Фізіологія операторської праці

Професія оператора виникла у зв'язку з автоматизацією вироб­ництва шляхом дистанційного управління. Між людиною, знаряд­дям та предметом праці з'явився пульт управління. Виробничі процеси кодуються, а програма дій оператора визначається алфаві­том (системою сигналів) та алгоритмом (правилами перетворення одержаної інформації). Основне завдання оператора — спостеріга­ти за пультом управління, правильно та своєчасно переробляти інфор­мацію, термінові та складні відповіді-реакції. Основне навантажен­ня під час роботи припадає на сенсорний апарат, розумову та емоцій­ну сфери. Сприйняття та перетворення інформації в роботі оператора проходять в основному через другу сигнальну систему. Частка зу­силь м'язів, як правило, невелика (натискання на кнопки, важелі, тумблери, переміщення вздовж пульту управління, підтримання ро­бочої пози тощо).

Операторська праця на сучасному виробництві неоднорідна. В одних випадках основна функція оператора полягає у спостере­женні — оператори-спостерігачі, в інших — у сприйнятті та пере­робці інформації, виконуванні команд — оператори-виконавці. В роботі операторів-спостерігачів переважає стан оперативного спо-

кою (до 60—80 % всього робочого часу). Активна діяльність у них загалом становить 1—2 год за зміну. Така робота характеризується сенсорною монотонністю, напруженням уваги, гіподинамією, яка чергується з періодами активності, що протікають в умовах дефіци­ту часу і необхідності термінового вирішення часто непередбачених завдань. Цей тип операторської праці спостерігається на великих автоматизованих виробництвах.

Робота операторів-виконавців полягає у безперервній переробці сигналів і виконанні команд за заздалегідь відомим, відносно про­стим алгоритмом. Для них характерна активність, що постійно ре­алізується, дефіцит часу, рухове навантаження на рівні робіт серед­ньої важкості, велике навантаження на сенсорний апарат та емоцій­ну сферу. До такого типу операторської праці належить робота операторів, водіїв транспорту та сільськогосподарських машин, опе-раторів-обчислювачів ЕОМ та ін.

Особливий тип операторської праці становить робота операторів-технологів, яка поряд з роботою біля пульту управління (за пер­шим або другим типом) включає обов'язок виходу до обладнання, яке працює, і проведення аварійних робіт в умовах, як правило, дефіциту часу. Робота операторів-технологів характеризується відсутністю ритмічності, нерівномірністю розподілу навантажень про­тягом зміни, робочого тижня, несприятливими умовами виробничо­го середовища, досить важкими фізичними навантаженнями безпо­середньо на технологічних лініях.

Виділяють також роботу операторів-керівників, у тому числі орга­нізаторів і керівників підприємств. У системі людина — машина працюють через операторів, які управляють безпосередньо техноло­гічним процесом. У їхній роботі переважають взаємовідносини з людьми та необхідність приймати нестандартні рішення.

Успішне виконання операторської діяльності зумовлено здоро­в'ям робітника, його психофізіологічними особливостями, віком, ста­жем роботи, професійною підготовленістю, взаємовідносинами у колективі, умовами зовнішнього середовища, організацією трудово­го процесу тощо.

Характеристики професійного навантаження операторів різного профілю значно відрізняються. Так, час зосередженого спостереження за зміну коливається від 1—2 до 6—7 год. Частка активних рухів може становити 20—80 %. Кількість перероблюваної інформації коливається від 50—60 до 3000 сигналів на годину.

Середні показники кількості інформації не завжди відображають нервово-емоційне навантаження. Прикладом може бути нервово-емо­ційне навантаження при виконанні роботи в аварійних ситуаціях, коли доводиться переробляти невелику кількість інформації, але прий­мати рішення в умовах великого дефіциту часу поряд з небезпекою, високою відповідальністю, дефіцитом інформації для прийняття рішення. Ця робота характеризується як робота в умовах наванта­жень на межі психофізіологічних можливостей організму.