Самостраховка

8.1. Самостраховка - це організація засобів безпеки для учасників, які знаходяться в потенційно небезпечній зоні або рухаються по поручнях за допомогою спеціального спорядження (карабіни, мотузки).

Самостраховка виконується з основної мотузки або стрічки, міцність якої рівноцінна міцності основної мотузки і підтверджена сертифікатом виробника.

8.2. Під час руху учасника по поручнях самостраховка повинна забезпечувати йому вільний рух і не перевищувати довжини витягнутої вгору руки.

8.3. Самостраховка на горизонтальних поручнях здійснюється "вусом" із ковзаючим карабіном, на похилих поручнях - схоплюючою петлею або спеціальними засобами, допущеними технічною комісією.

8.4. Схоплюючі петлі самостраховки кріпляться карабіном в перехрестя грудної обв'язки. Діаметр мотузки схоплюючої петлі - 6 мм.

8.5. Перебування у небезпечній (робочій) зоні етапу на подвійних суддівських поручнях чи організація скельної командної страховки дозволяється із страховкою довжиною до 2 м.

9. Гальмівні пристрої

9.1. Всі гальмівні пристрої (вісімки, пелюстки і т.п.) повинні бути зручними в користуванні і забезпечувати плавний спуск по мотузці.

9.2. Конструкція гальмівного пристрою повинна передбачати можливість регулювання швидкості спуску та зупинки.

9.3. Гальмівні пристрої виготовляють з металів та сплавів фрезеруванням або литтям. Товщина - не менше 6 мм, радіус заокруглення робочих частин пристрою, по яких проходить мотузка, не менше 3 мм.

9.4. На робочих частинах пристроїв не повинно бути гострих кутів, заусениць, дефектів лиття і т.д.

9.5. Гальмівні пристрої використовують при спуску по вертикальних поручнях, спуску потерпілого, а також при організації страховки на крутопохилих переправах вниз та спусках.

Зажими

10.1. На дистанціях змагань дозволяється використовувати зажими будь-якої конструкції, допущені технічною комісією.

10.2. Зажими можуть використовуватись як допоміжний засіб руху по поручнях.

10.3. Забороняється використання зажимів для натягування навісних переправ. Дозволяється, як натяжний пристрій, використовувати зажими з гладкими кулачками, які не руйнують зовнішнього обплетення мотузки.

11. Блоки і поліспасти

11.1. Блоки повинні мати вісь із сталевих або титанових сплавів діаметром не менше 8 мм і товщиною не менше 2 мм. Робочий переріз щічок в місці зачіплення карабіна і запресування вісі повинен бути не менше 20 мм. Матеріал для щічок - сталевий або титановий сплави.

11.2. Вісь блоку має бути розклепана або зашплінтована.

11.3. Блоки і візки, які використовуються для руху людей по навісній переправі, повинні бути застраховані карабіном до робочої мотузки.

11.4. Конструкція блоків і візків, що використовують для переправи людей, повинна виключати попадання рук під блок під час руху.

11.5. Блоки і поліспасти, призначені для руху людей та вантажів по навісних переправах, а також для натягу мотузок на дистанціях змагань із спортивного туризму.

11.6. Сумарна кількість шківів на поліспасті - не більше 4 шт., а їх діаметр - 100 мм.

11.7. Елементи поліспастів, які навантажуються, не повинні мати деталей, з'єднаних методом зварювання, а також деталей у вигляді відкритих скоб і гаків.

11.8. Натягування поліспастів здійснюється основною мотузкою.

11.9. Дозволяється використання поліспастів на карабінах.

12. Опорні петлі та подвійні поручні

12.1. Якщо обладнанням етапів не передбачена наявність опорних (локальних) петель та подвійних суддівських поручнів (ПСП), а команді за умовами змагань або за власною тактикою вони потрібні, то команда організовує їх сама, користуючись власним спорядженням.

12.2. Для організації опорних петель та ПСП дозволяється використовувати відрізки основної мотузки.

12.3. Якість мотузок (відповідно п. 12.2.) та правильність використання вузлів (відповідно п. 3.1 - 3.7), якими кріпляться петлі та ПСП, контролюють судді етапу, що слідкують за правильністю їх експлуатації.

12.4. Якщо на опорних петлях передбачене утримання натягнутих мотузок (поручні навісних переправ, паралельних мотузок, колоди і т. д.), то вони повинні виконуватись з подвійної мотузки. Ці ж вимоги відносяться до петель, на яких кріпляться засоби для підйому (спуску) "потерпілого", або здійснюється самостраховка групи (накопичувачі).

12.5. Учасникам команди під час роботи на дистанції забороняється демонтувати (розв’язувати або розрізати) суддівське обладнання: петлі, ПСП, суддівські поручні.

II. Вимоги безпеки при подоланні перешкод

1.Наведення командних поручнів

1.1. Натягування мотузок навісних переправ чи наведення командних поручнів інших етапів (колода, спуск, траверсі т.д.) здійснюється будь-яким правильним способом, керуючись п. 3.1. - 3.10 розділу 1. Кріплення перил - жорстке (опора, гак).

1.2. Кріплення поліспастів до основних мотузок за допомогою схоплюючих петель (репшнур діаметром 6 мм), карабінів, спеціальних пристроїв типу кілець, "вісімок" і т.п., зажимів з гладкими кулачками, які не руйнують волокон мотузки.

1.3. При організації поліспастів не дозволяється прикладати навантаження до його карабінів в напрямку поперечної вісі.

1.4. До початку руху учасників по переправі всі елементи, що несуть навантаження (блоки, поліспасти, засоби їх кріплення до основної мотузки), повинні бути зняті з перильної мотузки.

1.5. Забороняється утримання поручнів на механічних самоскидах, які працюють за принципом повертаючих незамкнутих скоб, дистанційного роз'єднання механічних вузлів, висмикування механічних запобіжників, блокувань і т.п.

1.6. Забороняється кріплення перил при допомозі вузлів, які легко послаблюються і розв'язуються, якщо вони не заблоковані навколо опори.

1.7. Ступінь натягу (провисання) поручнів визначають учасники команди безпосередньо під час роботи на етапі (залежно від довжини етапу, рельєфу і т. ін.). Натяг повинен гарантувати безпечну переправу чи рух по поручнях.

1.8. Будь-які жорстко закріплені поручні (ділянки поручнів) призначаються для переправи (руху по них) одного учасника. Одночасне знаходження (рух або зачіплення) на одинарних командних або суддівських поручнях двох і більше учасників - забороняється.

2. Навісна переправа

2.1. Поручні навісних переправ наводяться, керуючись п. 3.1. - 3.10 розділу І та п. 1.1. - 1.8 розділу II.

2.2. Рух по навісній переправі здійснюється за допомогою одного карабіна, який кріпиться в бесідку зблокованої страхувальної системи, або двох карабінів, які кріпляться в бесідку та грудну обв'язку. Забороняється проходження переправи на карабіні, яким безпосередньо зблокована страхувальна система.

2.3. Страховка учасників здійснюється "вусом" самостраховки (п.5 розділу І), який кріпиться до суддівської перильної мотузки або окремим відрізком командної чи суддівської мотузки (фалом), один кінець якої ковзає по суддівських поручнях, інший - кріпиться в перехрестя страхувальної системи або у "вус" самостраховки.

2.4. Рух по горизонтальних переправах дозволяється при наявності супроводжуючої мотузки. На крутопохилих вниз - рух учасників здійснюється з верхньою командною страховкою через гальмівний пристрій і обов'язковою супроводжуючою мотузкою для останнього учасника. На похилих переправах вверх - з командною страховкою без гальмівного пристрою.

2.5. Супроводжуюча мотузка повинна кріпитись на березі, де є хоч один учасник. Кріплення супроводжуючої мотузки до учасника, який рухається по поручнях, здійснюється в блокування страхувальної системи або окремим карабіном до карабіну, ковзаючого по перилах.

2.6. До початку руху учасника по переправі супроводжуючу мотузку повинен контролювати, тобто тримати її хоча б однією рукою, будь-який інший учасник команди. Контролювати дозволяється без рукавиць.

2.7. Дозволяється використання інших супроводжуючих систем. Вважається, що супроводжуюча мотузка (система) організована вірно, якщо для приведення її в дію не потрібно робити жодних інших дій, крім вибору мотузки в сторону, де вона закріплена, і є хоч би один учасник.

2.8. Учасник, який контролює супроводжуючу мотузку, повинен слідкувати за рухом учасників по переправі, запобігати можливим ударам їх до опори, надавати учасникам допомогу у випадку провисання поручнів. Якщо учасник, який переправлявся, не в змозі завершити переправу (фізичне виснаження, заклинювання блоків і карабінів, обрив командної перильної мотузки), то супроводжуючий зобов'язаний відтягнути його до берега, де є хоч би один учасник, який допоможе виправити ситуацію, щоб знову продовжити переправу.

2.9. На крутопохилих переправах вниз (кут нахилу більше 20°) учасник повинен рухатись ногами вперед і обов'язково в рукавицях. Під час руху забороняється триматись за робочу мотузку нижче спускового карабіну, щоб запобігти травмуванню рук.

2.10. Зачіплення учасників до переправ проходить в такій послідовності: суддівська страховка - супроводжуюча мотузка - поручні переправи. Відчіплення - у зворотному порядку.

Якщо етап обладнаний подвійними суддівськими поручнями, то порядок кріплення до переправи не обумовлюється, але відчіплення від подвійних суддівських поручнів (ПСП) - в останню чергу. Переправившись, учасник зобов'язаний зачепитись самостраховкою до ПСП, а тоді відчіплятись від переправи.

2.11. Транспортування вантажу (рюкзак, контейнер, контрольний вантаж) здійснюється окремо від учасників.

2.12. Якщо під час переправи виникає провис (послаблення кріплення на опорах і т.д.) робочої мотузки, внаслідок чого учасник занурюється у воду, небезпечно зачіпляється за рельєф, навантажує суддівську мотузку, то наступному учаснику рух по переправі дозволяється після додаткового натягування поручнів (п.1.1 - 1.8 р. ІІ).

2.13. Якщо під час роботи на етапі виникає пошкодження робочої мотузки, то подальший рух по переправі забороняється і команда діє згідно п. 1.6 розділу І.

2.14. Якщо при зніманні навісної переправи вузол кріплення мотузки на вихідному березі розв'язався не повністю (заклинювання в опорі) і при цьому не забезпечується жорстке кріплення поручнів на обох берегах, то всякий рух в зворотному напрямку з метою усунення нестандартної ситуації забороняється.

3. Переправа по колоді

3.1. Колоду, залежно від ваги, довжини, характеру перешкоди, віку учасників та Умов змагань, рекомендується вкладати такими способами:

Ø через вертикаль (легка колода);

Ø спосіб "гармата" (легка колода);

Ø при допомозі двох мотузок - "вусів" (важка колода);

Ø при допомозі триноги (досить важка і довга колода).

Дозволяються інші способи вкладання колоди, якщо вони попередньо узгоджені з технічною комісією до використання.

3.2. Під час вкладання колоди будь-яким способом учасники та судді зобов'язані уважно слідкувати за тим, щоб виключити можливість неконтрольованого падіння колоди в будь-яку сторону.

3.3. Вкладання колоди через вертикаль:

а) учасники розміщують колоду вздовж лінії вкладання якомога ближче до контрольної лінії;

б) основу колоди необхідно міцно притиснути до землі: можна використати для цього штучну опору: рюкзак, камінь і т.д.;

в) після цього колоду ставлять вертикально і кидають в потрібному напрямку;

г) під час падіння колоди необхідно уважно стежити, щоб вона не впала в яр (воду), і основою не травмувала учасників (при падінні основа колоди вібрує).

3.4. Вкладання колоди "гарматою":

а) по обидва боки колоди розміщується приблизно рівна за силою кількість учасників, відривають колоду від землі і виштовхують її вперед у визначене суддями місце. Слідкувати за тим, щоб запобігти травмуванню ніг.

3.5. Вкладання колоди за допомогою двох мотузок - "вусів":

а) команда кладе колоду вздовж перешкоди;

б) "вуса" кріпляться на тоншому кінці колоди вузлами "стремено" або півсхоплюючий, мотузка для "вусів" - основна.

в) колоду, яку піднімають, необхідно міцно притиснути основою до спеціально організованої опори або до землі так, щоб запобігти її зсуванню на учасників;

г) учасникам, які працюють на "вусах", забороняється намотувати мотузки на руки або заводити їх за корпус;

д) під час піднімання, заведення та опускання колоди учасникам забороняється знаходитись під нею;

е) після вкладання колоди дозволяється використовувати закріплені "вуса" як допоміжні поручні для переправи першого учасника.

3.6. Вкладання колоди за допомогою триноги:

а) тринога виготовляється з трьох товстих жердин, зв'язаних між собою з однієї сторони і встановлених у вигляді піраміди;

б) мотузки для в'язання триноги та виготовлення пристрою для підвісу колоди - основні.

3.7. Починати рух по колоді дозволяється тільки після точного вкладання її у визначене суддями місце.

3.8. Рух першого учасника по колоді - з командною страховкою.

3.9. Знаходження на колоді двох і більше учасників забороняється.

3.10. Кріплення командних поручнів здійснюється відповідно п. 1.1., 1.7. розділу II, паралельно колоді і нижче за течією відносно колоди.

3.11. Страховка на етапі - командна для всіх учасників або самостраховка "вусом" до командних (суддівських) поручнів та супроводжуюча мотузка.