Число постів, необхідних для переробки заданої кількості вантажу:

Для регулювання функціональної діяльності навантажувально-розвантажувальних пунктів та транспортних засобів слід враховувати ритм роботи пункту (), а також інтервал руху транспортних засобів ().

Ритм роботи НРП:

Інтервал руху ТЗ:

де: - час обороту ТЗ; А- кількість транспортних засобів.

год.

Кількість автомобілів, необхідних для безперебійної роботи НРП, визначається наступним чином:

автомобілів

2.3. Розрахунок навантажувально-розвантажувальних фронтів та майданчиків для маневрування автомобілів

Декілька навантажувально-розвантажувальних постів, розташованих поруч в межах однієї території, утворюють фронт навантажувально-розвантажувальних робіт, розмір якого залежить від кількості постів, габаритних розмірів транспортних засобів та від схеми їх розстановки.

При перевезенні тарно-штучних вантажів на автомобільних постах в межах фронту навантажувально-розвантажувальних робіт застосовують торцеву, поточну та східчасту схеми постановки транспортних засобів (рис. 2.1):

Рис. 2.1 – Способи постановки транспортних засобів.

Для вибору найбільш сприятливого варіанту проводимо розрахунки для всіх можливих схем постановки транспортних засобів (враховуючи тип рухомого складу).

Габаритні розміри автомобіля: 9.9х2.45х2.4 м.

Довжина фронту НРР для поточної схеми постановки транспортних засобів:

де: – кількість постів обслуговування;

- довжина транспортного засобу, м;

а – відстань між транспортними засобами.

Довжина фронту НРР при торцевій схемі постановки ТЗ розраховується за формулою:

де: - ширина транспортного засобу;

- відстань між транспортними засобами при торцевому варіанті.

Довжина фронту НРР при східчастій схемі постановки ТЗ розраховується за формулою:

де: -кут встановлення ТЗ (приймаємо = 45^о).

Найбільш сприятливим варіантом постановки транспортних засобів можна вважати торцеву схему, оскільки вона відповідає вимогам щодо обслуговування даного транспортного засобу і дає можливість розвантажувати і завантажувати автомобіль, розтентовуючи його лише ззаду, що є суттєвою економією часу при навантажувально-розвантажувальних операціях. Також в цьому випадку мінімальна необхідна довжина навантажувально-розвантажувального фронту L=25.2 м.

При розрахунку майданчиків для маневрування АТЗ на навантажувально-розвантажувальних пунктах враховуємо спосіб розстановки автотранспортних засобів при виконанні навантажувально-розвантажувальних робіт.

Рисунок 2.2 – Схема маневрування при торцевій постановці АТЗ

Ширина проїзду перед рампою при торцевій постановці АТЗ:

де: - зовнішній габаритний радіус повороту РС, =7.5 м.;

- внутрішній габаритний радіус повороту РС; =2.25 м.

- мінімальна відстань від автомобіля до стіни складу, приймаємо С₁=0,3 м;

- мінімальна відстань від автомобіля, що рухається, до границі проїзду та до автомобіля, що стоїть, приймаємо С₂ = 0,6 м.

Для визначення внутрішнього габаритного радіусу повороту транспортного засобу скористаємось формулою:

де: – габаритна ширина автомобіля, м;

L – база автомобіля, м, L=4.5 м.

C – передній звіс, C=1.5 м.

Рисунок 2.3 – Рух одиночного автомобіля на повороті.

ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 2

В даному розділі визначена пропускна спроможність навантажувально-розвантажувального фронту (Ма=1.254 авто/год.), число постів (N=6), кількість транспортних засобів, необхідна для безперебійної роботи складу (А=18 автомобілів) та інші технічні характеристики функціонування транспортно-складського комплексу.

Серед трьох можливих схем постановки транспортних засобів: торцевої, поточної та східчастої, обираємо раціональну для заданого вантажу та для заданого транспортного засобу умов. Найбільш сприятливим варіантом постановки транспортних засобів можна вважати торцеву схему, оскільки вона відповідає вимогам щодо обслуговування даного транспортного засобу і дає можливість розвантажувати і завантажувати автомобіль, розтентовуючи його лише ззаду, що є суттєвою економією часу при навантажувально-розвантажувальних операціях. Також в цьому випадку мінімальна необхідна довжина навантажувально-розвантажувального фронту L=25.2 м.

РОЗДІЛ 3.

ВИЗНАЧЕННЯ ОСНОВНИХ ПАРАМЕТРІВ СКЛАДСЬКОГО КОМПЛЕКСУ.

3.1. Характеристика складського комплексу

Сучасний транспортно-складський комплекс – це багатофункціональна технічна споруда, яка складається із взаємопов`язаних елементів і взаємодіє із транспортом, має певну структуру та виконує ряд функцій з перетворення матеріальних потоків, а також накопичення, переробки та розподілу вантажів між споживачами (перевантаження товарів з одного виду транспорту на інший, сортування і комплектацію партій вантажів, довгострокове та короткострокове зберігання вантажів, митні процедури и т.д.).

В курсовому проекті розглядається закритий універсальний багатономенклатурний одноповерховий склад з частковою механізацією. За терміном зберігання вантажу відноситься до складів короткострокового зберігання (сортувально-розподільний склад). За розміром – малий (до 5 тис. м².)

Таблиця 3.1 – Термін зберігання вантажу

Річний вантажообіг, , т/рік
Термін зберігання вантажу на складі, , діб
Час перебування вантажу у приймальній експедиції, діб
Час перебування вантажу у відправній експедиції

Склад тимчасового зберігання - це спеціально виділене і обладнане приміщення або відкритий майданчик, призначені для зберігання товарів і транспортних засобів, що перебувають під митним контролем. Склад тимчасового зберігання та прилегла до нього територія є зоною митного контролю.

Склади тимчасового зберігання поділяються на склади відкритого типу, та склади тимчасового зберігання закритого типу, призначені для зберігання товарів строго визначеного кола осіб (наприклад, товарів, придбаних для потреб федеральних органів виконавчої влади).

Для зберігання прасок, побової техніки, було обрано склад категорії В+.

Таблиця 3.2 - Характеристика обраного складу

	В+
Вимоги до будівлі     (чим більший крок колон, тим менше обладнання прив’язується до колони)	Одноповерхова складська будівля, переважно прямокутної форми знову побудована або реконструйована
Підлога	Рівна бетонна підлога з антипиловим покриттям, з навантаженням не менше 5 т/м2, на рівні 1,20 м від землі.
Висота стелі	Від 8 м
Температурний режим	регульований
Система пожежної сигналізації	+ система пожежогасіння
Система вентиляції	+
Система охоронної сигналізації та відеоспостереження	+
Наявність автоматичних воріт з н/р майданчиками регульованої висоти	+ (н/р майданчики не менше 1 на 1000 м2)
Наявність майданчиків для відстою і маневрування автопоїздів	+
Наявність парковки для легкових автомобілів	-
Наявність офісних приміщень на складі	+
Наявність допоміжних приміщень (туалети, душові, підсобні, роздягальні для персоналу)	+
Оптико-волоконні телекомунікації (телефонні лінії)	+
Організована охорона	+ (система обліку і контролю доступу співробітників)
Розташування поблизу центральних магістралей	-
Наявність залізничної гілки	+

3.2. Розрахунок складської одиниці

Першим етапом при проектуванні закритого складу тарно-штучних вантажів є вибір типу та параметрів транспортно-складської тари.

В розділі 1 було обрано тип піддону та розраховано кількість вантажу, розташованого на піддоні, що доставляється автомобільним транспортом до складського комплексу.

Місткість піддону (G) (складської одиниці) визначається:

(3.1)

Де: - відповідно довжина, ширина та висота складської одиниці, м;

- коефіцієнт заповнення вантажем складської тари,

(

- об`ємна вага вантажу, т/м³)

Розрахунковий запас зберігання вантажів на складі (ємність складу визначається за формулою:

(3.2)

т.

де: - термін зберігання даного вантажу на складі, діб;

Д – число днів надходження вантажу за рік (.

3.3. Вибір стелажної конструкції для зберігання вантажів

Палетні стелажі – це універсальний та найбільший клас стелажів, де за одиницю зберігання приймається піддон.

Для виконання курсового проекту обираються стелажі палетні фронтального типу, що відносяться до універсальних стелажів, технічна характеристика яких наведена у табл. 3.2.

Технічна характеристика універсальних фронтальних стелажів

Висота стійки стелажу – до 14000 мм; Максимальне навантаження на стійку – до 35000 кг; Довжина балки: 1825 мм, 2700 мм та 3600 м; Глибина секції – до 2000 мм; Навантаження на балку – до 5000 кг

Існує два способи установки піддонів всередину стелажа:

- поздовжній - піддони встановлюються вздовж балок вузькою стороною вглиб;

- поперечний - піддони встановлюються поперек балок широкою стороною всередину.

Другий спосіб є найбільш практичним і популярним, оскільки поперечне розташування піддонів дозволяє використовувати об'єм стелажа по максимуму і залишає можливість розміщення на одному стелажі піддонів різних видів.

На рис. 3.3 наведено можливості розміщення піддонів на стелажах.

а) б) в)

Рисунок 3.3- Універсальні стелажі:

а) вид зі сторони поздовжнього проходу; б) поперечні розрізи однобічного (б) та двостороннього (в) стелажів:

1 – стійка, 2 – поздовжня балка, 3 – транспортні пакети на піддонах 1200х800.

Обираємо необхідну кількість піддонів, що одночасно встановлюються на поздовжню балку стелажу:

Таблиця 3.3.

Річний вантажообіг, , т/рік
Кількість одночасно встановлених піддонів
Довжина балки (), мм, для піддонів розміром 800 мм (ширина) х 1200 мм (довжина)

3.4. Вибір підйомно-транспортної техніки

В залежності від обраної системи складського зберігання та типу стелажів, обираємо необхідний вид підйомно-транспортного механізму (ПТМ).

Таблиця 3.4 – Технічна характеристика обраного підйомно-транспорт-ного механізму

Назва показника	Параметри
Назва обраного ПТМ	Самохідний електроштабелер
Модель	Toyota 7FBR
Виробник	Швеція
Вантажопідйомність, кг	1000 / 1250
Висота підйому вил, мм - з вантажем - без вантажу
Повна маса, кг
AST, мм
Габаритні розміри: - ширина ПТМ - довжина - висота
Швидкість руху з вантажем, км/год
Швидкість підйому, м/с: - з вантажем - без вантажу	0,15 0,23
Радіус розвороту (зовнішній), мм
Тип двигуна	Батарея тягова, кислотна 230Ач
Тип шин	230 х 70

Рис.3.4 Зображення самохідного електроштабелера

3.5. Визначення параметрів стелажної системи зберігання вантажів.

Після вибору системи складського зберігання вантажів, визначаємо число піддонів (R), необхідних для зберігання вантажу, за формулою:

піддонів. (3.3)

Висота яруса стелажів (:

(3.4)

де: - висота укладання вантажу на піддоні, м;

- власна висота піддону;

- зазор між полкою і пакетом ( = 170 мм).

Кількість ярусів по висоті визначають за формулою:

(3.5)

де: - висота підйому вантажозахвату штабелювальної машини над підлогою складу, м (для електронавантажувачів врівноважених універсальних = 2,8 або 3,0 м);

- відстань по висоті від підлоги складу до рівня нижнього (першого) яруса стелажів, м (при високристанні електронавантажувачів і мостових кранів-штабелерів = 0);

Якщо визначено число ярусів по висоті стелажів , то корисна висота складу в зоні зберігання вантажів, тобто висота від рівня підлоги складу до низу ферм перекриття, становить:

(3.6)

Де: - відстань по висоті від рівня останнього (верхнього) яруса стелажів до низу ферм перекриття будівлі (при використанні електронавантажувачів приймають: + 0,2 м).

Висота складського приміщення округлюється в більшу сторону до найближчого стандартного значення з ряду: 3,6; 4,2; 4,8; 5,4; 6,0; 7,2; 8,4; 9,6; 10,8; 12,6; 14,4; 16,2; 18,0; 19,8 м

Висота рівня першого ярусу над підлогою складу для підлогових штабелерів та навантажувачів дорівнює = 0. В цьому випадку нижні піддони в стелажах можуть ставитися безпосередньо на підлогу.

Розрахункове навантаження стійки стелажу на підлогу ():

( - для складів категорій А, А+, В, В+)

де: - маса складської одиниці (маса пакету), т;

- кількість ярусів по висоті.

Кількість стелажів, що розміщуються по ширині складу, при рядному складуванні:

Де: - ширина складу (орієнтовне значення), м;

- невикористана ширина прольоту складської будівлі, яка не може бути зайнята вантажами із-за наявності колон будівлі, необхідних додаткових проходів вздовж стін або колон (технологічних, протипожежних та ін.) ( = 1,2 м);

- ширина поздовжнього проїзду для штабелювальної машини,

( = 2.5 м.)

- ширина вантажної складської одиниці (тобто той її розмір, яким вона встановлюється в глибину стелажа або штабеля), м;

- зазор між вантажем та краєм стелажу, ( =0,05 м).

На перших етапах проектування ширина складу () визначається орієнтовно:

де: - коефіцієнт, що враховує об`єм комплектувальних робіт на складі,( 1,0);

- коефіцієнт довжини, представляє собою відношення довжини складу ()до його ширини () (приймаємо = 4, залежно від типу складу та необхідної довжини фронту навантажувально-розвантажувальних робіт);

- питома кількість піддонів, що приходяться на 1 м² площі зони зберігання (з урахуванням проходів) при складування в один ярус по висоті ().

Розрахункове значення ширини складу () округлюється в більшу сторону до найближчої модульної величини з ряду: = 12; 18; 24; 30 м.

Згідно з технічними характеристиками використовуваного електроштабелеру ширина проходу між стелажами (Ast) рівна 2.5 м.

Рисунок 3.4 – Ширина міжстелажного проходу (Ast).

Розміри проходів і проїздів у складських приміщеннях визначають залежно від габаритів продукції, що зберігається й підйомно-транспортних засобів, а також розмірів вантажообігу. Якщо ширина робочого коридору машин, що працюють між стелажами, дорівнює ширині стелажного обладнання, то площа проходів та проїздів буде дорівнювати вантажній площі. Ширина проїзду, см,

A = 2B + 3C, (3.10)

A = 2*98+3*18=250 cм.

де B - ширина транспортного засобу, см;

C - ширина проміжків між самими транспортними засобами і між ними і стелажами по обидві сторони проїзду (С=18 см).

В абсолютних величинах ширина головних проїздів (проходів) приймається від 1,5 до 4,5 м, ширина бокових проїздів (проходів) - від 0,7 до 1,5 м.

Число піддонів з вантажем по довжині зони зберігання:

де: - число піддонів з вантажем на складі;

- число ярусів по висоті.

Довжина стелажу () в зоні зберігання:

(3.12)

Де: - довжина балки стелажу (полка стелажу) між двома стійками

();

- ширина стійки стелажу (приймається в залежності від обраного типу стелажу = 10 см);

- число піддонів з вантажем по довжині зони зберігання.

Довжина стелажної зони зберігання вантажів при :

(3.13)
71.4 м.

де: - довжина піддону (розмір, яким він встановлюється впродовж стелажів);

- зазор між вантажними складськими одиницями по довжині ( =0,15 м – для каркасних стелажів);

- число поперечних проходів по довжині зони зберігання (приймається із розрахунку, щоб довжина однієї секції зони зберігання між поперечними проходами не перевищувала 50-60 м);

- ширина поперечного проходу в складі, ( = 3,0 м);

- розмір по довжині зони зберігання на вихід штабелювальної машини з стелажів до експедиції приймання-відвантаження вантажів,

м.)

3.6. Розрахунок загальної площі складських приміщень.

Загальна площа складу:

(3.14)

де: – загальна площа складу, м²;

– вантажна площа, тобто площа зайнята безпосередньо під товаром, що зберігається (стелажами, штабелями та іншими приладами для зберігання товарів), м²;

– допоміжна площа, тобто площа зайнята проїздами та проходами, м²;

– площа ділянки приймання, м²;

– площа ділянки комплектування, м²;

– площа робочих місць, тобто площа в приміщенні складів, відведена для складських робітників, м²;

– площа приймальної експедиції, м²;

– площа відправної експедиції, м².

Вантажна площа (:

Де: - емність складу;

- площа, необхідна для установки одного піддону, м², ( =1,2 - при стелажному зберіганні)

– кількість ярусів укладання піддонів по висоті (кількість ярусів стелажів).

Допоміжна площа ( та площа ділянки комплектування замовлень ( при зберіганні продовольчих товарів:

(3.16)

(3.17)

Площа ділянки приймання:

(3.18)

Де: К – коефіцієнт, що враховує проходи та проїзди для транспорту, відступи від стель та приборів опалення (К = 2,3).

Площа приймальної експедиції (:

Де: - кількість діб перебування вантажу в приймальній експедиції, діб;

- коефіцієнт нерівномірності надходження вантажопотоку на склад;

- навантаження на 1 м² площі встановлення вантажу при висоті укладання 1 м, т/м²;

- висота укладання вантажу в приймальній експедиції ( висота вантажної складської одиниці);

- коефіцієнт використання площі приймальної експедиції ( = 0,3).

(3.21)

Де: - допустима висота укладання вантажу на піддоні,м;

- об`ємна маса вантажу, т/м³.

Аналогічно розраховується площа відправної експедиції:

Де: - кількість діб перебування вантажу у відправній експедиції, діб;

коефіцієнт нерівномірності відправлення вантажопотоку зі складу ( 0.9 ;

- навантаження на 1 м² площі встановлення вантажу при висоті укладання 1 м, т/м²;

- висота укладання вантажу у відправній експедиції (;

- коефіцієнт використання площі відправної експедиції ( = 0,5).

Площа робочих місць (:

(3.21)

де: - нормативна площа на 1 особу, м²;

- кількість працівників, осіб.

При штаті до трьох чоловік площа робочих місць приймається 5,0 м²/чол., від трьох до п'яти – 4,0 м²/чол., при штаті більше п'яти - по 3,25 м²/чол.

Кількість працівників складу (вантажники, водії підйомно-транспортних механізмів, комірники):

Де: – норма часу на один умовний піддон або 1 тонну перероблюваного вантажу для конкретного виду робіт, що виконується одним робітником, чол./год ( = 0,144 чол./год);

– обсяг перероблюваних вантажів за зміну на кожній операції технологічного процесу, тонн,

К₁ – коефіцієнт неврахованих робіт і додаткових операцій з вантажами (К₁ = 1,1);

К₂ - коефіцієнт, що враховує співробітників у відпустці або на лікарняному (К₂ = 1,14).

– тривалість зміни, год.

Таблиця 3.5 – Технологічні зони складу

	Площа ділянки, м2	У % до загальної площі складу
Вантажна площа		21 %
Допоміжна площа		26.2 %
Ділянка приймання		15.8 %
Ділянка комплектування		2.6 %
Площа робочих місць		0.7 %
Приймальна експедиція		28.9 %
Відправна експедиція		4.8 %
Загальна площа складу	806.526	100 %

3.7. Розрахунок показників використання складських приміщень

До показників використання складських приміщень відносять:

- коефіцієнт використання площі складу ();

- коефіцієнт використання об`єму складу ();

- навантаження на м² складських приміщень ();

- вантажонапруженість 1 м² площі складу ().

Коефіцієнт використання площі складу визначається відношенням площі складування () до загальної площі складу ():

Коефіцієнт використання об`єму складу визначається відношенням вантажного об`єму () до загального об`єму складу ():

де: - вантажний (корисний) об’єм, що визначається добутком вантажної площі на висоту складування (тобто висоту стелажів);

- загальний об’єм складу, що визначається добутком загальної площі на основну висоту приміщення складу (.

Висота стелажу визначається добутком висоти ярусу стелажу () на кількість ярусів ():

Навантаження на1 м² площі складу визначається відношенням ємності складу () до загальної площі складу, т/м²:

Вантажонапруженість 1 м² площі складу визначається, т/м²: