Методичні рекомендації до практичного заняття. При вивченні першого питання слід звернути увагу на те, що являє собою конкурентне середовище, типологія конкурентних стратегій у сфері реалізації

При вивченні першого питання слід звернути увагу на те, що являє собою конкурентне середовище, типологія конкурентних стратегій у сфері реалізації стратегічних альтернатив, які конкурентні переваги сфери вузької спеціалізації, ознайомитись з процесом управління підприємством.

За методикою оцінювання конкурентоспроможності російський дослідник Р. А. Фаатхутдінов пропонує: рівень конкурентоспроможності вважати як середню величину за показниками конкурентоспроможності конкретних товарів на конкретних ринках; окремо аналізувати ефективність діяльності організації, виходячи з конкурентоспроможності й ефективності кожного товару на кожному ринку; окремо вважати показник стабільності функціонування організації; прогнозувати названі три комплексні показники мінімум на 5 років.

Опрацьовуючи друге питання, рекомендується розглянути основні методи оцінки рівня конкурентоспроможності підприємства. Ознайомитись з системно-процесним підходом до управління конкурентоспроможністю підприємства.

При розгляді третього питання, бажано запам’ятати, що основними вимогами до управління конкурентоспроможністю є: проведення аналізу актуальних і потенційних споживачів, тобто дослідження демографічних, соціальних, економічних та інших характеристик правосуб’єктних осіб, а також їх потреб; забезпечення гнучкості виробництва, заснованого на знанні цільового сегмента «свого» ринку. Проведення аналізу зовнішнього середовища, до якого, наприклад, належить діяльність підприємств-конкурентів, вивчення попиту та пропозиції на ринках товарів-замінників, інших товарів на ринках факторів виробництва, тощо. У результаті аналізу формується банк даних для прийняття управлінських рішень; розробка концепцій створення нових товарів або модернізації старих, планування руху товарів і їх реалізацію, включаючи створення відповідних збутових мереж зі складами і магазинами, а також агентських мереж, забезпечення формування попиту і стимулювання збуту шляхом комбінування реклами, особистого продажу і різного роду економічних стимулів, які спрямовані на покупців, агентів і безпосередніх продавців; забезпечення цінової політики з забезпечення відповідності технічним і соціальним нормам країн, які імпортують товари підприємства; управління маркетинговою діяльністю як системою.

Рекомендована література

[8,11,15]