Самостійна робота № 1 2 страница

3. Максимальне використання матеріально-технічної ба­зи, персоналу, господарських зв’язків повинно здійснюватися для ефективного вирішення проблемних питань.

4. Підвищується значення фахівців, які здатні оперативно реагувати на зміни зовнішнього середовища. Тож, потрібно прислухатися до них і радитися з ними.

5. Потрібен багатокритеріальний аналіз даних діяльності окремих підприємств і системи в цілому.

6. Обов’язковим є моделювання проблем і визначення ме­тодів їх вирішення, пошук нових ідей та запровадження ін­новацій.

7. Необхідна розробка плану антикризових дій для всіх підприємств і організацій системи споживчої кооперації. При цьому увагу слід сконцентрувати на тактичному плануванні.

8. Потрібен постійний моніторинг ринку для визначення наявного та перспективного попиту на товари та послуги, аналіз структури асортименту, збільшення обсягів реалізації продукції, отриманої від населення.

9. Активізація заготівельної діяльності (розробка плану заготівель та заходи мотивації населення для роботи у даному напрямі саме з системою споживчої кооперації, зокрема поєд­нання торгівлі та заготівель через доставку заготівельниками товарів на замовлення).

10. Посилюється роль інформації, тому необхідно забезпе­чити, зокрема, при плануванні, її швидке просування різними рівнями планово-управлінської структури. Цей процес має від­повідати швидкості змін у зовнішньому середовищі. Кількість процедур узгодження й корегування планових завдань на кожному рівні управління та їх тривалість повинна бути опти­мальною, інакше рішення будуть прийматися на основі заста­рілих даних.

11. Актуальним є використання при плануванні в умовах кризи методу сценаріїв, що передбачає розробку кількох альтернативних побудов майбутнього підприємства споживчої кооперації.

12. Із допомогою аналізу чутливості потрібно оцінити, наскільки зміняться заплановані результати діяльності підпри­ємства споживчої кооперації при зміні (відхилення від заплано­ваної величини) одного з вихідних параметрів їх розрахунку або умов реалізації плану.

Запитання для самоперевірки

1. Які чинники виливають на економічне зростання спо­живчої кооперації?

2. Перелічіть домінуючі тенденції розвитку споживчої кооперації України на сучасному етапі.

3. Які Закони було прийнято Верховною Радою України щодо кооперації протягом останніх років?

4. Які галузеві тенденції мають місце у розвитку коо­перації?

5. Які основні завдання кооперації визначено в Законі України “Про кооперацію”?

6. Які пріоритетні завдання поставлено перед споживчою кооперацією на період до 2015 року?

7. Чому планування є необхідним для споживчої коопера­ції?

8. Як ви розумієте необхідність проведення диверсифіка­ції господарської діяльності споживчої кооперації?

9. Як слід активізувати діяльність споживчої кооперації при обслуговуванні населення в сільській місцевості?

Сімферопольський кооперативний торговельно-економічний коледж

Кримспоживспілки

Самостійна робота № 3

Тема 1.3. Економічна і соціальна діяльність споживчої кооперації

Питання

1. Правова охорона власності споживчої кооперації.

2. Турбота про освіту кооператорів. Підготовка кадрів в умовах ринкової економіки.

Література

1. Закон України “Про споживчу кооперацію” (зі змінами та доповненнями).

2. Матеріали третіх зборів Ради Укоопспілки VII скли­кання. - К., 2000.

3. Стратегія розвитку споживчої кооперації України, затверджена XIX з’їздом споживчої кооперації України від 23.03.04.-Р. 5.

4. Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конфе­ренції на тему: “Споживча кооперація: історія, сучасність, перспективи”. - Газета “Вісті” № 43 (752) від 27.10.06.

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

Питання 1. Правова охорона власності споживчої кооперації

Опрацьовуючи дане питання, потрібно пам’ятати, що до позитивних моментів, які пов’язані із здобуттям національної незалежності та державності України, можна зарахувати низку важливих змін, які мають суттєвий вплив на посилення ролі споживчої кооперації України у політичній системі суспільства.

По-перше, споживча кооперація перетворилася у самостій­ний чинник суспільно-господарського національного життя і позбулася зовнішньої опіки та залежності.

По-друге, завдяки ліквідації планово-централізованої системи господарювання та переходу до ринкових відносин споживча кооперація набула права самостійної розробки програм господарського та соціального розвитку, рівноправного партнерства в системі економічних відносин як усередині країни, так і на міжнародній арені.

По-третє, споживча кооперація здобула реальне право законодавчої ініціативи та певного впливу на діяльність держав­них інститутів. Підтвердженням цього є прийняття у 1992 році Закону України “Про споживчу кооперацію”.

По-четверте, важливим здобутком можна вважати те, що споживча кооперація взяла на себе організаційну місію консолідації та відродження кооперативного руху в Україні, підсумком якої стало прийняття Закону України “Про коопера­цію” та утворення Національного кооперативного альянсу.

Занепокоєння викликають деякі розбіжності у питаннях права власності. Так, у Законі України “Про споживчу кооперацію” (ст. 9, п. 1) визначено, що власність споживчої кооперації є однією із форм колективної власності; тоді як у Цивільному кодексі України 2003 року такої форми власності не визнано. Представники кооперативного права визначають, що початковим джерелом колективної власності та їх об’єднань, у т.ч. у споживчій кооперації, є громадяни. Однак, оскільки усуспільнена власність кооперативу має принципові відмінності від спільної власності групи громадян, не об’єднаних у юридичну особу за цивільно-правовими ознаками, то суб’єктами права спільної часткової чи сумісної власності виступають усі учасники цивільних правовідносин на засадах договору між ними, тобто має місце множинність суб’єктів права власності.

Власність споживчої кооперації є недоторканою, перебу­ває під захистом держави та охороняється законом нарівні з іншими формами власності. Забороняється відлучення майна споживчих товариств та їх спілок на цілі, не пов’язані з їх статутною діяльністю.

Майно споживчих товариств та їх спілок може бути про­дано, передано, здано в оренду, надано в позичку та безплатне тимчасове користування членам споживчих товариств, держав­ним, кооперативним та іншим організаціям, трудовим колек­тивам, окремим громадянам тільки за рішенням загальних збо­рів, конференцій та з’їздів відповідних спілок або уповно­важених ними органів.

Питання 2. Турбота про освіту кооператорів. Підго­товка кадрів в умовах ринкової економіки

Вивчаючи дане питання, слід мати на увазі, що відомі правила та принципи діяльності, закладені в Статуті “Товариства справедливих рочдельських піонерів” (Англія, 1844 рік), є класичними для споживчих кооперативів. Один із принципів звучить так: “Постійне відрахування частини прибутку на культурно-просвітницьку діяльність”.

Пізніше, у матеріалах Конгресу 1995 року зафіксовано систему кооперативних цінностей та принципів кооперації, що визначає кооперативну своєрідність і сучасний світогляд коопе­раторів усього світу.

Кооперативи, згідно із принципом: “Освіта, підвищення кваліфікації та інформація”, дають освіту та навчають своїх членів, обраних представників, управляючих і працівників з тією метою, щоб вони змогли ефективно працювати у своєму кооперативі; інформують громадськість, особливо молодь і суспільних лідерів, про те, що таке кооперативи і яку користь вони приносять. Принцип: “Турбота про освіту” означає, що кооператори дбають про освіту своїх працівників.

Підготовка кадрів в умовах ринкової економіки перед­бачає вдосконалення фахової підготовки працівників, а саме:

1. Адаптацію системи професійної підготовки кадрів до нових умов господарювання шляхом:

• збереження мережі кооперативних навчальних закла­дів та орієнтації на багатоступеневу підготовку фахівців;

• перегляду статусу та можливостей підвищення рівня акредитації кожного навчального закладу, стимулювання ство­рення асоціацій і комплексів кооперативних закладів освіти;

• розвитку творчих зв’язків навчальних закладів Укооп­спілки на основі договорів співробітництва з науковими закла­дами, зарубіжними вищими навчальними закладами (ВНЗ), підготовки фахівців за спільними програмами, організації підготовки зарубіжних студентів у Львівській комерційній академії та Полтавському університеті споживчої кооперації України;

• зміцнення кадрової, матеріальної та інформаційної бази навчальних закладів споживчої кооперації.

2. Децентралізацію замовлень на підготовку кадрів й укладання безпосередніх договорів навчальних закладів з під­приємствами споживчої кооперації.

3. Розгортання широкої професійної орієнтації молоді, особливо в сільській місцевості, забезпечення доступності осві­ти у кооперативних навчальних закладах для пайовиків, праців­ників системи, сільської молоді.

4. Розширення підготовки фахівців за новими ринково-орієнтованими напрямами та спеціальностями: менеджмент організацій, маркетинг, комерція, комп’ютерні технології тощо.

5. Узгодження й інтегрування навчальних планів, програм дисциплін у кооперативних закладах різних рівнів акредитації для забезпечення безперервної ступеневої підготов­ки за схемою: “молодший спеціаліст - бакалавр - спеціаліст, магістр”.

6. Удосконалення форм і методів підготовки кадрів шля­хом:

• упровадження екстернату, дистанційного й очно-заоч­ного навчання;

• використання сучасних навчальних технологій та ефек­тивних методів контролю й оцінювання рівня знань студентів;

• інтеграції навчального процесу, науки, практики, поси­лення професійно-практичної підготовки студентів, індивідуалі­зації знань, самостійної підготовки.

7. Підвищення кваліфікації працівників з урахуванням періодичності навчання не менше одного разу на п’ять років й аналіз ефективності проведення стажувань, а також вибір місця їх проведення.

8. Удосконалення практики організації на базі кращих споживспілок, споживчих товариств семінарів з актуальних проблем кооперативної діяльності, обміну досвідом роботи; роз­повсюдження досвіду роботи передових організацій, підпри­ємств галузей діяльності споживчої кооперації.

9. Зміцнення співпраці науки та практики.

10. Удосконалення систем моральних і матеріальних сти­мулів, що дасть змогу зацікавити як самого працівника, так і ке­рівників системи споживчої кооперації в підвищенні рівня про­фесіоналізму та ділової активності.

Запитання для самоперевірки

1. У якому документі визначено право власності спожив­чої кооперації?

2. На кого покладено право захисту власності споживчої кооперації?

3. Як охороняється власність споживчої кооперації?

4. Чому діяльність рочдельських піонерів пов’язують з освітою кооператорів сьогодення?

5. Які навчальні заклади Укоопспілки Ви знаєте?

6. Запропонуйте заходи щодо вдосконалення фахової підготовки працівників.

Сімферопольський кооперативний торговельно-економічний коледж

Кримспоживспілки

Самостійна робота № 4

Тема 2.1. Основи організаційно-кооперативної роботи

Питання

Нова стратегія організаційно-кооперативної роботи та основні напрями її удосконалення

Література

1. Постанова Правління Укоопспілки “Типове положен­ня про управління (відділ) організаційно-кооперативної роботи обласної (республіканської), районної спілки споживчих товариств та районного споживчого товариства” від 15.08.07. - № 275.

2. Постанова Правління Укоопспілки “Типова посадова інструкція інструктора з організаційно-кооперативної роботи райспоживспілки (споживчого товариства)” від 15.08.07. - № 275.

3. Матеріали XX з’їзду споживчої кооперації України від 18.03.09.

4. Хміль Ф.І. Організаційно-кооперативна робота. - К., 1996.

5. Хміль Ф.І. Менеджмент. - К., 1995.

6. Скляр Г. Філософія кооперації. - Газета “Вісті” від 26.01.07.

7. Підвищення рівня організаційно-кооперативної роботи - першочергове завдання правлінь кооперативних організацій. Звернення Голови Правління Укоопспілки С.Г. Бабенка до правлінь споживчих товариств і споживспілок, кооперативного активу. - Газета “Вісті” № 15 від 10.04.08.

8. Удосконалення організаційно-кооперативної роботи - ваговий чинник підвищення конкурентоспроможності системи споживчої кооперації України. - Газета “Вісті” від 14.09.07.

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

Вивчаючи дане питання, слід пам’ятати, що діяльність споживчої кооперації ґрунтується на громадському самовряду­ванні, яке передбачає активну участь членів споживчих товариств в управлінні та контролі за господарською та соціальною діяльністю кооперативних організацій і підпри­ємств.

Реалізувати повного мірою потенціал громадського само­врядування можна лише за рахунок розвитку та поглиблення внутрішньокооперативної демократії, насамперед, шляхом побудови відносин між споживчим товариством та його членами. Важливо, щоб кожен член споживчого товариства як пайовик і споживач був здатний на активну діяльність, само­організацію та самоконтроль.

Одним із головних завдань правлінь споживспілок і спо­живчих товариств, фахівців служб організаційпо-кооперативної роботи є залучення максимально можливої кількості членів споживчого товариства в громадську діяльність та самоуправ­ління. Саме таким чином пайовик як безпосередній учасник громадської діяльності при виконанні великих і малих справ у своєму споживчому товаристві може засвоїти методи само­управління, виховувати у собі такі якості: турбота про загальне добро, колективізм, взаємодопомога, солідарність інтересів тощо.

Громадське самоврядування має стати безпосередньою справою кожного пайовика. За таких умов члени споживчих товариств активніше сприятимуть розвитку галузей коопера­тивної діяльності, домагатимуться більшої соціальної спрямо­ваності економічної діяльності кооперативів.

Звичайно, це потребує подальшого розширення прав членів споживчих товариств та створення умов для їх фактичної реалізації. Щоб досягти цього, потрібно налагодити навчання та обмін досвідом уповноважених споживчих товариств, коопера­тивного активу, а також членів ревізійних комісій і комісій кооперативного контролю.

Однією із важливих форм підвищення дієвості та відпо­відальності кооперативного активу, стимуляції його діяльності має бути підготовка та періодичне заслуховування на дільнич­них зборах і засіданнях правління споживчого товариства членів виборних органів управління та контролю. Крім того, потрібно частіше вдаватися до матеріального та морального стимулю­вання активності пайовиків; водночас - підвищувати відпові­дальність активу та працівників системи за дотримання принципів внутрішньокооперативної демократії.

Потрібно домогтися, щоб особи, обрані до кооперативних органів управління та контролю, вирішували всі питання з ура­хуванням наказів пайовиків, звітувалися перед ними, постійно інформували членів споживчих товариств про діяльність коо­перативу та спілки, використовуючи для цього особисті зустрічі, пресу, радіо, телебачення тощо.

Правлінням споживспілок і споживчих товариств, пра­цівникам служб організаційно-кооперативної роботи необхідно особливо відповідально та серйозно вирішувати питання підготовки та проведення звітних і звітно-виборних кампаній, зборів уповноважених пайовиків, конференцій, з’їздів та зборів Рад споживспілки.

Крім того, потрібно приділяти увагу розробці та виконанню заходів щодо реалізації наказів та критичних зауважень членів споживчих товариств, їхніх представників у кооперативних органах управління та контролю.

Важливо належним чином оцінити роль дільничних і загальних зборів пайовиків, зборів уповноважених як основної форми прямої, безпосередньої демократії та дієвої форми здійснення пайовиками своїх повноважень. Збори пайовиків мають стати своєрідним оглядом стану справ у споживчому товаристві, їхня цінність повинна полягати не в тому, щоб на них виникали суперечки та непорозуміння, а в тому, щоб пайовики мали можливість обмінятися думками, співставити власні точки зору, провести плідну дискусію, яка виховувала б в учасників взаємоповагу один до одного, а також дала б змогу пробудити громадську активність, визначити напрями перебу­дови кооперативної діяльності, шляхи і засоби підвищення її економічної та соціальної ефективності.

Предметом постійної уваги правлінь споживчих това­риств і споживспілок, служб організаційно-кооперативної робо­ти повинні бути питання щодо створення та організації роботи кооперативних дільниць, дільничних комітетів, організації діяльності уповноважених споживчих товариств, членів Рад споживспілок та органів громадсько-масового контролю.

Особливого підходу та підвищеної уваги також потребує організація роботи дільничних кооперативних комітетів - органів первинної (низової) ланки самоврядування пайовиків. Від того, як організовано діяльність даних комітетів, залежить якість роботи об’єктів господарювання, розташованих на території дільниць, дієвість впливу пайовиків на стан справ у цих підприємствах, а також реальність здійснення членами споживчого товариства власних прав та переваг при обслуго­вуванні їх кооперативними підприємствами.

Завдання правлінь споживчих товариств, фахівців ор­ганізаційно-кооперативної роботи - створити необхідні умови для ефективної діяльності дільничних кооперативних комітетів,

Слід запрошувати голову комітету на засідання правління з питань, що стосуються інтересів пайовиків дільниці, морально та матеріально заохочувати активних членів кооперативного ко­мітету.

Виконання рішень кооперативного комітету, прийнятих ним у межах повноважень, визначених Статутом споживчого товариства та Положенням про дільничний кооперативний комітет, повинно бути пріоритетною та першочерговою справою правління споживчого товариства.

Враховуючи, що подальший розвиток та підвищення ефективності діяльності системи нерозривно пов’язані з удоско­наленням роботи щодо залучення до членів споживчих това­риств некооперативного населення, важливим напрямом діяль­ності служб організаційно-кооперативної роботи повинно стати розширення та зміцнення соціальної бази споживчої кооперації, а також створення позитивного іміджу системи у громадській свідомості.

Водночас слід забезпечити суворе дотримання статутних вимог та вжити конкретних заходів щодо підвищення економіч­ної зацікавленості пайовиків у членстві, постійно розширювати коло надання їм послуг тощо.

Правлінням споживчих товариств і споживспілок необ­хідно спрямувати зусилля апарату, насамперед, служб органі­заційно-кооперативної роботи, на зміцнення споживчої коопе­рації як громадсько-господарської організації шляхом залучення до її лав нових членів та підвищення їхньої творчої активності. Для цього слід активізувати пропагандистську та роз’яснюваль­ну роботу серед населення за місцем проживання, через засоби масової інформації, кооперативні та інші об’єкти.

Потрібно активніше розвивати моральну зацікавленість громадян бути членами споживчих товариств. Така зацікавле­ність полягає, насамперед, у можливостях громадян реалізувати

своє конституційне право на участь в управлінні тією чи іншою громадською організацією.

У всіх без винятку споживспілках і споживчих товари­ствах необхідно налагодити роботу щодо впровадження кращого досвіду роботи кооперативних організацій, а також окремих працівників системи стосовно кооперування населення, використовуючи для цього особисті зустрічі з населенням та сільські сходи, рекламні кампанії, кооперативні об’єкти, випуск плакатів, бюлетенів, брошур, листівок, а також місцеві та регіональні засоби масової інформації: пресу, радіо, телебачення тощо.

Водночас треба підвищити відповідальність бухгалтер­ських та оргінструкторських служб за наведення відповідного порядку в пайовому господарстві, в організації обліку членів споживчих товариств.

Відповідальною ділянкою роботи оргінструкторських служб є організація та контроль за виконанням рішень органів управлінця споживчих товариств і споживспілок, дотримання вимог статутів кооперативних організацій, а також своєчасна підготовка до них, за участю кооперативного активу, змін і доповнень.

Обов ’язки служб організаційно-кооперативної роботи - з урахуванням пропозицій структурних підрозділів коопера­тивних організацій, розробляти, забезпечувати прийняття та затвердження у владних структурах статутів споживчих това­риств і споживспілок, своєчасно вносити до них зміни та допов­нення, а також вивчення цих важливих нормативних документів кооперативним активом і пайовиками.

Водночас оргінструкторський апарат, насамперед, пови­нен нести відповідальність за дотримання споживчими това­риствами і споживспілками вимог статутів та виконання нор­мативних актів з питань організаційно-кооперативної роботи, а також здійснювати постійний контроль за дотриманням демо­кратичних принципів, статутних прав та обов’язків пайовиків.

Працівники служб організаційно-кооперативної роботи зобов’язані брати активну участь у підготовці планів роботи правлінь кооперативних організацій, готувати необхідні мате­ріали для розгляду на засіданнях правлінь споживспілок і споживчих товариств.

Невід’ємним правом (обов’язком) служб організаційно-кооперативної роботи має бути таке право - ставити перед правлінням споживчого товариства чи спілки питання про відповідальність посадових осіб, винних у порушеннях коопера­тивних принципів, статутних вимог, а також нормативних актів, що регулюють діяльність споживчої кооперації.

Правлінням споживспілок необхідно якомога частіше організовувати зустрічі зі своїми членами для обговорення загальних проблем.

Слід пам’ятати, що єдність кооперативних організацій на всіх рівнях - украй необхідна та пріоритетна умова розвитку кооперації в сучасних умовах.

У зв’язку з цим виникає питання соціального партнерства. Дослідження у рамках соціальної економіки свідчать про два основні види взаємодії людей. Один із них, на якому нині часто концентрують увагу, - це ринкова конкуренція. За своєю суттю, це жорстка боротьба між людьми у сфері економічних і соціальних відносин. Конкуренція - це не що інше, як механізм досягнення за рахунок досить вузького прошарку населення суто економічних цілей, насамперед, прибутку, матеріального та грошового збагачення. Інший, гуманістичний, цивілізований вид взаємодії людей, - це соціальне партнерство, яке нині має значне поширення у передових країнах світу. Під поняттям “соціальне партнерство” розуміють свідомі дії людей, основою яких є економічні та соціальні інтереси, спрямовані на те, щоб на засадах добро­вільного об’єднання власних матеріальних, фінансових, трудо­вих, інтелектуальних та інших ресурсів можна було досягти задоволення своїх економічних інтересів.

Саме на принципах соціального партнерства, які майже тотожні кооперативним принципам, побудовані та набувають широкого розгортання в усьому світі відносини в кооперації.

Звіти і вибори органів управління та контролю коопера­тивних організацій усіх рівнів потрібно максимально вико­ристовувати для широкої інформації пайовиків про роботу споживчої кооперації і, щонайперше, з виконання соціально-економічних завдань, обумовлених функціями та цілями системи.

У цьому плані першочергової уваги та прийняття конк­ретних рішень потребують питання покращання торговельного, заготівельного, побутового та інших видів обслуговування пайо­виків, а також широких верств населення.

У Постанові XX з’їзду споживчої кооперації України передбачено такі завдання:

1. У торгівлі, ресторанному господарстві та сфері послуг:

• продовжити роботу з формування ефективних, конку­рентоспроможних господарюючих суб’єктів у сфері роздрібної торгівлі,' надаючи перевагу відкриттю коопмаркетів та сучасних магазинів із комп’ютеризацією всіх товарно-облікових операцій, створенням максимальних зручностей для покупців і умов праці для персоналу;

• запроваджувати уніфіковане програмне забезпечення товарно-облікових операцій у коопмаркетах, що дасть змогу оперативно аналізувати роботу торговельних підприємств, проводите маркетингові дослідження формування асортименту товарів, ціноутворення та оперативного управління товарними залишками;

• відновлювати функції власної оптової ланки, перегля­нути профіль кооперативних оптових баз і складів, їх взаємовідносини з виробниками та постачальниками, налаго­дити чітке товаропостачання об’єктів торгівлі і ресторанного господарства;

• ужити заходів щодо розширення торгівлі непродоволь­чими товарами;

• продовжити роботу щодо подальшого розвитку сфери побутових послуг членам споживчих товариств, інтим споживачам;

• домогтися суттєвого зростання асортименту сільсько­господарської продукції на кооперативних ринках.

2. У заготівельно-виробничій сфері:

• ефективно використовувати матеріально-технічну базу виробничої та заготівельної галузей діяльності;

• час вимагає перетворення кооперативних заготівель у галузь оптової торгівлі сільськогосподарською продукцією та сировиною;

• активно співпрацювати з органами державної влади та місцевого самоврядування щодо встановлення договірних) відносин про участь споживчих товариств, споживспілок, їх

підприємств у тендерах з поставки сільськогосподарської про­дукції, сировини бюджетним установам;

• зосередити зусилля промислових підприємств на підвищенні енергоефективності виробництва та зменшенні споживання енергоресурсів, спрямувавши достатні обсяги фінансування на виконання Програм розвитку та технічного переоснащення, впровадження інноваційних технологій та сучасного обладнання на основі бізнес-проектів розвитку;

• упроваджувати нові види продукції, конкуренто­спроможні за ціною та споживчими властивостями, відновлю­вати та розширювати фірмову торговельну мережу.

Правління Укоопспілки надає важливе значення питанням посилення акцентів розуміння пріоритетності соціальної місії споживчої кооперації та перебудови ідеології керівників і спеціалістів системи стосовно членів споживчого товариства.

Запитання для самоперевірки

1. Чому громадське самоврядування має стати справою кожного пайовика?

2. Запропонуйте заходи щодо залучення нових членів у споживчі товариства.

3. Як виявляється зв’язок соціального партнерства із кооперативними принципами?

4. Які завдання поставлено перед торгівлею, ресторанним господарством та сферою послуг?

5. Як доцільно використовувати матеріально-технічну базу виробничої та заготівельної галузей діяльності?

Сімферопольський кооперативний торговельно-економічний коледж

Кримспоживспілки

Самостійна робота № 5

Тема 2.2. Статутні основи споживчої кооперації України

Питання

1. Статути спілок споживчих товариств (районної), обласної (республіканської), центральної (Укоопспілки).

2. Статус і повноваження дільничного комітету. Функції Комісії кооперативного контролю.

3. Накази пайовиків та їх урахування в організації кооперативної діяльності.

Література

1. Закон України “Про господарські товариства” (зі змінами та доповненнями).

2. Бабенко С.Г. Основи кооперації. - К., 2004.

3. СемчикВ.І. Кооперативне право. -К., 1998.

4. Хміль Ф.І. Менеджмент. - К., 1995.

5. Хміль Ф.І. Організаційно-кооперативна робота. - К., 1996.

6. Довідник інструктора організаційно-кооперативної ро­боти. - К., 2007.

7. Матеріали XX з’їзду споживчої кооперації України від 18.03.09.

8. Васько О. (Начальник управління організаційно- кооперативної роботи). Про заходи з підготовки та проведення звітів і виборів органів управління і контролю у кооперативних організаціях Укоопспілки у 2008 - 2009 рр. — Газета “Вісті” № 17 від 24.04.08.

9. Маркіна І. Управління споживчою кооперацією як соціально-економічною системою. - Газета “Вісті” від 18.05.07, 08.06.07.

10. Скляр Г. Філософія кооперації. - Газета “Вісті” від 02.02.07.

11. Сторожук В. Управління підприємствами споживчої кооперації на засадах функціонального підходу. - Газета “Вісті” від 05.10.07, 19.10.07, 20.11.07, 09.11.07, 16.11.07, 23.11.07, 14.12.07.

12. Матеріали Всеукраїнської конференції на тему: “Споживча кооперація: історія, сучасність, перспективи” 17-18 жовтня 2006 року. - Газета “Вісті” № 43 від 27.10.06.

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

Питання 1. Статути спілок споживчих товариств (районної), обласної (республіканської), центральної (Укооп­спілки)

При вивченні даного питання слід звернути увагу на те, що при формуванні організаційної структури управління споживчою кооперацією важливо охопити всі управлінські завдання, виявити та взаємоузгодити щодо кожного органу управління систему функцій, прав і відповідальності.

Щоб налагодити координаційну діяльність органів само­врядування як у певній ланці управління, так і між органами різних ланок, необхідно організаційно оформити зв’язки та відносини між ними шляхом розробки й затвердження статутів організацій споживчої кооперації усіх рівнів.