Обов’язкова шкільна освіта

Обов’язкове навчання триває від шостого до вісімнадцятого року життя, тобто дванадцять років. При цьому дев’ять років слід відвідувати загальноосвітню школу, а після цього ─ профучилище, заняття в якому проводиться неповний навчальний тиждень. Відвідування всіх державних шкіл є безкоштовним.

Навчальні засоби, зокрема підручники, видаються учням частково безкоштовно, частково позичаються.

Основний закон гарантує право влаштовувати приватні школи на підставі незалежної організації.

Дитячі садки

Дитячий садок ─ заклад німецького походження, який перейняли багато країн. Він не належить до державної шкільної системи. Організаторами дитячих садків є здебільшого церкви. Діти навчаються здебільшого, граючись і перебувають у садку до обіду.

З січня 1996 року батьки мають юридичне право на місце в дитячому садку. Відвідування дитячого садка є добровільним.

Система шкільної освіти

Діти йдуть до початкової школи, навчання у якій триває чотири роки, з шестилітнього віку. У більшості федеральних земель діти в перші два роки навчання не отримують оцінок, а лише загальну характеристику успішності, яка дає інформацію про індивідуальні сильні і слабкі сторони у вивченні окремих предметів.

Після чотирьох років у початковій школі учні переходять до іншої форми навчання загально-освітньої школи ─ на перший вторинний ступінь. П’ятий і шостий класи, незалежно від їх організаційної належності за типом школи, є фазою спостереження та орієнтації з огляду на подальший процес навчання з його основними предметами. Ця фаза орієнтації в більшості земель ФРН організована в межах шкіл різного типу, а в окремих федеральних землях як шкільних ступінь, незалежний від типу школи.

Приблизно чверть учнів після закінчення початкової школи переходить до основної школи. Хто залишає її після 10 чи 9 років навчання, здебільшого приступає до професійної освіти (і щонайменш до 18 років паралельно вчиться у професійному училищі).

Успішне закінчення основної школи відкриває шлях до багатьох професій у ремеслі і промисловості. Навчання в основній школі дає грунтовну загальну освіту.

Реальна школа займає проміжне місце між основною школою і гімназією і дає розширену загальну освіту. Як правило, навчання тут триває шість років від 5 до 10 класу, і закінчується здобуттям середньої освіти.

Дев’ятирічна гімназія (від 5 до 13 року навчання) дає поглиблену загальну освіту.

Замість класів тут існує система курсів. На курсах учні вивчають крім обов’язкових в основному ті предмети, які їх особливо цікавлять. Існують мовно-літературно-мистецький, соціологічно-суспільствознавчий та математично-природознавчо-технічний напрямки. До закінчення вищого ступеня мусить вивчатися кожен з трьох напрямків, включно з випускними екзаменами. Обов’язковими предметами є релігія і фізкультура.

Вищий гімназіальний ступінь закінчується випускними іспитами з 4 предметів. склавши екзамени, учень одержує “Атестат зрілості для вступу до вищого навчального закладу” після 13 років шкільного навчання.

Атестат дає право на вивчення всіх спеціальностей у вузах. Проте кількість абітурієнтів настільки зросла, що при прийомі на деякі спеціальності діють федеральні або місцеві обмеження. Критерієм центрального і місцевого відбору є, насамперед, середній бал атестату зрілості та час, який минув від закінчення гімназії до подання заяви на вступ до вузу. При прийомі на медичні спеціальності практикуються співбесіда і вступні тести.

Наступний тип первинного ступеня ─ це загальна школа, у якій навчаються діти від 5 до 10 класу. Деякі загальні школи мають власний вищий ступінь, який створено за зразком гімназійного.

В інтегрованій загальній школі частина предметів (математика, перша іноземна мова, німецька мова, хімія (фізика) викладається, починаючи з 8 класу, за системою курсів.

Спеціальні школи відвідують діти та підлітки, які не можуть отримати достатнього розвитку в загальних школах через інвалідність. Обов’язковість шкільної освіти поширюється і на них.

Вечірні гімназії надають дорослим змогу поряд з їхньою щоденною діяльністю підготуватися до екзамену на атестат зрілості.

Учителі

До кожного виду школи у ФРН спеціально готують учителів. Всі вони повинні мати вищу освіту. Майбутній вчитель початкової чи основної школи навчається, як правило, протягом семи семестрів. Триваліше навчання ─ від восьми до дев’яти семестрів вимагається від учителів реальних, спеціальних шкіл, гімназій і професійних шкіл. Всі кандидати на посаду вчителя зобов’язані скласти Перший державний іспит; після нього передбачено педагогічно-практичну освіту у формі підготовчої праці на шкільних практичних семінарах та в навчальних закладах, котра завершується складанням Другого державного іспиту. Вчителі державних шкіл, як правило, чиновники на службі земель.

Професійна освіта

Кількість абітурієнтів у Німеччині постійно зростає. Молодь, яка отримує атестат зрілості з правом навчатися у вузі, здобуває професійну освіту. Більшість з них навчається за “дуальною системою”, що дає поєднання практики на підприємстві з теорією у професійній школі.

Хлопці найчастіше здобувають професію автомобільного механіка, електромонтера, промислового механіка, комерсанта гуртової та зовнішньої торгівлі, маляра або столяра.

Дівчати віддають перевагу таким професіям, як фельдшер, продавець, перукар, офісний працівник.

Професійна школа

Крім навчання на підприємстві, юнак чи дівчина повинні ще 3 роки відвідувати 1-2 рази на тиждень професійну школу.

Професійна школа є обов’язковою школою для молоді, яка не досягла ще 18 років і не відвідує ніякої іншої школи. Протягом так званого підготовчого року учні отримують теоретичні знання про професії, що допомагає їм вибрати майбутню професію.

Крім навчання на підприємстві і професійної школи, є ще й інші можливості здобути професійну освіту. Спеціальна професійна школа з повним навчальним тижнем готує до роботи за спеціальністю. Навчання у ній триває від 1 до 3 років і може бути зараховане до навчання на підприємстві або замінити його цілком.

Профшкола вищого ступеня приймає випускників реальних шкіл, які після дворічного навчання здобувають право вступу до спеціальних вузів.

Освіта для всіх

У ФРН жодна молода людина не повинна вступати на трудовий шлях без освіти. Кількість працівників без кваліфікації зменшується.

Вищі навчальні заклади

Найстарішим німецьким вузом є університет у Гайдельберзі, який був заснований 1386 року. Вузи є установами, якими відають землі.

Вища школа має право на самоврядування. В рамках законів вона приймає власну конституцію.

Вуз очолює штатний ректор або президент, якого вибирають на кілька років.

Викладачі, студенти, наукові та інші співробітники створюють групи відповідно до їх кваліфікації, службового становища, відповідальності. У більшості федеральних земель студентство само керує своїми справами.

Види вузів

Основу системи вищої освіти утворюють університети і прирівняні до них вузи. Навчання у цих вузах закінчується захистом диплому, складанням іспитів на звання магістра або здачею державного екзамену. Після цього можливе продовження навчання, аж до захисту, докторської дисертації. Деякі спеціальності передбачають тільки випускні екзамени на звання магістра або доктора.

Спеціальні вузи є наймолодшими. У них ведеться більш орієнтоване на практику викладання передусім інженерної справи, інформатики, економіки, дизайну і сільського господарства, яке закінчується складанням дипломного іспиту.

Є і загальні вузи, які об’єднують різні види вузів і пропонують відповідні академічні курси та форми здобування у них освіти. Новим у ФРН є заснований 1976 року заочний університет у Гагені.

Найдешевше проживати в студентському гуртожитку. При зарахуванні до числа студентів роль відіграють середній бал атестата зрілості та черга.

На спеціальності, які користуються підвищеним попитом, існують правила відбору, вступні тести і відбіркові співбесіди.

Вже довгий час іде обговорення реформи навчання, яка повинна скоротити навчальний процес. Сьогодні студент університету навчається в середньому 14 семестрів, тобто сім років. Це надто довго порівняно з багатьма іншими державами. Крім цього, зростає вік абітурієнтів.

ДААД

Завдання Німецької служби академічного обміну полягає у розвитку зв’язків німецьких вищих шкіл із закордоном через обмін студентами, особами, що мають наукові ступені, і науковцями. Програмою ДААД охоплено всі землі й найрізноманітніші спеціальності, нею рівною мірою можуть скористатися як іноземці, так і німці.

Дійсними членами Німецької служби академічного обміну є вищі навчальні заклади, а також студентство цих закладів.

Завдання:

· надання стипендій іноземцям і німецьким студентам, практикантам, молодим вченим і викладачам для сприяння у навчанні та підвищенні кваліфікації, а також для проведення науково-дослідницьких робіт;

· посередництво і сприяння німецьким педагогам-науковцям усіх спеціальностей. (включно з викладачами німецької мови, літератури і краєзнавства) в отриманні довго- і короткотривалої докторантури у закордонних вищих школах;

· інформування про можливості навчання і проведення науково-дослідницької роботи як у Німеччині, так і за кордоном. Інформування здійснюється у вигляді публікацій, усних і письмових довідок, а також у формі ознайомчих поїздок закордонних і німецьких науковців та студентських груп – опіка над колишніми стипендіатами, передусім за кордоном: повторні запрошення, так звані післяконтактні заходи і публікації, наприклад: “Вища школа Леттер ДААД і закордон”.