Гранти та стипендії Швейцарії

Елітарні приватні навчальні заклади у Швейцарії коштують досить дорого. У той же час іноземець може знайти в державному ВНЗ таку програму, що обійдеться йому в 600-1400 швейцарських франків за семестр.

Але в будь-якому разі при вступі в університет можна спробувати одержати матеріальну допомогу. Існує, наприклад, стипендія уряду Швейцарії в розмірі 1650 швейцарських франків. Правда, вона призначена тільки для молодих фахівців у віці до 35 років з вищою освітою, і на 15 країн Східної Європи виділяється всього близько 20 стипендій.

Під час навчального року можна працювати за студентською візою 15 годин на тиждень (а в канікули - без обмежень). Звичайно вдається заробляти 15-20 франків на годину, однак влаштуватися на тимчасову роботу досить важко. Студенти третього й четвертого курсів мають можливість працювати асистентами (assistant), тобто допомагати професорам. Матеріальний статок аспірантів і дослідників набагато кращий - їхня зарплата дозволяє жити у Швейцарії навіть із сім'єю.

Сучасна система освіти в США У США відсутня єдина державна система освіти, кожний штат вправі визначати її структуру самостійно. У систему освіти США входять: дошкільні установи, де виховуються діти у віці 3-5 років; початкова школа (1-8 класи), у якій навчаються діти у віці 6-13 років; середня школа (9-12 класи) із завданням навчання юнаків і дівчат у віці 14-17 років; навчальні заклади останнього рівня навчання, що входять у систему вищої освіти.

Середня школа в США зазвичай ділиться на два рівні — молодшу й дорослу, кожна по три роки навчання. У молодшій середній школі, як і на інших рівнях освіти, немає єдиних навчальних планів, програм, підручників. Кожний шкільний округ розробляє свої рекомендації до розподілу навчального часу, готує свої програми по окремих дисциплінах. Однак серед усього різноманіття простежуються загальні риси навчання в молодших середніх школах. Навчальний рік в школі США нараховує 170-186 днів; діти навчаються 5 днів у тиждень. Тривалість навчальних занять у день - 5-6 годин (з 8.30 до 15.30). Навчальний рік, як правило, ділиться на семестри. В 8-му класі з'являється система вибору предметів, а обов'язковими предметами є англійська мова, математика, суспільствознавство, природознавство, фізкультура з гігієною, музика й образотворче мистецтво, праця (для хлопчиків) і домоведення (для дівчат).

Старша середня школа є загальноосвітнім навчальним закладом. Учні закінчують школу, як правило, в 17-18 років. У практиці переважної більшості старших середніх шкіл навчальна програма зазвичай включає вивчення математики (2 роки), англійської мови (4 роки), природничих (2 роки) і соціальних наук (3 роки).

Академічний профіль дає освіту, достатню для вступу у вуз. На початку дев'ятого року навчання всі учні проходять тестування на визначення "коефіцієнта розумового таланту". Якщо він виявиться нижче 90, то учню не радять вчитися на академічному відділенні, і йому краще вибрати якийсь практичний курс. Професійні профілі готують учня до безпосередньої практичної діяльності. Таким чином, закінчивши сеpедню школу, учні фактично мають зовсім різну підготовку.

Вища освіта

У США не існує чіткого визначення самого поняття "вищий навчальний заклад". У принципі будь-який навчальний заклад, що здійснює подальшу підготовку після закінчення середньої школи, так званий "післясередній навчальний заклад" (postsecondary school), може із рівним ступенем ймовірності називатися "коледжем", "школою", "інститутом" або навіть "університетом". Вища освіта - одна із найдорожчих речей у США.

Процедура прийому і відбору абітурієнтів у вузи США залежить від їхньої престижності. У країні відсутні однакові вимоги до абітурієнтів. Зокрема, в одні вузи здійснюють добір шляхом конкурсних іспитів, співбесіди, тестування, для інших єдиною умовою є наявність середньої освіти. Загальною вимогою при вступі у вуз є подання документів про закінчення повної середньої школи; перелік вивчених у школі предметів і отриманих по них оцінок; загальна кількість балів по тестах, характеристики, результати співбесіди при надходженні.

Планового прийому й випуску фахівців у масштабі країни не існує. Кожний вуз формує студентський контингент по своїй системі, не піклуючись про те, чи закінчать всі повний курс і куди зможуть "саморозподілитися". Формально у вузи США приймаються особи в будь-якому віці. Строк навчання також не обмежений. Максимальна величина усереднених річних витрат на одного студента становить від 7000 доларів у державних до 15 000 доларів у приватних вузах.

Система освіти Японії

Діти у віці від 6 до 15 років зобов'язані відвідувати початкову шестирічну школу, а потім трирічну молодшу середню школу. Діти з незаможних родин одержують дотації на оплату шкільних сніданків, медичного обслуговування й екскурсій. У кожному районі відвідування перебуває тільки одна школа даного рівня навчання, тому дитина приречена ходити тільки в неї. Втім, батькам надане право направляти своїх дітей у приватні платні заклади всіх рівнів навчання, однак у них діють досить тверді правила відбору.

У початковій школі вивчають японська мова, суспільствознавство, арифметику, природознавство, музику, малювання й ремесла, домашню творчість, етику, займаються фізичною культурою. У приватних школах етика частково або повністю може бути замінена вивченням релігії. Є також такий предмет, як "спеціальна діяльність", що включає клубну роботу, збори, спортивні заходи, екскурсії, церемонії та ін. [1, 164]

Після закінчення початкової школи дитина зобов'язана продовжити навчання в молодшій середній школі. Поряд з обов'язковими предметами (рідна мова, математика, суспільствознавство, етика, природознавство, музика, мистецтво, спеціальна діяльність, фізичне виховання, технічна майстерність і домоведення), учні можуть вибрати ряд предметів — іноземна мова, сільське господарство або поглиблений курс математики. Два роки тому в країні налічувалося 11257 таких шкіл (з них 661 - приватні), у яких навчалося 4,5 млн. дітей.

Наступний щабель на шляху у вуз — старші середні школи. Ці навчальні заклади діляться на денні (строк навчання - три роки), а також вечірні заочні (тут навчаються на рік довше). Хоча випускники вечірніх і заочних шкіл одержують еквівалентні документи про закінчення, 95% учнів воліють навчатися в школах денного типу. По профілю навчання можна виділити загальні, академічні, технічні, природничо-наукові, комерційні, мистецькі та ін. старші середні школи. Близько 70% учнів вибирають загальний навчальний план.

Прийом до старших середніх шкіл здійснюється на основі документа про закінчення молодшої середньої школи (Chugakko) і проходження конкурсу за результатами вступних іспитів. У старшій середній школі на додаток до обов'язкових загальноосвітніх предметів (японська мова, математика, природознавство, суспільствознавство й ін.) учням можуть запропонувати дисципліни на вибір, включаючи англійську і інші іноземні мови, а також технічні й спеціальні дисципліни. В 12 класі школярі повинні вибрати для себе один із профілів навчання.

Відповідно до приписання Міністерства освіти, науки й культури в середній школі останнього щабля використовується вузівська система оцінки знань. Це означає, що кожний учень повинен набрати не менш 80 залікових одиниць (кредитів) для одержання посвідчення про закінчення повної 12-річної середньої школи (Kotogakko). Навчальний рік у Японії починається 1 квітня і закінчується 31 березня наступного року. Він ділиться зазвичай на триместри: квітень-липень, вересень-грудень і січень-березень. Канікули в школярів бувають влітку, взимку (до й після Нового року) і навесні (після іспитів). У сільських школах, як правило, бувають фермерські сезонні канікули за рахунок скорочення літніх канікул. [1, 175-176]

Коледжі

Японські коледжі по статусі можуть бути прирівняні до наших середніх спеціальних навчальних закладів. Вони діляться на молодші, технологічні й коледжі спеціальної підготовки. Молодші коледжі, яких налічується близько 600, пропонують дворічні програми підготовки в області гуманітарний, природничих, медичних й технічних наук. Їхні випускники мають право продовжити освіту в університеті з другого або третього року навчання. Прийом до молодших коледжів проводиться на базі повної середньої школи. Молодші коледжі на 90% приватні і дуже популярні серед молоді. Число бажаючих вступити в них щорічно в три рази перевищує число місць. Близько 60% коледжів призначені тільки для жінок. У них вивчаються такі предмети, як домашні фінанси, література, мови, основи збереження здоров'я.

Вступити в технологічні коледжі можна після закінчення неповної або повної середньої школи. У першому випадку строк навчання становить 5 років, у другому - два роки. У коледжах цього типу вивчають електроніку, будівництво, машинобудування й інші дисципліни. [1, 181]

Вузи

У Японії близько 600 університетів, включаючи 425 приватних. Загальна чисельність студентів перевищує 2,5 млн. чоловік. Самими престижними державними університетами є Токійський (заснований в 1877 році, має 11 факультетів), університет Кіото (1897 рік, 10 факультетів) і університет в Осаці (1931 рік, 10 факультетів). За ними в рейтингу стоять університети Хоккайдо й Тохоку. Із приватних найбільш відомі університети Тюо, Нихон, Васеда, Мєйдзи, Токай і Кансайський університет в Осаці. Крім них є значна кількість "карликових" вищих навчальних закладів, що нараховують 200-300 студентів на 1-2 факультетах.

Вступити в державні університети можна, тільки закінчивши повну середню школу. Прийом проводиться у два етапи. На першому етапі абітурієнти централізовано здають "Загальний тест досягнень першого щабля", що проводиться Національним центром по прийому до університетів. Ті, хто успішно склав тестування, допускаються до вступних іспитів, проведеним уже безпосередньо в університетах. Ті абітурієнти, хто одержав вищі оцінки по тестах допускаються до здачі іспитів у самі престижні університети країни. Варто підкреслити, що приватні університети проводять вступні іспити самостійно. Кращі приватні університети мають у своїй структурі початкові, молодші й старші середні школи й навіть дитячі садки. І якщо абітурієнт успішно пройшов весь шлях від дитячого садка до старшої школи в системі даного університету, він зараховується в нього без іспитів. [1, 193]

Характерною рисою організації навчального процесу в японських університетах є чіткий розподіл на загальнонаукові й спеціальні дисципліни. Перші два роки всі студенти одержують загальноосвітню підготовку, вивчаючи загальнонаукові дисципліни — історію, філософію, літературу, суспільствознавство, іноземні мови, а також слухаючи спецкурси зі своєї майбутньої спеціальності. За перший дворічний період студенти одержують можливість глибше вникнути в суть вибраної спеціальності, а викладачі - переконатися в правильності вибору студента, визначити його науковий потенціал. Теоретично по закінченні загальнонаукового циклу студент може поміняти спеціалізацію й навіть факультет. У реальності, однак, такі випадки вкрай рідкі й мають місце тільки в рамках одного факультету, а ініціатором виступає адміністрація, а не студент. В останні два роки студенти вивчають вибрану ними спеціальність.

Строки навчання у всіх університетах стандартизовані. Базовий курс вищої освіти становить 4 роки по всіх основних напрямках навчання й спеціальностям. Медики, стоматологи й ветеринари вчаться на два роки довше. По закінченні базового курсу присуджується ступінь бакалавра — Gakushi. Формально студент має право значитися у вузі 8 років, тобто відрахування недбайливих студентів практично виключається.

Випускники вузів, що виявили здатності до дослідницької роботи, можуть продовжити навчання на ступінь магістра (Shushi). Воно триває два роки. Ступінь доктора філософії (Hakushi) вимагає вже трьох років навчання для тих, хто має ступінь магістра, і не менш 5 років для бакалаврів

Основа всієї освітньої системи в Канаді – безкоштовна шкільна освіта. Її якість підтверджують успіхи канадських школярів під час складання міжнародних тестів. Школи мають відмінну інфраструктуру: дорогі спортивні споруди, лабораторії для дослідів, сучасні комп'ютери і доступ до Інтернету.

Дошкільна освіта в Канаді є обов'язковою і стосується дітей від 3,8 років до 6 років. У провінції Онтаріо діти можуть ходити до школи з 3,5 років. У цій провінції діти йдуть спочатку в Junior Kindergarten (скорочено JK – 1 рік), а потім у Senior Kindergarten (скорочено SK – 1 рік). Класи знаходяться в приміщенні школи.

Зараз у провінції Ontario працює система All Day Kindergarten. Це означає, що діти знаходяться в школі з 9:00 до 12:00 або з 13:00 до 16:00. Весь цей час вчитель проводить з дітьми. Діти вчаться рахувати, читати, писати, маювати тощо. До і після школи працює дитячий садок, який знаходиться на території школи. Він працює з 7:00 до 18:00.

Дитячі садки в Канаді платні й коштують недешево. Проте якщо достаток батьків не дозволяє оплатити дитячий садок, тут організована система субсидій, якою користується багато сімей.

Система освіти в Канаді опирається на так звану практику Inclusion (навчання всіх дітей, серед яких – діти з обмеженими здібностями), хоча в Канаді є спеціалізовані школи та класи для дітей з обмеженими здібностями.

Початкова й середня освіта.

Освіту в Канаді забезпечує держава. Фінансування проводиться федеральними, провінційними і місцевими органами влади. Освіта знаходиться в межах провінційної юрисдикції, тому за навчальним планом спостерігає обласне управління. У межах областей під міністерством освіти є окружні ради зі шкільної освіти, керуючі освітніми програмами. Освіта є обов'язковою до 16-річного віку в кожній області Канади, за винятком Онтаріо і Нью-Брансвика, де обов'язковий вік становить 18 років. Також у деяких областях дострокова середня освіта може бути надана за певних обставин у 14 років. У Канаді всього 190 шкільних днів у році. Навчання офіційно стартує з вересня до кінця червня (зазвичай до останньої п'ятниці місяця, крім деяких випадків)

Початкова й середня освіта в державних школах безкоштовна. Усі діти Канади зобов'язані вчитися у школах до 15 (16) років. Викладання ведеться англійською або французькою мовами. У провінції Онтаріо в початковій школі учні навчаються з 1 по 5 класи, у середній школі – із 6 по 8 класи, і в старшій школі – з 9 по 12 клас. У провінції Альберта початкова школа – 1-6 класи, середня (Junior High) – 7-9 класи, старша школа – 9-12 класи.

У старшій школі діти заробляють кредити і намагаються отримати хороші відсотки на іспитах, що в потім визначить подальше навчання в коледжі чи університеті.У Канаді існують державні та приватні школи.

Державні школи Канади.

У державних школах навчається більше 5 мільйонів дітей. Багато державних шкіл приймають іноземних учнів. Оскільки державні школи мають тільки денну форму навчання, то дітей-іноземців віддають на проживання в канадські сім'ї. Такий варіант проживання дозволяє познайомитися з культурою і повсякденним життям канадців, і часто така сім'я стає для дитини другим домом.

Приватні школи-пансіони Канади.

У Канаді небагато приватних шкіл-пансіонів, але кожна з них славиться далеко за межами країни. У ці школи також можуть приїхати іноземні студенти для навчання.

Величезні території, чудове оснащення, комфортні гуртожитки, маленькі класи і висококваліфіковані педагоги відрізняють приватні канадські школи від державних. Якість навчання та проживання є вищою, ніж у багатьох швейцарських і британських школах, а от ціни відчутно нижчі.

Серед приватних шкіл можна вибрати установи спільного навчання або школи, де хлопчики і дівчатка вчаться окремо. Приватні школи приділяють особливу увагу всебічному навчанню дитини.

Збалансована програма навчання включає уроки зі спеціальних предметів, спортивні секції, заняття музикою і мистецтвом на базі найсучасніших технологій. Живуть школярі в комфортабельних резиденціях на території школи. Випускники приватних шкіл вступають до найпрестижніших університетів.

Вища освіта.

Вищі навчальні заклади Канади включають у себе коледжі та університети. Основна їх відмінність полягає в тому, що після закінчення коледжу видають сертифікати та дипломи (в технічних і напівпрофесійних сферах), а більш академічна університетська освіта закінчується присвоєнням ступеня бакалавра, магістра або доктора наук. Серед канадських коледжів існують коледжі, що пропонують учням університетські курси і присвоюють наукову ступінь. Зауважимо, що робота в Канаді серед більшості кваліфікованих професій вимагає, як правило, обов'язкового ступеня бакалавра, а робота на керівних посадах – ступеня магістра або доктора наук.

Канадська система вищої освіти має три рівні:

- початкова вища (Undergratuate) – трирічне навчання, після якого присвоюється ступінь бакалавра (bachelor's degree);

- післядипломні спеціалізовані програми (Postgraduate), де тривалість навчання 1-2 роки, після закінчення яких присвоюють ступінь магістра;

- докторантура (PhD) з тривалістю навчання 4 роки, після закінчення якої присвоюється ступінь доктора наук.

Для того, щоб отримати ступінь бакалавра, необхідно навчатися 3-4 роки. Як показує практика, після вступу на перший курс відсів учнів складає в середньому 50%. Для отримання ступеня магістра потрібно наввчатися ще від року до 3-ох і брати участь у наукових експериментах. Продовживши навчання, можна отримати докторський ступінь.

Для того, щоб отримати диплом, необхідно написати дипломну роботу, інакше випускник отримає лише свідоцтво про те, що він прослухав і здав курс університетської програми.

Розклад занять можна підлаштувати під зручний графік, що дозволяє отримати дві спеціальності. Одну з них можна вивчати в прискореному порядку і не припиняти навчання навіть під час літніх канікул.

У Канаді передбачено ряд програм, що дозволяють поєднувати навчання і легальну роботу за фахом. Для цього потрібно провчитися 2-3 семестри, а аспірантам – тільки один. Організації приймають студентів на роботу на термін від 4 до 12 місяців. Завдяки цій системі безліч молодих фахівців знаходять спочатку тимчасову, а потім і постійну роботу.

Після останнього етапу присвоюють ступінь доктора наук за умови проведення наукового дослідження і різних публікацій протягом двох років, а також певної академічної роботи в університеті протягом одного року. Охочим отримати другу вищу освіту в Канаді надається великий вибір спеціальностей. Саме для іноземних студентів були розроблені програми для післядипломної освіти. Вони дають можливість продовжити розпочате навчання, а також змінити професію, за якою можна буде працювати в Канаді від 8 місяців до декількох років. Обов'язковою вимогою при вступі на другу вищу освіту в Канаді є наявність диплома бакалавра, знання англійської (підтверджене іспитом) і проходження певного тесту. При цьому важливо визначитися, що Вам дійсно необхідно – навчання на спеціалізованих курсах післядипломної освіти, в результаті якого буде отримано сертифікат, що дозволяє працювати за фахом, або навчання в магістратурі для отримання більш високого ступеня. Корисно знати, що післядипломні програми відрізняються від загальних, які дають вищу освіту в Канаді вузькоспеціалізованим студентам із різним рівнем підготовки. Їх тривалість може становити від одного до двох років і залежить від напрямку і навчального закладу. За вартістю вони також істотно різняться. Після закінчення подібних програм видається дозвіл на роботу, що дозволяє залишитися в країні на кілька років і працевлаштуватися за отриманою спеціальністю. Також можна піти вчитися до магістратури, проте такою можливістю зазвичай не користуються, а відразу починають шукати роботу. Отже, вища освіта в Канаді дає масу позитивних результатів і можливостей, задовольняючи різні потреби і смаки. Тому тут можна для всіх знайти відповідний варіант для навчання, познайомитися з новою культурою і розширити свій світогляд.

ОСОБЛИВОСТІ ВИЩОЇ ОСВІТИ В СУЧАСНІЙ АВСТРАЛІЇ

Серед глобальних проблем XXI століття особливої актуальності набуває необхідність ефективного подолання Кризи світової системи освіти. Добре відомо, що освіта є особливою сферою духовного виробництва, вона виступає одним з найважливіших соціальних інститутів. Проявами кризи слід вважати цілу низку таких суперечностей. По-перше, помітно загострюється суперечність між істотним збільшенням обсягу знань і відносно обмеженими термінами навчання. По-друге, має місце суперечність між ускладненням навчального матеріалу, рівнем підготовки певної частини викладачів і традиційними педагогічними технологіями. По-третє, значне зростання особистісного чинника і усвідомлення його ролі у забезпеченні високої ефективності суспільного виробництва увійшло у суперечність з орієнтацією освіти на масову підготовку фахівців. По-четверте, широке використання в

національній вищій школі України переважно теоретичної спрямованості навчального процесу і пасивних форм навчання суперечить прагматизму нашого часу, вимогам життєвої практики. Опрацьовування світового досвіду вищих навчальних закладів завжди долучало позитивні чинники в розвиток ефективних методів навчання, освіти та виховання студентської молоді. Ми рішили поділитися з учасниками Міжнародного форуму «Дизайн – освіта 2009» знаннями, якими володіємо майже досконало, про деякі особливості вищої освіти в сучасній Австралії. За останні десятиліття Австралія увійшла до складу лідерів міжнародного ринку освіти. Освіта на так званому «зеленому континенті» має чимало переваг, як то англійська мова в якості державної, високий рівень життя, можливість протягом всього року насолоджуватись вабливостями теплого клімату, тощо. Саме тому в цю країну щорічно приїздить більше як 160 тисяч студентів з інших країн. Австралійські університети пропонують програми навчання з рівною академічною тривалістю. Більшість університетів фінансується державою й тільки два з них є приватними. Академічні стандарти однаково високі тому іноземних студентів часто дивує значний обсяг і високий рівень навчальних програм. Студенти можуть пройти будь-який навчальний курс, пропонований університетом, за умови, що в них є відповідна база знань, необхідна для вивчення обраного предмета. Адже, крім обов'язкових навчальних годин, завжди необхідна самостійна додаткова робота в лабораторіях та бібліотеках. Від студента потрібна самоорганізація й високий ступінь мотивації, бо навчальне навантаження, особливо письмові завдання, твори, семінари й консультації з викладачами, відіграють важливу роль у навчання. Лекції, семінари й лабораторні роботи розписуються по тижнях, і їхнє відвідування є обов'язковим. Лекції й семінари звичайно проводяться лектором або стипендіатом. Від студента необхідна активна участь у дискусіях, експериментах, практичних заняттях, роботах з документами та інших видах навчання. Студенти повинні прослухати, як мінімум, 3 – 4 предмети в семестрі, а кожен семестр складається з 13 – 14 тижнів, залежно від конкретного факультету. Курс лекцій з кожної навчальної дисципліни триває від 39 до 48 годин і у деяких університетах існують тижневі канікули перед початком кожного екзаменаційного періоду. Вступити до курсу, що веде до отримання звичайного Диплому або Диплому просунутого рівня можна по завершенні спеціальної програми – A Certіfіcate level course. Акредитовані програми з бізнесу, бухгалтерії, маркетингу, менеджменту й комп'ютерному діловодству, тривалістю два семестри

(один академічний рік), надають можливість інтенсивної підготовки для тих студентів, чия освіта відповідає одинадцятому року навчання в австралійській середній школі й хто бажає одержати освіту в галузі бізнесу. Такі програми звичайно складаються з таких предметів, як ділова англійська, бухгалтерський облік, ділове законодавство, статистика, маркетинг, менеджмент й економіка. Крім того, що цей курс відповідає мінімальним вимогам для вступу в університет на дипломну програму, він забезпечує відмінну кваліфікацію, що дозволяє влаштуватися на роботу. Одним з популярних засобів заохочення студентів є програма Міжнародного Бакалавріату, яка була створена в 1960 році як універсальний курс для талановитих студентів. Вона забезпечує підготовку до вступу в університети всіх країнах світу. Розроблений як всебічний дворічний курс навчання, Міжнародний Бакалавріат був створений для розвитку особистості «у цілому». Рівень знань студентів, що закінчили Міжнародний Бакалавріат, відповідає вимогам вступних іспитів у навчальні заклади різних країн, цей курс містить всі кращі елементи різних середньо освітніх програм. У рамках австралійської системи середньої освіти Міжнародний Бакалавріат є альтернативою останнім двом рокам середньої школи. Австралійські кваліфікації можна схематично розташувати за рівнем значимості та пріоритету: Senior Secondary Certificate of Education – свідоцтво про закінчення школи (12 років навчання й зданий випускний іспит). Цей рівень достатній для надходження в униветситет на програму вищої освіти. Certificate I – для навчання необхідно закінчити 10 класів школи (однак можливо одержати і під час навчання в школі) У процесі навчання студент вивчає загальні принципи праці й широке коло обов'язків, що носять рутинний і передбачуваний характер. Certificate II – для навчання необхідно закінчити 10 класів школи (також як і попередній варіант, рівень можна одержати і під час навчання в школі). У процесі навчання студент вивчає більш вузькі принципи праці й коло обов'язків, що носять не рутинний характер. Студент повинен уміти знаходити рішення в обмежених рамках у випадку виникнення передбачуваних ситуацій. Certificate III – для початку навчання необхідно закінчити 10 класів Студент повинен демонструвати достатній рівень теоретичних знань у практичній галузі, а також кваліфіковано виконувати рутинні роботи, але усвідомлено приймати рішення якщо буде потреба або виникнення

непередбаченої ситуації. Студент повинен відповідати за свій обсяг робіт і його якість, а також бути відповідальним за роботу всього колективу. Certificate IV – напівпрофесійна кваліфікація, для початку якої необхідно закінчити 12 класів школи. Студент повинен демонструвати професійний рівень теоретичних знань у практичній області застосування спеціальності, а також кваліфіковано виконувати широкий спектр робіт, включаючи осмислене розуміння технологічного процесу, застосування нових підходів і рішень у його розвиток, виступати експертом і бути лідером на виробничій ділянці. Diploma – напівпрофесійна кваліфікація; для початку навчання необхідно закінчити 12 класів школи; тривалість навчання – 4 семестри (2 роки) У професійному навчанні студент повинен демонструвати розуміння широкого спектру теоретичних знань, застосовних в залежності до специфіки виробництва. Повинен уміти аналізувати технічну проблему й запропонувати метод її усунення, мати організаторські здібності при рішенні технічного завдання. У вищій освіті асоціюється з навчанням із загальноосвітніми предметами академічного рівня. Advance Diploma – професійна кваліфікація; для початку навчання якій необхідно закінчити 12 класів школи або одержати Dіploma по цій же спеціальності; тривалість навчання – 6 семестрів (3 роки). У професійному навчанні – студент повинен демонструвати розуміння широкого спектру теоретичних знань, застосовних до специфіки виробництва. Повинен уміти аналізувати технічну проблему й запропонувати метод її усунення, а також запропонувати ідею фундаментальної зміни процесу з погляду його ефективності. У вищій освіті цей рівень асоціюється з навчанням із загальноосвітніми предметами академічного рівня, будучи майже рівнем перехідним до Bachelor degre. Насправді, різниці між Dіploma й Advance Dіploma, отриманими після закінчення університету або коледжу, практично не існує. Сьогодні можливо також одержати Dіploma після 3-х семестрів навчання, а Advance Dіploma – після 5-ти семестрів. Associate Degrees – деякі університети пропонують курси навчання одній або декільком академічним дисциплінам, асоційованим з якоюсь вузькоспрямованою галуззю застосування знань. Містить у собі розвиток академічних навичок й умінь проведення дослідницьких робіт для можливості одержання знань з інших галузей науки. Звичайно вимагає два роки навчання й дає основи для одержання близької за специфікою програми навчання рівня Bachelor degree.

Bachelor Degrees – ступінь бакалавра, отриманий в австралійському університеті, може бути чотирьох типів: 1. Basіc or Pass Bachelor Degrees – для одержання цього типу бакалавра досить трьох років денного навчання в університеті, однак деякі спеціальності припускають чотири або п'ять років навчання. 2. Bachelor Degree wіth Honours – термін «Honours Degree» звичайно використається для того, щоб позначити різницю між трирічним університетським утворенням (Bachelor – «ordіnary degree») і більше тривалим навчанням. Ця категорія має два різновиди: «Honours Degrees» й «Degrees wіth Honours», хоча різниця між ними дуже незначна. Одержання Honours Degree передбачає як мінімум чотири роки денного навчання, для деяких спеціальностей – 5 – 6 років. У більшості випадків тільки при гарній академічній успішності протягом перших трьох років навчання студент одержує можливість продовжити своє навчання. Четвертий рік навчання припускає спеціалізацію й проведення досліджень із наданням результатів, таких як дипломна робота. Одержання Degrees wіth Honours можливо тільки після завершення як мінімум чотирьох років навчання в університеті за умови гарної академічної успішності. Цей ступінь бакалавра існує не в усіх областях, така форма університетського диплома найпоширеніша на інженерних факультетах й в області юриспруденції, і припускає значно більше академічне навантаження або написання дослідницької роботи із закінченні курсу. 3. Combіned Degrees – деякі університети пропонують курси навчання за спеціалізацією з двох дисциплінах – в основній професії й в галузі близько дотичної з нею. Подібні програми звичайно припускають додатковий рік навчання. 4. Post Graduate Bachelor Degrees – деякі університети пропонують курси навчання на які не можна бути зарахованим відразу після закінчення 12 літнього шкільного курсу, а тільки після трьох річногоо курсу Bachelor degree. Наприклад, п'ятирічний курс підготовки архітекторів припускає навчання спеціальним академічним дисциплінам протягом 2-х років, але вже після закінчення студентом 3-х річного загального курсу Bachelor degree або Combіned Degree. До таких дисциплін ставляться в основному професійні кваліфікації в галузях: архітектури, будівництва, права, медицини тощо. Graduate Dіploma – припускає два семестри денного навчання після одержання ступеня бакалавру для подальшої спеціалізації й одержання прак

тичного досвіду в сфері, пов'язаній з першою університетською освітою; або для надбання нової спеціальності. Master Degree – магістерський рівень, кількість років навчання для якого залежить від рівня наявного університетської освіти, і звичайно варіюється від одного до двох років. Ступінь магістра може бути двох типів: 1. Master Degrees by coursework – цей ступінь можна одержати в результаті проведення дослідницької роботи протягом одного року. Однак, залежно від факультету, може бути необхідним і написання невеликої роботи, що завершує це дослідження. 2. Master Degrees by Research and Thesіs – цей ступінь магістра може бути присуджений тільки після подання науково-дослідної роботи, написаної на основі проведеного дослідження. Звичайне одержання цього ступеню передбачає один рік навчання, хоча на практиці часто потрібний більш тривалий час. Надійти на курс, що веде до одержання цього ступеня магістра, можна тільки після одержання Honours Degree або завершення Master Degrees by coursework. Цей науковий ступінь звичайно розглядається як проміжний між Honours Degree й Doctoral Degree. Doctoral Degree – The Research Doctorate, the Professіonal Doctorate й the Hіgher Doctorate є найвищими науковими кваліфікаціями, що можуть бути присуджені австралійськими університетами. Як правило для одержання цих кваліфікацій потрібне проведення науково-дослідної роботи протягом 3–4 літнього періоду, метою якої є значний внесок у розвиток фундаментальної науки або відкриття наукового методу в науково дослідницькій роботі. Таким чином, невеличкий аналіз австралійської системи освіти дає підстави дійти висновку про те, що завдяки тому що вона базується на традиціях загальноєвропейської, а зокрема британської системи освіті, має всесвітньо визнані рівні дипломів та ступенів, однак при цьому не викорінює власних традицій та звичаїв. У порівнянні з українськими сьогоденними новаціями в галузі освіти та науки, в яких вбачається більше нововведень ніж традицій, австралійський стан освіти більш прийнятний в розвиненій країні, яка має свій менталітет та власні традиції.

Китайська вища освіта має 100-річну історію. За новітніми статистичними даними, в даний час в Китаї налічується 3 тисячі вузів, у тому числі дві третини є державними, решта - приватними. У вузах навчаються 20 млн. студентів.

Система освіти в Китаї включає в себе базисну освіту (дошкільну, загальну початкову і середню), середню професійно-технічну, загальну вищу освіту та освіту для дорослих. Сучасна система освіти в КНР має ряд специфічних рис, якщо порівнювати її із зарубіжними аналогами. Так, на відміну від ще одного азіатського велетня - Індії, Китай є країною з високим і швидко зростаючим рівнем грамотності населення.

Термін початкової освіти в Китаї становить 6 років. Головне місце серед початкових навчальних закладів займають загальноосвітні шестирічні початкові школи з повним навчальним днем. У програму навчання в Китаї включені ідейне і моральне виховання, рідна мова, політика, історія, географія, фізика, хімія, біологія, фізкультура, музика, мистецтво, фізіологія і гігієна, трудові навички тощо.

Перші 9 років навчання в Китаї відносяться до обов'язкового етапу освіти. Всі діти з шестирічного віку повинні ходити в школу. У районах, де в основному здійснюється загальна середня освіта першого ступеня, діти, які закінчили початкову школу, можуть без прийомних іспитів вступити до середньої школи за місцем проживання. Щоб вступити до середньої школи вищого ступеня, випускники середньої школи вищого ступеня повинні скласти вступні іспити.

Систему освіти в Китаї часто кваліфікують як "прагматичну", "егалітарну", "демократичну" до цих визначень варто додати слово "селективна". Імовірність дістатися до більш високих ступенів освіти для середнього китайця невелика: у результаті цю можливість реалізують, як правило, лише найздібніші учні. Вступ до ВНЗ - справжнє свято для талановитого випускника середньої школи вищого ступеня: конкурси в окремі університети досягають 200-300 чоловік на місце. Обдаровані діти і молоді люди в Китаї, як правило, користуються різними пільгами при просуванні освітньою "драбиною" - до їхніх послуг державні стипендії, субсидії підприємств, організацій тощо.

У Китаї склалася багатоступенева система вищої освіти. Число звичайних ВНЗ у 2003 році становило 1028. У ході безперервного поглиблення реформи управлінської системи вищої освіти підвищується ефективність навчання. За навчання в Китаї повинні платити всі студенти. Діє система стипендій. Випускники вузів працевлаштовуються самостійно або вступають до аспірантури. Китайські ВНЗ можуть посилати студентів за кордон на навчання та стажування. У 2003 році їх число склало 40 тис. осіб.

Навчання в Китаї починається 1 вересня і закінчується на початку липня. При цьому студенти йдуть на тривалі зимові канікули, які тривають з кінця грудня і приблизно до початку лютого (китайський новий рік).

Ще одна особливість КНР - значне переважання в програмах вузівської освіти природно-технічних і прикладних дисциплін (близько 60% студентських місць, проти 14% у США, 18% в Голландії, 22% в Таїланді, 26% в Японії, 30% у Малайзії). Таким чином, гуманітарії (за винятком, можливо, соціологів) - відносно мала частина студентства, якщо порівнювати Китай з розвиненими країнами або азіатськими сусідами. Як підтримку сформованих пропорцій між освітніми установами різного рівня і профілю, так і зміст програм навчання перебувають в КНР під суворим державним контролем.

У Китаї, як і на Заході, діє стандартна трирівнева програма підготовки:

1. Бакалаврат. Термін навчання - 4 - 5 років. Після успішного закінчення цього етапу випускники одержують закінчену вищу освіту з присвоєнням ступеня "Бакалавр". Контроль знань у ВНЗ Китаю здійснюється тільки в екзаменаційній формі, заліків немає. Іспити проводяться письмово (у формі тестів) по кожному предмету, на вирішення яких дається приблизно по дві години. Питання для підготовки заздалегідь не надаються. Предмети поділяються на обов'язкові та факультативні. На кожен предмет у навчальному плані відведено певну кількість пар. Якщо за семестр набрано достатню кількість балів, то студент переводиться на наступний курс. У ВНЗ Китаю немає такої форми навчання як семінари, за винятком таких предметів, як, наприклад, англійська мова. У Китаї видається загальний для всіх ВНЗ підручник з кожного предмета, і тільки він рекомендований Міністерством освіти. Існують і інші підручники, але базовий - ільки один.

2. Магістратура. Термін навчання - 2-3 роки. Після успішного закінчення цього етапу випускники одержують закінчену вищу освіту з присвоєнням ступеня "Магістр".

3. Докторантура. Термін навчання - 2-4 роки. Після успішного закінчення цього етапу випускники одержують закінчену вищу освіту з присвоєнням ступеня "Доктор".